Справа № 468/2415/24
2/468/172/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
30.10.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Янчук С.В., за участю секретаря судового засідання - Серака Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визначення частки із майна, що є у спільній сумісній власності,
Позивач звернувся до суду із заявою, якою просить визначити, що частка спадкодавця ОСОБА_4 (батько позивача), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , становить 1/3 частку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам його сім'ї - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить вищевказана квартира. Квартира приватизована відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» про що видано свідоцтво про право власності на житло від 19.08.1993 року органом приватизації Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області. 20.11.2023 року батько позивача ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина на спадкове майно, яка складається з частки у праві спільної сумісної власності на вищевказану квартиру. Позивач не може оформитись у спадкових правах після смерті батька, оскільки частки в даній квартирі не визначені за кожним із співвласників.
Ухвалою від 18.12.2024 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
04.04.2025 року від приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Гоцуляка С.С. надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 07.05.2025 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його та позивача відсутності, а також підтримання позову в повному обсязі.
Від відповідача Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області надійшла заява про розгляд справи за відсутності їх представника, проти задоволення позову не заперечують.
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до суду не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомленні вчасно та належним чином, відзив від них до суду не надходив.
Дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.
В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
На підставі свідоцтва на право власності на житло від 19.08.1993 року, видане органом приватизації Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області, на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам його сім'ї - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.13).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.12).
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 підтверджується, що позивач доводиться сином ОСОБА_4 (а.с.10).
Архівна довідка Баштанської райдержадміністрації від 02.12.2024 року підтверджує зміну назви вулиці «Комінтерна» на «Українська» (а.с.14).
Постановою від 10.12.2024 року приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Гоцуляк С.С. відмовив позивачу у оформленні спадкових прав на частку квартири після смерті ОСОБА_4 в зв'язку з відсутністю реєстрації права власності за ОСОБА_4 на частку вказаної квартири (а.с.24).
Державним реєстратором Баштанської міської ради Баштанського району Миколаївської області відмовлено в проведенні державної реєстрації речового права за спадкодавцем по причині відсутності повної інформації про всіх співвласників (а.с.17).
Встановленні судом обставини свідчать про неможливість оформлення позивачем спадкових прав на частку квартири після смерті ОСОБА_4 в зв'язку з невизначеністю за кожним із співвласників частки у даній квартирі.
За змістом статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до правила ч. 1 та ч. 2 ст.355, ч. 1 ст.356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Відповідно до ст. 357 ЦК України, частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Статтею 368 ЦК України передбачено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Відповідно до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Відповідно до положень ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ч. 1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Разом з тим, відповідно до ст.370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності.
У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
Отже, законодавцем встановлюється презумпція рівності часток співвласників.
Крім того, згідно із положеннями ст.372 ЦК України передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено між ними або законом.
Згідно з ч.1 ст.1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Суд приймає до уваги роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, зокрема, які викладені в п. 3.4. Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року, де зазначено, що у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
У зв'язку зі смертю одного з співвласників частки вищевказаної квартири, позивач не може реалізувати своє право на прийняття спадщини за законом через те, що нотаріус відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності без виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Суд нагадує, що після смерті одного із співвласників частка у праві спільної сумісної власності належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до пункту 3.4 листа ВССУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.
У разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року N 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» передбачає, що частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Згідно із пунктом 17 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014, частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» (пунктом 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.
Суд безумовно враховує, що позивач вичерпав всі можливості для реалізації свого права на прийняття спадщини за законом через те, що нотаріус відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не повноважний видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності без виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 82; 200 ч.3; 206 ч.4; 264; 265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визначити, що частка спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , становить 1/3 частку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );
Відповідач: Баштанська міська рада Баштанського району Миколаївської області (вул. Героїв Небесної Сотні, 38, м. Баштанка, Баштанського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 26361868);
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий);
ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий).
Повне судове рішення складене 30.10.2025 року.
Суддя: