іменем України
04 листопада 2025 рокуСправа №461/4852/25
Провадження № 2/451/605/25
Радехівський районний суд Львівської області
в складі головуючого судді Магонь О.З.
секретаря судового засідання Федорук І.Б.,
з участю відповідача
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехів цивільну справу №461/4852/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Стислий виклад позиції учасників процесу
17.09.2025 до Радехівського районного суду Львівської області згідно з ухвалою судді Шептицького міського суду Львівської області від 27.08.2025 надійшла за підсудністюпозовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №227185091 від 16.06.2021 у сумі 48758 (сорок вісім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок.
Свої вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» обґрунтувало тим, що 16.06.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА») та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №227185091 на суму 26250 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використання електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV68C5X. Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті Первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт Первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. При укладенні Кредитного договору відповідач діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (далі - Алгоритм дій Відповідача). Порядок дій відповідача підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора. Первісний кредитор діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій Первісного кредитора (далі - Алгоритм дій Первісного кредитора). Первісний кредитор перед тим як погоджувати Заявку, не лише перевірив особисті дані відповідача, а й здійснив перевірку дійсності та автентифікацію Платіжної картки відповідача згідно з стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить відповідачу. Згідно з умовами Кредитного договору №227185091 від 16.06.2021 первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у сумі 26250 грн 16.06.2021 на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору. Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням. Додатково, на підтвердження цього факту до позовної заяви додаються Довідка та Письмові пояснення Первісного кредитора. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до цього Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну Договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 152 від 21.09.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, Позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №152 від 21.09.2021 до Договору факторингу (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №05/0820-01. Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція. 29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу №29/05/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до п. 1.2 Договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого Позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Відповідно до Реєстру Боржників №б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 48758,78 грн. Враховуючи те, що Реєстр Боржників містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано Витяг з Реєстру Боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників №б/н від 29.05.2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу. Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони позивача згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі боржників №б/н від 29.05.2025 до Договору факторингу (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція. Із цих підстав, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь зазначену вище заборгованість (т.1 а.с.1-15).
6 жовтня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» у справі №461/4852/25 заперечує у повному обсязі з таких підстав. Вказує, що прямої домовленості про застосування положень Закону України «Про електронну комерцію» між нею та позивачем не було. Заявляючи клопотання про витребування доказів у порядку ст. 84 ЦПК України позивач визнає, що не було подано доказів про те, що відповідно до вимог частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VII одноразовий ідентифікатор було відправлено їй, саме на її фінансовий номер телефону. Не вказано чи було введено ідентифікатор та коли відбулося перерахування грошових коштів на мій рахунок. Довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», створену позивачем і долучену до матеріалів справи, було надано без жодних підписів. Тому ця довідка є неналежним доказом надсилання одноразового ідентифікатора та укладення кредитного договору в електронній формі. Позивач не зазначив та не надав доказів отримання нею кредиту (у тому числі на відкритий банківський рахунок за карткою), а також, що вказаний у матеріалах справи банківський (картковий) рахунок, на який пересилались гроші, належить їй. Щодо наданих позивачем розрахунків заборгованості за договором, зазначаю, що такі самі по собі не є безспірним доказом наявності заборгованості, оскільки такі документи складаються одноособово стороною позивача, та не є первинними документами, які б підтверджували умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зміст зазначених доказів повністю залежить від волевиявлення кредитора або його правонаступника. Звертає увагу на те, що, ураховуючи співмірність складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, зазначені позивачем витрати на правничу допомогу в суді у сумі 7000 грн є завищеними та можна дійти висновку про необхідність зменшення їх розміру. Додатки до договору факторингу (акти прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеними договорами, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина сплачена не була у межах строку кредитування. Позивачем до позову додано копії документів, частина з яких є незасвідченими належним чином: Довідка, Додаток №12, Паспорт кредиту, Договір, Реєстри боржників. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Договір № 227185091 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем був укладений 16.06.2021. При цьому, договір факторингу №28/1118-01 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», на який посилається позивач як на одну з підстав переходу до нього права вимоги до відповідача, був укладений 28.11.2018, а право вимоги до відповідача вказано лише у реєстрі №152 від 21.09.2021. Вважає, що на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та відповідачем. Отже, передати право вимоги за зобов'язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, було неможливо. У зв'язку з цим право вимоги до відповідача ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 не набуло, а тому, відповідно, не могло передати його в подальшому за договором факторингу №05/0820-1 від 05.08.2020 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», яке, у свою чергу, не могло передати його за договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 позивачу ТОВ «ФК «ЕЙС». Зазначає, що майбутня вимога на момент укладення договору мала би бути чітко визначеною, тоді, як жодної визначеної вимоги у ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» щодо відповідача на момент укладення договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 не було і сторони цього договору не могли передбачити, що 16.06.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем буде укладено кредитний договір №227185091. Вважає, що ТОВ «ФК«ЕЙС»» не надало належних доказів переходу до нього права вимоги до відповідача за кредитним договором №227185091, оскільки кредитний договір був укладений 16.06.2021, а договір факторингу, за умовами якого одному з попередніх факторів - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 28.11.2018, тобто задовго до укладення самого кредитного договору. Крім того, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу від 28.11.2018. Ураховуючи викладене вище, ТОВ «ФК «ЕЙС» не набуло прав первісного кредитора, а отже, не має права пред'являти свої вимоги за Кредитним договором №227185091 укладеним 16.06.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем. Просить у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі (т.1 а.с.217-234).
8 жовтня 2025 року до суду поступила відповідь на відзив, у якій представник позивача звертав увагу суду на те, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що договори укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідних договорів недійсними. Доказами накладеннями електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - матричний код (двовимірний штрих-код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації Договору Позичальника. Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV68C5X направлено Відповідачу 16.06.2021 о 20:40:27 год. на номер мобільного телефону вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 , одноразовий персональний ідентифікатор введено Відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 16.06.2021 о 20:41:06. Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримав свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитися з Договором на Сайті Товариства в Особистому кабінеті. Окрім іншого, представник позивача зазначив, що Позивач надав беззаперечні докази того, що Відповідач підписав Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Враховуючи повну цивільну дієздатність Відповідача, відповідність кредитного договору законодавчим актам та відсутність жодних підтверджень доводам Відповідача, позиція останнього щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, а лише є намаганням ввести суд в оману та небажання сплачувати заборгованість. Уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід'ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Інформація надана ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з дотриманням всіх вимог законодавства, виклавши її в чіткій, зрозумілій та доступній формі, при цьому саме Відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога». Звертає увагу суду, що Відповідач вносив платежі на погашення кредиту, а отже укладав кредитний договір та прийняв його умови Таким чином, просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за Кредитним договором №227185091 від 16.06.2021 у розмірі 48758,78 грн., яка складається з наступного: 24289,17 грн. - заборгованість по кредиту; 24469,61 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 покласти на Відповідача (т.2 а.с.1-13).
Відповідач вважає заперечення представника Позивача необґрунтованими, безпідставними, нікчемними, неаргументованими, невмотивованими та такими, що не підлягають задоволенню, що відображено у запереченнях відповідача на відповідь на відзив від 13.10.2025. У своїх запереченнях відповідач просить у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити у повному обсязі (т.2 а.с.17-22).
14.10.2025 представник позивача через систему «Електронний суд» скерував додаткові пояснення у справі щодо факту підписання кредитного договору, щодо відступлення права вимоги, щодо виписки з особового рахунку та щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу (т.2 а.с.24-33).
Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі
Суд своєю ухвалою від 18 вересня 2025 року прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання, постановив витребувати у АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» письмові докази (т.1 а.с.201-203).
7 жовтня 2025 року до суду надійшли витребувані документи (т.1 а.с.235-238).
Представник позивача у позовній заяві просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (т.1 а.с.1-15).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалася представник позивача.
Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечила позовні вимоги повністю, надавши обґрунтування аналогічне викладеним у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив. Звертала увагу суду на те, що матеріали справи не містять доказів отримання нею коштів, відсутня виписка, яка б свідчила про зарахування коштів на рахунок позивача, як і відсутні докази, що кошти поступили на її картковий рахунок. У неї були кілька кредитів в різних установах, тому не може пояснити, як позивачу стали відомі її дані. Просила постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Установлені судом фактичні обставини справи
16.06.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №227185091 на суму 26250 грн (т.1 а.с.59-67).
Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використання електронного підпису.
При укладенні Кредитного договору відповідач діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (т.1 а.с.22-33,38-48). Порядок дій відповідача підтверджується Довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Первісного кредитора (т.1 а.с.21), Первісний кредитор діяв відповідно до Алгоритму (Порядку) дій Первісного кредитора (далі - Алгоритм дій Первісного кредитора) (т.1 а.с.17-20).
Первісний кредитор перед тим як погоджувати Заявку, не лише перевірив особисті дані відповідача, а й здійснив перевірку дійсності та автентифікацію Платіжної картки відповідача згідно з стандартами відповідних платіжних систем, тобто перевірив чи дійсно платіжна картка належить відповідачу (т.1 а.с.34-37).
Згідно з умовами Кредитного договору №227185091 від 16.06.2021 Первісний кредитор виконав свій обов'язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у сумі 26250 грн 16.06.2021 на банківську карту № НОМЕР_1 відповідача, яку відповідач вказав у Заявці при укладенні Кредитного договору, та підтверджується платіжним дорученням від 16.06.2021 (т.1 а.с.16).
Додатково, на підтвердження даного факту до позовної заяви додаються Довідка від 23.05.2025 (т.1 а.с.162) та Письмові пояснення Первісного кредитора від 02.12.2024 (т.1 а.с.160).
Із метою отримання додаткових доказів, на підтвердження інформації щодо: належності платіжних карток відповідачу; факту перерахування грошових коштів Первісним кредитором та зарахування їх на картковий рахунок відповідача; підтвердження належності номера телефона - відповідачу та ін. адвокатом Тараненко А.І. на адресу Банка-емітента карткового рахунку відповідача подано адвокатський запит (т.1 а.с.150-152,153,154). У відповіді на запит адвокату відмовлено у наданні інформації (т.1 а.с.155-158,159).
28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01. У подальшому до цього Договору факторингу укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну Договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги № 152 від 21.09.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №152 від 21.09.2021 до Договору факторингу (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) додано Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (т.1 а.с.120,121,122-124,125-135,136,137-149).
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зі сторони ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі прав вимоги №9 від 30.05.2023 до Договору факторингу (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) додана Платіжна інструкція (т.1 а.с.104,105,106-108,109-119).
Відповідно до п.п. 5.3.3 Договору факторингу ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.
29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу №29/05/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників №б/н від 29.05.2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу. Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони позивача згідно Договору факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі боржників №б/н від 29.05.2025 до Договору факторингу (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) додано Платіжні інструкції (т.1 а.с.81-85,86,91-103,104).
Згідно з п. 1.2 Договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком №2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників №б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 48758,78 грн.
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за Кредитним договором №227185091 від 16.06.2021 становить 48758,78 грн, яка складається з: 24289,17 грн - заборгованість за сумою кредиту; 24469,61 грн - заборгованість за відсотками, що підтверджується випискою з особового рахунку за період 29.05.2025-05.06.2025 (т.1 а.с.76), розрахунком заборгованості ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період від 21.09.2021 до 30.05.2023 (т.1 а.с.77) та розрахунком заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за період від 16.06.2021 до 21.09.2021 (т.1 а.с.78-80).
Факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується наданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 16.06.2021 по 21.06.2021, з якої видно, що відповідач 16.06.2021 отримувала кредитні кошти в сумі 26250 грн, та користувалася ними (т.1 а.с.235-236,237-238).
Зміст спірних правовідносин
Спірні правовідносини між сторонами виникли через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань перед кредитодавцем за кредитним договором, право вимоги від якого перейшло до нового кредитора
Позиція суду
Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.
Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує норми глав 47-49, 73 ЦК України, а також спеціальні норми глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Щодо укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Із огляду на зазначені норми Закону, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.
На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом на підставі зазначеної вище ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).
Відповідач ОСОБА_1 у своєму відзиві на позовну заяву про стягнення заборгованості зазначає, що згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 1 Закону України «Про електронну комерцію», дія цього закону не поширюється на правочини, якщо однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як фізична особа - підприємець та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину. Вона не є і ніколи не була фізичною особою підприємцем та прямої домовленості про застосування положень Закону України «Про електронну комерцію» між мною та позивачем не було.
Суд не погоджується з таким висновком відповідача, адже дія Закону України «Про електронну комерцію» не поширюється лише на фізичних осіб, які не зареєстровані як фізичні особи - підприємці та реалізують або пропонують до реалізації товари, виконують роботи, надають послуги з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
Відповідач не є фізичною особою - підприємцем, проте за умовами договору вона не надає послуги з кредитування, а одержує їх, тому ця норма до спірних правовідносин не може бути застосована.
Разом із тим, дослідженням змісту наявного у справі Кредитного договору №227185091 від 16.06.2021 підтверджується та обставина, що ці правочини були укладені із застосуванням положень Закону України «Про електронну комерцію», про що прямо зазначено в змісті п. 4.2 договору №227185091 від 16.06.2021 (т.1 а.с.61-65). Отже, сторони договору домовились про застосування положень згаданого закону до укладеного між ними Кредитного договору №227185091 від 16.06.2021.
Відтак, зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд вважає, що між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 16.06.2021 був укладений Кредитний договір №227185091 в електронній формі, підписаний нею одноразовим ідентифікатором.
Сторони договору узгодили розмір кредиту, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису.
Щодо підтвердження факту отримання кредиту
Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка за картковим рахунком (по кредитному договору) є належними доказами щодо перерахування банком коштів на рахунок позичальника, що відповідно, свідчить про виконання банком взятих на себе обов'язків по наданню кредитних коштів.
Саме таку позицію висловив Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 у справі 278/2177/15-ц.
Суд враховує надану банком на виконання ухвали суду про витребування доказів інформацію про рух грошових коштів по рахунку відкритого до платіжної картки, яка належить відповідачу.
Відтак, факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується наданою АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» випискою по рахунку ОСОБА_1 за період з 16.06.2021 по 21.06.2021, з якої видно, що відповідач 16.06.2021 отримувала кредитні кошти в сумі 26250 грн, та користувалася ними (т.1 а.с.235-236,237-238).
Вказаний документ містить інформацію за період з 16.06.2021 по 21.06.2021 та є належним і достатнім доказом підтвердження зарахування суми кредитних коштів на картковий рахунок відповідача.
Таким чином, первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, однак відповідач в порушення умов вказаного договору не виконав своїх зобов'язань щодо повернення кредиту.
Щодо відступлення права вимоги
У своєму відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що ТОВ «ФК «ЕЙС» не набуло прав первісного кредитора, а отже, не має права пред'являти свої вимоги за Кредитним договором №227185091 укладеним 16.06.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем.
Разом із тим, суд не погоджується із таким твердженням.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до положень статей 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори факторингу, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №28/1118-01, відповідно до п.2.1. якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (т.1 а.с. 127-137).
Надалі між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладалися додаткові угоди, зокрема: додаткова угода №19 від 28.11.2019 (т.1 а.с.136), додаткова угода №26 від 31 грудня 2020 року (т.1 а.с.137-143), додаткова угода №27 від 31 грудня 2021 року (т.1 а.с.147), додаткова угода №31 від 31 грудня 2022 року (т.1 а.с.148), додаткова угода №32 від 31 грудня 2023 року (т.1 а.с.149) та на підставі витягу з реєстру прав вимоги №152 від 21.09.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 44969,66 грн (т.1 а.с.122-124).
5 серпня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) був укладений Договір факторингу №05/0820-01, за умовами якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язався відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених цим договором (т.1 а.с.109-114).
У подальшому між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» укладалися додаткові угоди про продовження строку дії договору (т.1 а.с.118-119).
Відповідно до реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на суму 48758,78 грн (т.1 а.с.106-108).
29 травня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» уклали Договір факторингу №29/05/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором (т.1 а.с.94-100).
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 48758,78 грн (т.1 а.с.91-93).
Укладання договорів факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», а також між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з відповідачем ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за такими договорами новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору (16.06.2021) договори факторингу були чинними, передача права вимоги здійснювалася на підставі реєстрів прав вимоги, а саме, реєстру прав вимоги №152 від 21.09.2021 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та реєстру прав вимоги №9 від 30 травня 2023 року до Договору факторингу №05/0820-01 від 05 серпня 2020 року.
Право вимоги до відповідача в подальшому перейшло від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до позивача відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №29/05/25-Е від 29 травня 2025 року.
Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним між нею та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитним договором.
Отже, позивач є належним кредитором та отримав право вимоги за Кредитним договором №227185091 від 16.06.2021.
Покликання відповідача про те, що позивачем не було надано суду доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу від 28.11.2018 не заслуговує на увагу, адже факт переходу прав вимоги підтверджується підписанням відповідного реєстру боржників, як це прямо передбачено умовами зазначеного договору.
Крім того, ненадання доказів оплати за договорами факторингу не впливає на законність переходу права вимоги. Разом із тим, позивач додав до матеріалів позову копії платіжних інструкцій, що підтверджують проведення оплати за набуття права грошової вимоги за Договорами факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, № 29/05/25-Е від 29.05.2025 та Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги до Договору факторингу 28/1118-01 від 28.11.2018.
При цьому, умовами договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року та наступних договорів факторингу не було передбачено, що права грошової вимоги вважаються відступленими в день отримання клієнтом в повному обсязі оплати за такими договорами.
Також, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованості за кредитним договором, а договори факторингу відповідачем не оспорювалися, у цьому випадку потрібно враховувати презумпцію правомірності правочину, а також презумпцію обов'язковості виконання договору.
Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовується те, що позивач не набув права вимоги по кредитному договору.
Доводи відповідача про те, що реєстри боржників не містять підписів сторін спростовуються матеріалами справи, тому відхиляються судом.
Щодо заявленої позивачем суми боргу
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Із розрахунків заборгованості видно, що проценти нараховані у межах строку, передбаченого договором (126 днів), а саме з 17.06.2021 по 03.10.2021.
Таким чином, суд вважає, що позивачем доведено суму заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у загальному розмірі 48758,78 грн, яка складається з: 24289,17 грн - заборгованість за сумою кредиту; 24469,61 грн - заборгованість за відсотками, з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру дисконтної та базової відсоткової ставки та періоду кредитування.
На день розгляду справи зазначена вище заборгованість відповідачем не погашена.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
За змістом ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач усупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не спростувала розрахунку заборгованості, наданого позивачем. Разом з цим, не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення нею тіла кредиту та відсотків.
Інші доводи сторони відповідача позовні вимоги не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновки суду
Ураховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» зазначеної вище заборгованості за Кредитним договором №227185091 від 16.06.2021.
Щодо розподілу судових витрат
Як видно з матеріалів справи, позивач просить також стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та 7000 (сім тисяч) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Разом із тим, у своєму відзиві на позовну заяву, запереченні на відповідь на відзив відповідач стверджує, що позивач не обґрунтував понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - частина 8 статі 141 ЦПК України.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137ЦПК України.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Представник позивача для підтвердження витрат на правничу допомогу у сумі 7000 (сім тисяч) гривень надав копію Договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29 травня 2025 року (а.с.72-74), копію протоколу погодження вартості послуг (а.с.75), копію Додаткової угоди №25770505529 (а.с.71), копію Акта прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 (а.с.70).
За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до вимог ч.ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Згідно із вимогами ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Аналізуючи подані представником позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» докази понесених позивачем витрат на правову допомогу, та той факт, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, суд доходить висновку, що доведеними та співмірними складності справи та об'єму виконаної адвокатом роботи є витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 (сім тисяч) грн, тому підлягають відшкодуванню на користь позивача.
Крім того, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76, 77, 81, 89, 133, 137, 141, 211, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 279 ЦПК України, на підставі ст. ст. 11, 203, 205, 207, 512, 513, 514, 517, 526, 610, 612, 625, 629, 638, 639, 652, 1048, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України; ст. ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»; ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»; ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»; суд
ухвалив:
задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС».
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (будинок 19, офіс 2005, Харківське шосе, місто Київ, 02090; код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за Кредитним договором №227185091 від 16.06.2021 у сумі 48758 (сорок вісім тисяч сімсот п'ятдесят вісім) гривень 78 (сімдесят вісім) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (будинок 19, офіс 2005, Харківське шосе, місто Київ, 02090; код ЄДРПОУ: 42986956) суму сплаченого судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок та судові витрати на правничу допомогу в сумі 7 000 (сім тисяч) гривень.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяМагонь О. З.
Рішення суду виготовлене 06.11.2025.