Ухвала від 04.11.2025 по справі 911/2308/23

УХВАЛА

04 листопада 2025 року

м. Київ

cправа № 911/2308/23 (369/8871/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025

у складі колегії суддів: Отрюха Б.В., Сотнікова С.В., Остапенка О.М.

та ухвалу Господарського суду Київської області від 01.04.2025

та на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025

у складі судді Лопатіна А.В.

у справі № 911/2308/23 (369/8871/23)

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

в межах справи № 911/2308/23

про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 911/2308/23 за заявою боржника ОСОБА_1 про неплатоспроможність.

Ухвалою господарського суду від 14.02.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру реструктуризації боргів боржника ОСОБА_1 , призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Приходька Д.В.

01.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про скасування заходів забезпечення позову, в якому вона просила скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 12.07.2023 у справі № 369/10287/23.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.04.2025 у справі №911/2308/23(369/8871/23) розгляд питання щодо прийняття до розгляду клопотання представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову призначено на 04.04.2025 об 10:50 год.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі №911/2308/23(369/8871/23) клопотання представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у справі №369/8871/23, вжитих ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.06.2023 у справі №369/8871/23, залишено без розгляду.

Не погоджуючись із винесеними ухвалами суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Київської області від 01.04.2025 та на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі №911/2308/23(369/8871/23).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23), поміж іншого, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 та від 04.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) залишено без руху, запропоновано надати скаржнику докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) у розмірі 3 028,00 грн, докази надіслання копії апеляційної скарги надіслання ОСОБА_2 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23), зокрема, повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 та від 04.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) та додані до неї документи без розгляду; справу № 911/2308/23 (369/8871/23) повернуто до Господарського суду Київської області.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2024 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) скасовано в частині залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без руху з підстав недотримання вимог пункту 3 частини третьої статті 258, статті 259 Господарського процесуального кодексу України; ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) скасовано; справу № 911/2308/23 (369/8871/23) направлено до Північного апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 та від 04.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23); стягнуто з ОСОБА_1 в дохід Державного бюджету України 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп судового збору за розгляд касаційної скарги.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Київської області від 04.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) залишено без задоволення, ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 та 04.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) залишено без змін.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025, ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 та 04.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23), в якій просила скасувати оскаржувані ухвали і постанову, постановити нове судове рішення, яким задовольнити клопотання ОСОБА_1 від 01.04.2024 та скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Києво-Святошинського районного суду від 16.06.2023 у справі №369/8871/23. Крім того, скаржницею подано клопотання про відстрочення сплати судового збору та про проведення всіх судових засідань у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2308/23 (369/8871/23) було визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Васьковський О.В., суддя - Огороднік К.М., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 15.10.2025.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги на відповідність вимогам ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження, про що роз'яснено Конституційним Судом України у рішенні від 25.04.2012 № 11-рп/2012.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення ЄСПЛ від 23.10.1996 у справах "Levages Prestations Sevices v. France"; від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomes de la Torre v. Spain").

У рішенні ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб".

Відповідно до частини першої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в каса-ційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, на які може бути подано касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку. Зокрема, до таких належать ухвали, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини 1 статті 255 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Згідно із частиною першою статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою ОСОБА_1 є постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025 у справі №911/2308/23(369/8871/23), ухвала Господарського суду Київської області від 04.04.2025 про залишення без розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову, та ухвала Господарського суду Київської області від 01.04.2025, якою призначено до розгляду питання щодо прийняття до розгляду клопотання представника ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову.

Верховний Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц дійшла висновку про те, що ухвали про залишення без розгляду заяв (клопотань) з процесуальних питань можуть бути оскаржені окремо від рішення суду, якщо: 1) це прямо передбачено у частині 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (статті 255 Господарського процесуального кодексу України), наприклад, залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 2) ухвала суду відсутня в переліку ухвал, викладеному в частині 1 статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (статті 255 Господарського процесуального кодексу України), якщо цього вимагає забезпечення права особи на судовий захист, тобто в силу специфіки певної ухвали заперечення щодо неї не може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду по суті спору.

У зазначеному висновку Велика Палата Верховного Суду базується на тому, що, за загальним правилом, поняття, розташоване у дужках поряд з іншим поняттям, має бути однакового з ним порядку з погляду змістовного навантаження (в дужках має бути змістовний еквівалент того, що поза дужками). Оскільки законодавець використав категорію "заява" послідовно в дужках (а не через кому чи із застосуванням розділових сполучників) після слова "позов", то вжите у цій нормі права поняття "заява" потрібно розуміти як заяву (вид звернення до суду), яка за своїм змістом тотожна поняттю "позов".

Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.02.2000 у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (правова позиція, викладена в ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Враховуючи викладене та висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки постанова Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025, прийнята за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 01.04.2025 про призначення до розгляду питання щодо прийняття до розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову та від 04.04.2025 про залишення без розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову у справі №911/2308/23(369/8871/23), які відсутні у переліку ухвал, на які учасники справи мають право подати касаційну скаргу, тому вона не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Разом з цим Верховний Суд зауважує, що практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12.07.2007).

Колегія суддів звертає увагу на те, що вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду", що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, положеннями Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025, ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 та від 04.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23) на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 234, 235, 255, пунктом 2 частини 1 статті 287, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2025, ухвали Господарського суду Київської області від 01.04.2025 та від 04.04.2025 у справі № 911/2308/23 (369/8871/23).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді К.М. Огороднік

В.Я. Погребняк