Справа № 471/908/25
Провадження №2/471/388/25
Номер рядка звіту 40
(заочне)
"04" листопада 2025 р.Братський районний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді - Жили Н.М.,
з участю секретаря - Холоденко І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Братське Вознесенського району Миколаївської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23.12.2024 р. укладено Кредитний договір (оферти) №23.12.2024-100001370 (далі - Кредитний договір). Відповідно до умов Кредитного договору 23.12.2024 позичальнику надано кредит у розмірі - 10 000 грн., строком на 155 днів, дата надання кредиту - 23.12.2024, дата повернення (виплата) кредиту - 26.05.2025, процентна ставка «Стандарт» - фіксована, незмінна ставка - 1% за 1 день користування кредитом. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 30 100 грн., що складається із: заборгованості по тілу кредиту - 10 000,00 грн., по процентах - 12 400,00 грн., по комісії - 900 грн., по додатковій комісії - 1800 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання - 5000 грн.. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №23.12.2024-100001370 від 23.12.2024 р. у розмірі 30100 гривень та судовий збір в сумі 2 422,40 гривень.
Представник позивача в судове засідання не з'явилася, однак в позовній заяві просить суд розглянути справу без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач у судове засідання не з'явилася повторно, причину неявки суду не повідомила. Відповідач викликалася в судове засідання судовими повістками, надісланими їй за зареєстрованим місцем проживання рекомендованими листами з повідомленням, однак листи повернулися на адресу суду з зазначенням на конвертах причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою", що відповідно до пункту 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України свідчить про вручення повісток в день проставлення у поштовому повідомленні таких відміток (а.с.№ 42, 50). За таких обставин суд вважає, що відповідач була належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи. Така правова позиція викладена у постанові ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22).
Відповідач відзиву на позов не подала, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не зверталася.
Ухвалою Братського районного суду Миколаївської області від 04 листопада 2025 року ухвалено провести заочний розгляд цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та ухвалити заочне рішення.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Під час розгляду справи по суті встановлено, що 23 грудня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) №23.12.2024-100001370 (а. с. № 17-25).
Згідно п. 3.1. Кредитного договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Відповідно до п. 3.2. Кредитного договору кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця.
Згідно пункту 9.1. Кредитного договору у разі несплати кредиту та/або процентів та/або комісії у встановлені договором терміни/строки, сума зобов'язань по погашенню кредиту та/або процентів та/або комісії з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою, крім випадків, встановлених договором. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та/або несплати нарахованих процентів та/або комісії до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.7.6. кредитного договору.
Відповідно до п. 10.1. Кредитного договору цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді проприйняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця.
Відповідач 23.12.2024 р., використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором підписала пропозицію про укладення Кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтвердила укладення кредитного договору та отримала на свій рахунок кошти в розмірі 10 000 грн., а отже акцептовано умови договору. Таким чином, вказаний договір підписано електронним підписом. Карбоінова ГМ. під час укладення Кредитного договору №23.12.2024-100001370 пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку. Під час ідентифікації позичальник - ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Позивачем надано відповідачу кредит у розмірі 10000 грн, строком на 155 днів з дати його надання, на умовах передбачених Кредитним договором. ОСОБА_1 23.12.2024 р. отримано кредитні кошти у розмірі 10000 грн. на банківський рахунок споживача НОМЕР_1 хх-хххх-0410, що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих.№ 217-3007 від 30.07.2025 р. (а. с. №13).
Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Кредитним договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 26.05.2025 р., утворилась заборгованість у розмірі 30 100 грн., що складається з:
- заборгованості по тілу кредиту - 10 000 грн.;
- проценти - 12400 грн;
-комісія - 900 грн.;
-неустойка - 5000 грн.;
-додаткова комісія - 1800 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком про стан заборгованості за Кредитним договором № 23.12.2024-100001370 від 23.12.2024 р. (а. с. № 14).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За положеннями ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦПК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Такого висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 4, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 вказаного Закону визначено яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції.
Так, згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.1 ст. 1054 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦУ України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526, ст. 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
На час розгляду справи судом, відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов'язань за Кредитним договором та які б спростовували суму заборгованості перед позивачем, заперечень щодо розрахунку суми заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем порушені умови Кредитного договору та вимоги чинного законодавства України.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до платіжної інструкції № СЦ00030069 від 01.08.2025 року при зверненні до суду з вищевказаним позовом позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 гривень (а. с. № 32).
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 гривень.
Керуючись ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 11, 205, 207, 526, 527, 530, 610, 612, 626, 627, 628, 629, 1048, 1047, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 10-13, 76, 81, 83, 89, 141, 229, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором №23.12.2024-100001370 від 23.12.2024 р. в розмірі 30 100,00 грн. (тридцять тисяч сто гривень 00 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 2 422,40 гривень (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя Жила Н. М.