Єдиний унікальний номер: 448/521/25
Провадження № 1-кс/448/186/25
(повний текст)
31.10.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мостиська заяву головуючої судді Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_3 про самовідвіду справі №448/521/25 по кримінальному провадженню про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України,
В провадженні Мостиського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Від головуючої судді ОСОБА_3 01.07.2025 року надійшла заява про самовідвід.
Головуюча суддя ОСОБА_3 , заявляючи самовідвід мотивує це тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке здійснив у 2019 році, перебуваючи на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС; відповідно учасником даного судового провадження є Львівська митниця; її (головуючої судді) член сім'ї - ОСОБА_5 , з яким вона з 2003 року проживає однією сім'єю та який є батьком їхніх дітей: ОСОБА_6 , 2003р.н., та ОСОБА_6 , 2011р.н.; з 03.01.2013 року працює у Львівській митниці, зокрема з 24.08.2015р. працює на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Мостиська»; перебування її (головуючої судді) близької особи у трудових відносинах з учасниками судового провадження, на її переконання, створює конфлікт інтересів. Вважає, що наведені вище нею (головуючою суддею) обставини можуть викликати сумнів у неупередженості судді, а також тягнуть за собою обов'язок заявити самовідвід відповідно до ч.1 ст.80 КПК України.
Вказана заява про самовідвід головуючої судді ОСОБА_3 з дотриманням вимог ст.35 КПК України передана на розгляд судді ОСОБА_1 .
В судове засідання головуюча - суддя ОСОБА_3 , не з'явилася, про дату, місце та час розгляду заяви повідомлялася належним чином.
Прокурор ОСОБА_7 , в судове засідання не з'явився, однак подав заяву, в якій зазначив, що не заперечує щодо задоволення заяви про відвід судді ОСОБА_3 . Просив розгляд справи проводити у його відсутності.
Представник потерпілої особи - Львівської митниці, в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник-адвокат ОСОБА_8 , в судове засідання не з'явились. Від захисника - адвоката ОСОБА_8 надійшла заява, в якій такий просив розгляд вказаної справи проводити у його відсутності та відсутності його підзахисного. При вирішені питання про відвід головуючої покликався на розсуд суду.
Дослідивши доводи, викладені в заяві про самовідвід, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що в провадженні судді Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_3 перебувають матеріали кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим, тобто має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність. Вимога мотивувати відвід, означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов'язує необхідність усунення судді, слідчого від участі у кримінальному провадженні.
У відповідності до ч.1 ст.81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.81 КПК України, при розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду).
Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Завданням суду, відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, забезпечення кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.1 ст.21 КПК України кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до ч.1 ст.7 КПК України, найголовнішої засадою кримінального провадження є верховенство права.
Частиною першою та другою ст.8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі "Білуга проти України", від 28.10.1998 року у справі "Ветштайн проти Швейцарії" тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Суд, який розглядає справу, має бути "безстороннім" і "незалежним" за ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (ч.1 ст.6) кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Існує дві вимоги щодо безсторонності суду, а саме: 1) суд повинен бути суб'єктивно вільний від упередження чи зацікавленості в результаті справи; 2) суд також має бути безсторонній з об'єктивної точки зору, тобто має запропонувати досить гарантій для виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності (справа Фіндлей, ор. Сіt).
Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб'єктивному і об'єктивному тесту: "Існування безсторонності для цілей статті 6 параграф 1 повинно визначатись згідно суб'єктивного тесту, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і також згідно об'єктивного тесту, тобто встановлення, чи суддя має гарантії, достатні для виключення будь-якого законного сумніву стосовно безсторонності" (справа П'єрсак, А 53 параграф 30).
В пп. 66, 67 рішення ЄС "Мироненко і Мартенко проти України" від 10.03.2010 року зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993, серія A, N 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
З огляду на об'єктивний критерій безсторонності суду, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу, в рішенні у справі «Де Куббер проти Бельгії» від 26.10.1984р. Європейський суд з прав людини зазначив, що «навіть видимість може бути важливою», «правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться», тому будь-який суддя, щодо якого є обґрунтовані підстави побоюватися браку безсторонності, має бути відведений.
Згідно п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності судів при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому, і суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Відповідно до ст.3 Кодексу суддівської етики, затвердженого Рішенням ХХ черговим з'їздом суддів України 18 вересня 2024 року, суддя має докладати зусиль, щоб на думку звичайної розсудливої людини (законослухняної людини, яка, будучи достатньою мірою поінформованою про факти та процеси, що відбуваються, об'єктивно сприймає інформацію та обставини зі сторони) його поведінка відповідала високому статусу посади та не викликала обґрунтованих сумнівів у його доброчесності.
Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законом. У разі виникнення сумнівів у судді щодо його неупередженості у результаті розгляду справи суддя має право заявити самовідвід.
У разі, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним чином поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє відсутні докази чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінуючої зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу здійснення правосуддя.
З огляду на встановлені судом обставини, зокрема, існування обставин, які можуть викликати сумніви в неупередженості судді ОСОБА_3 як судді при розгляді зазначеного кримінального провадження, з метою уникнення чи запобігання у подальшому негативного ставлення до судді, виключення будь-якого сумніву в учасників судового провадження та стороннього спостерігача стосовно безсторонності судді та недопущення наявності сумнівів з приводу його об'єктивності і неупередженості при розгляді даного кримінального провадження, в тому числі недопустимості думки про заінтересованість судді (складу суду) в досягненні певного результату розгляду, для забезпечення достатніх гарантій на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом та для гарантії винесення об'єктивного рішення в межах кримінального провадження, суд вважає за необхідне задовольнити заяву про самовідвід головуючої судді ОСОБА_3 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.
Відповідно до статті 82 КПК України, у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) судді, який здійснює судове провадження одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст.35, 75, 80, 81, 372, 376, 392 КПК України, суд, -
Заяву головуючої судді Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_3 про самовідвід у справі ЄУН 448/521/25 по кримінальному провадженню про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, - задовольнити.
Кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України - передати до канцелярії Мостиського районного суду Львівської області для визначення іншого судді у порядку, визначеному ч.3 ст.35 КПК України.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України
Повний текст ухвали складено 05.11.2025р.
Суддя ОСОБА_1