Справа № 509/2489/25
06 листопада 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :
судді Гандзій Д.М.
при секретарі Задеряка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу недійсним, -
14 травня 2025 року, представник ОСОБА_1 адвокат Мандич Л.Л. звернувся до Овідіопольського райсуду Одеської області із вищевказаною позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1 посвідчений приватним нотаріусом Одеського РНО Одеської області Могила М.М. 30.10.2023 р. та зареєстрований в реєстрі під № 1360, мотивуючи тим, що 04.02.2022 р. між позивачкою та відповідачем ОСОБА_2 , шлюб яких був розірваний рішенням Малиновського райсуду м. Одеси від 15.09.2021 р., яке набрало законної сили 18.10.2021 р. - був укладений нотаріально посвідчений договір про сплату аліментів на дитину від 04.02.2022 р. (реєстр. № 182), за умовами якого батьки встановили розмір строки та порядок виплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття. У зв?язку із невиконання відповідачем ОСОБА_2 вказаного договору та виникненням заборгованості по сплаті аліментів, позивачка звернулася до Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове стягнення з ОСОБА_2 аліментних зобов?язань за виконавчим написом нотаріуса. Однак, примусове стягнення виявилось не можливим, у зв?язку із відсутністю у останнього будь-якого майна, зареєстрованого за відповідачем, за рахунок якого можливо здійснити стягнення заборгованості за аліментами.
В позові йдеться про те, що під час виникнення заборгованості щодо сплати аліментів, 30.10.2023 року відповідач ОСОБА_2 уклав із відповідачкою ОСОБА_3 оспорюваний договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належала відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності, який позивачка вважає недійсним за ознаками фраудаторності, оскільки він був укладений з метою свідомого та навмисного ухилення відповідачем ОСОБА_2 від прямого виконання ним умов зазначеного вище нотаріально посвідченого договору про сплату аліментів на дитину від 04.02.2022 р. (реєстр. № 182), тобто на шкоду кредитору, а саме позивачки і відповідно в порушення прав малолітнього сина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В судове засідання позивачка та її представник не з?явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Представник позивачки надав суду свою письмову заяву, в якій повністю підтримав позов, просив його задовольнити і слухати справу за відсутності сторони позивачки, не заперечуючи проти заочного розгляду справи (а.с. 101,104-105).
Відповідачі в судове засідання повторно не з?явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, за останньою відомою судові та позивачці адресою свого місця проживання (перебування), що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями, які повернулись до суду з відмітками листоноші «адресати відсутні за вказаними адресами», а також, у зв?язку із тим, що зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи відповідачів невідоме, враховуючи зняття з реєстраційного обліку відповідача ОСОБА_2 22.08.2024 р. з адреси : АДРЕСА_2 згідно довідки ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області № 5188/10584 від 02.07.2025 р., шляхом розміщення оголошень про слухання справи на офіційному веб-сайті «Судової влади України» про виклик в судові засідання, яке було розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання, а тому, з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи (ч. 11 ст. 128 ЦПК України), причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутністю, відзиву або письмових пояснень суду не надали (а.с. 78,91-92,94-97,102,103).
Згідно зі ст. 280 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причини неявки всіх відповідачів, сповіщених про дату, час та місце судового засідання належним чином і не з'явилися в судове засідання без поважних і без повідомлення причин, не подавши відзив на позов, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача, який не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, за наявними матеріалами справи, що відповідає положенням ст.ст. 191,281 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.
У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.
Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
За змістом ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Так, 30.06.2001 р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем - ОСОБА_2 був укладений шлюб, зареєстрований міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, актовий запис № 479, який був розірваний рішенням Малиновського райсуду м. Одеси від 15.09.2021 р., яке набрало законної сили 18.10.2021 р., та під час якого у подружжя народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 , виданим 03.01.2013 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 42 (а.с. 15-17).
04.02.2022 р. між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 (батьками малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) - був укладений договір про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рубінчик Л.О. (реєстр. № 182), згідно з п. 1 якого, батьки встановили розмір строки та порядок виплати аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним повноліття, який після припинення шлюбу залишився на вихованні у матері (а.с. 18-20).
Крім цього, п. 2 договору встановлено обов?язок батька (відповідача ОСОБА_2 ) сплачувати щомісячно на утримання дитини аліменти в розмірі 5654 грн., що в еквіваленті на день укладення договору за курсом НБУ складає 200 дол. США.
Аліменти повинні бути сплачені не пізніше 01 числа кожного поточного місяця за наступний місяць шляхом готівкового розрахунку безпосередньо матері (позивачці ОСОБА_1 ), що має бути підтверджено її розпискою або безготівково на вказаний розрахунковий рахунок Матері, що має бути підтверджено відповідним фінансовим документом.
Згідно із п. 8 договору, у разі невиконання, неналежного або несвоєчасного виконання батьком умов даного договору та виникнення заборгованості з вини батька, він зобов?язаний сплатити неустойку (пеню) у розмірі 3 відсотків від несплаченої суми аліментів та /або додаткових витрат на дитину за кожний день прострочення зобов?язання.
04.02.2022 р., тобто в день укладання цього договору, відповідач сплатив аліменти в сумі 200 дол. США, що підтверджується витягом АБ «Південний» про рух коштів по рахунку позивачки за період з 01.01.2022 р. по 01.01.2023 р. (а.с. 21-26).
Відповідно до п. 5 договору, у разі невиконання батьком своїх обов?язків за даним договором, аліменти та /або додаткові витрати на дитину з нього можуть стягуватись на підставі виконавчого напису нотаріуса.
У зв?язку із несплатою відповідачем аліментів за договором на протязі 31 місяця - 04.09.2024 р. представник ОСОБА_1 за довіреністю - ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Рубінчик Л.О. із заявою про вчинення виконавчого напису нотаріуса.
04.09.2024 року приватний нотаріус Рубінчик Л.О. вчинила виконавчий напис нотаріуса про стягнення з боржника ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти, розпорядження якими в інтересах дитини здійснює мати - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , невиплачені в строк на підставі договору про сплату аліментів на дитину, посвідченого 04 лютого 2022 року Рубінчик Л.О., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 182, грошові кошти у сумі: 255812 грн., що в еквіваленті до доларів США складає 6200 дол. США за курсом НБУ станом на 04.09.2024 р., за період з 02.03.2022 року по 01.09.2024 року, та неустойка (пеня) у розмірі 3% від несплаченої суми аліментів 255812 грн., що в еквіваленті до доларів США складає 6200 дол. США за курсом НБУ станом на 04.09.2024 р., за період з 02.03.2022 року по 04.09.2024 року, а разом 511624 грн., що в еквіваленті до доларів США складає 12400 дол. США за курсом НБУ станом на 04.09.2024 р. (а.с. 33).
03.10.2024 р. представник ОСОБА_1 - адвокат Мандич Л.Л. звернувся до Овідіопольського ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про примусове стягнення аліментних зобов?язань за вищевказаним виконавчим написом нотаріуса, та постановою головного державного виконавця Овідіопольськoго ВДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Відвічук К.Г. від 09.10.2024 р. було відкрито виконавче провадження ВП № 76242613 (а.с. 34-38).
20.02.2025 р. державний виконавець Відвічук К.Г. прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з тих підстав, що боржник не значиться власником нерухомого майна на території Одеського району Одеської області. Згідно електронних відповідей з МВС України транспортні засоби за боржником не зареєстровані. Згідно електронних відповідей з Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які отримують пенсії встановлено, що боржник пенсію не отримує, згідно електронних відповідей з Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами про останнє місце роботи встановлено, що боржник не працевлаштований. Згідно електронних Реєстраційний номер виконавчого провадження: 76242613 відповідей з Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників - фізичних осіб, встановлено, що у боржника відсутні джерела отримання доходів, згідно електронної відповіді з Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих у юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями встановлено, що у боржника відсутні відкриті рахунки у банківських та інших фінансових установах. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, встановлено, що за боржником відсутня реєстрація права власності на нерухоме майно та земельні ділянки. Згідно з Витягом з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до критерії пошуку відносно боржника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів не знайдено. Іншого майна та коштів належних боржнику на які можливо звернути стягнення з метою погашення боргу не виявлено. Боржник знаходиться в Єдиному реєстру боржників України (а.с. 39-40).
Судом також встановлено, що під час розгляду Малиновським райсудом м. Одеси справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ОСОБА_4 про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання, позивачці стало відомо, що 22.09.2022 р. відповідач ОСОБА_2 перетнув кордон України на виїзд через пропускний пункт Старокозаче, що підтверджується листом головного центру спеціальної обробки інформації Державної прикордонної служби України №19-74095/19/24-Вих від 25.10.2024 р. (а.с. 55).
Згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 30 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Могила М.М. (зареєстровано в реєстрі за №1360 ) ОСОБА_6 , яка діяла від імені відповідача ОСОБА_2 на підставі довіреності, посвідченої 26.09.2023 р. Шеймус Кардоган, державним нотаріусом місто Тралі, графство Керрі Ірландія, апостіль проставлений Департаментом закордонних справ у м. Корк, Ірландія 02.10.2023 р. № 2746792023, уклала з ОСОБА_7 , яка діяла від імені відповідача ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої 26.09.2023 р. Шеймус Кардоган, державним нотаріусом місто Тралі, графство Керрі, Ірландія, апостіль проставлений Департаментом закордонних справ у м. Корк, Ірландія 02.10.2023 р. №9582242023, договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 житловою площею 19,1 кв.м., зальною площею 46,2 кв.м. (а.с. 27-30).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за відповідачкою ОСОБА_3 (інформаційна довідка № 369750112 від 14.03.2024 р.) (а.с. 41-49).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Стаття 51 Конституції України передбачає що батьки зобов?язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сімя, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до Закону України № 2037-VIII від 17.05.2017 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.
Цей припис підтверджує довід про підвищений захист прав дитини.
Практику ЄСПЛ у сфері захисту прав дитини слід розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини. Виділяють принципи правового статусу дитини, які випливають з міжнародно-правових документів, перш за все, з Конвенції про права дитини 1989 р., та якими є: рівноправність дітей (ст. 2); неприпустимість будь-яких форм дискримінації (ст. 2); пріоритет інтересів дитини при вирішенні будь-якого питання, що стосується дітей, так званий принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини (ст. 3); принцип забезпечення захисту і турботи про благополуччя дитини (ст. 5); невід'ємність і пріоритет права на життя (на держави покладається обов'язок забезпечити їх виживання і розвиток, ст. 6); право дитини висловлювати свою думку, викладати інформацію про свої проблеми (діти мають право бути почутими, ст. 12-15); принцип збереження індивідуальності дитини (ст. 8); неприпустимість катувань та інших жорстоких, нелюдських і принижуючих гідність видів поводження і покарання (ст. 37 а); принцип відповідальності батьків за виховання і розвиток дитини (ст. 18).
ЄКПЛ проголосила принцип верховенства права і зобов'язання договірних сторін дотримуватися прав людини. Комплекс прав, закріплених ЄКПЛ, можна розділити на дві підсистеми: 1) права, що належать кожній людині від народження (життя, свобода, особиста недоторканність); 2) права, набуті з настанням певного віку (справедливий судовий розгляд у кримінальній справі, вступ до шлюбу). Окремою підсистемою можна розглянути перелік заборон, виконання яких гарантує реалізацію прав, закріплених в ЄКПЛ (заборона дискримінації, катувань, жорстокого поводження, рабської праці). У тексті ЄКПЛ практично відсутні норми, присвячені захисту прав дітей (за винятком, наприклад, положень про особливий статус неповнолітніх у статтях 5-6), однак обсяг більшості наданих нею прав такий, що ними може користуватися будь-яка людина, незалежно від вікових або інших характеристик. У зв'язку з цим ЄСПЛ, розглядаючи справи, де мало місце порушення прав дітей, посилається на норми ЄКПЛ як базовий документ.
На сьогодні наявні численні рішення ЄСПЛ щодо питань, які пов'язані із захистом прав дитини, ґрунтуються як на положеннях Європейської конвенції про захист прав людини, Загальної декларації прав людини, так і на положеннях Конвенції про права дитини. В ході огляду практики ЄСПЛ виявлено кілька типових ситуацій, де заявники не отримали адекватного правового захисту всередині своєї держави.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.ст. 8,12 Закону України «Про охорону дитинства» - кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Нормами сімейного законодавства встановлюється порядок укладення договору про сплату аліментів на дитину та зазначаються правові наслідки у разі невиконання такого договору.
Згідно з ч. 2 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Частиною першою статті 189 СК України передбачено, що батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Відповідно до положень ст.ст. 526,527 ЦК України, зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 4 ст. 15 СК України, невиконання або ухилення від виконання сімейного обов?язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
В абзаці 4 пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз?яснено, якщо аліменти сплачуються не за рішенням суду, а згідно з укладеним між батьками договором, передбачена статтею 196 СК України санкція застосовується за наявності прямої вказівки про це у договорі.
Частиною другою статті 189 СК України встановлено, що у разі невиконання одним із батьків свого обов?язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 неналежним чином виконував свої зобов?язання за договором про сплату аліментів від 04.02.2022 р. в період з 02.03.2022 року по 01.09.2024 р., у зв?язку із чим утворилась заборгованість у розмірі 511624 грн., яку останній має в обов?язковому порядку сплатити на користь позивачки на утримання свого малолітнього сина, з урахуванням передбаченої п. 8 договору неустойки, що підтверджується виконавчим написом приватного нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Рубінчик Л.О.
Встановлений ч. 2 ст. 189 СК України порядок стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса - не може бути перешкодою для звернення за захистом порушених прав до суду. Окрім того, законодавець передбачив додаткову можливість спрощеного стягнення аліментів за виконавчим написом нотаріуса саме в інтересах дітей з метою спрощення процедурних питань, але в жодному разі цим правом не обмежив право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року (справа № 456/1826/16-ц, провадження № 61-22703св18).
Згідно правового висновку, викладеного в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі № 916/379/23, провадження № 12-22гс24 зазначено щодо фраудаторності :
104. зокрема, скаржник стверджує, що висновок судів про фраудаторність правочину ґрунтується на передчасному припущенні про неплатоспроможність ТОВ "Автомаркет" унаслідок відчуження спірного нерухомого майна, а не на встановленому факті такої неплатоспроможності. Із цього приводу Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке.
105. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства.
106. Добросовісність при реалізації прав і повноважень передбачає неприпустимість зловживання правом, яка виходячи з конституційних положень означає, що здійснення прав та свобод людини не повинне порушувати права та свободи інших осіб.
107. Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
108. Отже, приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин.
109. Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
110. Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
111. Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
112. У пунктах 47, 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 зазначено: «В юридичній науці та судовій практиці договори, дії, бездіяльність та рішення органів, що вчиняються з метою завдати шкоди кредитору і така мета досягнута, називають фраудаторними. Правочин, вчинений боржником у період виникнення у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину як такий, що вчинений боржником на шкоду кредиторам».
113. Що ж до фраудаторного правочину як зловживання правом, то намір заподіяти зло є неодмінним і єдиним надійним критерієм шикани (зловживання правом). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку (пункти 110, 111 постанови Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2022 у справі № 902/858/15 (пункт 78), від 19.01.2023 у справі № 925/1248/21 (925/111/22) (пункт 89), від 16.02.2023 у справі № 903/877/20 (903/150/22) (пункт 34), від 19.04.2023 у справі № 912/2007/18).
114. Отже, правочин, що вчиняється з метою завдати шкоди кредитору і який досягає цієї мети, є фраудаторним.
115. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним.
116. Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин.
Так, оцінюючи вчинений сторонами договір купівлі-продажу спірної квартири на наявність ознак фраудаторності суд виходить із встановлених обставин справи.
Під час дії договору від 04.02.2022 р., за наявності заборгованості по аліментам за 20 місяців з дня виникнення заборгованості з 02.03.2022 р по 30.10.2023 р., відповідач свідомо та умисно уклав спірний договір купівлі-продажу квартири, яка належала йому на праві приватної власності на шкоду своїй малолітній дитині, законним представником якої є позивачка з метою ухилення боргу по сплаті аліментів та уникнення звернення стягнення на свою квартиру в рахунок погашення великого боргу по аліментам.
При цьому як встановлено постановою державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачу від 20.02.2025 р. іншого майна або коштів, за рахунок якого можливе стягнення заборгованості за договором, в Україні у відповідача ОСОБА_2 не має.
Крім того, станом на сьогодні - заборгованість за аліментними зобов?язаннями відповідача ОСОБА_2 - зросла до 44 місяців, що свідчить про те, що він взагалі не мав та має наміру сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина, штучно уникаючи відповідальності по сплаті боргів, шляхом укладення спірного договору купівлі-продажу та нести відповідальність, розраховуючи на відсутність майна, за рахунок якого можливе її стягнення.
Як вбачається зі спірного договору, на момент його укладання, відповідачі разом мешкали в державі Ірландія, довіреності посвідчували у одного нотаріуса в одному місті, апостіль проставляли в Департаменті закордонних справ в один день також в одному місті, що свідчить про те, що сторони договору знаходяться у певних цивільних відносинах, тобто продавець та покупець принаймні є знайомі.
Згідно п. 3 спірного договору, продаж за домовленістю сторін вчиняється за 610000 грн., які були отримані продавцем від покупця до підписання цього договору, з урахуванням Постанови НБУ №148 від 29.12.2017 р.
Тобто, на думку суду, сторони спірного договору до його підписання здійснили розрахунки між собою безготівковим способом з відкриттям розрахунків у банку України. При цьому розрахунки між ними здійснювались у відповідності з абзацом другим підпункту 2 пункту 7 розділу II Постанови НБУ №148 від 29.12.2017 р. шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення та/або переказу коштів на рахунки, що неможливо, оскільки обидві сторони спірного договору знаходились в іншій країні.
Згідно п. 5 спірного договору, представник продавця свідчить, що внаслідок продажу квартири - не буде порушено прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх дітей та інших осіб, яких він зобов?язаний утримувати за законом чи договором, що з огляду на вищевикладене, є хибним і спотвореним твердженням.
У пункті 6 спірного договору, представник продавця підтверджує, що нею заявлено про усі права чи інтереси третіх осіб, яких може стосуватись прямо чи опосередковано укладення цього договору.
Але, за наявності заборгованості за аліментами, внаслідок укладення спірного договору, на переконання суду - з боку відповідача прямо і умисно порушуються права малолітнього сина позивачки та відповідача ОСОБА_8 , мати якого (позивачка) як до, так і після його укладання не отримує аліменти, та не може отримати заборгованість по їх сплаті у примусовому порядку, що свідчить про те, що сторони за спірним договором свідомо і штучно не вказали про існування зобов?язань за договором про сплату аліментів на дитину від 02.02.2022 р.
Судом також встановлено, що згідно відповіді ТОВ «Озерки Сервис» вих. №03/20-01 від 20.03.2025 р. на адвокатський запит від 19.03.2025 р., користувачем послуг з управління будинком (утримання будинком та прибудинкової території та з постачання холодної води та каналізації) залишається ОСОБА_2 , з яким укладені відповідні договори надання послуг та відкритий особовий рахунок, що свідчить про те, що з після укладання спірного договору особовий рахунок на нового власника квартири - відповідачки ОСОБА_3 з відповідача ОСОБА_2 не переоформлювався (а.с. 51-53).
Крім того, як вбачається з відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області № 5188/10584 від 02.07.2025 р. на запит суду від 01.07.2025 року відповідач ОСОБА_2 був знятий з реєстраційного обліку за адресою спірної квартири 22.08.2024 р., тобто через 10 місяців після укладання спірного договору, при цьому адреса нової реєстрації відповідача ОСОБА_2 не вказана, що свідчить про те що він приховує дійсну свою адресу мешкання (а.с. 78).
Суд вважає, що під час укладання договору про сплату аліментів на дитину від 04.02.2022 р., відповідач ОСОБА_2 усвідомлював можливість сплачувати аліменти у зазначеному розмірі, позовні вимоги про зменшення розміру аліментів до цього часу він не заявляв, про його звільнення від обов?язку утримувати дитину до суду не звертався, тобто його матеріальний стан не змінився, а інші обставини, що мають істотне значення для сплати аліментів за договором, відсутні.
Таким чином суд дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідомо уклали договір купівлі-продажу спірної квартири з метою умисного ухилення від виконання обов?язків щодо сплати аліментних обов?язків щодо утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 тобто на шкоду позивачки, як кредитору за договором про сплату аліментів на дитину від 04.02.2022 р., що є підставою для визнання його недійсним.
Враховуючи задоволення позову повністю, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідачів в рівних частках належить стягнути суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., тобто, по 605,60 грн. з кожного на користь позивачки (а.с. 10).
Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,137,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273,280-283 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, Законом України № 2037-VIII від 17.05.2017 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р., Законом України «Про охорону дитинства», постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 15,181,189 СК України, ст.ст. 3,13,202,203,215,526,527 ЦК України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу недійсним - задовольнити ;
2. Договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений 30 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Могила М.М. (зареєстровано в реєстрі за №1360), укладений між ОСОБА_6 , яка діяла від імені Продавця ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_4 ) на підставі довіреності посвідченої Шеймус Кардоган, державним нотаріусом місто Тралі, графство Керрі Ірландія 26.09.2023, апостіль проставлений Департаментом закордонних справ у м.Корк, Ірландія 02.10.2023 р. № 2746792023 та ОСОБА_7 , яка діяла від імені Покупця ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) на підставі довіреності, посвідченої Шеймус Кардоган, державним нотаріусом місто Тралі, графство Керрі, Ірландія 26.09.2023, апостіль проставлений Департаментом закордонних справ у м. Корк, Ірландія 02.10.2023 р. №9582242023 - визнати недійсним;
3. Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП : НОМЕР_4 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП : НОМЕР_5 ) в рівних частках на користь ОСОБА_1 (РНОКПП : НОМЕР_3 ) судовий збір за позовну вимогу про визнання договору купівлі - продажу недійсним в сумі 1211,20 грн., тобто, по 605,60 грн. з кожного.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 06.11.2025 р.
Суддя Гандзій Д.М.