05 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 912/1687/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024 (суддя Тимошевська В.В.)
постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2025 (колегія суддів: Кощеєв І.М., Дармін М.О., Чус О.В.)
у справі за позовом Військової частини НОМЕР_1
до фізичної особи-підприємця Бень Сергія Валентиновича
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 3 Територіального управління внутрішнього аудиту Міністерства оборони України
про стягнення 226 732,28 грн,
1. Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Бень Сергія Валентиновича грошових коштів у сумі 226 732,28 грн.
2. В обґрунтування позову позивач послався на те, що за результатами проведеного внутрішнього аудиту виявлена відсутність копій первинних документів на підтвердження певних витрат відповідача як підрядника за договорами підряду, що включені до актів виконаних робіт, що свідчить про безпідставність оплат, здійснених позивачем на користь відповідача у відповідних сумах, а тому такі грошові кошти підлягають поверненню в порядку ст.1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті відповідачем.
3. Господарський суд Кіровоградської області рішенням від 28.11.2024, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2025, у задоволенні позову відмовив повністю.
4. 15.10.2025 Військова частина НОМЕР_1 через систему Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
5. Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
6. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
7. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
8. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
9. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
10. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
11. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у справах з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
12. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 226 732,28 грн, а тому вони не підлягають касаційному оскарженню.
13. Водночас касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань, які могли би бути визнані такими, що підпадають під дію пунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК.
14. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
15. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
16. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
17. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
18. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
19. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
20. Оскільки касаційна скарга не містить жодних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.
21. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2025, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №912/1687/24 за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.10.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець