Справа № 453/1158/24
№ провадження 1-кп/453/75/25
05 листопада 2025 року
Сколівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ;
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;
за участю прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 ;
захисник ОСОБА_5 ;
представник потерпілих ОСОБА_6 ;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області кримінальне провадження № 12023141300000141 від 24 травня 2024 року про обвинувачення
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, який працює на посаді водія в ФОП « ОСОБА_7 », раніше не судимого, не депутата, не адвоката, не нотаріуса, -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_4 23 травня 2024 року, приблизно о 16 годині 20 хвилин, керуючи автопоїздом в складі спеціалізованого сідлового тягача марки «DAF» «реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом марки «SCHMITZ», «реєстраційний номер НОМЕР_2 » та рухався ним автодорогою зі сполученням «Київ-Чоп» с. Нагірне, Стрийського району, Львівської області в напрямку м. Львова порушив вимоги Розділу 1 п.п. 1. 2; 1.5; 1.10 (в частині значення термінів «Безпечна швидкість»); Розділу 2 п.2.3 (підпунктів «б» і «д»); Розділу 12 п.п. 12.; 12.9(підпункту «б»); Розділу 33 «Дорожні знаки» ( в частині вимог заборонного дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості 40 км/год» та Розділу 34 «Дорожня розмітка (в частині вимог дорожньої розмітки 1.1 - вузької суцільної лінії, яка поділяла транспортні потоки протилежних напрямків) Правил дорожнього руху України, які виразились в тому, що він під час керування транспортним засобом не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не урахував дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, рухався із перевищенням дозволеної швидкості та своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, рухаючись по даній автодорозі на заокругленій ділянці дороги праворуч по ходу його руху, допустив стан заносу напівпричепа марки «SCHMITZ» «реєстраційний номер НОМЕР_2 » на зустрічну смугу, внаслідок чого, відбулось зіткнення із зустрічним автомобілем марки «Range Rover», «реєстраційний номер НОМЕР_3 » під керуванням водія ОСОБА_8 .
Внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 , вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху, потерпілий ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав перелом п'ятого, шостого, восьмого та одинадцятого ребер, що є середньої тяжкості тілесним ушкодженням, що спричинило тривалий розлад здоров'я, а потерпіла ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримала компресійний перелом сьомого і восьмого грудних хребців, у вигляді їх передньої клиноподібної деформації, що є середньої тяжкості тілесним ушкодженням, що спричинило тривалий розлад здоров'я.
Таким чином, в діях ОСОБА_4 , що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_10 , середньої тяжкості тілесні ушкодження, та потерпілій ОСОБА_9 , середньої тяжкості тілесні ушкодження, вбачаються ознаки вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 , вину у вчиненому правопорушенні визнав, пояснив що дійсно 23 травня 2024 року, приблизно о 16 годині 20 хвилин, керуючи автопоїздом в складі спеціалізованого сідлового тягача марки «DAF» «реєстраційний номер НОМЕР_1 із напівпричепом марки «SCHMITZ», «реєстраційний номер НОМЕР_2 » та рухаючись ним по автодорозі сполученням «Київ-Чоп» у населеному пункті с. Нагірне, Стрийського району, Львівської області в напрямку м. Львова, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не врахував погодніх умов, без причин технічного характеру, допустив зіткнення із попутним транспортним засобом марки «Range Rover», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Висловив щирий жаль щодо ситуації, яка склалась.
Покази обвинуваченого ОСОБА_4 , в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що такі правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, та роз'яснивши їм положення ч.3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого порядку дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин провадження в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів відносно тих обставин провадження, які ніким не оспорюються. Відтак, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого.
Оскільки обвинувачений визнає свою вину повністю, погоджується з кваліфікацією вчинених ним діянь, а прокурор не висловлює заперечень щодо встановлених обставин, оцінивши встановлені по справі обставини, суд вважає доведеною вину ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки він своїми неумисними діями порушив правила безпеки дорожнього руху як особа, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 , покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення (а саме, його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху), дані про особу обвинуваченого, який визнав вину у вчиненому правопорушенні, працює водієм в ФОП «ОСОБА_7 », не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші особливості справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості скоєного злочину.
У відповідності до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Згідно з п.3 вище зазначеної Постанови, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів, згідно ст. 12 КК України, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
ОСОБА_4 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, яке, згідно встановленої ст. 12 КК України класифікації кримінальних правопорушень, є нетяжким злочином.
Обставиною, яка, відповідно до вимог ч. 1 ст. 66 КК України, пом'якшує покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, які, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_4 , відсутні.
Згідно з висновком, наданим в досудовій доповіді Бучанським районним відділом №2 філії Державної установи «Центр пробації» у м. Києві та Київській області, складеної 28 січня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , вбачається, що існує низький ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення та низький рівень небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб. На думку органу пробації, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Крім того, при призначенні ОСОБА_4 , покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України про те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з метою виправлення та попередження нових злочинів, обвинуваченому ОСОБА_4 , слід призначити покарання необхідне для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів, у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним обставинам, встановленим під час розгляду кримінального провадження, даним про особу обвинуваченого.
Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання із числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
З врахуванням наведених вище обставин в їх сукупності, ставлення обвинуваченого до скоєного злочину, висновки органу пробації, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без реального відбування покарання, тому на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , слід звільнити від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, покладаючи на нього частину обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Відповідно ч. 2 ст. 124 КПК України, суд у разі ухвалення обвинувального вироку стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, витрати у справі за проведення:
- судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-24/12095-ІТ від 03 червня 2024 року, у сумі 3 786,40 гривень;
- судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-24/12090-ІТ від 06 червня 2024 року, у сумі 3 786,40 гривень;
- судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-24/12097-ІТ від 07 червня 2024 року, у сумі 3 786,40 гривень;
- судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-24/12845-ІТ від 08 червня 2024 року, у сумі 3 786,40 гривень
підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4 , на користь держави.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у порядку, визначеному ст. 100 КПК України.
Речові докази у справі, а саме: автопоїзд марки «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_1 у складі з напівпричепом марки «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які на праві власності належать ОСОБА_11 , АДРЕСА_2 , автомобіль марки «Range Rover», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , АДРЕСА_3 , слід повернути власникам, компакт-диск DVD-R, на якому наявні відеозапис з камери відео спостереження, - залишити при матеріалах справи.
Відповідно до положень ч. 4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Цивільний позов не заявлений.
Запобіжний захід як захід забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , не обирався.
Керуючись ст. ст. 100, 368, 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_12 такі обов'язки:
- періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до вступу вироку у законну силу не обирати.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-24/12095-ІТ від 03 червня 2024 року року в сумі 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 40 копійок;
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-24/12090-ІТ від 06 червня 2024 року в сумі 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 40 копійок;
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-24/12097-ІТ від 07 червня 2024 року в сумі 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривні 40 копійок;
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ-19/114-24/12845-ІТ від 08 червня 2024 року в сумі 3 786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 40 копійок;
Речовий доказ - автопоїзд марки «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_1 у складі з напівпричепом марки «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які на праві власності належать ОСОБА_11 , Ніколаєва, 13/139, м. Київ, - повернути власнику.
Речовий доказ - автомобіль марки «Range Rover», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який на праві власності належить ОСОБА_9 , вул. Якуба Коласа, 21 м. Київ, - повернути власнику.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сколівського районного суду Львівської області від 31 травня 2024 року наавтопоїзді марки «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_1 у складі з напівпричепом марки «SCHMITZ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , які на праві власності належать ОСОБА_11 , Ніколаєва, 13/139, м. Київ, та автомобіль марки «Range Rover», реєстраційний номер НОМЕР_4 ,який на праві власності належить ОСОБА_9 , АДРЕСА_3 , - скасувати.
Копію вироку негайно після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Львівського апеляційного суду через Сколівський районний суд протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1