Справа № 947/35633/25
Провадження № 1-кп/947/1275/25
05.11.2025 року Київський районний суд міста Одеси у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025162480000879 від 11.07.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь, Донецької області, українця, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 27.08.2020 року Жовтневим районним судом м. Маріуполь Донецької області за ст.ст. 185 ч.2, ч.3 КК України, до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75,76 КК України, звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки;
- 28.12.2020 року Жовтневим районним судом м. Маріуполь Донецької області за ч.2 ст. 185 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі;
-17.03.2021 року Жовтневим районним судом м. Маріуполь Донецької області за ч.2 ст. 185 КК України, до 4 років 6 місяців позбавлення волі; звільнений 21.11.2024 по відбуттю строку покарання,
- 30.09.2025 року Київським районним судом міста Одеси за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки;
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
Так, 10.07.2025 приблизно о 12 годині 50 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись біля пляжу «Ікра», який знаходиться за адресою: м. Одеса, 13-а станція Великого Фонтану, побачив пристебнутий металевим тросом-замком велосипед марки «Formula» F-1 моделі OPS-FR-27.5-231, чорно-червоного кольору, який на праві власності належить ОСОБА_4 . В цей час у ОСОБА_5 виник злочинний намір, спрямований на викрадення вказаного велосипеду.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 , повторно, діючи в умовах воєнного стану, введеного у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N? 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N? 2102-IX (зі змінами), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, а також передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою особистого збагачення, шляхом пошкодження металевого троса-замка, таємно викрав велосипед марки «Formula» F-1 моделі OPS-FR-27.5-231, чорно-червоного кольору, вартістю 11 302 гривень 87 копійок.
Надалі, з метою недопущення можливості його викриття, ОСОБА_5 , з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, тим самим спричинивши майнову шкоду потерпілій ОСОБА_4 , на загальну суму 11 302 гривень 87 копійок.
Таким чином своїми умисними діями, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при обставинах викладених в обвинувальному акті, і вони повністю відповідають фактичним обставинам скоєного ним злочину, фактичні обставини справи не оспорював та підтвердив вищеописані та встановлені судом обставини справи, а саме: 10.07.2025 року знаходячись на 13 станції Великого Фонтану місті Одесі, побачив велосипед пристебнутий тросом, вирішив його викрасти, пошкодив металевий трос, таємно викрав велосипед, який потім його знайомий здав до ломбарду, гроші витратив на свої нужди.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким з учасників не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності їх позицій немає, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_5 та дослідженням матеріалів характеризуючи його особу.
Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.
Таким чином, суд, приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.4 ст. 185 КК України за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
Згідно зі ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17З акону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Згідно з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2015, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно з п. 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає визнання вини, щире каяття у скоєному.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлені.
З огляду на вищенаведене, враховуючи сукупність вищезазначених обставин, характер, обставини та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який на обліку у психіатра та нарколога не значиться, не працює, стабільного джерела доходу не має, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, що свідчить про те, що належних висновків для себе не зробив та на шлях виправлення не став, враховуючи наявність обставин які пом'якшуютьпокарання, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд вважає, що виправлення ОСОБА_5 , його перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, йому слід призначити покарання у виді позбавленням волі, яке буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Визначене судом покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений вироком Київського районного суду міста Одеси від 30.09.2025 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, та покладено обов'язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України.
Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.
Тому, з огляду на те, що ОСОБА_5 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення 10.07.2025 року, тобто до постановлення у відношенні нього попереднього вироку, тому остаточне йому покарання має бути призначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України.
Крім того, в постанові від 15.01.2021 (справа № 760/26543/17) Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду вказала, що якщо до особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших злочинах, вчинених до постановлення цього вироку, в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись в залежності від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку, і яке рішення приймає суд у новому вироку щодо покарання за злочини, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально - виконуються самостійно.
Питання щодо вирішення речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати по справі стягнути з ОСОБА_5 .
Цивільний позов потерпілою ОСОБА_4 не заявлявся.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, 392, 393,395, 615 КПК України, суд,
Визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Вирок Київського районного суду міста Одеси від 30.09.2025 року, яким ОСОБА_5 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років. На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, та покладено обов'язки, передбачені п.1, п.2 ч.1 та п.2 ч.3 ст. 76 КК України, виконувати самостійно.
Строк відбування покарання призначеного за цим вироком, рахувати ОСОБА_5 з моменту взяття під варту в порядку виконання вироку.
Запобіжний захід в межах кримінального провадження за № 12025162480000879 від 11.07.2025 року, ОСОБА_5 не обирався.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави за проведення товарознавчої експертизи у розмірі 1782 (тисяча сімсот вісімдесят дві) гривень 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави, витрати на залучення спеціаліста для надання інформації захищеного водяним знаком інформаційного продукту на ком пакт диску, у розмір 240 (двісті сорок) гривень 99 копійок.
Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1