Справа № 521/14964/25
Номер провадження № 2/521/6875/25
04 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд у складі:
головуючого судді - Ганошенка С.А.,
за участі секретаря судового засідання - Присяжнюка О.М.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивачка 26.08.2025 року звернулася до Хаджибейського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою судді від 27.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем з 05.08.2006 року, шлюб був зареєстрований у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 1108 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.08.2006 року. Від спільного шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Під час сімейного життя з'ясувалося, що вони з відповідачем мають різні погляди на життя, стосунки погіршилися, сторони проживають окремо, спроб з обох сторін для збереження шлюбу не було, сім'я розпалася та існує формально, спільне господарство не ведуть. Подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе. У зв'язку з зазначеним, позивачка змушена була звернутися до суду з відповідним позовом.
В судові засідання 17.09.2025, 04.11.2025 року сторони не з'явились, про день та час слухання справи повідомлялись належним чином та своєчасно, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення та електронних листів, повісток. Позивач просила суд розглядати справу за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала, про що зазначила у позовній заяві, проти прийняття заочного рішення не заперечувала.
Відповідач до суду не з'явився, відзиву не надав, заяв та клопотань не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
05 серпня 2006 року, шлюб був зареєстрований у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 1108 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.08.2006 року.
Подружжя у шлюбі має спільних дітей:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим Першим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції 25.08.2011 року;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_3 , виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Одеського міського управління юстиції 26.01.2016 року.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ст. 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Сторони проживають окремо, не підтримують шлюбних відносин, сумісного господарства не ведуть. Подружнє життя сторін не склалося, про що зазначено у позовній заяві.
Відповідно до вищезазначеного суд вважає, що майнового спору між сторонами немає, примирення між сторонами неможливе.
Враховуючи те, що однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, суд вважає, що у зв'язку з відсутністю вільної згоди позивача на продовження шлюбу, подальше збереження шлюбу суперечить його інтересам, а також принципу добровільності шлюбу, у зв'язку з чим, є неможливим.
Згідно ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
З урахуванням викладеного, оцінивши шлюбні взаємовідносини сторін, суд вважає, що між сторонами склалися відносини, при яких збереження сім'ї неможливо, позивач наполягає на розірванні шлюбу, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, як це передбачено ст. 112 Сімейного Кодексу України, тому шлюб між сторонами носить формальний характер і підлягає розірванню.
Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в порядку ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку про необхідність такого стягнення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, ст. ст. 1-12, 13, 76-80, 81, 89, 210, ст. ст. 223, 247, 258, 263-265, 268, 273, 275, 354, ЦПК України; ст. ст. 104, 105, 110, 112, 113 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 серпня 2006 року у Міському відділі реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 1108 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 від 05.08.2006 року - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Відповідно ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та поставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст рішення складено 06.11.2025 року.
Суддя Сергій ГАНОШЕНКО