Справа № 523/16579/25
Номер провадження 3/523/4071/25
"03" листопада 2025 р. м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м.Одеси Боков О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, щодо якого відсутні відомості про працевлаштування, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,
27.07.2025 року о 23:36 год., водій ОСОБА_1 керував електросамокатом «JET» по вул.Марсельська, 60, в м.Одесі, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки зі згоди водія на приладі «Драгер» 7510, тест №1304, результат позитивний 0.87 ‰, що було зафіксовано на ПВР працівників ДПП №№ 470348, 470936.
Таким чином, ОСОБА_1 інкримінується порушення вимоги п.2.9.а «Правил дорожнього руху», за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 щодо обставин викладених у протоколі пояснив, що дійсно 27.07.2025 року близько 23-30 год. керував електросамокатом «JET», який він орендував через мобільний застосунок «JET.UA» та в подальшому був зупинений працівниками патрульної поліції, якими було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки на приладі «Драгер» 7510, за результатами якого було встановлено, що останній перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Зазначив, що не заперечує обставин викладених у протоколі, проте просив взяти до уваги, що відповідно до правил дорожнього руху, керування електросамокатом не вимагає наявності такого права, та такий, на його думку не є транспортним засобом, в той час як для керування автомобілем таке право необхідне, вважав, що він не є водієм у правовому сенсі, а тому до нього необхідно застосувати штраф без позбавлення права керування.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, переглянувши відеозапис, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.
Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.
Таким чином, як вбачається з вищенаведених термінів, поняття «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» можна трактувати як два різні поняття: в широкому - транспортний засіб, в тому числі і електроскутер, і в вузькому - механічний транспортний засіб.
У постанові Верховного Суду по справі №127/5920/22 від 15.03.2023, касаційна інстанції зазначила, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінніст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Окрім того, відповідно до Закону України №2956-IX «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24.02.2023 року визначено поняття легкого персонального електричного транспортного засобу - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину.
Тобто, вказаний електросамокат відповідно до Закону України № 2956-IX є легким персональним електричним транспортним засобом.
За ч.1 ст. 130 КУпАП, поряд з іншим, передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відповідно до вимог п.2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За правилами ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я (ч.3 ст.266 КУпАП).
Дії поліцейських регламентовані нормами Наказу МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», відповідно до п. 2 розділу І якого огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. До ознак алкогольного сп'яніння віднесено: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 розділу І Інструкції). За наявності ознак, передбачених п. 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Пунктом 7 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, передбачено, що установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено, що обставини правопорушення й вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджуються зібраними в порядку ст. 251 КпАП України доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №404658 від 28.07.2025 року, актом огляду на стан сп'яніння, направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 28.07.2025 року, чеком з «Драгер» 7510 від 28.07.2025 року, а також відеозаписом №№ 470348, 470936 з якого просліджується чітка послідовність подій, які відбулись 28.07.2025 року, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , який беззаперечно та поза розумним сумнівом підтверджує відомості, викладені в протоколі та вину правопорушника.
З переглянутого судом відеозапису вбачається, що на ньому зафіксовано рух електросамокату, під керуванням ОСОБА_1 , який в ході відеозапису не заперечував та не повідомив працівників патрульної поліції щодо протилежного. Крім того, вказане також підтверджується поясненнями ОСОБА_1 , даними під час судового засідання, відповідно до яких, останній після вживання спиртних напоїв керував електросамокатом, та був зупинений працівниками патрульної поліції, якими було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки на приладі «Драгер» 7510, на що останній добровільно погодився.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Приймаючи до уваги характер правопорушення, ступінь вини та особу правопорушника, а також відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність, враховуючи мету адміністративного стягнення, передбачену ст.23 КУпАП, суд дійшов висновку про те, що з метою виправлення й попередження нових правопорушень до ОСОБА_1 можливе застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 23, 30, 33, 34, 130, 256, 268, 276-280, 283 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя О.М.Боков