Пересипський районний суд міста Одеси
Справа №522/5012/25
Провадження №1-кс/523/7319/25
05 листопада 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність невизначеного прокурора,
31 жовтня 2025 року на виконання ухвали Одеського апеляційного суду м. Одеси від 24 жовтня 2025 року до Пересипського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність невизначеного прокурора Одеської обласної прокуратури, пов'язану з не внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за письмовою заявою першої особи від 11 березня 2025 року №174 про вчинення, на думку заявника, кримінальних правопорушень суддею ОСОБА_4 ) районного суду м. Одеси ОСОБА_5 .
Заявник просить слідчого суддю зобов'язати прокурора внести відповідні відомості до ЄРДР, надати йому відповідний витяг із ЄРДР, після чого, впродовж п'яти робочих днів, передати матеріали кримінального провадження за правилами підслідності до уповноваженого органу досудового розслідування.
Заявку на конвоювання заявника ОСОБА_3 ДУ «Одеський слідчий ізолятор» не було виконано, представник прокуратури також не прибув. З метою дотримання розумного строку судового розгляду скарги, слідчий суддя розглянув скаргу у відсутність сторін.
Із змісту скарги вбачається, що 11 березня 2025 року в Одеській обласній прокуратурі було зареєстровано письмову заяву ОСОБА_3 за №174 про вчинення, на думку заявника, кримінальних правопорушень суддею ОСОБА_4 ) районного суду м. Одеси ОСОБА_5 , за наступних обставин (далі - за буквальним змістом заяви).
ОСОБА_5 вчинила суспільно небезпечні діяння, маючи корисливі мотиви, діючи з метою незаконного збагачення, організувала свою протиправну діяльність шляхом вчинення умисних злочинів, спрямованих на дії, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України усвідомлюючи, що таким чином він буде перешкоджати в законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
ОСОБА_5 , будучи достовірно усвідомлена про те, що з 17 березня 2014 року на території України діє особливий період, а з 24 лютого 2022 року Указом Президента України оголошено проведення загальної мобілізації на території України, а також період дії воєнного стану на території України з метою забезпечення обороноздатності держави, захисту незалежності та територіальної цілісності України, враховуючи вчинену Збройними Силами російської федерації військову агресію проти нашої держави, на території України було запроваджено воєнний стан відповідно до Указу Президента України та Верховного головнокомандувача ОСОБА_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022 та Закону України «Про Затвердження Указу Президента України», «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX.
Усвідомлюючи наслідок своїх дій, ОСОБА_5 умисно вчинила громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, державній, економічній, інформаційній безпеці України, надає іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, умисні дії спрямовані на допомогу державі - агресору (пособництво) російській федерації, збройним формуванням вчинені громадянином України з метою завдання шкоди Україні шляхом реалізації та підтримки рішень та дій держави - агресора, зловживаючи владою та службовим становищем умисно, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе та членів своєї родини використання службовою особою влади та службового становища в супереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, державним інтересам та інтересам юридичних осіб, що спричинило тяжкі наслідки, умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, які завдали істотної шкоди державним інтересам, інтересам окремих громадян та інтересам юридичних осіб, які спричинили тяжкі наслідки, складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, підроблення офіційних документів Іменем України Малиновського районного суду міста Одеси, що спричинили тяжкі наслідки, невиконання та неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдали істотної шкоди державним інтересам охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, інтересам юридичним особам, що спричинило тяжкі наслідки, одержання службовою особою неправомірної вигоди, прохання надати таку вигоду для себе та третьої особи за вчинення службовою особою в інтересах ОСОБА_7 , з використанням наданої влади та службового становища, що вчинене особою, яка займає особливо відповідальне становище, набуття ОСОБА_5 уповноваженою на виконання функції держави у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, діяння вчинені службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, набуття особою ОСОБА_5 уповноваженою на виконання функцій держави, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п'ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи, надання неправомірної вигоди в особі, яка погодилась за таку вигоду вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави.
З цією метою особа ОСОБА_5 , перебуваючи в будівлі Малиновського районного суду міста Одеси, розташованого за адресою: місто Одеса, вулиця Василя Стуса, 1а, час: 11 лютого 2025 року, розробила детальний план злочину на користь російської федерації та реалізувала його.
Розуміючи, що її дії спрямовані на допомогу державі - агресору, з метою завдання шкоди Україні в проведенні підривної діяльності проти України, вчинення в умовах воєнного стану, нанесено шкоди державному авторитетові України, під час війни обізнано усвідомлюючи суспільну небезпеку в Україні, щодо внутрішнього супротиву українського народу, щодо незаконних дій влади України, прийняла для себе рішення не виконувати функції, покладені на неї Державою, контролювати дії правоохоронних органів, відкривати кримінальне провадження та вносити відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за державну зраду та інші суспільно небезпечні діяння посадових осіб, які працюють на користь держави - агресора російській федерації, щоб розпалити в Україні суспільне невдоволення та недовіру українського народу під час війни до влади з метою розпалювання внутрішнього конфлікту в Україні, що на користь російській федерації для масових бунтів та повалення влади, конституційного ладу України.
11 лютого 2025 року особа ОСОБА_5 , займаючи посаду судді Малиновського районного суду міста Одеси, умисно не виконала норму «Закону» п.1 ч.1 ст.303, п.3 ч.2 ст.307 КПК України, не зобов'язала виконати норму «Закону» ч.1 ст.214 КПК України внести відповідні відомості до ЄРДР за суспільно небезпечні діяння, передбаченні ст.ст.28 ч.3, ч.4; ст.111 ч.2; ст.111-2 ч.2; ст.114-1 ч.2; ст.364 ч.2; ст.365 ч.3; ст.366 ч.2; ст.367 ч.2; ст.368-2 ч.3; ст.368-5 ч.1; ст.369-2 ч.2 КК України, за заявою ОСОБА_3 від 07 січня 2025 року про вчинення кримінального правопорушення зареєстрована Малиновською окружною прокуратурою м. Одеси 05 лютого 2025 р. №164.
Тобто, ОСОБА_5 ухвалою Іменем України Малиновського районного суду міста Одеси від 11 лютого 2025 року в справі №521/2071/25, провадження №1-кс/521/628/25, відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність прокурора стосовно заяви ОСОБА_3 від 07 січня 2025 року, яка зареєстрована Малиновською окружною прокуратурою 05 лютого 2025 року, щодо вчинення кримінальних правопорушень за ст.ст.28 ч.3, ч.4; ст.111 ч.2; ст.111-2 ч.2; ст.114-1 ч.2; ст.364 ч.2; ст.365 ч.3; ст.366 ч.2; ст.367 ч.2; ст.368-2 ч.3; ст.368-5 ч.1; ст.369-2 ч.2 КК України.
Таким чином, ОСОБА_8 умисно вчинила дію під час дії воєнного стану на території України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, вчинила суспільно небезпечні діяння, передбачені ст.ст.28 ч.3, ч.4; ст.111 ч.2; ст.111-2 ч.2; ст.114-1 ч.2; ст.364 ч.2; ст.365 ч.3; ст.366 ч.2; ст.367 ч.2; ст.368-2 ч.3; ст.368-5 ч.1; ст.369-2 ч.2 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 214 КПК України прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Прокурор зобов'язаний прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч.4 ст.214 КПК України).
Згідно з п. 1 підрозділу 2 розділу І «Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженого наказом Генерального прокурора України №298 від 30 червня 2020 року, до ЄРДР вносяться відомості про: короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п. 2 підрозділу 1 розділу ІІ «Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення» відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Разом з тим, ч. 1 ст. 214 КПК України передбачає надходження заяви (повідомлення) саме про кримінальне правопорушення, а не про діяння, яке містить ознаки чи елементи злочину (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Як встановлено вказаним положенням закону, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви або повідомлення, а тільки ті, які, по перше, були подані, та по-друге, містять відомості про вчинення кримінального правопорушення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачена можливість оскарження бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
При цьому, у п.2 листа Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування» від 09 листопада 2012 року №1640/0/4-12 вказується, що відповідно до вимог ч.1 ст.214 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення таких відомостей до ЄРДР впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Цей строк обчислюється наступним чином: заява чи повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження заявника про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення (за винятком випадків, коли таке попередження неможливо зробити з об'єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, непритомний стан заявника, відрядження тощо); у випадку надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв'язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору.
Реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме заявою про кримінальне правопорушення, окрім наведення тієї чи іншої статті кримінального закону, є наявність в ній об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які повинні бути обов'язково внесені до ЄРДР.
Підставами вважати заяву саме про злочин, окрім наведення тієї чи іншої статті кримінального закону, є обов'язкова наявність в ній об'єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Якщо у заяві таких даних немає, то вона не може вважатися такою, яка має бути обов'язково внесена до ЄРДР.
Окрім того, відповідно до ч.1 ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, делегування функцій суддів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовим особам не допускаються.
Частинами 1, 3 ст.6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано самостійність суддів у здійсненні правосуддя, їх незалежність від будь-якого незаконного впливу, встановлено заборону втручатися у відправлення правосуддя та впливати на суд або суддів у будь-який спосіб.
Оскарження у будь-який спосіб діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом не допускається.
Згідно роз'ясненнями п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.
Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні у справі №2-рп/2011 від 11 березня 2011 року, оцінка процесуальним діям судді може даватись тільки судами апеляційної чи касаційної інстанцій, і не може даватись будь-якими органами, в тому числі і слідчими органами прокуратури.
Таким чином, інша, крім судової, процедура ревізії судових рішень, дій або бездіяльності суддів під час здійснення правосуддя з метою оцінки наявності підстав для застосування до суддів кримінальної відповідальності, зокрема шляхом відкриття кримінального провадження, недопустима. Незгода учасника судового розгляду з ухваленим судовим рішенням чи діями судді не може бути підставою для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення злочину стосовно судді.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 ст.35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі ст.34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02).
Крім того, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року (справа №556/450/18, провадження №51-4229км20) зазначено, що за змістом ст.214 КПК України,підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та початку досудового розслідування є подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або самостійне виявлення слідчим, прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Разом із цим прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Відповідно до ч. 2 ст. 111 КК України відповідальність передбачена за склад злочину, який кваліфіковано як державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
Статтею 111-2 КК України передбачено відповідальність за ряд складів злочину, що полягають пособництві державі агресору. За суб'єктивною стороною ці кримінальні правопорушення можуть бути вчинені у формі прямого або непрямого умислу. Кримінальне правопорушення вчиняється з метою завдати шкоди Україні. Об'єктивна сторона має вираження у формі дій. Першою такою дією є реалізація чи підтримка рішень та або дій держави агресора, збройних формувань та/ або окупаційної адміністрації держави-агресора з метою завдати шкоди Україні.
Відповідно до ч.2 ст 114-1 КК України, кваліфікований склад, який передбачений у ч.2 ст.114-1 КК України, є злочином з матеріальним складом. І якщо таке перешкоджання призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків, тоді може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років, тобто він уже є особливо тяжким злочином.
Статті 364 ч.2; 365 ч.3; 366 ч.2; 367 ч.2; 368-5 ч.1, 369-2 ч.2 КК України передбачають кримінальну відповідальність за низку злочинів у сфері службової діяльності.
Так ч.2 ст.364 КК України - зловживання владою або службовим становищем, тобто, умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе або для іншої фізичної або юридичної особи, використання службовою особою влади чи службового становище всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Ч.3 ст.365 КК України передбачає відповідальність за перевищення влади або умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
Ч.2 ст.366 КК України передбачає відповідальність за службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення о офіційних документів, завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів, якщо вони спричинили тяжкі наслідки.
Ч.2 ст.367 КК України - службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, якщо воно спричинило тяжкі наслідки.
Ч.1 ст.368-5 КК України - відповідальність за набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на три тисячі прожиткових мінімумів для працездатних осіб перевищує її законні доходи.
Відповідно до ч.2 ст.369-2 КК України - відповідальність за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропозиція чи обіцянка здійснити вплив за надання такої вигоди.
Що стосується професійної діяльності судді та прийнятих судових рішень, то відповідно до положень ст.ст.126, 129 Конституції України, ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
З роз'яснень Пленуму Верховного Суду України у постанові №8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України вбачається, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим законом порядком у справі не допускається.
Крім того, згідно з п.п.66-68 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 року, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 57 Висновку 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про якість судових рішень, сутність окремих судових рішень контролюється насамперед шляхом процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та шляхом звернення до Європейського суду з прав людини.
Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права не може бути безумовною підставою для притягнення судді до кримінальної відповідальності та кваліфікуватись як кримінальне правопорушення.
Відтак, самих лише припущень заявника та незгоди з процесуальним рішенням судді недостатньо для висновку про наявність кримінального правопорушення, тим більше, такі припущення не можуть бути підставою для початку досудового розслідування відносно судді у разі незгоди із прийнятими ним процесуальними рішеннями і діями в ході здійснення правосуддя.
Незгода із прийнятим суддею процесуальним рішенням в конкретній справі шляхом подання заяви про кримінальне правопорушення може вказувати на наявність ознак протиправного втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність суддів, визначених ст.ст.126 та 129 Конституції України щодо незалежності судді та заборони впливу на нього у будь-який спосіб. Ініціювання кримінального переслідування судді внаслідок незгоди з його процесуальними діями чи рішеннями є способом незаконного впливу на суд і такі дії слід розцінювати як спроби втручання у правосуддя, тиску на суд і суддів не процесуальним шляхом, поза межами процедури оскарження судових рішень, що є прямим порушенням вимог закону щодо незалежності судів та суддів.
Таким чином, наведені у заяві від 11 березня 2025 року відомості не є повідомленням про злочин, оскільки містять інформацію, пов'язану із здійсненням правосуддя (прийняттям рішень слідчим суддею) і не містять достатні відомості про вчинення слідчим суддею Хаджибейського районного суду міста Одеси ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
Дійшовши до висновку, що не будь - яка заява про вчинене кримінальне правопорушення, виключно з огляду на її назву, набуває статусу цього документа, слідчий суддя звертає увагу, що і подання такої заяви до Одеської обласної прокуратури не тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР, оскільки вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, яких заявником ОСОБА_3 наведено не було, а відтак, не було і вчинено бездіяльності прокурором.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.214,303-309 КПК України, слідчий суддя,
В задоволенні скарг и ОСОБА_3 ОСОБА_3 на бездіяльність невизначеного прокурора Одеської обласної прокуратури, пов'язану з не внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за письмовою заявою першої особи від 11 березня 2025 року №174 про вчинення, на думку заявника, кримінальних правопорушень суддею ОСОБА_4 ) районного суду м. Одеси ОСОБА_5 ,- відмовити.
Копію ухвали направити до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для вручення заявнику ОСОБА_9 та до Одеської обласної прокуратури.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана впродовж п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1