06 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 334/8800/24
провадження № 51-1057 впс 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про направлення матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024082050001556 (справа № 334/8800/24), за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,
встановив:
До Верховного Суду у порядку cт. 34 КПК України надійшло клопотання
ОСОБА_4 про направлення матеріалів кримінального провадження за його обвинуваченням з Дніпровського районного суду м. Запоріжжя до одного з районних судів міст Києва або Львова.
Клопотання мотивовано тим, що розгляд кримінального провадження у Дніпровському районному суді м. Запоріжжя є неможливим, оскільки вказаний суд до нього упереджений та не об'єктивний. До того ж, обвинувачений зазначає, що справа щодо нього сфальсифікована та штучно створена, в чому задіяні судді цього суду щодо яких в ТУ ДБР розслідується декілька кримінальних проваджень за його заявами.
Також ОСОБА_4 у своєму клопотанні звертає увагу на те, що Дніпровський апеляційний суд постановив ухвалу за його заявою, яка стосується суддів Запорізького апеляційного суду.
Крім того вказує, що він перебуває під вартою у Дніпровському слідчому ізоляторі, у зв'язку з воєнними діями м. Дніпро є прифронтовим містом, що створює загрозу для його життя і здоров'я, а тому просить забезпечити йому безпеку шляхом направлення до іншого слідчого ізолятора у межах міст Львова або Києва.
Перевіривши наведені у клопотанні доводи та вивчивши наявні матеріали провадження, керуючись положеннями ст. 34 КПК України, колегія суддів вважає, що клопотання обвинуваченого непідлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 34 КПК України, кримінальне провадження може бути передано на розгляд до іншого суду, якщо: до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності; після задоволення відводів (самовідводів) чи інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду; обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження; ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.
Разом із цим, абзацом 6 вищезазначеної статті передбачено, що до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження (крім кримінальних проваджень, що надійшли на розгляд Вищого антикорупційного суду) з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків.
Таким чином, законодавець визначив можливість передачі, відповідно до положень ст. 34 КПК України, кримінального провадження з одного суду до іншого у виняткових випадках, з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження, лише в тому випадку, коли у такому кримінальному провадженні судовий розгляд не розпочато.
Відповідно до ч. 2 ст. 347 КПК України судовий розгляд починається з оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта.
Згідно з інформацією, наданоюДніпровським районним судом м. Запоріжжя, вказане кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду у відкритому судовому засіданні (дослідження письмових доказів).
З огляду на зазначене, приймаючи до уваги, що кримінальне провадження у порядку, передбаченому ст. 34 КПК України, може бути передано до іншого суду лише до початку судового розгляду, Суд позбавлений процесуальної можливості вирішити питання передачі кримінального провадження відносно ОСОБА_4 з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів з підстав, зазначених у клопотанні останнього.
При цьому, ОСОБА_4 порушуючи питання про направлення кримінального провадження (справи № 334/8800/24) щодо нього з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, обґрунтовує його тим, що він не довіряє суддям місцевого та апеляційного судів та фактично посилається на можливі підстави для відводу (самовідводу) суддів.
Водночас, Суд звертає увагу на те, що питання про відвід (самовідвід) суддів вирішується на підставах та в порядку визначених статтями 75-76, 80-82 КПК України. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 81 КПК Україниу разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду. Отже вирішення питання відводів (самовідводів) віднесене законодавцем до повноважень того суду, у провадженні якого перебуває справа.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення клопотання ОСОБА_4 про направлення кримінального провадження щодо нього з Дніпровського районного суду м. Запоріжжя до іншого суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Керуючись ст. 34 КПК України, Суд
постановив:
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про направлення матеріалів кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12024082050001556 (справа № 334/8800/24), за обвинуваченням останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів,залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3