Справа № 947/31607/25
Провадження № 2/947/5401/25
06.11.2025
Київський районний суд м.Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В., при розглянувши у спрощеному провадженні справу за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Представник позивача ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом та просить стягнути з Бровкіна заборгованість за кредитним договором №3370066 від 20.12.2020 року в розмірі 19680 грн., сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 8000 грн.
Заявлені вимоги вмотивовані тим, що 20.12.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та Бровкіним укладено договір №3370066 про надання кредиту. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит, а він у свою чергу зобов'язався повернути його та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Вподальшому ТОВ «Авентус Україна» відступило право вимоги за вказаним договором, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 . На момент звернення до суду заборгованість відповідача складає 19680 грн., а саме заборгованість за тілом кредиту 6000 грн. та проценти 13680 грн.
Відповідач відзиву не надав, до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній».
Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 20.12.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем укладено договір про надання кредиту №3370066, в електронному вигляді шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором А117912.
Довідкою про ідентифікацію, яка створена та підписана електронним підписом директора ТОВ «Мілоан», підтверджено підписання Договору відповідачем ідентифікатором А117912 час 09:25 дата 20.12.2020 та номер телефону НОМЕР_1 .
Відповідно до п. 1.3 Договору сума кредиту за договором становить 6000 грн., згідно п.1.4 строк кредиту 30 днів до 10/01/2021, п.1.5.2 сума процентів за користування кредитом становить 0,01. Згідно графіку платежів до Договору від 20.12.2020, сума нарахованих за 30 днів процентів складає 18 грн.
Згідно транзакції №892453058 від 20.12.2020 кредитні кошти перераховані у сумі 6-00 грн. на картку відповідача НОМЕР_2 .
Відповідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, розмір заборгованості відповідача становить 19680 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 6000 грн, заборгованість за відсотками 13680 грн. Стороною відповідача контррозрахунку не надано.
Вподальшому ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі Договору факторингу набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 .
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 16.12.2020 року у справі № 561/77/19.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно зі статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Пунктом 2.3.1 Договору № передбачено, що позичальник маж право на продовження строку користування/повернення кредиту. Пунктом 4.1 - 4.2 Договору встановлено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначених у п.1.4 Договору, якщо між сторонами буде досягнута така домовленість, в порядку визначеному п.4.2-4.5.
Пункт 4.3 передбачає, що пропозиція споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку Товариство може надати упродовж 24 годин.
Позивачем у порушення вимог ст.81ч.1 ЦПК України не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що позивач до 19.01.2021 включно здійснив дії, направлені на пролонгацію (продовження строку) Договору, а саме, жодних бухгалтерських (розрахунково-касових) документів, які б свідчили про сплату відповідачем певних коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Авентус Україна», а тому суд вважає, що такий строк сплинув 19.01.2021р.
Згідно графіку розрахунків (додатку №1 до Договору №3370066) позивач повинен сплатити 6000 грн. тіло кредиту, 18 грн. проценти, а разом 6018 грн.
Кредитор не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12). У тому разі, якщо позичальник прострочив виконання зобов'язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов'язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов'язання у порядку ст. 625 ЦК України.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню на суму 6018 грн.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема належить витрати на надання професійної правничої допомоги.
Як слідує з Договору про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025 між Адвокатським об'єднанням «Апологет» та стороною позивача був укладений Договір про надання правничої допомоги. Згідно акту наданих послуг №986 від 5.08.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» зобов'язалося сплатити Адвокатському об'єднанню «Апологет» протягом одного року 8000 гривень за надання правової допомоги. Також відповідачем наданий детальний опис наданих послуг та ордер на надання правничої допомоги адвокатом Усенко М. І.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Суд вирішуючи питання про розмір витрат на правову допомогу виходить з того, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Отже, відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.
З урахуванням складності даної справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що зазначена позивачем вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 8000 грн. є завищеними та належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу пропорційності розподілу судових витрат, а тому вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а враховуючи пропорційність задоволених вимог (30,58%) ця сума визначається на рівні 1223,20 грн.
Питання про розподіл витрат щодо сплати судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України, пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.526,527,530,611,1054 ЦК України, ст. ст.10-13,81,89,141,263-265,280-284 ЦПК України, суд
Позовну заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (79018, м. Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №3370066 від 20.12.2020 року в розмірі 6018 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 740,77 грн. та витрати на правничу допомогу у сумі 1223,20 грн.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: Я. В. Бескровний