Провадження №2/447/17/25
Справа №447/780/23
(заочне)
05.11.2025 Миколаївський районний суд Львівської області в складі: головуючого судді Павліва В.Р., за участю секретаря судових засідань Янкевич М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів,
встановив:
28.03.2023 у м. Новий Розділ Стрийського району Львівської області в приміщенні Новороздільської державної нотаріальної контори відповідач ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США, 3000 (три тисячі) євро, 40000 (сорок тисяч) гривень, як розрахунок за квартиру АДРЕСА_1 , про що оформила розписку.
Цього ж дня відповідачка видала довіреність, посвідчену державним нотаріусом Новороздільської державної нотаріальної контори.
Квартира належала батькові відповідачки, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка є спадкоємцем, що підтверджується відомостями, викладеними в довіреності, а також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.
07.03.2023 відповідачка скасувала видану довіреність, про що повідомила позивачів.
Проте, договору купівлі-продажу відповідачка не укладала, у зв'язку із чим виникла необхідність судового захисту прав позивачів.
Позивачі зазначили, що договору купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між ними з відповідачкою не укладено, то передана ними грошова сума є авансом, який підлягав поверненню, а не завдатком.
Таким чином, відповідачка повинна сплатити на користь позивачів суму еквівалентну: Долар США 10000,00 - 365686,00 грн., Євро 3000,00 - 119299,50 грн.
Крім цього, позивачі наголошують, що неправомірними діями відповідачки їм завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, насторога, тривога,емоційні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків,емоційна напруга, нервозність, дратівливість.
Понесені позивачами моральні страждання не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, і будь-яка компенсація зі сторони відповідачки не може бути адекватною душевним стражданням позивачів, враховуючи вимоги розумності і справедливості, позивачі оцінюють моральну шкоду в сумі 100000 грн. Таку суму вважають розумною та справедливою, оскільки менший розмір не може служити достатньою компенсацією їхніх немайнових втрат.
Крім цього позивачі просять стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 30.03.2023 справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання.
15.06.2023 від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 17.08.2023 постановлено: звернутися до компетентного органу Латвійської Республіки із судовим дорученням в порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15 листопада 1965 року. Доручити компетентному органу Латвійської Республіки. Вручити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянці Латвії (паспорт НОМЕР_1 , виданий 14.10.2015 управлінням у справах міграції RIGAS 2, строком до 13.10.2025), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , копію ухвали про відкриття провадження від 30.03.2023, копію позовної заяви та доданих до неї додатків у справі №447/780/23 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів. Доручити компетентному суду Латвійської Республіки у встановленому чинним законодавством порядку виконати процесуальні дії та зокрема допитати відповідачку ОСОБА_3 з наступних питань: зокрема:
1) Чи визнає відповідачка обставини позовної заяви, повідомлені позивачами? Повністю або частково, в якій частині?
2) Якщо не визнає, то якими доказами може спростувати повідомлені позивачами обставини?
3) Які інші фактичні обставини, що можуть мати значення для вирішення спору, може повідомити відповідачка? Чи бажає надати суду докази по справі?
4) Чи бажає бути присутнім при розгляді справи та чи не заперечує проти розгляду справи у її відсутності? Якщо відповідачка бажає бути присутньо при розгляді справи, то на які засоби зв'язку (факс, телефон, офіційна електронна пошта тощо) їй може бути надіслано судову повістку про виклик в суд?
Запропонувати відповідачці ОСОБА_3 подати письмовий відзив на позовну заяву з викладенням заперечення (за наявності) проти позову із посиланням на відповідні докази та роз'яснити, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами справи. Провадження у цивільній справі №447/780/23 зупинити до надходження відповіді від іноземного суду на судове дорученням про надання правової допомоги.
Протокол допиту відповідачки та підтвердження про вручення документів, заперечення (відзив) на позовну заяву, заяву (якщо вона бажає, щоб справу розглядали без її участі) направити до Миколаївського районного суду Львівської області області.
12.10.2023 на адресу суду від Міністерства Юстиції України надійшов лист про повернення ухвали суду від 17.08.2023.
25.12.2023 на адресу суду від Міністерства Юстиції України надійшов лист про повернення доручення про вручення судових документів.
Ухвалою суду від 28.12.2023 відновлено провадження у справі.
Ухвалою суду від 24.01.2024 постановлено: доручити центральному органу - компетентному суду Латвії вручити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянці Латвії (паспорт НОМЕР_1 , виданий 14.10.2015 управлінням у справах міграції RIGAS 2, строком до 13.10.2025), яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , копію ухвали про відкриття провадження від 30.03.2023, копію ухвали від 24.01.2024, копію позовної заяви та доданих до неї дотдатків у справі №447/780/23 за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, запропонувати ОСОБА_3 надати пояснення по суті справи (відзив).
З'ясувати чи визнає відповідачка обставини позовної заяви, повідомлені позивачами? Повністю або частково, в якій частині? Якщо не визнає, то якими доказами може спростувати повідомлені позивачами обставини? Які інші фактичні обставини, що можуть мати значення для вирішення спору, може повідомити відповідачка? Чи бажає надати суду докази по справі? Чи бажає бути присутньою при розгляді справи та чи не заперечує проти розгляду справи у її відсутності? Якщо відповідачка бажає бути присутньою при розгляді справи, то на які засоби зв'язку (факс, телефон, офіційна електронна пошта тощо) їй може бути надіслано судову повістку про виклик в суд?
Зобов'язати позивачів надати до Миколаївського районного суду Львівської області у двох примірниках: нотаріально посвідчений переклад ухвал Миколаївського районного суду Львівської області від 30.03.2023 та від 24.01.2024, виклик (повідомлення) про день судового розгляду для вручення відповідачці ОСОБА_3 .
На адресу суду надійшов лист від компетентного суду Латвії, у якому зазначено, що разі необхідності вручення документів слід сплатити збір за подання запиту.
31.07.2024 від представника позивачів адвоката Ратича Т.М. надійшла заява про долучення копії квитанції про сплату коштів за вручення судових документів.
07.11.2024 на адресу суду надійшов лист від компетентного суду Латвії, у якому зазначено, що документи були вручені ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 08.09.2025 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.10.2025.
28.10.2025 від представника позивачів адвоката Ратича Т.М. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Станом на 28.10.2025 на адресу суду від відповідачки не надходило жодних заяв, заперечень.
За таких обставин, суд проводить розгляд справи на підставі письмових доказів відповідно до ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень представника позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з вимогами ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України - якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
В силу ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі ст.570 ПК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконанім. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Правила ст. 570 ЦК України поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна із сторін ухиляється від його виконання. З аналізу зазначеної норми матеріального права вбачається, що завдаток видається кредиторові боржником у разі укладення договору, а тому гроші, передані майбутнім покупцем потенційному продавцю за усною чи письмовою домовленістю, але до укладення основного договору, ще не є завдатком, не виконують забезпечувальної функції, а відтак їх видача не має правових наслідків для продавця, відповідно до норми ч. 1 ст. 571 ЦК України. Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання. Другим критерієм відмінності завдатку від авансу є умова обов'язкового дотримання сторонами форми укладення договору, встановленої законом. Викладені положення закону є підставою для обґрунтованого висновку про те, що основними критеріями відмінності завдатку, як одного із засобів забезпечення виконання зобов'язань від авансу, як однієї з форм розрахунків є: забезпечення завдатком тільки дійсного, тобто укладеного сторонами цивільно-правового зобов'язання; обов'язкове дотримання сторонами встановленої законом форми укладення договору, який забезпечений завдатком. За умови відсутності хоча б одного із вищевказаних критеріїв, передані однією стороною другій стороні грошові суми є не завдатком, а авансом. Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу домоволодіння.
Згідно з частиною першою статті 571 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Отже, у разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавалися. Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку, якщо таке зобов'язання випливає із договору, укладеного сторонами.
Оскільки договір купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами у справі укладений не був, передані ОСОБА_1 , ОСОБА_2 грошові кошти не є завдатком в розумінні ст. 570 ЦК України, а є авансом.
У постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року у справі № 6-176цс12 зроблено висновок про те, що «внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договорів купівлі-продажу будинку та частин земельних ділянок. Оскільки договори купівлі-продажу будинку й частин земельних ділянок, які б за своєю формою та змістом відповідали вимогам закону, між сторонами у справі укладені не були, а сторони лише домовилися укласти такі договори в майбутньому, передана відповідачу грошова сума в розмірі 968 420 гривень є авансом, який підлягає поверненню позивачу, тому висновок суду касаційної інстанції щодо необґрунтованості позовних вимог про стягнення авансу за попереднім договором є помилковим».
Крім того, аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 711/5065/15-ц , у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 686/6823/14 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №296/10217/15-ц.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Велика Палата Верховного Суду у справі №918/631/19, проаналізувавши ст. 509, 524, 533-535 і 625ЦКУ дійшла висновку про те, що «аванс» (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося».
Отже, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачка ОСОБА_3 отримала від позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, 3 000 (три тисячі) євро та 40 000 (сорок тисяч) гривень. Зазначена обставина підтверджується розпискою, долученою до матеріалів справи, у якій вказано, що вказані кошти є повним розрахунком за продану відповідачкою квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 .
Враховуючи наведене, суд вважає доведеним факт передачі грошових коштів відповідачці та виконання позивачами своїх зобов'язань за домовленістю сторін.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.
Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
За змістом частин 3-5 статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Представник позивачів адвокат Ратич Т.М. просить стягнути з відповідачки на користь позивачів 100000 (сто тисяч) гривень моральної шкоди, мотивуючи в основному тим, що неправомірними діями відповідачки їм завдано немайнових втрат, спричинених моральними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, негативні переживання та спогади, насторога, тривога,емоційні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов'язків,емоційна напруга, нервозність, дратівливість.
Пунктами 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. При заподіянні особі моральної шкоди обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення. Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 639/2981/19).
Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, керуючись принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості, при цьому враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких позивачі зазнали через неправомірні дії відповідачки, суд дійшов висновку про стягнення на користь позивачів 100000 грн. моральної шкоди.
Окрім цього, позивачі просять про стягнення з відповідачки на їх користь 35000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги- це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми убачається, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
З матеріалів справи встановлено, що 24.03.2023 між адвокатом Ратичем Т.М., що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №001123 від 08.12.2016 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладено договір про надання правової допомоги, згідно умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу.
Відповідно до п. 1.1 договору від 24.03.2023, правова допомога за цим договором надається у складанні/поданні позовної заяви про визнання стягнення коштів, клопотань, заяв, участь адвоката у судових засіданнях.
Відповідно до п.2.3 договору, загальна вартість послуг адвоката становить 35000 грн.
Пунктом 2.4 передбачено, що вартість послуг, визначені в п.2.3 цього договору, клієнт сплачує адвокату протягом 30 днів з моменту набрання законної сили рішенням Миколаївського районного суду Львівської області у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Отже, з огляду на конкретні обставини справи та відсутність клопотання відповідачки про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, ціною позову, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, а також відповідність суми понесених витрат критеріям реальності і розумності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про відшкодування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35000 грн.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що сума коштів яка була надана позивачами - відповідачці є авансом, а тому позов підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 533, 570, 571 ЦК України, ст. 141, 258, 259, 263, 265, 280, 282, 284 ЦПК України,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 аванс в розмірі 10 000 (десять тисяч) доларів США, що еквівалентно 365 686, 00 грн. (триста шістдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 00 копійок, 3 000 (три тисячі) євро, що еквівалентно 119 299, 50 грн. (сто дев'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) гривень 50 копійок, 40 000 (сорок тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 6323 (шість тисяч триста двадцять три) гривні 46 копійок, та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35000 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП невідомо.
Повний текст рішення складено 05.11.2025.
Суддя Павлів В. Р.