Є.у.н.с.512/683/25
Провадження № 2/512/404/25
"05" листопада 2025 р. с-ще Саврань
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,
за участю секретаря - Тімановського А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Савранського районного суду Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до відповідачки ОСОБА_2 у якій просить суд ухвалити рішення, яким шлюб між ним та відповідачкою, зареєстрований 29.07.1983 року третім Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 582, розірвати.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.07.1983 сторони по справі зареєстрували шлюб.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у подружжя сімейні стосунки не складалися у зв'язку з тим, що вони не знаходили спільної мови в повсякденному житі, що призводило до постійних сварок. Вже сім років сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть.
Спір з приводу майна, набутого за час перебування у шлюбі, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності - відсутній.
Ухвалою від 01.09.2025 року відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 29.09.2025.
29.09.2025 позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про що свідчить розписка про виклик до суду (а.с.13).
Відповідачка ОСОБА_2 29.09.2025 в судове засідання не з'явилася, завчасно повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи, однак адресоване її поштове відправлення повернулось на адресу суду з довідкою Укрпошти про те, що адресат відсутній за вказаною адресою після судового засідання 30.09.2025 (а.с.17).
У зв'язку з цим судове засідання відкладено на 15.10.2025.
15.10.2025 позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про що свідчить розписка про виклик до суду (а.с.18).
Відповідачка ОСОБА_2 15.10.2025 в судове засідання не з'явився, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать дані трекінгу з офіційного сайту Укрпошти, а саме "невдала спроба вручення" (а.с.19),
Ухвалою від 15.10.2025 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) сторін - на розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
У зв'язку з цим судове засідання відкладено на 08 годину 00 хвилин 05.11.2025 року.
05.11.2025 в судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про що свідчить розписка про виклик до суду (а.с.22).
Відповідачка ОСОБА_2 05.11.2025 в судове засідання не з'явився, повідомлялася належним чином про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать дані трекінгу з офіційного сайту Укрпошти, а саме "невдала спроба вручення" (а.с.23).
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З клопотаннями про відкладення розгляду справи учасники справи не звертались.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.
Статтями 12, 13 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Відповідно до статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд, всебічно, об'єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих доказів у їх сукупності, приходить до наступного.
Як вбачається з позовної заяви та підтверджується наявними у справі доказами, шлюб між сторонами зареєстровано 29.07.1983, що засвідчується повторно Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 29.05.2025 року (а.с.6).
Як зазначено позивачем в позовній заяві та не спростовано відповідачкою у подружжя сімейні стосунки не складалися у зв'язку з тим, що вони не знаходили спільної мови в повсякденному житті, що призводило до постійних сварок. Вже сім років позивач та відповідач проживають окремо, спільного господарства не ведуть, подальше спільне проживання і збереження шлюбу є неможливим та суперечить інтересам позивача та інтересам відповідачки, тому позивач вважає за необхідне розірвати шлюб між ним та відповідачкою.
Спір з приводу майна, набутого за час перебування у шлюбі, яке належить позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності - відсутній.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України та статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Згідно з частиною 3 та частиною 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За змістом частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до вимог статті 110 цього Кодексу, якою закріплено право одного з подружжя на подання позову про розірвання шлюбу.
Згідно з частиною 1 статті 110 сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Обмеження права на подання позову, визначені частиною 2 статті 110 СК України, судом не встановлені.
Відповідно до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно частини 3 статті 109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Згідно з частиною 2 статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 5 "Рівноправність подружжя" Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
У пункті 126 рішення у справі "Фернандес Мартінес проти Іспанії" (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу є виваженою та свідомою, відповідає його дійсній волі, причини, з яких він наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, сімейні стосунки подружжя є формальними, поновити шлюбно-сімейні стосунки сторони наміру не мають, у зв'язку з чим подальше спільне життя як подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки та порушувало принцип добровільності шлюбу, визначений статтею 24 Сімейного кодексу України, що має істотне значення, а отже перешкод для розірвання шлюбу суд не вбачає.
За змістом статті 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Поряд з цим, суд враховує, що відповідачка не заявила вимогу про відновлення свого дошлюбного прізвища після розірвання шлюбу.
Відповідно до положень частини 2 статті 115 Сімейного кодексу України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Щодо розподілу судових витрат.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В наведеній нормі права відсутня вимога про те, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог (ч. 3 ст. 88 ЦПК України в редакції 2004 року).
Аналізуючи вказані норми права, Велика Палата Верховного у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (п п. 41 - 46) дійшла висновку про те, що оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат й вона не оплачувала судовим збором позовну заяву, апеляційну та касаційну скаргу, в цій частині судові витрати на відповідача не покладаються.
А отже, відсутні підстави для стягнення з боржника на користь держави судового збору в розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись статтями 4, 6-10, 12, 13, 16, 19, 76, 81, 200, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, статтями 110, 112, 115 СК України, суд, -
Цивільний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 2529.07.1983 року третім Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 582 - розірвати.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Копію цього рішення після набрання ним законної сили Балтському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О.Ю. Брюховецький