06 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 916/3385/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» (далі - ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ», скаржник)
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2025
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН»
до Приватного акціонерного товариства «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ»
про стягнення 5 344 858,00 грн,
ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» 31.10.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 про забезпечення позову та постанову Південно-західного апеляційного господарський суду від 14.10.2025 (повний текст постанови складено 15.10.2025) у справі №916/3385/25 скасувати повністю, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» про забезпечення позову, відмовити в повному обсязі. Крім того, у клопотанні доданого до касаційної скарги просить зупинити виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 у справі №916/3385/25.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2025 у справі №916/3385/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Так, предметом касаційного оскарження є ухвала Господарського суду Одеської області від 03.09.2025, залишена без змін Південно-західним апеляційним господарським судом постановою від 14.10.2025, у справі №916/3385/25, якою заяву позивача про забезпечення позову задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, та належать ПрАТ «ФАРЛЕП ІНВЕСТ» в межах ціни позову у розмірі 5 344 858,00 грн.
Отже, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 переглянута ухвала Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 про забезпечення позову у справі №916/3385/25.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову.
Таким чином, ухвала Господарського суду Одеської області від 03.09.2025, переглянута в апеляційному порядку, відноситься до судового рішення, на яке може бути подана касаційна скарга, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20.
Відповідно до частини четвертої статті 294 ГПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» з посиланням на абзац 2 частини другої статті 287 ГПК України зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовані норми права статей 136, 137 ГПК України без урахування правової позиції викладеної у подібних правовідносинах в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, від 24.04.2024 у справі №754/5683/22, від 09.06.2022 у справі №924/1277/20 (924/1226/21) та постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.
Також скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку обставинам та правовим підставам вжиття заходів забезпечення позову, при ухваленні оскаржуваної постанови допустили порушення норм статей 74, 86, 136, 137 ГПК України та застосували забезпечення позову на припущеннях щодо імовірного утруднення виконання рішення суду, не навівши у своїх висновках докази, які підтверджували наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також судами не обґрунтовано і критерію співмірності забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках в фінансових установах та/або банках, та на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, та належать скаржнику.
З огляду на викладене касаційна скарга ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.
Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.
Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження постанови у цій справі, ураховуючи дату її прийняття та складання повного її тексту.
Зважаючи на зміст частини тринадцятої статті 8 та частини п'ятої статті 301 ГПК України, перегляд оскаржених рішень має здійснюватися без повідомлення/виклику учасників справи у порядку письмового провадження.
Щодо клопотання скаржника про зупинення виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 у справі №916/3385/25, яке мотивовано тим, що встановлення ухвалою суду від 03.09.2025 заходів забезпечення, ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» стикається з проблемами у веденні господарської діяльності, через заходи забезпечення, а саме - з відмовами у співпраці з іншими учасниками фінансово-господарських відносин (дане питання пов'язано з участю в тендерних закупівлях). Арешт рахунків матиме суттєві негативні наслідки для абонентів. Зокрема, це може призвести до перебоїв у постачанні електронних комунікаційних послуг. Ускладнення фінансової діяльності підприємства може спричинити затримки у виплаті заробітної плати працівникам, що, у свою чергу, негативно вплине на добробут їхніх родин.
ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» відіграє важливу роль у забезпеченні економічної стабільності країни, забезпечує необхідними послугами зв'язку не лише населення, органи державної влади та місцевого самоврядування, підрозділи Збройних Сил України та ТрО, а також підприємства, установи та організації, які є критично важливими для країни, але й створює робочі місця, сплачує податки до місцевого бюджету та підтримують соціальні ініціативи. У зв'язку з цим, арешт рахунків може мати далекосяжні невідворотні негативні наслідки, що виходять за межі інтересів окремих сторін спору, і зачіпають інтереси широкого кола громадян. Постановлення ухвали про забезпечення позову прямо впливає на діяльність ПрАТ «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» й може спричинити неплатоспроможність останнього та унеможливити в подальшому відновлення діяльності.
З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.
Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Клопотання про зупинення виконання судових рішень або зупинення їх дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).
Сумніви скаржника щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм права під час постановлення оскаржених судових рішень покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цих рішень судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення або зупинення його дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.
Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.
Верховний Суд виходить з того, що навіть саме по собі проведення виконавчих дій, а в цьому випадку накладення арешту, не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 1291 Конституції України, стаття 326 ГПК України), в тому числі з огляду на те, що судом першої та апеляційної інстанцій розглядалося питання заміни сторони у виконавчому провадженні, тобто на стадії саме виконання судового рішення.
Суд має право зупинити виконання судових рішень, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання або дії судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
Верховний Суд відмічає, що саме по собі твердження скаржника, що судове рішення прийнято з порушенням норм права не свідчать про автоматичну необхідність його зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання судового рішення.
Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Суд враховує, що у клопотанні скаржника про зупинення виконання оскаржуваної ухвали суду не наведені аргументовано/обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення її виконання, а наведені мають декларативний характер, а тому твердження оцінюються як припущення, адже відсутні докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання оскаржуваного судового рішення, як-то захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення або зупинення його дії у разі, якщо воно буде скасовано.
Враховуючи викладене, зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення касаційного перегляду, в задоволенні клопотання скаржника слід відмовити.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №916/3385/25, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи у порядку передбаченому підпунктом 17.10 підпункту 17 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
Керуючись статтями 8, 174, 234, 235, 294, 301, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі №916/3385/25 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
2. Інший учасник справи має право подати відзиви на касаційну скаргу до 21 листопада 2025 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, або через Електронний суд. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
3. Відмовити Приватному акціонерному товариству «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» у задоволенні клопотання про зупинення виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 03.09.2025 у справі №916/3385/25.
4. Витребувати матеріали справи №916/3385/25 Господарського суду Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАРК ІНДАСТРІС ЮКРЕЙН» до Приватного акціонерного товариства «ФАРЛЕП-ІНВЕСТ» про стягнення 5 344 858,00 грн, у порядку передбаченому підпунктом 17.10 підпункту 17 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України.
5. Копії ухвали надіслати до Господарського суду Одеської області та Південно-західного апеляційного господарського суду для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Булгакова
Суддя Ю. Власов