Справа № 468/2085/24
2/468/69/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
28.10.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Муругова В.В. за участі секретаря Зарванської Л.В., представника позивача за первісним позовом ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), представника відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу №468/2085/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя,
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя, яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності. На обґрунтування вимог позивач в заяві зазначила, що 13.09.2003 року сторони зареєстрували шлюб. Сторони мають повнолітню дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони проживають окремо, причиною розпаду сім'ї є різні погляди сторін на сімейне життя. Посилаючись на викладене, позивач просила про розірвання шлюбу.
В період шлюбу сторони придбали автомобілі марки VOLVO FH 12-42T, VIN № НОМЕР_1 , 1996 року випуску - 07.07.2016 року та RENAULT MAGNUM 400, VIN № НОМЕР_2 , 2003 року випуску - 16.11.2019 року. Вказані автомобілі зареєстровані на відповідача та перебувають в його користуванні. Сторони не дійшли згоди щодо поділу спільного майна подружжя, у зв'язку з чим позивач просила визнати вказані транспортні засоби спільною сумісною власністю подружжя сторін, виділити їх у власність відповідача та стягнути з нього на користь позивача грошову компенсацію 1/2 частини вартості таких транспортних засобів.
Процесуальні дії у справі та заяви сторін:
10.10.2024 року ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області за заявою ОСОБА_3 вжиті заходи забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
Позовна заява надійшла до суду 17.10.2024 року через систему «Електронний суд».
21.10.2024 року позовна заява була залишена без руху.
31.10.2024 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
27.11.2024 року представник відповідача подав до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.
12.12.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача визнала позов про розірвання шлюбу.
Що стосується вимог про поділ майна подружжя, то сторона відповідача вказала, що придбаний в 2016 році автомобіль VOLVO FH 12-42T в листопаді 2019 року за спільним рішенням подружжя був проданий та за отримані з його продажу кошти був придбаний автомобіль RENAULT MAGNUM 400. Тому автомобіль VOLVO FH 12-42T не може входити до кола спільного майна подружжя. Крім того в період шлюбу сторони придбали автомобіль Chevrolet Lacetti, 2006 року випуску, який був зареєстрований на позивачку, яка без згоди відповідача відчужила вказаний автомобіль. Оскільки відповідач не має постійного місця роботи та стабільних доходів, тому запропонований позивачем спосіб поділу спільного майна подружжя є несправедливим та надмірно обтяжливим для відповідача. Позивач не надав розрахунку судових витрат, що унеможливлює надання заперечень проти нього.
12.12.2024 року від представника відповідача надійшов зустрічний позов, в якому сторона відповідача просила в порядку поділу спільного майна подружжя виділити у власність позивача за первісним позовом ОСОБА_3 автомобіль марки RENAULT MAGNUM 400 та стягнути з неї на користь відповідача за первісним позовом грошову компенсацію 1/2 частини вартості автомобілів марки RENAULT MAGNUM 400 та Chevrolet Lacetti.
16.12.2024 року зустрічна позовна заява була залишена без руху.
18.12.2024 року від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що автомобіль VOLVO FH 12-42T до теперішнього часу зареєстрований на відповідача, що спростовує продаж вказаного автомобіля в 2019 році. Натомість автомобіль Chevrolet Lacetti за спільним рішенням сторін був подарований дочці сторін ОСОБА_5
18.12.2024 року зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом та справи об'єднані в одне провадження.
30.12.2024 року від позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічний позов, суть якого співпадає з відповіддю на відзив щодо первісного позову.
11.03.2025 року за клопотанням сторін призначена по справі судова автотоварознавча експертиза та провадження по справі зупинене.
06.06.2025 року провадження у справі поновлене у зв'язку із надходженням висновку експерта.
01.07.2025 року від сторони позивача за первісним позовом надійшла заява про уточнення позовних вимог з врахуванням визначеної у висновку експерта вартості спірних транспортних засобів, відповідно до якої позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача грошову компенсацію 1/2 частини вартості таких транспортних засобів в сумі 325 040 грн.
08.07.2025 року по справі призначена додаткова судова автотоварознавча експертиза та провадження по справі зупинене.
03.09.2025 року провадження у справі поновлене у зв'язку із надходженням висновку додаткової експертизи.
26.09.2025 року підготовче провадження закрите та справа призначена до судового розгляду на 28.10.2025 року.
В судовому засіданні представники сторін підтримали власні заяви по суті спору, а також відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України заявили про намір протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду надати до суду докази понесення сторонами витрат на професійну правничу допомогу.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали (копію свідоцтва про одруження; копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 ; копію інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07.10.2024 року; копію повідомлення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області від 01.10.2024 року; копію інформаційного висновку оцінювача від 14.10.2024 року; довідку від 17.10.2024 року про набрання ухвалою законної сили; копію договору про надання правової допомоги від 04.10.2024 року; копію ухвали Баштанського районного суду Миколаївської області від 10.10.2024 року; копію повідомлення Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Рівненській, Волинській та Житомирській областях від 04.12.2024 року; відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування ПФУ від 04.12.2024 року; копію довідки Державного університету «Житомирська політехніка» від 19.12.2024 року; копію довідки Державного університету «Житомирська політехніка» від 23.12.2024 року; копію договору про оплату освітніх послуг від 06.09.2022 року; копію посвідчення водія ОСОБА_3 ; копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Chevrolet Lacetti; висновок експерта №СЕ-19/106-25/4882-АВ від 13.05.2025 року; копію висновку експерта від 25.06.2025 року №11/06/25; висновок експерта №СЕ-19/106-25/13016-АВ від 01.08.2025 року), суд приходить до висновку про необхідність задоволення первісного позову повністю та часткового задоволення зустрічного позову.
Що стосується позовної вимоги первісного позову про розірвання шлюбу сторін, то судом встановлено, що сторони уклали шлюб 13.09.2003 року. Дочка сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повноліття. Сторони також мають малолітню дочку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Причиною розпаду сім'ї є різні погляди сторін на сімейне життя.
Вказані обставини відповідач за первісним позовом визнав та визнав позов про розірвання шлюбу ще до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Згідно з ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Зазначене свідчить про розпад сім'ї сторін і неможливість їх спільного проживання в подальшому, оскільки спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, що відповідно до ст. 110, 112, 114 Сімейного кодексу України та у зв'язку із визнанням позову в цій частині є підставою для розірвання шлюбу.
Оскільки позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню у зв'язку з визнанням відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, то відповідно до ч.1 ст. 142 ЦПК України, ч.3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» позивачу має бути повернено з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову про розірвання шлюбу.
Відповідно до п.п. 3 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу має становити 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даному випадку в 2025 році становить 1211,20 грн.
Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки первісний позов був поданий до суду в електронній формі, то ставка судового збору за позовну вимогу про розірвання шлюбу становить 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8).
Отже позивачу за первісним позовом підлягає поверненню з державного бюджету 50% від вказаної ставки судового збору - 484,48 грн.
Що стосується позовної вимоги первісного та зустрічного позову про поділ спільного майна подружжя сторін, то судом встановлено, що після реєстрації сторонами шлюбу 13.09.2003 року відповідач за первісним позовом ОСОБА_4 придбав на підставі договорів купівлі-продажу два транспортних засоби: 07.07.2016 року - автомобіль марки VOLVO FH 12-42T, VIN № НОМЕР_1 , 1996 року випуску, 16.11.2019 року - автомобіль марки RENAULT MAGNUM 400, VIN № НОМЕР_2 , 2003 року випуску. На час розгляду справи в суді обидва автомобіля зареєстровані за відповідачем за первісним позовом ОСОБА_4 .
Також після реєстрації шлюбу позивач за первісним позовом ОСОБА_3 30.06.2023 року придбала на підставі договору купівлі-продажу автомобіль CHEVROLET LACETTI, 2006 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , який в подальшому 14.09.2024 року відчужила на підставі договору дарування дочці сторін ОСОБА_5 .
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 60,61 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
У відповідності до постанови Верховного Суду від 02.10.2019 року по справі №487/7610/15-ц норми СК України закріплюють презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року по справі № 554/8023/15-ц вирішуючи спір про поділ майна, необхідно як установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання.
Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б спростовували таку презумпцію, то спірні автомобілі, які були придбані сторонами в період шлюбу, є або були спільною сумісною власністю сторін.
Згідно зі ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї.
Оскільки суду не надано доказів того, що сторони досягали у передбаченій законом формі домовленостей про відступ від принципу рівності часток у праві спільної власності на спірне майно, то частки сторін у праві власності на спірне майно є рівними та становлять по 1/2 частині кожному.
Крім того, у відповідності до ч.1-2, 4 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
Відповідно до ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Таким чином фактичному поділу між сторонами підлягають лише ті транспортні засоби, які були придбані в період шлюбу, на час розгляду справи належать сторонам та зареєстровані на одну зі сторін та щодо яких не надані докази їх відчуження на користь третіх осіб за згоди іншого з подружжя.
Позиція відповідача за первісним позовом щодо того, що автомобіль марки VOLVO FH 12-42T лише формально числиться зареєстрованим за ним, а такий автомобіль фактично був проданий за згодою сторін в 2019 року та за виручені від такого продажу грошові кошти був придбаний автомобіль RENAULT MAGNUM 400, - заперечується протилежною стороною, а тому підлягає доказуванню на загальних підставах. Проте відповідач за первісним позовом не надав жодних належних достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявленого ним факту. Отже зареєстрований на час розгляду справи на відповідача за первісним позовом автомобіль VOLVO FH 12-42T та визначена експертом його вартість мають бути враховані при вирішенні спору про поділ майна подружжя сторін.
Вирішуючи спір сторін щодо того, кому мають бути фактично виділені вантажні автомобілі VOLVO FH 12-42T та RENAULT MAGNUM 400, а на чию користь підлягає стягненню грошова компенсація 1/2 частини їх вартості, суд враховує кілька обставин. По-перше, обидва вказаних автомобіля зареєстровані за відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_4 , перебувають в його володінні. По-друге, позивач за первісним позовом надала суду відомості про те, що наявне в неї посвідчення водія не надає можливості використовувати такі вантажні автомобілі за їх призначенням через відсутність необхідної категорії, яка дає право керування подібними транспортними засобами. В свою чергу, відповідач за первісним позовом таких відомостей суду не надав. Також відповідач за первісним позовом не надав відомостей про фактичне місцезнаходження спірного автомобіля VOLVO FH 12-42T, що об'єктивно унеможливлює його фактичну передачу від титульного власника іншому з подружжя.
Описане у своєму комплексі вказує на доцільність в порядку поділу спільного майна подружжя автомобілі VOLVO НОМЕР_4 та RENAULT MAGNUM 400 виділити їх титульному власнику - відповідачу за первісним позовом ОСОБА_4 та стягнути з нього на користь позивача за первісним позовом грошову компенсацію 1/2 частину вартості вказаних транспортних засобів.
Отже первісний позов підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову в частині виділення у власність автомобіля RENAULT MAGNUM 400 у власність позивачу за первісним позовом та стягнення з нього на користь відповідача за первісним позовом грошової компенсації 1/2 частину вартості вказаного транспортного засобу - належить відмовити.
Вирішуючи питання про визначення вартості вказаних транспортних засобів для встановлення розміру грошової компенсації їх частки, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену в постанові від 22.09.2022 року по справі №125/2157/19, відповідно до якої вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов'язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду. Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції іншому з подружжя (співвласнику) у зв'язку з припиненням його права на спільне майно. При цьому вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним з подружжя проти волі іншого.
Також згідно з постановою Верховного Суду від 20.12.2023 року по справі №127/21002/21 у разі коли під час розгляду вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Як вказано вище, відповідач як титульний власник автомобіля VOLVO FH 12-42T не надав доказів його продажу та не надав відомостей про його дійсне місце знаходження, отже вартість такого автомобіля має встановлюватись вартістю подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) транспортного засобу на час розгляду справи, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/106-25/4882-АВ від 13.05.2025 року становить 215 170 грн.
Що стосується вартості автомобіля RENAULT MAGNUM 400, то відповідно до висновку експерта №СЕ-19/106-25/4882-АВ від 13.05.2025 року його вартість, визначена на підставі аналізу вартості подібних транспортних засобів з подібними технічними характеристиками та роком випуску становить 434 910 грн.
Разом з тим відповідно до складеного на замовлення відповідача за первісним позовом висновку експерта від 25.06.2025 року №11/06/25 вартість відновлювального ремонту спірного розукомплектованого та аварійно пошкодженого автомобіля RENAULT MAGNUM перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень. Вартість утилізації вказаного автомобіля становить 80 869,40 грн.
Отже відповідно до висновку експерта спірний автомобіль RENAULT MAGNUM суттєво розукомплектований, але, по-перше, відповідач за первісним позовом не надав суду жодних даних про те, що до подання позову про поділ майна подружжя вказаний автомобіль потрапляв до такої суттєвої дорожньо-транспортної пригоди або став об'єктом кримінального правопорушення, внаслідок чого був викрадений такий значний обсяг деталей та механізмів, що призвело до подібної його суттєвої розукомплектації та істотної втрати його вартості як транспортного засобу. По-друге, про подібні факти сторона відповідача за первісним позовом не повідомляла також ані у поданому 12.12.2024 року відзиві на позовну заяву, в якій позивач за первісним позовом вказав орієнтовну вартість спірного автомобіля 401 180 грн, ані у зустрічному позові.
Натомість відповідно до постанови Великої Плати Верховного Суду від 21 червня 2023 року по справі № 916/3027/21 обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Отже той факт, що автомобіль RENAULT MAGNUM 400 перебуває у розукомплектованому стані без доказів об'єктивності причин його приведення до такого стану, дає підстави для висновку, що відповідні деталі та механізми такого транспортного засобу мали залишитись у його власника та користувача - відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 або свідчать про часткове розпорядження його деталями та механізмами титульним власником ОСОБА_4 .
Разом з тим, на переконання суду, описані вище випадки, коли вартість майна, яке підлягає поділу, має встановлюватись вартістю подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи, поширюються не тільки на випадки, коли було відчужене чи приховане все майно, як окремий об'єкт, а і коли були відчужені чи приховані його суттєві та вартісні деталі та механізми.
В даному ж випадку автомобіль в розумінні ЦК України є складною річчю (ст. 188 ЦК України), складається із великої кількості деталей, механізмів та систем, розпорядження, відчуження чи приховування частини з яких істотно впливає на його вартість та унеможливлює за таких обставин визначення його дійсної ринкової вартості.
За такого, вартість спірного автомобіля RENAULT MAGNUM 400 має встановлюватись вартістю подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) транспортного засобу на час розгляду справи, яка відповідно до висновку експерта №СЕ-19/106-25/4882-АВ від 13.05.2025 року становить 434 910 грн.
Внаслідок цього, з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягає стягненню грошова компенсація 1/2 частки у спільному майні за автомобілі VOLVO FH 12-42T та RENAULT MAGNUM 400 в сумі 325 040 грн ((434 910 грн + 215 170 грн)/2).
При цьому суд не має підстав погодитись, що на вирішення питання про стягнення такої компенсації з відповідача за первісним позовом впливає надані цією стороною відомості про офіційні його доходи і що таке стягнення становитиме для нього надмірний тягар.
По-перше, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 року по справі №209/3085/20 платоспроможність сторони не має значення для вирішення спору, у якому про припинення своєї частки у праві спільної сумісної власності на неподільну річ та отримання відповідної компенсації на свою користь просить позивач. У разі задоволення цього позову відповідач стає одноосібним власником речі. Тому його не можна вважати неплатоспроможним. Більше того, якщо для задоволення позову про стягнення коштів суд мав би враховувати платоспроможність відповідача на час розгляду справи, то стягнення у судовому порядку багатьох боргів було би неможливим саме з цієї причини. Факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо. У спірних правовідносинах відповідач не втрачає права власності на неподільну річ, а стає її одноосібним власником. Тому можлива відсутність у нього коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві не є ознакою надмірності тягаря з такої виплати.
По-друге, відповідачем за первісним позовом надані відомості з ПФУ про те, що він отримував доходи лише в 2007 році, разом з тим матеріалами справи підтверджується, що в 2016 та в 2019 роках він придбавав транспортні засоби, які мали істотну вартість, в даній справі він ніс витрати на залучення експерта та адвоката, що у своєму комплексі свідчить про те, що відповідач за первісним позовом має відповідні доходи, але не звітує про них, тому такі відомості ПФУ ще не є достатнім свідченням його скрутного матеріального становища та не спростовують необхідності стягнення з нього грошової компенсації вартості частини у спільному майні подружжя.
Що стосується позовної вимоги зустрічного позову про стягнення з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом в порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації 1/2 частки у спільному майні за автомобіль CHEVROLET LACETTI, то, як вказано вище, даний автомобіль був придбаний позивачем за первісним позовом ОСОБА_3 також в період шлюбу сторін 30.06.2023 року на підставі договору купівлі-продажу автомобіль, отже таке майно за презумпцією є спільною сумісною власністю подружжя сторін.
В подальшому 14.09.2024 року позивач за первісним позовом ОСОБА_3 відчужила вказаний автомобіль на підставі договору дарування дочці сторін ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.1, 3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Оскільки факт отримання згоди на таке відчуження іншим із подружжя заперечується протилежною стороною, тому він також підлягає доказуванню на загальних підставах. Проте позивач за первісним позовом не надав жодних належних достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявленого ним факту відчуження автомобіля CHEVROLET LACETTI за спільним рішенням чи письмовою згодою подружжя.
Отже вартість вказаного транспортного засобу має бути врахована при вирішенні спору про поділ майна подружжя сторін та грошова компенсація 1/2 частки його вартості підлягає стягненню з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом.
Тому зустрічний позов в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/106-25/13016-АВ від 01.08.2025 року вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) транспортного засобу CHEVROLET LACETTI на час розгляду справи становить 156 010 грн, отже з позивача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом підлягає стягненню половина такої вартості в сумі 78 005 грн.
Загалом в порядку стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки у спільному майні з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 підлягають стягненню 325 040 грн, а з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 - 78 005 грн.
Разом з тим відповідно до ч.12 ст. 265 ЦПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
За такого з відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 на користь позивача за первісним позовом ОСОБА_7 в порядку поділу майна подружжя підлягає стягненню різниця вартості грошової компенсації 1/2 частки у спільному майні в сумі 247 035 грн (325 040 грн - 78 005 грн).
Оскільки первісний позов підлягає задоволенню, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подану в електронній формі вимогу про поділ майна подружжя в сумі 2600,32 грн (ціна позову 325 040 грн х 1% х 0,8) та витрати за проведення експертизи в сумі 3820,32 грн. Також з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подану в електронній формі вимогу про розірвання шлюбу з врахуванням повернення половини ставки у зв'язку із визнанням позову відповідачем в сумі 484,48 грн. Загалом судові витрати позивача за первісним позовом, які підлягають розподілу між сторонами, становить 6905,12 грн.
Зустрічний позов задоволений наполовину (з позовних вимог про стягнення компенсації за два автомобіля RENAULT MAGNUM 400 та CHEVROLET LACETTI задоволена лише вимога про стягнення компенсації за автомобіль CHEVROLET LACETTI), за такого з позивача за первісним позовом підлягають стягненню на користь позивача за зустрічним позовом 1/2 частина понесених ним судових витрат.
При цьому витрати позивача за зустрічним позовом на залучення експерта, який склав висновок експерта від 25.06.2025 року №11/06/25, в сумі 15 054,84 грн стосувались саме спору про визначення вартості автомобіля RENAULT MAGNUM 400 та спору сторін про те, кому слід виділити у власність вказаний автомобіль, а на користь кого слід стягнути грошову компенсацію частки вказаного автомобіля. Разом з тим оскільки в частині такого спору задоволений первісний позов, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено в цій частині, а також вартість спірного автомобіля RENAULT MAGNUM 400 визначена на підставі іншого висновку експерта, то і відсутні підстави для стягнення витрат позивача за зустрічним позовом на залучення вказаного експерта.
Таким чином розподілу між сторонами підлягають витрати відповідача за первісним та позивача за зустрічним позовом по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн та на залучення експерта щодо висновку експерта №СЕ-19/106-25/4882-АВ від 13.05.2025 року в сумі 1910,16 грн, а загалом - 3121,36 грн. При цьому, оскільки, як вказано вище, задоволенню підлягає 1/2 частина зустрічного позову, то з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом підлягають стягненню 1560,68 грн.
Разом з тим відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За такого з відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 на користь позивача за первісним позовом ОСОБА_7 підлягає стягненню різниця у витратах по сплаті судового збору та витратах по залученню експерта в сумі 5344,44 грн (6905,12 грн - 1560,68 грн).
Представники сторін в судовому засіданні заявили про необхідність розподілу витрат сторін на професійну правничу допомогу та бажання сторін надати суду відповідні докази на підтвердження понесених витрат, у зв'язку з цим відповідно до ч.8 ст. 141, ст. 246 ЦПК України суд надає можливість сторонам по справі протягом п'яти днів після ухвалення рішення надати докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12; 13; 81; 82; 141; 264; 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя - задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.
Шлюб, зареєстрований 13 вересня 2003 року у Зносицькій сільській раді Сарненського району Рівненської області, актовий запис за №16, між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженцем с. Зносичі Сарненського району Рівненської області, громадянином України та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою с. Христофорівка Баштанського району Миколаївської області, громадянкою України - розірвати.
Визнати автомобілі марки RENAULT MAGNUM 400, VIN № НОМЕР_2 , 2003 року випуску та VOLVO FH 12-42T, VIN № НОМЕР_1 , 1996 року випуску спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
У порядку поділу спільного майна подружжя автомобілі марки RENAULT MAGNUM 400, VIN № НОМЕР_2 , 2003 року випуску та VOLVO FH 12-42T, VIN № НОМЕР_1 , 1996 року випуску виділити у власність ОСОБА_4 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 в порядку поділу майна подружжя різницю вартості грошової компенсації 1/2 частки у спільному майні в сумі 247 035 (двісті сорок сім тисяч тридцять п'ять) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 5344 (п'ять тисяч триста сорок чотири) гривні 44 копійки в рахунок відшкодування різниці у витратах по сплаті судового збору та витратах по залученню експерта.
Повернути з державного бюджету ОСОБА_3 частину сплаченого при зверненні до суду судового збору згідно з платіжною інструкцією №0.0.3950327556.1 від 17.10.2024 року в розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.
Визначити сторонам по справі п'ятиденний строк з дня ухвалення даного рішення для подання до Баштанського районного суду Миколаївської області доказів щодо розміру понесених ними судових витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач за первісним позовом: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 );
Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 );
Повне судове рішення складене 06.11.2025 року.
суддя: