Справа № 947/28159/25
Провадження № 2/947/4913/25
06.11.2025 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
До Київського районного суду м. Одеси звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛдо ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту у розмірі 18965,50 гривень, судового збору у сумі 2422,40 гривень та витрати на правову правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.11.2021 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №477625476. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використаннямелектронного підпису. Договір підписаний відповідачкою за допомогою одноразовогоідентифікатора MNV43ВК4. На виконання умов кредитного договору, первісний кредитор виконав свій обов'язок таперерахував 30.11.2021 відповідачці, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 6400,00 грн на банківську карту № НОМЕР_2, яку відповідачка вказала у Заявці при укладенні Кредитного договору.
28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договірфакторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договоруфакторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну діїДоговору факторингу 1.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 175 від 05.05.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідачки. Для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» долучені Акт звірки взаємних розрахунків та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги.
05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Сторони на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до цього Договору, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.
04.06.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відступлене право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договоромна загальну суму 18965,50 грн.
ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахуваньза кредитним договором.У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідачки не здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором.Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходиложодного платежу на погашення заборгованості відповідачки за кредитним договорам. Загальна сума заборгованості відповідачки на момент подання позовної заяви становить 18965,50 грн, яка складається з 6399,20 грн - заборгованість по тілу кредиту;12566,30 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.
Ураховуючи наведене просить суд стягнути ОСОБА_2 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість у розмірі 18965,50 грн, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Заяви (клопотання) учасників процесу
Сторона відповідача правом на надання відзиву на позов та надання пояснень у справі не скористалась.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді від 01.08.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачці визначений п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позов.
Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача та витребувано АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» інформацію.
12.09.2025 на електронну пошту суду від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надійшла відповідь про виконання ухвали суду та витребувана інформація.
Копії ухвали суду та повістки надіслані за зареєстрованим місцем проживання відповідачки.
Згідно з довідками АТ «Укрпошта» про причини повернення, поштові відправлення двічі повернулись на адресу суду з відмітками від 07.09.2025 та від 07.10.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою», що є належним повідомленням відповідача про розгляд справи.
Заяви та клопотання до суду не надходили. Правом подання відзиву на позовну заяву відповідачка не скористалась.
Позивач у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, вимоги підтримує та просить задовольнити.
З урахуванням викладеного, зважаючи на завдання цивільного судочинства, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини та зміст спірних правовідносин
Дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору, внаслідок чого позивач звернувся з позовом про відновлення його прав шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
30.11.2021 ОСОБА_1 подалазаявку на отримання грошових коштів в кредит, на підставі якої 30.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та нею укладений Договір кредитної лінії № 477625476, який є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Відповідно до п. 1.1 цього Договору кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 6400,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти.
Відповідно до п. 1.3 Договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш в сумі 6400,00 грн одраз після укладання договору, та має бути повернутий до 30.12.2021.
Згідно з пунктом 1. 7 цього Договору кредитна лінія надається строком на 30 днів, а саме до 30.12.2021.
За користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати проценти (п. 1.9 Договору).
Відповідно до п. 1.9.3 цього договору базова процента ставка становить 1,98 % на день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Як вбачається з п.5.4 Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до 5.11 Договору сторони засвідчують, що укладення цього Договору відповідає вільному волевиявленню Сторін, жодна із Сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа Договору, права та обов'язки Сторін, інші умови Договору), та умови Договору є взаємовигідними для кожної із Сторін. У разі істотної зміни обставин, якими Сторони керувалися при укладенні Договору, Договір може бути змінений або розірваний тільки за згодою Сторін.
Згідно п.5.14, п. 5.15 Договору, цей Договір є електронним документом створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму. Підписуючи цей Договір Позичальник надає свою згоду Кредитодавцю та будь-якій особі, яка в подальшому набуде прав вимоги за цим Договором на: - залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості; - доступ до інформації, що складає його кредитну історію, та на збір, зберігання, використання та поширення через бюро кредитних історій, включене до Єдиного реєстру бюро кредитних історій, інформації щодо нього та цього Договору, визначеної Законом України "Про організацію формування та обігу кредитних історій".
Як вбачається з Договору від 30.11.2021 № 477625476, ОСОБА_1 підписала зазначений договір одноразовим ідентифікатором MNV43ВК4, який відправлено 30.11.2021 о 23:03:31 годині на номер телефону НОМЕР_1 , та введений 30.11.2021 о 23:04:20 годині. На підтвердження дій позичальника, позивачем долучено до матеріалів позовної заяви Довідку щодо дій позичальника, з якої вбачається, що ОСОБА_1 30.11.2021 о 23:02 годині подала заяву на отримання кредиту в розмірі 6400,00 грн, строком на 30 днів, з процентною ставкою 0,200% в день. Акцепт оферти позивальника (підписання договору відбулось одноразовим ідентифікатором) MNV43ВК4, надісланим 30.11.2021 о 23:03:31 годиніна номер телефону НОМЕР_1 , та введено позичальником 30.11.2021 о 23:04:20 годині, 15.01.2022 о 23:04:24 годині грошові кошти перераховані позивальнику.
ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало свої зобов'язання, а саме перерахувало на картку відповідача № НОМЕР_2 кредитні кошти в сумі 6400,00 грн, згідно Договору № 477625476 від 30.11.2021.
На підтвердження чого стороною позивача надане платіжне доручення від 30.11.2021. Крім цього, АТ КБ«ПРИВАТ БАНК» надано відповідь від12.08.2025№ 20.1.0.0.0/7-250826/80406-БТ, з якої вбачається, що 30.11.2021 на картковий рахунок № НОМЕР_2 , який відкрито на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , здійснено зарахування на суму 6400,00 грн. Номер телефону НОМЕР_1 не букв та не є фінансовим номером ОСОБА_1 , в інформації АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» міститься інший номер телефону відповідачки який міститься в її банківських анкетних даних.
28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції.
31.12.2021 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2022 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
31.12.2023 між «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
До вказаного договору факторингу та додаткових угод до нього, позивачем долучений Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимог № 175 від 05.05.2022 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимог № 175 від 05.05.2022, відповідно до яких ТОВ «Таліон Плюс» як фактор здійснив повну оплату суми фінансування на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як клієнту за Реєстром прав вимог № 175 від 05.05.2022 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
Також позивач наданий Реєстр прав вимог № 175 від 05.05.2022 (не Витяг з Реєстру прав вимоги, як зазначає позивач), який містить лише реквізити договору укладеного з відповідачкою.
Предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.
Пунктом 4.1.встановлено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку цього Договору.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору.
Дію вказаного Договору факторингу продовжено Додатковою угодою № 2, укладеною 03.08.2021, до 31.12.2022, та Додатковою угодою № 3, укладеною 30.12.2022, до 30.12.2024.
До договору факторингу позивачем наданий Реєстр прав вимог № 10 від 31.07.2023 та платіжну інструкцію від 01.08.2023 № 4484 щодо здійснення оплати за вказаним договором факторингу, а також розрахунок заборгованості за укладеним з відповідачкою договором від 30.11.2021 № 477625476, здійсненим ТОВ «Таліон Плюс».
04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю, відповідно до умов якого останньому було відступлене право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором від 30.11.2021№ 477625476.
Відповідно до п.1.2. Договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.
При цьому, відповідно до п. 1.3. Договору факторингу 1, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Розділом 4 Договору факторингу 1 регламентовано порядок відступлення права вимоги, згідно п. 4.1. наявне право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до Боржника та додаткового оформлення не потребує. Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Відповідно до Додатку №1 до Договору факторингу №04/06/25-Ю від 04.06.2025 року - Реєстру боржників від 04.06.2025, від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 18965,50 грн.
04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за Договором факторингу.
До вказаного договору факторингу, позивачем долучені платіжні інструкції від 25.06.2025 № 483, від10.06.2025 №467, від 10.06.2025 № 468, від 11.06.2025 № 469, від 11.06.2025 № 470, від 19.06.2025 № 478, від 19.06.2025 № 479,про здійснення ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» оплати фінансування за відступлення прав вимоги за договором факторингу від 04.06.2025 на користь ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».
Мотиви суду та застосування норм права
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу. Наведене відповідає позиції Верховного Суду України, сформованій у справі №752/8842/14-ц від 05.07.2017.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17.
Як встановлено судом між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладений договорі факторингу (предметом якого є передання прав вимог, які виникли, та які можуть виникнути у майбутньому) з ТОВ «Таліон Плюс», який неодноразово продовжувався.
У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» уклав договір факторингу з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у подальшому уклав договір факторингу з позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС».
Дослідивши договір факторингу від 28.11.2018 № 28/1118-01, укладений між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», суд дійшов таких висновків.
Згідно з пунктом першим частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово формулювала правовий висновок щодо критеріїв розмежування договору факторингу та договору відступлення права вимоги (цесії).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
За змістом частини першої статті 4 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 2664-III) факторинг вважається фінансовою послугою.
У пункті 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону № 2664-III.
Так, за змістом частини першої статті 6 Закону № 2664-III договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб'єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім'я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.
Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106), на яку посилається заявник в касаційній скарзі, зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені в статті 6 Закону № 2664-III.
Крім того, в постанові від 16 березня 2021 року в справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов'язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-III умови; 5) мета договору полягає в наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.
За договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту в розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
Така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена в твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв'язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов'язково поєднує в собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 106).
Водночас, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року в справі № 910/8115/19 (910/13492/21) (провадження № 12-42гс22).
Отже договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб'єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов'язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.
За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Такі правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу виклала Велика Палата Верховного Суду в постановах від 11 вересня 2018 у справі № 909/968/16, від 31 жовтня 2018 у справі № 465/646/11, від 11 жовтня 2019 у справі № 910/13731/17 та від 10 жовтня 2020 у справі № 638/22396/14-ц.
Як встановлено судом та вбачається з наданих суду доказів, укладений 28.11.2018 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договір №28/1118-01 відповідає критеріям договору факторингу, передбачених ст. 1078 ЦК України.
На підтвердження здійснення фактором ТОВ «Таліон Плюс» на користь клієнта - первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» оплати за договором факторингу позивачем наданий Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимог № 175 від 05.05.2022 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимог № 175 від 05.05.2022, відповідно до яких ТОВ «Таліон Плюс» як фактор здійснив повну оплату суми фінансування на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як клієнту за Реєстром прав вимог № 175 від 05.05.2022 за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
Суд наголошує, що належними та допустимими доказами відступлення права вимоги є докази, які підтверджують належність виконання правонаступником своїх фінансових зобов'язань за договором відступлення прав вимоги, у зв'язку з чим перехід прав та обов'язків до правонаступника можуть підтверджувати відповідні первинні документи щодо повної оплати відступлення права вимоги (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №910/16109/14).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 755/2284/16-ц.
В постанові від 18.10.2023 у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).
Проте позивачем не надано таких первинних документів (платіжних інструкцій, меморіального ордеру, виписки з банківських рахунків, звітність тощо), з яких можливо достеменно встановити перерахування коштів від ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як оплату за договором факторингу, та як наслідок встановити факт виконання фінансових зобов'язань однієї із сторін правочину.
Надані Акт звірки розрахунків станом на 31.12.2022 зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимог № 175 від 05.05.2022 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимог № 175 від 05.05.2022 суд оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, дійшов висновку про їх неналежність та недопустимість як доказів, наданих на підтвердження факту здійснення оплати за договором факторингу та виконання умов договору факторингу.
Також суд зазначає, що складення відповідного акта та протоколу не передбачено умовами договору факторингу, укладеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2018 № 28/1118-01, їх форма також не затверджена відповідними додатками до цього договору.
Окрім цього, суд оцінив наданий Реєстр прав вимог № 175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», з точки зору його належності, достатності, допустимості та достовірності.
Суд встановив, що даний Реєстр складається з трьох окремих аркушів кожен, на другому з яких міститься інформація лише стосовно переходу прав вимог за договором, укладеним з відповідачкою ОСОБА_3 . Перелік інших боржників у наданому Реєстрі відсутній.
Суд не приймає наведений вище Реєстр прав вимог як доказ на підтвердження переходу прав вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки його форма та зміст не відповідає вимогам до таких Реєстрів (має містити повний перелік кредитних договорів, боржників та інформації про заборгованості, які передаються). Такому змісту та формі може відповідати Витяг з Реєстру прав вимог, а не сам Реєстр прав вимог (Реєстр боржників). Позивач вказує у позовній заяві, що надає Витяг з Реєстру прав вимог, проте фактично втручається у цілісність реєстру прав вимог.
Вказане викликає обґрунтовані сумніви у достовірності складеного Реєстру прав вимог, відомостей, які у ньому містяться.
Аналогічні Реєстри прав вимог надані до договорів факторингу, укладених між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (від 05.08.2020 № 05/0820-01), між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (від 04.06.2025 № 04/06/25-Ю).
Факт ненадання позивачем на підтвердження факту переходу права вимоги від первісного кредитора до наступного правонаступника жодного платіжного документа щодо оплати за договорами факторингу, також підсилює обґрунтовані сумніви щодо факту складання та підписання Реєстрів прав вимог до цього договору факторингу.
З огляду на викладене, суд встановивши обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням докази, дійшов висновку про відсутність доведення позивачем факту дійсності переходу права вимоги стосовно відповідачки ОСОБА_1 від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», у подальшому від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» та наприкінці від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», а отже і відсутність у позивача порушеного права.
Таким чином суд вбачає наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог через відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ураховуючи наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 133, 137, 141, 211, 223, 263, 265, 354 ЦПК України, ст.ст. 11, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 546, 610, 625, 629, 638, 1077, 1078, 1050, 1052, 1054, 1077 ЦК України, суд
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, вул. Рогнідинська, 4, літера А, офіс 10, ел. пошта: ucapital.inbox@gmail.com.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду складене та підписане 06.11.2025.
Суддя Ю. А. Скриль