іменем України
(заочне)
05 листопада 2025 року
Справа №451/1719/25
Провадження № 2/451/664/25
Радехівський районний суд Львівської області
в складі головуючого судді Магонь О.З.
секретаря судового засідання Федорук І.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехів цивільну справу №451/1719/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
установив:
Стислий виклад позиції учасників справи
13 жовтня 2025 року представник Шабатин Наталія Анатоліївна в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 10.10.2024-100000017 від 10.10.2024 у розмірі 7 410,00 грн.
Свої вимоги представник позивача обґрунтував тим, що між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 10.10.2024 укладено Кредитний договір (оферти) № 10.10.2024-100000017. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 3000 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 10.10.2024, строком на 98 днів. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 7410 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 грн., по процентам в розмірі 2310 грн., комісія 150,00 грн., додаткова комісія 450,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 1 500,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр» (а.с.3-10).
Відповідач ОСОБА_1 правом на подання відзиву не скористався.
Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі
Своєю ухвалою від 16 жовтня 2025 року суд відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання (а.с.1-2).
У позовній заяві представник позивача Шабатин Н.А. просила провести розгляд цивільної справи за відсутності представника ТОВ «Споживчий центр». Проти ухвалення заочного рішення не заперечила (а.с.3-10).
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався представник позивача.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином (а.с.39).
Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на зазначене вище та відповідно до ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку, на підставі наявних доказів, які знаходяться у матеріалах справи, чого не заперечив представник позивача.
За таких обставин, відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України суд не здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Установлені судом фактичні обставини справи
10 жовтня 2024 року між позивачем ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір № 10.10.2024-100000017, шляхом підписання електронним цифровим підписом Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявки на отримання кредиту (а.с.24-30).
Відповідач ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору № 10.10.2024-100000017 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку (а.с.31-зворот).
Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №206-0710 від 07.10.2025, відповідно до укладеного між останнім та позивачем договором на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, було перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 10.10.2024 00:16:03 на суму 3 000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua 533500505, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 10.10.2024-100000017 (а.с.32).
Основні умови договору: 1. Дата надання/видачі кредиту - 10/10/2024; 2. Сума Кредиту: 3000 грн. 00 коп; 3. Строк, на який надається Кредит - 98 днів з дати його надання; 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 15.01.2025; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. 6. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 4 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка "Економ" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 10.10.2024-100000017 від 10 жовтня 2024 року на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 7410 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 грн, по процентам в розмірі 2310 грн., комісія 150,00 грн., додаткова комісія 450,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 1 500,00 грн (а.с.15).
Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до вимог ст. 12, 229 ЦПК України ці докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.
Зміст спірних правовідносин
Спірні правовідносини між сторонами виникли через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Позиція суду
Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.
Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосував норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до положень статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно із частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електрону комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З огляду на зазначені норми Закону, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Указаний висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 9 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 7 жовтня 2020 року №127/33824/19.
На підставі частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом на підставі зазначеної вище ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Не кожний правочин укладений в електронній формі вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження №61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження №61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження №61-16243св20).
Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, які підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами, суд вважає, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладений Кредитний договір № 10.10.2024-100000017 від 10 жовтня 2024 року в електронній формі.
Сторони договору узгодили розмір кредиту, строки та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору.
Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На підставі ст. 526, 612 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне) виконання.
Відповідач ОСОБА_1 належно не виконував свої зобов'язання за Кредитним договором, тому його заборгованість за Кредитним договором становить 7410 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 3000 грн, по процентам в розмірі 2310 грн., комісія 150,00 грн., додаткова комісія 450,00 грн., по неустойці за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання, у розмірі 1 500,00 грн.
На день розгляду справи зазначена вище заборгованість відповідачем не погашена.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Відповідачем наведені розрахунки не заперечено, власних не проведено, доказів їх неправильності не надано. З огляду на зазначене, у суду немає підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості за кредитним договором.
Виходячи з аналізу наведених норм Закону та встановлених судом обставин неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, що призвело до виникнення заборгованості, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача таку заборгованість.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене вище, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Керуючись ст. 4, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, на підставі ст. 11, 203, 205, 207, 526, 536, 610, 612, 629, 638, 639, 652, 1049, 1054, 1055; ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»; ст. 1, 2, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», суд
ухвалив:
позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ: 37356833; вулиця Саксаганського, 133-А; місто Київ; 01032; МФО 305299 , р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 10.10.2024-100000017 від 10.10.2024 у розмірі 7410 (сім тисяч чотириста десять) гривень 00 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (ЄДРПОУ: 37356833; вулиця Саксаганського, 133-А; місто Київ; 01032; МФО 305299 , р/р НОМЕР_3 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 (сорок) копійок.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Радехівського районного суду Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддяМагонь О. З.
Рішення суду виготовлене 5.11.2025.