Справа № 523/11661/25
Провадження №2/523/5276/25
"06" листопада 2025 р. м.Одеса
Пересипський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Далеко К.О.,
за участю секретаря судового засідання - Дяченко Т.С.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бєлосевича О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одесі, цивільну справу № 523/11661/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаною вище позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони уклали шлюб, зареєстрований 21 жовтня 20207р Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис № 64. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сторони втратили почуття взаємної поваги та кохання, розірвали свої стосунки та не бажають їх поновлення. Тому, позивач просить суд шлюб розірвати.
Ухвалою Пересипського районного суду м. Одеси від 09 липня 2025 року позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, та надано відповідачу строк для подання заперечень (відзиву) на позовну заяву.
16.09.2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання, яким відповідач просив надати строк на примирення терміном 6 (шість) місяців. Клопотання мотивовано тим, що позовні вимоги він не визнає, на розірвання шлюбу не погоджується, оскільки зацікавлений у збереженні сім'ї.
Для з'ясування дійсних обставин та об'єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 18.09.2025 року, явку позивача у судове засідання було визнано обов'язковою.
Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про призначення подружжю ОСОБА_1 до ОСОБА_2 строку для примирення.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просила позов задовольнити, наполягала на розірванні шлюбу. Позивач пояснила, що у квітні 2025 року вона переїхала разом із дітьми до своєї матері, від відповідача, оскільки між сторонами фактично тривалий час не існувало нормальних відносин, як чоловіка та дружини, заснованих на повазі та любові, у них різні погляди на життя. Декілька разів відповідач застосував до неї фізичне насилля, що і стало причиною її переїзду до матері. Також до неї застосовувалось психологічне насилля, відповідач постійно її ображає, висловлюється нецензурною лайкою. У неї до відповідача відсутнє почуття любові, вона не сприймає його як чоловіка, з яким можна будувати сім'ю, боїться його, тому вона і не повідомила у квітні про те, що переїжджає до матері назавжди, оскільки це би призвело до його агресії. Рішення позивача про розірвання шлюбу є остаточним та визрівало досить довго, вона мала намір піти ще три роки тому, не пішла лише заради дітей, протягом трьох років подружжя фактично проживали в одному будинку, однак в різних кімнатах, між ними не існувало особистих відносин, як між чоловіком та дружиною. Однак у квітні 2025 року, відповідач вдруге підняв на неї руку, у присутності дітей, тому вона зрозуміла, що більше не може так існувати. Позивач знаходилась у важкому психологічному стані, проживаючи разом із відповідачем, оскільки відповідач так її ображав, що вона почала сама вірити у те, що погана, однак потім просто зрозуміла, що її чоловік тиран, наразі вона має на меті лише одне бажання - розірвати шлюб, вона не має навіть наміру поділу спільного майна, інколи спілкується із відповідачем лише заради спільних дітей, вона не створює перешкод у їх спілкуванні. Наразі, позивач влаштувалась на роботу, і фактично розпочала нове життя.
Представник відповідача - адвокат Бєлосевич О.Б. у судовому засіданні заперечував проти розірвання шлюбу, пояснив що ОСОБА_2 любить свою сім'ю, хоче її зберегти, він спілкується із дітьми, намагається поспілкуватися з дружиною, однак вона не відповідає на телефонні дзвінки, доказів звернення позивача з приводу сімейного насилля до правоохоронних органів, матеріали справи не містять.
Заслухавши доводи та пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає що позов слід задовольнити, з таких підстав.
Сторони уклали шлюб, зареєстрований 21 жовтня 20207р. Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис № 64.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Причинами розірвання шлюбу є те, що сторони фактично припинили шлюбні стосунки у квітні 2025 року, спільного господарства не ведуть, позивач не має наміру поновлювати сімейні відносини та категорично заперечує проти їх продовження, подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу є не можливим.
Згідно з ч.2 ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст.51 Конституції України, ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно із положеннями ст.18 ч.2 п.3, ст.ст.51,56 ч.3, ст.110 ч.1 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
Загальна декларація прав людини містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст.23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.
За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї як добровільного союзу, у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз сім'ю шлюб, не може мати місце.
Суд установив, що у сторін сім'я розпалася, позивач у судовому засіданні наполягала на розірванні шлюбу та категорично заперечувала проти надання строку для примирення, а тому суд прийшов до висновку, що збереження шлюбу є неможливим.
Суд не може примушувати подружжя проживати разом, цікавитися їх приватним життям, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків, а надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду (постанова Верховного Суду від 26.11.2018 у справі №761/33261/16-ц).
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані і знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому шлюб слід розірвати, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе, та суперечить добровільній згоді жінки на такий союз, тобто інтересам позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 110, 111, 112 СК України, статтями 263, 264, 265, 268 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 21 жовтня 2007 року Усатівською сільською радою Біляївського району Одеської області, актовий запис № 64.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 06.11.2025.
Суддя: К.О. Далеко