05 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/12499/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Вронської Г. О., Губенко Н. М.,
розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Гаврилюк О. М., судді: Майданевич А. Г., Сулім В. В.)
від 01.10.2025
за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів"
до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"
про визнання зобов'язань припиненими, визнання відсутнім права та припинення дії, яка порушує право.
1. Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання припиненими усіх зобов'язань за кредитним договором № 4З10341Д від 02.12.2010, у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.
2. 15.02.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю.
3. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", яке не було залучене до участі у справі, звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у цій справі; прийняти до розгляду та задовольнити апеляційну скаргу, ухваливши рішення, яким рішення суду першої інстанції змінити шляхом доповнення його мотивувальної частини. Скаржник також просив відстрочити йому сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі.
4. 08.09.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою відмовив Акціонерному товариству "Нікопольський завод феросплавів" у задоволенні заяви про відстрочку сплати судового збору за подання апеляційної скарги й залишив скаргу без руху, надав скаржнику строк на усунення її недоліків, шляхом подання протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали відповідної заяви, а саме: надати суду докази сплати судового збору в розмірі 24 516,00 грн за подання апеляційної скарги.
5. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що заява про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги задоволенню не підлягає, оскільки скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", а зазначені ним у заяві підстави не передбачені зазначеною нормою.
6. 01.10.2025 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2022 у цій справі повернув без розгляду на підставі частини другої статті 260 та частини четвертої статті 174 ГПК України, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк.
7. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що визначений судом строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 19.09.2025 (з огляду на постановлення та отримання ухвали суду від 08.09.2025 помилково зазначено 19.08.2025), проте, станом на 01.10.2025, скаржник не усунув недоліки, вказані в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2025.
8. 16.10.2025 Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" надіслало до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить ухвалу суду апеляційної інстанції від 01.10.2025 скасувати та направити його апеляційну скаргу до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.
9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що аналізуючи зміст оскаржуваної ухвали крізь призму прийнятих Європейським судом рішень, вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції про повернення скарги не відповідає вимогам щодо справедливого судового розгляду, оскільки суд не взяв до уваги доводи скаржника щодо скрутного фінансового становища та не повністю дослідив обставини, на які скаржник посилався при зверненні до суду апеляційної інстанції. На думку скаржника, Північний апеляційний господарський суд неправомірно констатував про наявність підстав для повернення апеляційної скарги, порушив право Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на доступ до суду, тому оскаржувана ухвала не відповідає вимогам статті 236 ГПК України, є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
10. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких мотивів.
11. За змістом частини другої статті 260, частини четвертої статті 174 ГПК України апеляційна скарга не приймається та повертається судом апеляційної інстанції, якщо особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений судом строк.
12. В оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції встановив наявність підстави для повернення апеляційної скарги, оскільки скаржник не усунув недоліки апеляційної скарги у визначений судом строк, а саме не надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
13. Статтею 258 ГПК України передбачені вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
14. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
15. Правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти, розміри ставок судового збору, порядок сплати та звільнення від сплати судового збору встановлено Законом України "Про судовий збір".
16. Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідну заяву або скаргу було подано до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
17. Питання щодо відстрочення сплати судового збору врегулювано Законом України "Про судовий збір". Зокрема, частиною першою статті 8 вказаного Закону визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
18. Верховний Суд звертає увагу скаржника на пункти (37, 39, 41), які містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, в яких викладено правові позиції щодо застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір", зокрема:
- у пункті 37 "З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення;
- у пункті 39 "Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена";
- у пункті 41 "Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним";
19. Також, Суд звертає увагу на пункти 61, 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 906/308/20 в яких вказано, що положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до відповідача - фізичної особи за наявності відповідної підстави, визначеної зазначеною нормою.
20. Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
21. Верховний Суд зазначає, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та статтею 7 ГПК України, відповідно до якої правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
22. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19 червня 2001 року, пункт 59).
23. Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке саме собою є таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
24. Отже, Верховний Суд висновує, що судовий збір сам по собі не обмежує право заявника на справедливий суд.
25. Верховний Суд наголошує, щодо права застосування статті 8 Закону України "Про судовий збір" у контексті розстрочки, відстрочки та звільнення від сплати судового збору стосовно юридичних осіб Велика Палата Верховного Суду висловлювалася послідовно і неодноразово.
26. Таким чином, з огляду на вищевказані норми регулювання сплати судового збору та відстрочення його сплати для юридичних осіб, апеляційний господарський суд в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 08.09.2025 правильно застосував норми процесуального права та правильно зазначив щодо необхідності заявника сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
27. Частинами другою та четвертою статті 13 ГПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
28. Згідно з частиною четвертою статті 174 ГПК України процесуальним наслідком невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, є повернення заяви особі, що її подала.
29. Враховуючи невиконання вимог ухвали апеляційного господарського суду про залишення апеляційної скарги без руху в зазначені строки, Суд вважає правильним висновок, викладений в оскаржуваному судовому рішенні, про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявнику.
30. Доводи, викладені у касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликають сумнівів щодо правомірності їх застосування.
31. Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
32. З огляду на зазначене, правильне застосування судом апеляційної інстанції норм ГПК України під час ухвалення оскаржуваного судового рішення є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
33. Верховний Суд визнає касаційну скаргу необґрунтованою і відмовляє у відкритті касаційного провадження відповідно до частини другої статті 293 ГПК України.
Керуючись нормами статті 234, частини другої статті 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/12499/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча І. Кондратова
Судді Г. Вронська
Н. Губенко