1Справа № 335/10984/25 2/335/4478/2025
06 листопада 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Романько О.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» поданої в особі представника-адвоката Ткаченко Юлії Олегівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
04.11.2025 товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулось до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя з позовом поданим в особі представника-адвоката Ткаченко Ю.О. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
04.11.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначену справу було передано в провадження головуючому судді Романько О.О..
05.11.2025 надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру, щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.
05.11.2025 надійшла відповідь щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» №1871-IX від 05 листопада 2021 року, у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Згідно ч. 8 ст. 187 ЦПК України суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.
Після 08.09.2025 судам надано доступ до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.
Як слідує з відповіді щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери № 1977210 від 05.11.2025 стосовно відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , встановлена її адреса реєстрації як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 з 20.09.2023 і по теперішній час.
Відносини щодо місця проживання фізичної особи регулюються також Законом «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», яким зокрема також врегульовано відносини реєстрації фізичних осіб при зміні місця їх проживання або перебування за їх заявою.
Згідно ст. 3 вказаного Закону, місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини, а місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
Отже, зареєстроване місце перебування відповідача знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до підсудності Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Загальними правилами, які встановлені §3 Територіальна юрисдикція (підсудність) ЦПК України, підставою для визначення підсудності є зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання або перебування фізичної особи.
Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа. Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.
За загальним правилом, передбаченим ст. 27 ЦПК, позови до фізичних осіб пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно з ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації було встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
У відповідності п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Процесуальний закон визначає підсудність справ, встановлюючи відповідні правила визначення суду, який має право розглядати справу.
Згідно абз.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (стаття 4 ч. 1, 2 Закону). Частиною першою статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв'язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.
У зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Таким чином, переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ за ч. 1 ст.27 ЦПК України.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (постанова Верховного Суду від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17).
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст.15 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до усталеної прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» ( рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року).Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…).
Статтею 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», як одну із засад організації судової влади проголошено право на повноважний суд, що передбачає розгляд справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, та суддею, який визначається згідно з порядком розподілу судових справ, установленим відповідно до закону. Процесуальними кодексами визначаються вимоги до складу суду.
Відповідно до положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Враховуючи те, що позов про стягнення заборгованості за договором позики пред'явлено до фізичної особи ОСОБА_1 , яка згідно з відповіддю з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери має зареєстроване місце перебування як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 , то справа за територіальною підсудністю не належить розгляду Вознесенівським районним судом міста Запоріжжя, а підсудна Мукачівському міськрайонному суду Закарпатської області.
Таким чином, за правилами загальної підсудності даний спір не підсудний Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя, а справа повинна бути передана до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Так, проаналізувавши матеріали поданої позовної заяви, предмет та підстави позову, суд приходить до висновку, що позовна заява про стягнення заборгованості за договором позики підлягає розгляду за правилами загальної підсудності відповідно до ст. 27 ЦПК України.
Відтак, місцевим судом, який здійснює повноваження у межах територіальної юрисдикції міста Мукачево Закарпатської області, є Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно зі ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 27 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Проте, розгляд судом непідсудної йому справи може призвести до ухвалення незаконного рішення, обмежити право кожного на судовий захист належним судом, позбавити можливості скористатися правом на апеляційне чи касаційне оскарження рішення.
На підставі вищевикладеного, слід зробити висновок, що оскільки дана справа не підсудна Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя, тому її необхідно передати за підсудністю до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Керуючись ст. ст. 27, 31, 32, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» подану в особі представника-адвоката Ткаченко Юлії Олегівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики передати для розгляду за підсудністю до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Андрія Літуна, буд. 13 (корпус №1), поштовий індекс 89603, E-mail: inbox@mkm.zk.court.gov.ua, тел. (03131) 39008.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цією статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а у разі подання скарги не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено 06.11.2025.
Суддя: О.О. Романько