Справа № 490/1223/23
Номер провадження:1-кп/521/649/25
06 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 16.11.2022 року за № 12022230000005565, за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 146, ч.1 ст. 152 КК України,-
На розгляді в Хаджибейському районному суді міста Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , у кримінальних правопорушень, передбаченого ч.2 ст. 146, ч.1 ст. 152 КК України.
До обвинуваченого ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого спливає 09.11.2025 року.
В судовому прокурор заявила клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , в обґрунтування якого зазначено, що ризики, які виправдовують застосування вказаного запобіжного заходу не зменшилися, підстав для скасування чи зміни обраного судом запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який немає, оскільки більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належної поведінки обвинуваченого та запобігти ризикам, передбаченим п. п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_7 перебуває під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», та судовий розгляд здійснюється у режимі відеоконференції із зазначеною установою. В ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відсутній інтернет та провести судове засідання за участі обвинуваченого у режимі відеоконференції неможливо.
Враховуючи викладене, розгляд клопотання прокурора здійснюється без участі обвинуваченого ОСОБА_7 , проте за участю його захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора суд прийшов до таких висновків.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт перший статті п'ятої Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
Обраний стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, суд ураховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Водночас під час розгляду клопотання можливість для зміни запобіжного заходу на більш м'який не встановлена. Достатніх відомостей про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, немає, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо нього судом не встановлено.
Таким чином, залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_7 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких останньому органом досудового розслідування пред'явлене обвинувачення; достатність підстав вважати, що ОСОБА_7 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватими у інкримінованих злочинах, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування); незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; вчинити інше кримінальне правопорушення.
На наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, вказує те, що ОСОБА_7 обвинувачується серед іншого у вчиненні особливо тяжкого злочину, за санкцією якого можливе призначення покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих йому злочинів, будучи обізнаними про покарання, яке загрожує йому в разі визнання винним за вироком суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності може виїхати за межі України, в тому числі, на непідконтрольні на даний час Україні території. Крім того, ОСОБА_7 є особою неодноразово судимою, зокрема і за вчинення особливо тяжкого злочину, судимість за яке не знято та не погашено, а тому існує ризик можливого вчинення ним іншого кримінального правопорушення. Крім того, зважаючи на характер злочинних дій, у яких обвинувачується ОСОБА_7 , має місце ризик незаконного впливу на потерпілих з метою схилити їх до надання неправдивих свідчень. Крім того, ОСОБА_7 обвинувачується у незаконному заволодінні майном потерпілих, місцезнаходження якого наразі не встановлено, що дає підстави вважати наявну ймовірність, що обвинувачений може знищити, сховати або спотворити вказані речі.
Також суд приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_7 неодружений, малолітніх дітей на утриманні не має, офіційно не працює, що вказує на відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, а також відсутність даних щодо неможливості перебування в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я.
За сукупності таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки немає підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
Крім того, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується, зокрема, у вчиненні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави, що відповідає приписам п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Ураховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою на шістдесят днів.
Керуючись ст.ст.177-178, 183, 197, 217, 331, 369-372, 392, КПК України,-
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави, до 04.01.2026 року включно.
Копію ухвали направити в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту її оголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання її копії.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3