Іменем України
28 жовтня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/586/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О. за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянувши у порядку загального позовного провадження справу
за позовом: ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1
до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Романський Стиль" (код ЄДРПОУ 37095297), вул. Курсанта Єськова, 14, корп. 1, кв. 42 м. Чернігів, 14029
до відповідача 2: Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради (код ЄДРПОУ 38271176) пр. Левка Лук'яненка, буд. 20-А, м. Чернігів, 14032
про визнання трудових відносин припиненими та зобов'язання вчинити дії
Представники сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився;
Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.
До Господарського суду Чернігівської області 09.06.2025 через канцелярію суду від ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Романський Стиль" та Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради про:
- визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідністю "Романський Стиль" припиненими з дня набрання рішенням законної сили у зв'язку із звільненням із займаної посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Романський Стиль" за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України
- зобов'язання державного реєстратора внести зміни до відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з розділу "Відомості про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім'я, по батькові (за наявністю), дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи" про ОСОБА_1 як директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Романський Стиль".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок бездіяльності відповідача 1 порушено право позивача - директора Товариства на його звільнення з роботи за власним бажанням.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 13.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2025, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі, направлена позивачу рекомендованим листом з повідомленням № 0601158906493, відповідачу 1 рекомендованим листом № 0601158903290, повернута відділенням зв'язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Представник позивача адвокат Кашуба М.О. отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 13.06.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету.
Відповідач 2 отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 13.06.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету.
У розумінні положень ст. 240 ГПК України сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи в суді, про вставлені судом строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечень, пояснень.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву у визначений судом відповідно до господарського процесуального закону строк не скористався, проти позовних вимог не заперечив, хоча і був своєчасно та належним чином повідомлений.
Відповідачі мали достатньо часу та можливості надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
У зв'язку із перебуванням судді Кузьменко Т.О. в період з 07.07.2025 по 25.07.2025 у відпустці судове засідання, призначене на 10 липня 2025 року на 09 год. 30 хв., не відбулося.
Ухвалою суду від 27.06.2025 сторони повідомлені про те, що підготовче засідання відбудеться 12.08.2025.
Представником позивача адвокатом Кашубою М.О. подані клопотання про проведення судових засідань без участі позивача.
Клопотання долучені до матеріалів справи.
З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з'ясуванню судом, у підготовчому засіданні 12.08.2025, враховуючи відсутність заперечень з боку сторін, суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті на 25.09.2025.
У зв'язку із перебуванням судді Кузьменко Т.О. в період з 25.09.2025 по 26.09.2025 у відпустці відповідно до наказу голови суду № 125 від 18.09.2025, судове засідання, призначене на 25 вересня 2025 року на 10 год. 00 хв., не відбулося.
Ухвалою суду від 23.09.2025 сторін повідомлено про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 21.10.2025.
У зв'язку із знеструмленням електромережі суду, судове засідання у справі № 927/586/25, призначене на 21.10.2025 на 10:30 год., не відбулось.
Ухвалою суду від 22.10.2025 сторін повідомлено про те, що судове засідання у справі відбудеться 28.10.2025.
За загальними принципами здійснення судочинства, що, зокрема, відображені у статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, зважаючи на забезпечену судом можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов'язків сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.
28.10.2025 на підставі статті 240 ГПК України судом підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
30.04.2010 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 10641020000007484 про реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Романський Стиль», код ЄДРПОУ 37095297, а також внесено запис про керівника юридичної особи - Атрощенка Віктора Григоровича (дата призначення 23.04.2010).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником Товариства є Барабанщиков Андрій Віталійович, російська федерація, АДРЕСА_2 .
Згідно зі Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Романський стиль» (далі - Товариство), затвердженого загальними зборами учасників Товариства, протокол № 1 від 23.04.2010, вищим органом управління Товариства Загальні збори Учасників. (п. 55 Статуту).
Виконавчим органом Товариства є Дирекція або Директор Товариства, які вирішують питання діяльності Товариства (п. 56 Статуту).
Відповідно до п.п. 70.3. п. 70 Статуту до виключної компетенції зборів учасників Товариства належить, створення та відкликання членів виконавчого органу (Дирекції).
Відповідно до п. 61 Статуту щорічні Збори Учасників проводять в час та в місці, визначеному Зборами учасників, але не менше двох разів на рік, якщо інше не буде прийнято рішенням Зборів Учасників Товариства. Збори Учасників проводяться з метою затвердження щорічного звіту діяльності Товариства, а також для вирішення інших питань, що належать до компетенції Зборів учасників.
Позачергові Збори Учасників скликаються Головою Товариства у випадку неплатоспроможності Товариства та з іншого приводу, що відповідає інтересам Товариства. Позачергові Збори Учасників можуть бути також скликані Головою Товариства за письмовою вимогою Дирекції, чи на вимогу одного чи кількох учасників, що володіють не менш як 10 (десятьма) відсотками голосів, чи на вимогу Ревізійної Комісії. Якщо протягом 25 (двадцяти п'яти) робочих днів Голова Товариства не виконає зазначеної вимоги, вони самі можуть скликати Збори (п. 62 Статуту).
Відповідно до п. 63 Статуту повідомлення про скликання Зборів Учасників (далі - Повідомлення про Збори) надсилається всім Учасникам Товариства рекомендованим листом, телексом, телефаксом, кур'єрською поштою чи доставкою з рук в руки на адреси, зазначені в Статуті та відповідних книгах Товариства. Повідомлення про Збори повинно містити вказівку на дату, час, місце проведення та порядок денний Зборів Учасників. Повідомлення про Збори має бути зроблено не менш ніж за 30 (тридцять) днів до дня скликання Зборів. В будь-якому випадку дата проведення Зборів Учасників має бути спланована таким чином, щоб забезпечити отримання Учасниками необхідних віз та організацію виїзду на місце проведення Зборів Учасників. Учасники можуть вносити пропозиції до порядку денного Зборів Учасників. Учасники можуть вносити пропозиції до порядку денного Зборів Учасників, при чому такі пропозиції повинні складатися в письмовій формі та подаватися Голові Товариства не пізніше ніж за 25 (двадцять п'ять) днів до дня проведення Зборів Учасників. Голова Товариства негайно повідомляє Учасників в письмовій формі про будь-які зміни в порядку денному. Будь-яке питання, яке не включене до порядку денного Зборів Учасників може бути розглянуто Зборами лише за згодою усіх Учасників (їхніх уповноважених представників), присутніх на зборах. Учасникам (їх повноважним представникам) має бути надана можливість не пізніше як за 7 (сім) днів до скликання Зборів ознайомитися з документами (проектами документів), обговорення яких передбачено порядком денним.
Якщо іншого не буде спеціально передбачено законодавством України, Збори учасників визнаються повноважними, якщо на них присутні Учасники (представники Учасників), які у сукупності володіють більш ніж 70% (сімдесят) голосів (п. 65 Статуту).
Пунктом 67 Статуту учасники володіють кількістю голосів, що дорівнює розміру їх відповідних Часток у Статутному Капіталі.
Відповідно до пунктів 88, 89, 90 Статуту з Директором укладається трудовий договір (контракт). Функції та обов'язки, умови відповідальності Директора визначаються в контракті. Від імені і за дорученням Зборів учасників Голова Зборів Учасників укладає з Директором трудовий договір (контракт), в якому передбачаються права та обов'язки Директора, його відповідальність перед Товариством та Трудовим колективом Товариства, умови матеріального забезпечення та звільнення з посади з урахуванням гарантій, передбачених трудовим договором та чинним законодавством України.
Як убачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 23.04.2010 перебуває на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Романський Стиль».
15.05.2025 позивач звернувся із заявою про звільнення з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Романський Стиль» з 19.05.2025 на підставі ст. 38 КЗпП.
Заява про звільнення 15.05.2025 направлені ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Романський Стиль», що підтверджується накладною № 1401300151904 від 15.05.2025, описом вкладення у цінний лист від 15.05.2025, фіскальним чеком від 15.05.2025.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач стверджує про порушення його трудових прав та просить визнати припиненими його трудові відносини з відповідачем ТОВ «Романський Стиль» та внести відповідний запис до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
За приписом частини четвертої статті 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об'єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений частиною третьою статті 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.
Конституційний Суд України в абзацах другому та четвертому пункту 3.2 свого Рішення № 1-рп/2010 від 12.01.2010 у справі № 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України, посилаючись на положення законів, що регулюють цивільно-правові відносини, а саме частину першу статті 98 та частину першу статті 99 ЦК України, а також чинні на той час частину першу статті 23, пункт "г" частини п'ятої статті 41, частину першу статті 59 Закону України "Про господарські товариства" і частину п'яту статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства", виснував, що підставою набуття виконавчим органом товариства повноважень є факт його обрання (призначення) загальними зборами учасників (акціонерів) або укладення із членом виконавчого органу товариства трудового договору, який від імені товариства може підписувати голова наглядової ради чи особа, уповноважена на те наглядовою радою.
При цьому Конституційний Суд України наголосив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним.
Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.
За змістом положень частини третьої статті 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.
Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов'язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18), від 30 січня 2019 року у справі №145/1885/1-ц (провадження № 14-613цс18), від 10 квітня 2019 року у справі №510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов'язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.
Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.
При цьому суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів укладення між позивачем та відповідачем ані трудового договору (контракту) в порядку, передбаченому частиною дванадцятою статті 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», ані відповідного цивільно-правового договору.
Відтак, оскільки трудовий договір (контракт) не укладався, а між сторонами фактично відсутній спір щодо припинення такого договору, норми КЗпП України, зокрема, статті 38 цього Кодексу, яка визначає порядок розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника, не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
Такі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що в обох випадках - коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою.
Отже, позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Цими висновками Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду про застосування в подібних правовідносинах положень законодавства про працю, зокрема, статті 38 КЗпП України, викладених у постановах від 24.12.2019 в справі № 758/1861/18, від 17.03.2021 в справі № 761/40378/18 та від 19.01.2022 в справі № 911/719/21, зокрема, в частині тверджень про те, що відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як і будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні, а також про те, що визначальним при вирішенні справ цієї категорії є не перевірка дотримання керівником юридичної особи порядку скликання загальних зборів учасників товариства, а волевиявлення працівника на звільнення з роботи та дотримання ним процедури звільнення, передбаченої частиною першою статті 38 КЗпП України.
Необхідність такого відступу зумовлена тим, що у справах № 761/40378/18, № 758/1861/18 та № 911/719/21 Верховний Суд застосував норми законодавства про працю та поклав їх в основу своїх висновків, зроблених у спорах за позовами директорів, які були обрані рішеннями загальних зборів учасників, за відсутності встановлених судами обставин укладення з ними трудових договорів (контрактів), що суперечить викладеним вище правовим висновкам.
Частиною 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.
Управління товариством здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства, якщо інше не встановлено законом. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
Згідно з частинами 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Суд зазначає, що позовні вимоги у даній справі спрямовані на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.
Питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.
Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.
Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення (ч. 4 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20 дійшла висновку про те, що директор для припинення своїх повноважень як одноосібного виконавчого органу за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників Товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов'язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства.
Як встановлено судом, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником Товариства є ОСОБА_2 , російська федерація, АДРЕСА_2 .
У матеріалах справи наявна заява позивача про звільнення з посади, адресована загальним зборам учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Романський Стиль». При цьому, відповідно до опису вкладення у цінний лист, поштової квитанції № 1401300151904 та фіскального чеку від 15.05.2025, остання направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Романський Стиль».
При цьому, повідомлення про скликання Загальних зборів з визначенням порядку денного, матеріали справи не містять, як не містять і будь якого іншого повідомлення засновника Товариства про намір директора звільнитися з посади/скликати позачергові Загальні збори Учасників.
З урахуванням встановленого судом факту реєстрації засновника на території російської федерації суд вважає за необхідне зазначити таке.
За частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Разом із цим, суд враховує, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 було введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і триває нині.
Відповідно до Заяви Міністерства закордонних справ України від 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з росією.
Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, у зв'язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану АТ "Укрпошта" з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією та республікою білорусь.
З огляду на вищевикладене, у позивача була відсутня можливість відправлення поштової кореспонденції з України в російську фередацію.
Але суд зазначає, що, незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процедури скликання Загальних зборів Учасників Товариства є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації права позивача на звільнення з посади та не може бути скасовано в умовах можливості вжиття інших заходів на виконання норм закону.
Тим більш ті обставини, що АТ «Укрпошта» припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією, не свідчать про заборону позивачу та неможливість здійснення повідомлення будь-якими іншими способами (шляхом направлення листа на електронну адресу засновника або шляхом електронного листування у месенджері).
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, директор Товариства ОСОБА_1 , як виконавчий орган Товариства, не дотримався процедури припинення трудових відносин з відповідачем: не надіслав повідомлення про проведення загальних зборів учасників з відповідним порядком денним не менше ніж за 30 днів до запланованої дати їх проведення, а відтак, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
З огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позову в частині визнання трудових відносин припиненими, інша вимога позивача - про зобов'язання державного реєстратора вчинити дії, також не підлягає задоволенню.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.
Поряд з цим позивач не подав до суду доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Згідно із ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови у позові в повному обсязі. .
Розподіл судових витрат.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 129, 161, 178, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.11.2025.
Суддя Т.О.Кузьменко