22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 148/852/25
провадження № 61-12637ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу представника Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського - Бессараба Олександра Володимировича на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2025 року в справі за позовом Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг та
У квітні 2025 року Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг.
15 липня 2025 року ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суд першої інстанції виснував, що позивач, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, повторно не з'явився в судові засідання 26 червня та 15 липня 2025 року.
10 вересня 2025 року постановою Вінницького апеляційного суду апеляційну скаргу представника Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського залишено без задоволення.
Ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року залишено без змін.
09 жовтня 2025 року представник Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського - Бессараб О. В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2025 року, в якій просить їх скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження ухвали Крижопільського районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2025 року заявник зазначає порушення судами норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди залишили поза увагою відсутність ухвали суду про обов'язковість явки позивача в судове засідання для надання пояснень, а тому за відсутності вказаних процесуальних рішень висновок суду про повторність неявки позивача до суду є безпідставним.
Верховний Суд висновує про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі, з огляду на таке.
Частиною шостою статті 394 ЦПК України встановлено, що ухвала про відмову
у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Частиною п'ятою статті 223 ЦПК України визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з частинами другою-четвертою статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить із того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, у тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року в справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Норми ЦПК України про залишення позову без розгляду сконструйовані таким чином, що дає суду можливість не розглядати позовну заяву особи і повернути її без розгляду, що має вигляд застосування до особи, яка ініціювала позовне провадження, своєрідної форми відповідальності за дії, пов'язані з неявкою на засідання суду (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року в справі № 9901/221/21 (провадження № 11-156заі23).
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 07 серпня 2020 року (справа № 405/8125/15-ц), від 17 листопада 2021 року (справа № 640/17803/15-ц)
у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 листопада 2022 року в справі № 905/458/21.
Судами встановлено, що ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 02 червня 2025 року постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Про виклик учасників до суду їх було повідомлено своєчасно та належним чином судовими повістками.
Представник позивача двічі поспіль в судовізасідання, призначені на 26 червня та 15 липня 2025 року не з'явився, заяви про розгляд справи за йоговідсутності до суду не подавав.
Апеляційний суд правильно висновував про те, що справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, а тому неспроможними є доводи позивача про те, що суд міг розглянути справу у відсутність представника позивача, явка якого не визнавалась судом обов'язковою.
Суд зауважив, що 02 червня 2025 року судом першої інстанції постановлено ухвалу про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, оскільки суд мав необхідність у заслуховувані усних пояснень сторін.
Стороною позивача не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження наявності об'єктивних непереборних обставин, які б заважали з'явитися в судове засідання.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За змістом положень частини п'ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Ураховуючи те, що представник позивача в судові засідання, призначені на
26 червня та 15 липня 2025 року, не з'явився, заяв про розгляд справи у його відсутність не подав, висновки судів про наявність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України є правильними.
Водночас Верховний Суд зауважує, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
За результатами оцінки доводів касаційної скарги та змісту оскаржених судових рішень, не виявлено порушення судами норм процесуального права.
Правильність застосування судами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою.
Водночас відповідно до частини другої статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського - Бессараба Олександра Володимировича на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 15 липня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 вересня 2025 року в справі за позовом Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська