Провадження №2/447/1102/25
Справа №456/3111/25
06.11.2025 Миколаївський районний суд Львівської області
в складі: головуючого судді Бачуна О.І.
з участю секретаря Данилів О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Миколаєві Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
06.06.2025 позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося в Стрийський міськрайонний суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №02828-05/2024 від 05.03.2024 в сумі 28687,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.03.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» було укладено договір про надання фінансового кредиту №02828-05/2024 відповідно до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору. З метою врегулювання спору в досудовому порядку, представником позивача було направлено на адресу відповідача досудову вимогу щодо погашення заборгованості. 24.09.2024 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 24092024, згідно з яким та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №02828-05/2024 від 05.03.2024 . Відповідач умови договору належним чином не виконав, в результаті чого його заборгованість становить 28687,50грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6250 грн., заборгованість за відсотками становить 8437,500 грн., заборгованість за штрафом 14000,00грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, позивач змушений звернутись за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 12.06.2025 справу передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.
Ухвалою від 14.07.2025 у справі відкрито спрощене позовне провадження та призначено судовий розгляд з повідомленням сторін.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися.
01.08.2025року представник позивача Мотальова-Кравець В.Ю. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечила. Вказала, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, позичальник звільняється від відповідальності визначеної ст..625 ЦК України, а також від обв'язку сплати штрафу чи пені, тому безпідставною є вимога позивача про стягнення неустойки в сумі 14000гривень. Крім цього, вважає необґрунтованими вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 7000грн. Просила проводити розгляд справи у її відсутності та відсутності відповідача.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому вважає що нарахування відповідача ОСОБА_1 штрафу за несвоєчасна та неналежне виконання умов договору від 03.05.2024року не суперечить вимогам пункту 1 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, оскільки такі стосуються захисту позичальників, які потрапили в скрутне фінансова станове через раптове та непередбачуване запровадження воєнного стану в Україні, а ОСОБА_2 укладаючи 03.05.2024 договір, був обізнаний що в Україні діє воєнний стан, був ознайомлений з умовами Кредитного договору та його підписав. За роз'ясненням з приводу незрозумілих умов Договору не звертався, а відповідно до п.5.3., п.5.3.1. кредитного договору №02828-05/2024 зобов'язаний сплатити штраф, сума якого згідно розрахунку становить 14000грн. Стверидила, що відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання ним грошових коштів та нарахованих відсотків..
З огляду на зазначені обставини, суд у відповідності до ст.ст.223,247 ЦПК Українисудовий розгляд справи здійснив на підставі наявних матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до вимог ч. 5ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши докази і письмові пояснення, що викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до такого висновку.
Судом встановлено, що 03.05.2024 ОСОБА_1 підписано одноразовим електронний ідентифікатором -заявку-анкету на отримання фінансового кредиту.
Крім цього, ОСОБА_1 підписано одноразовим електронний ідентифікатором -паспорт споживчого кредиту.
03.05.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» був укладений договір про надання фінансового кредиту №02828-05/2024 згідно з пунктом 1.1. цього договору ОСОБА_1 отримав 7000грн.
Відповідно до п. 1.2. строк кредиту 120 днів.
Пунктом 1.4. передбачений фіксований тип процентної ставки. За користуванням кредиту нараховуються проценти згідно пункту 1.4.1., відповідно до якого стандартна процентна ставка становить 1.5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2. договору.
Відповідно до п.5.3. та п.5.3.1 у випадку прострочення Клієнтом сплати процентів та сплати тіла кредиту відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, нараховується неустойка у вигляді штрафу в розмірі визначеному в договорі
Також,03.05.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» був укладений Додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №02828-05/2024, який передбачав графік платежів.
Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» вчинили дії визначені ст.11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором W3839 тобто договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. З цього слідує, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем не був би укладений.
ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, перерахувавши відповідачу кошти у розмірі 7000грн на рахунок , що підтверджується листом ТОВ « УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 28.03.2025
Згідно зрозрахунком заборгованостістаном намомент відступлення прав вимог заборгованість ОСОБА_1 становить 28687,50грн. та складається із: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 6250грн., заборгованості по відсотках у розмірі - 8437,50грн., заборгованість за штрафом 14000грн.
.24.09.2024 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір факторингу № 24.09.2024 згідно з яким та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №02828-05/2024 від 03.05.2024
Таким чином, позивач правомірно, на законних підставах набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №02828-05/2024 від 03.05.2024в сумі 28687,50 грн.
Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» скерував на адресу відповідача досудову вимогу, в якій вимагав від останнього негайно погасити заборгованість за кредитним договором №02828-05/2024 від 03.05.2024та попередив, що у разі невиконання даної вимоги, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» змушений буде звернутися за захистом своїх порушених прав та законних інтересів до суду з метою стягнення заборгованості в судовому порядку.
При ухваленні рішення суд керується наступними правовими нормами.
За змістом частини першоїстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 1 ч.1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України визначено порядок заміни кредитора у зобов'язанні. За змістом цієї норми заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
Судом установлено, що ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право вимоги до ряду боржників, в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 .
Договір факторингу №24092024 укладений 24.09.2024між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГУРП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», є дійсним та чинним, відомостей про те, що він оскаржувався в судовому порядку відсутні.
Відтак, суд погоджується з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», як до нового кредитора, права вимоги ОСОБА_3 за вищевказаним кредитним договором.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
В силу ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.
Отже, на підтвердження існування договірних відносин позивачем у справі було надано Договір про надання фінансового кредит № 20371-06/2024 від 18.06.2024
Даний договір був підписаний відповідачем ОСОБА_4 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином, вищевказаний договір свідчить про те, що ОСОБА_4 умови цілком зрозумів та своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні при його укладенні, у виборі контрагента та умов договору.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно з частинами першою та другою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Порушення відповідачем ОСОБА_4 умов договору є цивільним правопорушенням, оскільки статтею 629 ЦК України встановлюється принцип безумовності та обов'язковості виконання договору.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в односторонньому порядку припинив виконувати умови, укладені у вищевказаному кредитному договорі, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість за договором становить 28687,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6250,00 грн., заборгованість за відсотками становить 8437,50 грн., заборгованість за штрафом 14000грн.
Відтак, судом встановлено, що відповідач отримав на умовах кредитного договору грошові кошти, проте зобов'язань за вищевказаними договорами не виконував ні перед первісним кредитором, ні перед новим кредитором, чим порушив права останнього та внаслідок чого утворилася заборгованість.
За таких обставин суд вважає, що відповідач допустив порушення взятих на себе зобов'язань, не виконавши свого обов'язку щодо повернення кредитних коштів та відсотків за користування такими коштами.
Позовні вимоги про стягнення штрафу, суд вважає безпідставними з наступних підстав.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українидоповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.
Отже, законодавцем звільнено позичальників за кредитними договорами від сплати неустойки (штрафу, пені), які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 штрафу в розмірі 14000 грн , оскільки вказана сума нарахована позивачем у період дії в Україні воєнного стану.
Відтак суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та процентами у розмірі 14687,50 грн.
Судові витрати
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами ч.1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позовної заяви ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір в розмірі 2422 гривень 40 коп.
Зважаючи на часткове задоволення позову, слід стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» пропорційно розміру задоволених вимог сплачений ним судовий збір в розмірі 1240грн 02 коп.
Частиною 1 ст.133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Зі сторони позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):
1) договір про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2024 №0103, укладений між адвокатом ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об'єднанням «Апологет»,
2) замовлення від 15.04.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2024 №0103, відповідно до якого виконавець надає послуги з комплексного супроводу судової справи із стягнення заборгованості за кредитним договором № 02828-05/2024;
3) детальний опис надання послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2024, відповідно до якого зазначено перелік послуг наданих АО "Апологет", зокрема усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 30хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год., погодження правової позиції клієнта у справі 30 хв., складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта 3 год. 30 хв.;
4) рахунок на оплату від 25.04.2025, відповідно до якого вартість наданих послуг, згідно з договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.03.2024 та замовлення від 15.04.2025 на комплексний супровід справи щодо стягнення заборгованості за кредитним договором становить 7000,00 грн.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.
Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін, така категорія справ є розповсюдженою; даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Враховуючи наведені обставини, складність справи, час, витрачений адвокатом на підготовку позовної заяви та процесуальних документів в межах розгляду справи, обсяг наданих адвокатом послуг, ціну позову, суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу до 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 10-13, 19, 81, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №02828-05/2024 від 03.05.2024 у загальному розмірі 14687 (чотирнадцять тисяч шістсот вісімдесят сім) гривень 50 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1240,02 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1 корпус 28.
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текс рішення виготовлено 06.11.2025
Суддя Бачун О. І.