Справа №522/8492/25-Е
Провадження №2/522/7868/25
06 листопада 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Донцова Д.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Смокової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи,
Представник ОСОБА_2 - адвокат Григоренко Ю.С., 17.04.2025 р. за допомогою електронної системи «Електронний суд», звернувся до суду із позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської федерації про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи, а саме з вимогами стягнути матеріальну шкоду в розмірі 350000,00 гривень, завдану внаслідок знищення/пошкодження автомобіля марки SKODA модель SUPERB, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 , стягнути моральну шкоду в розмірі 350000,00 гривень.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 22.04.2025 р. позовну заяву залишено без руху. З підстав не направлення копію позову з додатками відповідачу. Встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.06.2025 р. позовну заяву повернуто позивачу.
Постановою Одеського апеляційного суду від 22.07.2025 р. ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05.06.2025 р. скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.08.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд розглянуд у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
В обґрунтування позову зазначено, що 24 лютого 2022 року Російська Федерація розпочала повномасштабне військове вторгнення на територію України, що призвело до тимчасової окупації частини території України, у тому числі міста Маріуполь Донецької області. ОСОБА_1 , є громадянином України та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 до початку повномасштабного вторгнення. Внаслідок бойових дій, які велися на території м. Маріуполь, був вимушений покинути своє постійне місце проживання та отримав статус внутрішньо переміщеної особи (довідка ВПО № 5105-5003085418 від 06.01.2024), наразі проживає в АДРЕСА_2 .
У результаті військової агресії Російської Федерації позивачу було завдано матеріальної шкоди, а саме знищено/пошкоджено майно, зокрема автомобіль марки SKODA модель SUPERB, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 . Фактично, позивач не лише втратив житло, але й був позбавлений можливості користуватися своїм транспортним засобом, що суттєво ускладнило процес переміщення та адаптації на новому місці проживання. Автомобіль зазнав невідновного пошкодження внаслідок обстрілів та бомбардувань житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , та прилеглої території в період з 24.02.2022 року по березень 2022 року. Як видно з доданих до позову фотоматеріалів, багатоповерховий будинок, де позивач проживав, зазнав значних руйнувань внаслідок прямих влучань снарядів. Також на фотографіях чітко видно численні пошкоджені та знищені автомобілі, що знаходились на прибудинковій території та були знищені внаслідок бойових дій. Ці фотоматеріали є прямим доказом заподіяної шкоди. Через активні бойові дії та окупацію міста Маріуполь позивач був вимушений терміново евакуюватися, залишивши свій автомобіль. Право власності на вказаний автомобіль підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Згідно з наявними документами, транспортний засіб має такі технічні характеристики: Марка: SKODA Модель: SUPERB Рік випуску: 2005 Тип кузова: легковий седан Об'єм двигуна: 1781 (1.8л) Тип палива: бензин Колір: сірий VIN-код: НОМЕР_2 Маса без навантаження: 1510 кг Дата першої реєстрації в Україні: 20.01.2007.
На момент пошкодження/знищення автомобіль був у технічно справному стані, регулярно проходив технічне обслуговування. Факт заподіяння шкоди автомобілю підтверджується наступними доказами: Фотоматеріали пошкодженого/знищеного автомобіля. Згідно з самостійною оцінкою, проведеною на основі вивчення ринкових цін на аналогічні транспортні засоби, вартість мого знищеного/пошкодженого автомобіля становить 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) гривень. При здійсненні самостійної оцінки мною було враховано ринкові ціни на аналогічні автомобілі SKODA SUPERB 2005 року випуску з двигуном 1.8л на вторинному ринку України на період лютого 2022 року; технічний стан автомобіля до пошкодження; знос транспортного засобу відповідно до строку експлуатації (автомобіль був у хорошому технічному стані); комплектацію автомобіля.
Відновлення автомобіля є економічно недоцільним, оскільки, за оцінкою позивача, вартість відновлювального ремонту перевищує 70% від ринкової вартості автомобіля, що свідчить про повну конструктивну загибель транспортного засобу.
Крім матеріальної шкоди, завданої внаслідок знищення автомобіля, позивачу було завдано значної моральної шкоди, яку він оцінюю в розмірі 350 000 (триста п'ятдесят тисяч) гривень. Обґрунтовує розмір моральної шкоди наступним:
1. Втрата транспортного засобу стала для мене сильним психологічним потрясінням, особливо в умовах вимушеного переміщення. Автомобіль був не просто майном, а засобом, який забезпечував мобільність та незалежність.
2. Позивач зазнав значних душевних страждань через неможливість використання транспортного засобу під час евакуації з м. Маріуполь, що поставило під загрозу його життя та здоров'я. Позивачу довелося покинути місто в екстремальних умовах без можливості скористатися власним автомобілем. Евакуація відбувалася майже без особистих речей, виключно гуманітарним транспортом через гуманітарний коридор Бердянськ-Запоріжжя, що створило додаткові беззахисності, психологічні страждання та відчуття.
3. Після переміщення до м. Одеса позивач опинився в скрутному становищі через відсутність транспортного засобу, що негативно вплинуло на його психологічне здоров'я, спричинило тривожність, стрес та погіршення емоційного стану.
4. Відсутність автомобіля суттєво ускладнила його адаптацію на новому місці проживання, обмежила можливості працевлаштування та соціальної адаптації.
5. Позивачу доводиться постійно витрачати додаткові кошти на громадський та інший транспорт, що створює додаткове фінансове навантаження в умовах вимушеного переселення.
6. Позивач зазнає постійних незручностей через відсутність можливості вільного пересування, особливо у випадках необхідності термінового вирішення питань, пов'язаних з адаптацією на новому місці.
02.09.2025 р. представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Григоренко Ю.С. подано заяву про зменшення/збільшення розміру позовних вимог, відповідно якої просив з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь ОСОБА_1 : матеріальну шкоду у розмірі 256 717,57 грн., моральну шкоду у розмірі 350 000,00 грн та судові витрати. В обґрунтування заяви зазначено, що у зв'язку з проведенням судової товарознавчої експертизи та отриманням об'єктивної оцінки вартості знищеного майна, а також з метою точного визначення розміру завданої шкоди, звертається із заявою про зміну предмету позову. Висновком експерта №51/25-Е від 01.09.2025, складеним судовим експертом Вітвіцьким Ігорем Івановичем, встановлено: "Середня ринкова вартість автомобіля SKODA SUPERB, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, станом на березень 2022 р., складає: 162 950,00 грн." Експертиза проведена з використанням загальноприйнятих методик оцінки транспортних засобів, на підставі аналізу ринкових цін та з урахуванням технічних характеристик автомобіля. З часу знищення автомобіля (березень 2022 року) до моменту розгляду справи пройшло значний період, протягом якого відбулося істотне знецінення гривні внаслідок інфляційних процесів. Розрахунок інфляційних втрат: Період: з березня 2022 року по листопад 2025 року Базова сума: 162 950,00 грн Індекс інфляції за період: приблизно 45% (згідно з офіційними даними НБУ) Сума інфляційних втрат: 162 950,00 ? 0,45 = 73 327,50 грн Ці втрати є прямим наслідком затримки у відшкодуванні завданої шкоди з вини відповідача. Відповідно до статті 625 ЦК України, у разі прострочення боржником виконання грошового зобов'язання кредитор має право на відсотки з простроченої суми. Розрахунок штрафних санкцій: Ставка: 3% річних від простроченої суми Період прострочення: з березня 2022 року (3 роки 8 місяців) Базова сума: 162 950,00 грн Розрахунок: 162 950,00 ? 0,03 ? 3,67 років = 17 940,07 грн. Витрати на проведення експертизи Вартість експертизи: 2 500,00 грн (згідно з договором №51/25).
06.10.2025 р. представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Григоренко Ю.С. подано заяву про розгляд справи у відсутності особи.
Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ст.ст.223,280,281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, проти такого вирішення справи не заперечував позивач.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення.
Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 вказав, що в разі застосування деліктного винятку (наявність факту заподіяння шкоди) будь-який спір, що виник на території України в громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема РФ, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та повноважним судом. Суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Верховний Суд також встановив підстави для висновку про те, що починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ у зв'язку з повномасштабною збройною агресією.
З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача.
У зв'язку з викладеним, суд не направляв запиту до відповідача для отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки переселенця №5105-5003085418 від 06.01.2024 фактичне місце проживання/перебування зареєстровано за адресою АДРЕСА_2
Із позову вбачається, що внаслідок бойових дій, які велися на території м. Маріуполь, позивач був вимушений покинути своє постійне місце проживання.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу SKODA VIN: НОМЕР_2 .
Позивач зазначає, що у результаті військової агресії Російської Федерації йому було завдано матеріальної шкоди, а саме знищено/пошкоджено моє майно, зокрема автомобіль марки SKODA модель SUPERB, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN-код: НОМЕР_2 .
Відповідно до висновку експерта №51/25-Е від 01.09.2025 р. складеного судовим експертом Вітвіцьким Ігорем Івановичем середньо ринкова вартість досліджуваного автомобіля SKODA SUPERB, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, станом на березень 2022 р. приймається рівною 162950,00 гривень.
Відповідно до ст.281 ЦК України фізична особа має право захищати своє життя та здоров'я, а також життя та здоров'я іншої фізичної особи від протиправних посягань будь-якими засобами, не забороненими законом.
Аналізуючи викладені у позові обставини, суд дійшов до висновку, що до виниклих спірних правовідносин слід застосувати наступні норми права.
Статтею першою Закону України «Про оборону України» року визначено, що збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Відповідно дост.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно з ч.1, п.п.8,9 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Згідно ч.2 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є зокрема і іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Відповідно до ч.1ст.49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов'язки за зобов'язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.
До зобов'язань, що виникають з дії однієї сторони, з урахуванням положень статей 49-51 цього Закону, застосовується право держави, у якій мала місце така дія (стаття 48 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Відповідно до приписів п.3 ч.1ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України.
24.02.2022 російська федерація здійснила широкомасштабну військову агресію проти України, що стало підставою для введення на території України з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 воєнного стану, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Дана обставина не підлягає доказуванню згідно з ч.3 ст.82 ЦПК України.
02.03.2022 року збройну агресію рф проти України у резолюції ES-11/1 «Агресія проти України» визнала Генеральна Асамблея ООН. Вона вимагає від РФ негайного припинення застосування сили проти України, утримання від погроз чи застосування сили проти будь-якої держави ООН, повного та безумовного виведення збройних сил з території України у межах її міжнародно-визнаних кордонів, а також забезпечення повного захисту цивільних осіб, включаючи гуманітарний персонал, журналістів та осіб, які перебувають у вразливому становищі, у тому числі жінок і дітей.
27.04.2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи» № 2433. Визнала, що агресія РФ проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.
Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.
Здійснивши збройну агресію відносно України, РФ порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975 та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені злочини проти життя та здоров'я людини, а також нанесення шкоди її майну.
Аналогічну позицію щодо непоширення на РФ судового імунітету при розгляді справ щодо відшкодування шкоди, завданої збройною агресією РФ проти України, викладено в постанові Верховного Суд від 14.04.2022 року у справі №308/9708/19, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2022 року у справі №635/6172/17.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Отже, для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина у заподіянні шкоди, про що зазначено у п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».
Судом встановлено, що позивачу завдано матеріальну шкоди з заявлених підстав та визначена сума висновком експерту у розмірі 162950,00 гривень підлягає задоволенню.
Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних витрат.
Позивач нараховує 3 % відсотки річних та інфляційні витрати за період з березня 2022 року по листопад 2025 року включно на заборгованість.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи ті обставини, шо прострочення виконання грошового зобов'язання у даних правовідносинах рахується з дня пред'явлення вимоги, а отже з дня пред'явлення позову, суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме з 17.04.2025 р. по 06.11.2025 р., що становить 6003,38 гривень, відповідно наступного розрахунку.
Розрахунок інфляційних витрат здійснюється за формулою: ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ). ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Останній період
IIc (101,30 : 100) x (100,80 : 100) x (99,80 : 100) x (99,80 : 100) x (100,30 : 100) = 1.02007474. Інфляційне збільшення: 162 950,00 x 1.02007474 - 162 950,00 = 3 271,18 грн.
Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Період прострочення грошового зобов'язання: з 17/04/2025 до 06/11/2025, 162 950,00 x 3 % x 204 : 365 : 100, що становить 2 732,20 грн.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди суд зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як слідує зі змістуст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 року у справі №464/3789/17.
У даній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
Проте, не усі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.12.2020 року в справі №752/17832/14-ц вказала, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в пункті 49 постанови від 01.09.2020 року у справі №216/3521/16-ц вказала, що виходячи з положень статей16і23 Цивільного кодексу України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення, право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Тобто, можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22.04.2024 року в справі №279/1834/22).
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12.07.2007 року).
При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25.05.2022 року в справі №487/6970/20, постанова Об'єднаної палати Верховного суду від 05.12.2022 року в справі №214/7462/20).
При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, завданої внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, слід враховувати те, що:
- дійсно внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України особа може зазнавати (зазнала) моральної шкоди;
- законодавець в статті 23 ЦК передбачив відкритий перелік обставин, які враховуються судом при визначенні розміру грошової компенсації (характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості);
- розмір грошової компенсації моральної шкоди завданій особі внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України може відрізнятися, залежно від того, на які обставини завдання моральної шкоди посилається позивач та які обставини враховані судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди;
- такими обставинами може бути, зокрема: смерть близьких осіб, каліцтво особи чи близьких осіб; місце проживання особи (різняться відчуття осіб, що проживають на території проведення бойових дій чи осіб далеко від цієї території); пошкодження або знищення рухомого майна; права які порушені внаслідок військової агресії російської федерації проти України тощо.
До таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 20.06.2024 року у справі №216/5657/22.
Усі справи про моральну шкоду, спричинену із війною, можна розподілити на декілька категорій:
(а) справи, де моральна шкода пов'язана із втратою близької людини;
(б) справи, де моральна шкода пов'язана із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я позивача;
(в) справи, де моральна шкода пов'язана зі знищенням, пошкодженням, втратою майна або втратою доступу до майна;
(г) справи, де моральна шкода пов'язана із внутрішнім переміщенням, або необхідністю покинути країну;
(д) справи, де моральна шкода пов'язана із фактом війни як таким.
Що стосується категорій (а), (б) і (в), то в цих випадках наявність моральної шкоди, зазвичай, не викликає сумнівів, і єдиним проблемним питанням залишається питання обчислення розміру компенсації. Натомість, у категоріях (г) і (д) судами висловлюються різні позиції.
Суд вважає, що факт наявності моральної шкоди, спричиненої позивачу, знайшов підтвердження у судовому засіданні, оскільки позивач втратив майно, а також був вимушений переїжджати до іншої місцевості без свого рухомого майна. (в,г)
Європейський суд з прав людини в пункті 37 рішення у справі «Недайборщ проти Російської Федерації» зазначив, що заявнику не може бути пред'явлено вимогу про надання будь-якого підтвердження моральної шкоди, яку він поніс, що означає, що при наявності встановленого факту порушення прав заявника моральна шкода наявна та констатується судом.
Тому, суд встановлює факт порушення прав позивача у вигляді наявності моральної шкоди, проте нормативно на законодавчому рівні не встановлено мінімальний та максимальний розміри моральної шкоди та методику його визначення.
Відповідно до вимог «Правила суду компенсація шкоди», які використовуються Європейським судом з прав людини при розгляді справ із компенсації шкоди, зокрема, п.п. 15 п. 3 цих Правил, встановлено, що заявники, які бажають отримати компенсацію за нематеріальну шкоду, мають право вказати суму, яка на їхню думку, була б справедливою.
Обґрунтовуючи завдану відповідачем моральну шкоду позивач зазначив, що втрата транспортного засобу стала для нього сильним психологічним потрясінням, особливо в умовах вимушеного переміщення. Автомобіль був не просто майном, а засобом, який забезпечував мобільність та незалежність, позивач зазнав значних душевних страждань через неможливість використання транспортного засобу під час евакуації з м. Маріуполь, що поставило під загрозу його життя та здоров'я. Йому довелося покинути місто в екстремальних умовах без можливості скористатися власним автомобілем. Евакуація відбувалася майже без особистих речей, виключно гуманітарним транспортом через гуманітарний коридор Бердянськ-Запоріжжя, що створило додаткові психологічні страждання та відчуття беззахисності. Після переміщення до м. Одеса позивач опинився в скрутному становищі через відсутність транспортного засобу, що негативно вплинуло на його психологічне здоров'я, спричинило тривожність, стрес та погіршення емоційного стану. Відсутність автомобіля суттєво ускладнила його адаптацію на новому місці проживання, обмежила можливості працевлаштування та соціальної адаптації. Позивачу доводиться постійно витрачати додаткові кошти на громадський та інший транспорт, що створює додаткове фінансове навантаження в умовах вимушеного переселення. Позивач зазнає постійних незручностей через відсутність можливості вільного пересування, особливо у випадках необхідності термінового вирішення питань, пов'язаних з адаптацією на новому місці.
Суд вважає, що грошове відшкодування на користь позивача є необхідним, при цьому суд здійснює оцінку на засадах справедливості, яка перш за все передбачає об'єктивний аналіз того, що є справедливим, чесним та розумним відповідно до конкретних обставин справи, включаючи не лише позицію позивача а й загальний контекст ситуації, в якому відбулося порушення прав позивача, у сукупності з іншими негативними наслідками, які виникли внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України.
Отже, враховуючи характер та обсяг завданих позивачу моральних страждань, істотність порушення їх конституційних прав, вимушених змін у їх житті, спричинених наслідків та їх невідворотність, суд приходить до переконання про стягнення з відповідача на користь позивача завданої моральної шкоди у розмірі 350000,00 грн, що є достатнім та справедливим розміром компенсації за заподіяну позивачу шкоду.
Згідно з ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно пункту 22ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв'язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Враховуючи викладене, з відповідача в дохід держави України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 4103,60 грн.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Враховуючи ті обставини, що позивачем понесено витрати за проведення експертизи у розмірі 2500,00 грн., зазначену суму слід стягнути з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 79, 81 ,89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації про відшкодування шкоди, завданої майну фізичної особи - задовольнити частково.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) матеріальну шкоду у розмірі 168953,38 грн. (сто шістдесят вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні тридцять вісім копійок), що складається з вартості пошкодженого майна - 162950,00 грн., інфляційні витрати - 3271,18 грн., 3% річних - 2 732,20 грн.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) моральну шкоду в розмірі 350000,00 грн. (триста п'ятдесят тисяч гривень).
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати за проведення експертизи в розмірі 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот гривень).
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації в дохід держави Україна судовий збір у сумі 4103,60 грн. (чотири тисячі сто три гривень шістдесят копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання)без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 06.11.2025 року.
Суддя Донцов Д.Ю.