Справа № 473/3277/25
іменем України
"06" листопада 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Олександрівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,
У червні 2025 року ОСОБА_1 в порядку окремого провадження звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, у якій вказував, що з 2007 по 2009 роки він перебував з ОСОБА_2 у цивільному шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_3 .
З 2009 року сімейні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинені, останні почали проживати нарізно, після припинення сімейних стосунків ОСОБА_4 залишився проживати з батьком.
ОСОБА_1 самостійно виховує сина, оскільки мати не займається вихованням ОСОБА_4 , взагалі не цікавиться його життям, успіхами, не здійснює його матеріального утримання.
При цьому, 28 липня 2010 року Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області ухвалив рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 .
25 серпня 2010 року Перший Суворовський відділ ДВС Одеського міського управління юстиції відкрив виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина.
25 вересня 2018 року Суворовський районний суд м. Одеси своєю ухвалою задовольнив подання Другого Суворовського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції про оголошення розшуку боржниці ОСОБА_2 .
Однак місцезнаходження ОСОБА_2 не встановлено, заборгованість останньої по сплаті аліментів на утримання сина станом на 01 вересня 2023 року становило 271 609,82 грн.
Тому ОСОБА_1 просив встановити факт самостійного виховання та утримання ним сина, мотивуючи встановлення цього факту необхідністю отримання ним відстрочки від мобілізації відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Своєю ухвалою від 30 червня 2025 року суд відкрив провадження у справі та призначив її до судового розгляду. Цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості заінтересованих осіб Орган опіки та піклування виконавчого комітету Олександрівської селищної ради та ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В судове засідання заявник ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_5 , заінтересована особа ОСОБА_2 , представники заінтересованих осіб - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Олександрівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_4 не з'явилися, від представника Органу опіки та піклування виконавчого комітету Олександрівської селищної ради Бензара М.М. надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 просить встановити факт самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини з метою отримання ним відстрочки від мобілізації відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Водночас, суд встановив, що на цей час в провадженні Пересипського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа № 523/12900/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Олександрівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав (відносно неповнолітнього ОСОБА_3 ).
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
П. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2024 року в справі № 201/5972/22, в якій розглядалася заява батька про встановлення факту самостійного виховання дитини, необхідного заявнику для оформлення документів для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини, отримання відстрочки від мобілізації, зробила наступний висновок:
«Факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, зокрема на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.
Факт, про встановлення якого просить заявник не підлягає з'ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.
Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов'язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 Сімейного кодексу України (далі -СК України) «невідчужуваність» сімейних обов'язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов'язків щодо виховання дитини, то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
За установлених обставин факт самостійного виховання дитини матір'ю (батьком) не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв'язку із чим така заява має бути залишена без розгляду».
У своїй постанові від 21 травня 2025 року в аналогічній справі № 295/9166/24 (справа про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітніх дітей, обумовленого необхідністю отримання заявником відстрочки від мобілізації) Верховний Суд зазначив, що факт одноосібного виховання дитини одним з батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. Тому встановлення такого факту можливе лише за правилами позовного провадження.
Таким чином, заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.
Що стосується посилання сторони заявника на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02 квітня 2025 року у справі №127/3622/24, то в цій частині суд вважає такі доводи недоречними, оскільки:
- обставини, встановлені у справі, яка розглядається та у справі №127/3622/24 не є аналогічними. При цьому, з урахуванням знаходження в провадженні Пересипського районного суду м. Одеси цивільної справи № 523/12900/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Олександрівської селищної ради, про позбавлення батьківських прав, суд вбачає наявність спору про право. При цьому, встановлені судом обставини та висновки у справі про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини матимуть безпосереднє та преюдиційне значення для вирішення спору між батьками щодо позбавлення батьківських прав, а тому встановлення таких обставин в межах окремого провадження є недопустимим;
- суди, при вирішенні спорів, у першу чергу повинні враховувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, а також правову позицію Верховного Суду, висловлену останньою.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Тому, керуючись ст.ст. 258-260, 294 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування виконавчого комітету Олександрівської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 його право на подачу позову з аналогічними вимогами на загальних підставах.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: О.В. Вуїв