Справа № 438/1498/25
Провадження № 3/438/603/2025
іменем України
05 листопада 2025 року суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, які надійшли з відділення поліції №1 Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області
стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.5 ст.126, ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
у провадженні Бориславського міського суду Львівської області перебувають матеріали адміністративної справи за № 438/1498/25, провадження № 3/438/603/2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №453063 від 13 вересня 2025 року.
Крім цього, у провадженні перебувають також матеріали адміністративної справи за № 438/1499/25, провадження № 3/438/604/2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №453073 від 13 вересня 2025 року.
Відповідно до ст.36 КУпАП: при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Враховуючи, що справи про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), вказані матеріали взаємопов'язані та спільний їх розгляд є доцільним, відповідно справи про притягнення ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП слід об'єднати в одне провадження, присвоївши об'єднаній справі номер № 438/1498/25, провадження № 3/438/603/2025.
13 вересня 2025 року о 22 год 25 хв в м. Бориславі по вул. Дорошенка водій гр. ОСОБА_1 керував мотоциклом «JS 150» д.н.з. НОМЕР_2 , у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується тестом газоаналізатора Драгер 6820. Показник становив 0,56 проміле. Водій відсторонений від керування ТЗ. Боді камера поліцейського 1459. Чим здійснив правопорушення повторно протягом року, чим порушив п. 2.9 а ПДР України -повторно протягом року, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
13 вересня 2025 року о 22 год 25 хв в м. Бориславі по вул. Дорошенка водій гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом не маючи права керувати таким ТЗ, чим вчинив повторно правопорушення протягом року, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений в установленому законом, будь-яких заяв від нього не надійшло, привід працівниками поліції не виконано.
Відповідно до положень ст.268 КУпАП визначний вичерпний перелік справ про адміністративні правопорушення, під час розгляду яких участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, є обов'язковою, а справа про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП до таких не відноситься, тому вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 оскільки право останнього не порушується, в тому числі і на захист.
Крім цього, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява № 50966/99 від 14.10.2003).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі. Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому вважаю можливим розгляд справи проводити у відсутність правопорушника.
Таким чином, вважаю за можливе провести розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів справи.
Відповідно до п.2.9 а ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст.130 КУпАП, відповідальність за нею настає за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно з п. 2.1а Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, зокрема керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Факт скоєння правопорушень підтверджується даними протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №453063 від 13 вересня 2025 року та серії ЕПР1 №453073 від 13 вересня 2025 року, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3140591 від 26 вересня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП; актами огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому порядку, з використанням технічного засобу «Drager Alcotest 6820», тест №5592, результат огляду становить 0,56 ‰ проміле, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕПР1 №453073 від 13 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.5 ст. 126 КУпАП; згідно постанови Бориславського міського суду Львівської області, ОСОБА_1 , 13 листопада 2024 року було притягнено до адміністративної відповідальності передбаченої частиною першої статті 130 КУпАП, з накладенням на останнього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень та позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік; оглянуто відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції, які знаходяться в матеріалах справи.
Наведені докази (протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис подій) не містять розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.
Вважаю за необхідне визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень , передбачених ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини та особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, а також наслідки вчиненого ним правопорушення, ставлення його до скоєного, вважаю за необхідне застосувати відносно нього адміністративне стягнення у виді накладання адміністративного штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У п. 52 рішення ЄСПЛ від 05.02.2008 року «Романаускас проти Литви» Судом констатовано, що національний суд повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Судом не встановлені обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника.
Вирішуючи питання про вид стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь вини ОСОБА_1 у вчинених правопорушеннях, передбачених, ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП, яка доведена повністю, а тому вважає за необхідне накласти на нього стягнення в межах санкції статей, за якими кваліфікується правопорушення.
Оскільки, транспортний засіб мотоцикл «JS 150-3» д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до протоколів про адміністративні правопорушення, належить іншій особі гр. ОСОБА_2 , відповідно відсутні підстави для застосування адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення предмета, який став безпосередньо знаряддям вчинення адміністративного правопорушення.
Крім того, відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється Законом України «Про судовий збір». Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 гривень 60 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 40-1, 126, 130, 251, 252, 256, 266, 283-285 КУпАП, суд,
матеріали адміністративної справи № 438/1498/25, провадження № 3/438/603/2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, матеріали адміністративної справи № 438/1499/25, провадження № 3/438/604/2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, об'єднати в одне провадження та присвоїти об'єднаній справі № 438/1498/25, провадження № 3/438/603/2025.
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 та ч.2 ст.130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення:
- за ч.5 ст. 126 КУпАП - у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
- за ч.2 ст.130 КУпАП - у вигляді штрафу на користь держави у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
У порядку ч.2 ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Роз'яснити особі, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, що у разі несплати штрафу в установлений ст.307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст.308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Бориславський міський суд Львівської області.
Суддя: Андрій СЛИШ