27 жовтня 2025 року Справа № 926/1892/25
За позовом керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області
до Фізичної особи-підприємця Лупу Андрія Івановича
про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки в сумі 319821,90 грн
Суддя Тинок О.С.
Секретар судових засідань Григораш М.І.
Представники:
від прокуратури - Кацап-Бацала Ю.М.
від позивача - не з'явився
від відповідача (в режимі ВКЗ) - Лупу А.І.
Керівник Чернівецької окружної прокуратури, діючи в інтересах держави в особі Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Лупу Андрія Івановича про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки в сумі 319821,90 грн.
Позовна вимога обґрунтована тим, що з 21 квітня 2018 року відповідачу на праві власності належить об'єкт нерухомого майна. На момент укладення договору купівлі-продажу цеху металообробки, земля, на якій розташований об'єкт нерухомості, перебувала в оренді у Малого підприємства «Чернівецький завод медичних виробів» строком на 25 років, згідно договору оренди від 25 грудня 2003 року. У відповідності до статті 7 Закону України «Про оренду землі» до відповідача перейшло право оренди, однак останній не сплачував орендну плату більше 6 років у загальній сумі 319821,90 грн. У зв'язку із бездіяльністю уповноваженого органу (Герцаївської міської ради) у органу прокурори виникає право на звернення до суду із відповідною позовною заявою.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 червня 2025 року справу №926/1892/25 передано на розгляд судді Тинок О.С.
Ухвалою суду від 10 червня 2025 року позовну заяву керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області до Лупу Андрія Івановича про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки в сумі 319821,90 грн, яка надійшла до Господарського суду Чернівецької області за вх. №1892 від 09 червня 2025 року - залишено без руху.
12 червня 2025 року керівник Чернівецької окружної прокуратури через підсистему “Електронний суд» подав до суду заяву про усунення недоліків (вх. №1935) в якій зазначено, що належним відповідачем у справі є Фізична особа-підприємець Лупу Андрій Іванович. Крім того, до заяви долучені докази направлення нової редакції позовної заяви позивачу та відповідачу.
Ухвалою суду від 12 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30 червня 2025 року.
30 червня 2025 року представник відповідача через підсистему “Електронний суд» направила до суду заяви: про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП/коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи) (вх. №2656) та про вступ у справу як представника (вх. №2132), у якій також просила суд відкласти розгляд справи задля надання можливості ознайомитись з матеріали справи та підготувати правову позицію захисту.
Водночас, 30 червня 2025 року представник відповідача через підсистему “Електронний суд» направила до суду відзив на позовну заяву (вх. №2657) в якому зазначено, що позовні вимоги є необґрунтованими і передчасними, а тому у задоволені позову відповідач просить відмовити повністю.
Відповідач вказував, що неодноразово звертався до уповноважених органів одразу після купівлі цеху металообробки для врегулювати питання користування спірною земельною ділянкою (викуп/сервітут), однак отримував відмови без жодного обґрунтування.
Через бездіяльність та неоперативність з боку Герцаївської міської ради між позивачем та відповідачем відсутні належно оформлені правовідносини. Міська рада не зверталась до відповідача для врегулювання заборгованості до суду, хоча відповідач не ухилявся від сплати. Також міська рада допустила бездіяльність щодо виконання своїх обов'язків як власника земельних ділянок, відмовляла у чималих звернень відповідача щодо можливості викупити спірні земельні ділянки, а тому на думку відповідача звернення прокурора із позов до суду є передчасним і не відповідає принципу досудового врегулювання спору.
Також, на думку відповідача, заборгованість не була нарахована чи підтверджена у законному порядку з урахуванням змін нормативної грошової оцінки та ставок земельного податку. Одночасно, відповідач вказує, що сума у 319821,90 грн розрахована односторонньо, без врахування: об'єктивної неможливості сплати без оновлених реквізитів і повідомлень, відмови органу влади від оформлення нових договірних умов.
Ухвалою суду від 30 червня 2025 року відкладено підготовче засідання на 14 липня 2025 року. Рекомендовано позивачу надати суду: письмові пояснення щодо поданої Чернівецькою окружною прокуратурою позовної заяви та докази направлення відповідної копії письмових пояснень органу прокурори та відповідачу - до початку підготовчого засідання.
03 липня 2025 року прокурор через підсистему “Електронний суд» направив до суду відповідь на відзив на позовну заяву (вх.№2707).
Орган прокуратури вказує, що саме за умови бездіяльності уповноваженого органу у прокурора і виникає право на звернення до суду, оскільки єдиним ефективним засобом захисту інтересів держави є представництво прокурором її інтересів в суді шляхом подання відповідного позову.
Далі прокурор апелює твердження відповідача тим, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону.
Відповідачу 02 серпня 2024 року було запропоновано підписати додаткову угоду щодо зміни сторони договору оренди та сплатити заборгованість з орендної плати. Однак, відповідач надіслав на адресу позивача заяву про відмову від підписання додаткової угоди обгунтовавши її тим, що починаючи з 21 квітня 2018 року має на меті скористатись своїм правом викупу земельних ділянок.
Розрахунок заборгованості зі сплати орендної плати здійснений у відповідності до норм закону та з урахуванням: положень договору оренди від 25 грудня 2003 року; рішенням сесії Хряцьківської сільської ради № 172-19/2017 від 15 грудня 2017 року, № 217-22/218 від 22 червня 2018 року, № 308-34/2019 від 07 червня 2019 року, № 392-46/2020 від 24 червня 2020 року, 06.08.2020 № 410-47/2020 і №409-47/2020 від 06 серпня 2020 року; рішень сесій Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області № 290-04/21 від 24 червня 2021 року, № 1346-18/23 від 24 травня 2023 року та № 1892-24/24 від 10 липня 2024 року.
09 липня 2025 року відповідач через підсистему “Електронний суд» направив до суду заперечення на відповідь на відзив (вх.№2769 та вх.№ 2768).
Відповідач вказує, що позивач та його попередники як органи місцевого самоврядування - орендодавці земельних ділянок комунальної власності - впродовж тривалого часу безпідставно не здійснювали заміну сторони в договорі оренди, а також не вирішували порушене відповідачем питання викупу земельних ділянок, попри неодноразові звернення останнього, а прокурор не ініціювала перевірку причин безпідставної відмови у наданні відповідного дозволу. У зв'язку з цим правовідносини належним чином не оформлені й донині, а договір оренди фактично не діє.
Позиція відповідача обґрунтована тим, що набуття у 2018 році у власність об'єкта нерухомого майна (цеху металообробки), розміщеного на орендованій земельній ділянці, без відповідного оформлення прав на земельну ділянку відповідним орендодавцем - не породжує для відповідача статусу орендаря і, відповідно, не може бути підставою для стягнення з останнього орендної плати.
Ухвалою від 14 липня 2025 року суд відклав підготовче засідання на 30 липня 2025 року, а також визнав явку Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області у судове засідання 30 липня 2025 року обов'язковою.
Ухвалою суду від 30 липня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 серпня 2025 року.
27 серпня 2025 року представник відповідача направила на офіційну електронну адресу суду заяву про перенесення розгляду справи (вх. №2828) у зв'язку із призивом відповідача на військову службу до Збройних Сил України та необхідності узгодження і з'ясування його правової позиції. Вказану заяву на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України суд повернув без розгляду ухвалою від 27 серпня 2025 року.
Ухвалою суду від 27 серпня 2025 року відкладено розгляд справи по суті на 10 вересня 2025 року.
10 вересня 2025 року представник відповідача направила на офіційну електронну адресу суду заяву про перенесення розгляду справи (вх. №3015) у зв'язку із участю в іншій судовій справі №641/1626/25. Додатково, представник повідомляє суд, що відповідач був призваний на військову службу до Збройних Сил України, зв'язку із відповідачем нема, як і його погодженої правової позиції.
Ухвалою суду від 10 вересня 2025 року постановлено: заяву представника Фізичної особи-підприємця Лупу Андрія Івановича про перенесення розгляду справи (вх. №3015 від 10 вересня 2025 року) - залишити без розгляду; відкласти розгляд справи по суті на 24 вересня 2025 року; зобов'язати представника відповідача надати суду належні, достатні та допустимі докази місця перебування відповідача, а також документальне підтвердження факту його призову до лав Збройних Сил України.
24 вересня 2025 року відповідач через підсистему “Електронний суд» направив до суду клопотання (вх. №3199), в якому повідомляв суд про те, що був мобілізований та призваний до військової частини. На виконання вимог ухвали суду від 10 вересня 2025 року відповідачем долучено довідку №26/676 від 19 вересня 2025 року. Крім того, відповідач просив суд забезпечити йому можливість: прийняти участь разом з представником у судовому засіданні.
Одночасно, перед початком судового засідання, 24 вересня 2025 року відповідач через підсистему “Електронний суд» направив до суду клопотання (вх. №3202), в якому просив суд забезпечити участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Вказане клопотання суд задовольнив ухвалою від 24 вересня 2025 року.
Ухвалою суду від 24 вересня 2025 року відкладено розгляд справи по суті в межах розумного строку на 20 жовтня 2025 року.
Прокурор у судовому засіданні 20 жовтня 2025 року позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач у судовому засіданні 20 жовтня 2025 року заперечив проти задоволення позову.
Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року відкладено ухвалення та проголошення судового рішення по справі №926/1892/25 на 27 жовтня 2025 року.
27 жовтня 2025 року суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення, повідомив строк виготовлення повного судового рішення, роз'яснив порядок і строки оскарження рішення та набрання ним законної сили.
Позивач явку належного представника у судові засідання з розгляду справи №926/1892/25 не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань, причин неявки суду не відомі.
Про розгляд справи позивача було повідомлено ухвалами суду, які доставлялися до електронного кабінету Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області, що підтверджується довідками про доставку від 12 червня 2025 року (ухвала від 12 червня 2025 року), від 01 липня 2025 року (ухвала від 30 червня 2025 року), від 15 липня 2025 року (ухвала від 14 липня 2025 року), від 01 серпня 2025 року (ухвала від 30 липня 2025 року), від 28 серпня 2025 року (ухвала від 27 серпня 2025 року), від 17 вересня 2025 року (ухвала від 10 вересня 2025 року), від 24 вересня 2025 року (ухвала від 24 вересня 2025 року), від 24 жовтня 2025 року (ухвала від 20 жовтня 2025 року).
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
06 жовтня 2003 року розпорядженням Герцаївської районної державної адміністрації №238-р затверджено технічну документацію по інвентаризації земель Малому підприємству «Чернівецький завод медичних виробів» на території Хряцьківської сільської ради (за межами населеного пункту) площею 0,8309 га та вирішено надати Малому підприємству «Чернівецький завод медичних виробів» в довгострокову оренду терміном на 25 років земельну ділянку площею 0,8309 га для здійснення підприємницької діяльності.
25 грудня 2003 року між Герцаївською районною державною адміністрацією (далі-орендодавець) та Малим підприємством «Чернівецький завод медичних виробів» (далі-орендар) був укладений Договір оренди земельної ділянки (далі-договір).
Згідно з пунктами 1.1.-1.3. Договору орендодавець надає, а орендар приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,08309 гектарів, яка розміщена в адміністративних межах Хряцьківської сільської ради Герцаївського району (за межами населеного пункту) та знаходиться у віданні Герцаївської районної державної адміністрації. Земельна ділянка належить орендодавцю на підставі рішення №247 виданої Герцаївським районним відділом земельних ресурсів 15 грудня 2003 року. Земельна ділянка надається на умовах оренди на 25 років для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 2.1 Договору орендна плата вноситься орендарем у розмірі трьохкратного земельного податку, який встановлюється для відповідної категорії землі згідно чинного законодавства (на 2003 рік згідно статті 8 Закону України «Про плату за землю» земельний податок за вищенаведену земельну ділянку складає 413,42 грн), і вноситься на відповідний рахунок Хряцьківської сільської ради призначений для внесення плати за землю у строки, встановлені чинним законодавством щодо внесення плати за землю.
Пунктом 4 розділу 4.3 Договору встановлено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити земельний податок або оренду плату за землю.
Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди, якщо інше не передбачено договором (абзац 2 пункту 5.5. Договору).
Згідно з пунктами 6.1., 6.5. Договору за невиконання зобов'язань договору оренди, у тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність згідно з законами України та договором. Орендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно з законами України.
Договір оренди земельної ділянки від 25 грудня 2003 року, посвідчений державним нотаріусом Герцаївської державної нотаріальної контори Чернівецької області Опришко С.І. і зареєстрований у державному реєстрі речових прав за №1449 - 25 грудня 2003 року.
01 серпня 2008 року здійснено державну реєстрацію земельних ділянок: загальною площею 0,0575 га, кадастровий номер 7520786000:01:003:0029 та загальною площею 0,7734 га, кадастровий номер 7320786000:01:003:0028 з цільовими призначеннями 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7302819782018 від 17 жовтня 2018 року та №№НВ-7303670322019 від 25 квітня 2019 року.
21 квітня 2018 року між Малим підприємством «Чернівецький завод медичних виробів» (далі-продавець) та Лупу Андрієм Івановичем (далі-покупець) був укладений Договір купівлі-продажу цеху металообробки (далі-договір купівлі-продажу).
Згідно з пунктом 1 Договору купівлі-продажу продавець, Мале підприємство «Чернівецький завод медичних виробів», в особі президента підприємства (керівника), продало, а Лупу Андрій Іванович купив цех металообробки, що знаходиться за адресою: Хряцьківська сільська рада, «Пасіка» урочище, будинок № 1 (один), Герцаївського району, Чернівецької області.
На земельній ділянці для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості загальною площею 0,7734 га, кадастровий № 7320786000:01:003:0028, яка належить продавцю у користуванні, що підтверджується Договором оренди земельної ділянки між Герцаївського районною державною адміністрацією та малим підприємством «Чернівецький завод медичних виробів», посвідченого Опришко С.І., державним нотаріусом Герцаївської державної нотаріальної контори 25 грудня 2003 року, за реєстровим № 1449. Державну реєстрацію іншого речового права в Державному реєстрі прав на нерухоме майно проведено Жар І.Г. державним реєстратором комунального підприємства «Кельменецьке районне бюро технічної інвентаризації» 06 липня 2016 року, номер запису про інше речове право-15321202, реєстраційний номер об'єкта - 967607573207, розташовано: будівля головного корпусу під літ. «А», загальною площею 1099,60 кв.м.; будівля компресорної літ. «Б», загальною площею 75,90 кв.м.; навіс літ. «В», загального площею 68,90 кв.м.; і трансформаторна підстанція літ. «Г», загальною площею 41,50 кв.м.; будівля складу лі. «Д», загальною площею 260,60 кв.м.; вбиральня літ. «Е»; вбиральня літ. «Ж»; котельня літ. «З», загального площею 53,60 кв.м.; мазутосховище літ. «І», загального площею 93,60 кв.м.; огорожа № 1,2,3; очисні споруди № 4; замощення «І».
19 липня 2019 року між Малим підприємством «Чернівецький завод медичних виробів» (далі-продавець) та Лупу Андрієм Івановичем (далі-покупець) був укладений Додатковий договір до договору купівлі-продажу цеху, згідно умов якого сторони домовились внести зміни у абзац другий пункту 1 і вказати, що майно розміщене «на земельній ділянці для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості загальною площею 0,7734 га, кадастровий №7320786000:01:003:0028 та площею 0,0575 га, кадастровий №7520786000:01:003:0029».
У грудні 2018 року Чернівецька обласна державна адміністрація направила відповідачу лист вих. №01.33-49/5869 із Висновком обласної комісії з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин, яким рекомендувала відмовити у розірванні договору оренди землі у зв'язку із судовим провадженням. Висновок складений на заяву про розірвання договору оренди землі та передачі Лупу А.І. у власність шляхом викупу земельної ділянки з кадастровим номером 7320786000:01:003:0028.
27 березня 2019 року Чернівецька обласна державна адміністрація направила відповідачу лист вих. №01.353-49/1312 із Висновком обласної комісії з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин, яким рекомендувала відмовити у передачі у власність земельних ділянок (шляхом викупу) відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій», 128 Земельного кодексу України. Висновок складений на клопотання про передачу земельних ділянок у власність шляхом викупу та призначення посадової особи, яка буде підписувати нотаріально договір купівлі-продажу земельних ділянок.
03 вересня 2019 року Чернівецька обласна державна адміністрація направила відповідачу лист вих. №01.35-49/4191 із Висновком обласної комісії з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин, яким рекомендувала відмовити у передачі у власність земельних ділянок (шляхом викупу) відповідно до статті 128 Земельного кодексу України. Висновок складений на заяву про передачу земельних ділянок у власність шляхом викупу.
20 січня 2020 року Департамент агропромислового розвитку Чернівецької обласної державної адміністрації направив відповідачу лист вих. №04-1/4-128 у якому повідомила, що заява про зміну сторони договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2003 року знаходиться на розгляді Чернівецької обласної державної адміністрації, однак буде розглянута після формування нового складу обласної комісії з питань реалізації повноважень у галузі земельних відносин.
16 квітня 2020 року Чернівецька обласна державна адміністрація направила відповідачу лист вих. №01.35-49/7186 у якій рекомендувала відмовити у наданні земельних ділянок в оренду, у зв'язку із тим, що у поданих матеріалах відсутня нормативно грошова оцінка земельних ділянок, що суперечить Закону України «Про оренду землі».
18 червня 2020 року розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації №543-р надано відповідачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі, а саме: ділянка №1 - загальною площею 0,0575 га, кадастровий номер 7520786000:01:003:0029, цільове призначення 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована в адміністративних межах Хряцьківської сільської ради, урочище «Пасіка», будинок 1, Герцаївського району Чернівецької області (за межами населеного пункту); ділянка №2 - загальною плошею 0,7734 га. 7320786000:01:003:0028, цільове призначення експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємства переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка розташована в адміністративних межах Хряцьківської сільської ради, урочище «Пасіка», будинок 1, Герцаївського району Чернівецької області (за межами населеного пункту).
06 серпня 2020 року рішеннями Хряцьківської сільської ради №409-47/2020 та №410-47/2020 затверджено технічні документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що надаються в оренду громадянину ОСОБА_1 , що знаходяться в урочищі «Пасіка-1»Хряцьківська сільська рада (за межами населеного пункту) Герцаївського району Чернівецької області для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості: площею 0,7734 га, за кадастровим номером 7320786000:01:003:0028 - нормативно грошева оцінка земельної ділянки становить - 1652570,30 грн; площею 0,0575 га, за кадастровим номером 7520786000:01:003:0029 - нормативно грошева оцінка земельної ділянки становить - 122863,71 грн.
08 листопада 2023 року відповідач направив Герцаївському міському голові заяву у якій просив змінити сторону договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2003 року на підставі договору купівлі-продажу від 21 квітня 2018 року.
09 листопада 2023 року рішенням 22 сесії VIII Герцаївської міської ради №1524-20/23 внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2003 року, що розташована в с. Хряцька Чернівецького району чернівецької області, а саме замінивши сторону орендаря з «Мале підприємство «Чернівецький завод медичних виробів» на « ОСОБА_1 ». Вирішено укласти додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2003 року з гр. ОСОБА_1 .
Рішенням 22 сесії VIII Герцаївської міської ради від 22 серпня 2024 року №2029-25/24 вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2003 року, що розташована в с. Хряцька Чернівецького району чернівецької області, а саме змінивши сторону орендаря з «Мале підприємство «Чернівецький завод медичних виробів» на « ОСОБА_1 ».
18 та 31 липня 2024 року Герцаївська міська рада направила відповідачу листи вих. №01.2-11/730 та №01.2.-32/785 в яких повідомила відповідача, що у відповідності до статті 7 Закону України «Про оренду землі» останній з моменту придбання нерухомого майна є землекористувачем земельних ділянок загальною площею 0,0575 га, кадастровий номер 7320786000:01:003:0029 та загальною площею 0,7734 га, 7320786000:01:003:0028. Роз'яснено відповідачу його права та обов'язки щодо земельних ділянок та запропоновано для врегулювання відносин підписати додаткову угоду про зміни до договору оренди який діяв з попереднім землекористувачем.
31 липня 2024 року Герцаївська міська рада направила відповідачу лист-відповідь вих.№01.2-32/786 в якому повідомила відповідача, що заява про продаж земельних ділянок без проведення земельних торгів буде розглянута на засіданні комісії перед черговою сесію міської ради.
05 травня 2024 року Герцаївська міська рада направила лист Чернівецькій окружній прокуратурі вих. №01.2-13/821 у якій повідомила, що відповідач відмовився підписувати додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2003 року, а тому просила сприяти у вирішенні питання щодо сплати відповідачем орендної плати.
У відповідь на отриманий лист від Герцаївської міської ради, Чернівецька окружна прокуратура листами від 16 серпня 2024 року №52/1-639ВИХ-24, від 09 вересня 2024 року №52/1-683ВИХ-24, від 06 березня 2025 року №52/1-261ВИХ-25, від 22 квітня 2025 року №52/1-384ВИХ-25, від 23 квітня 2025 року №52/1-385ВИХ-25, 05 травня 2025 №52/1-426ВИХ-25 ініціювала збір інформації/доказів для встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді.
05 грудня 2024 року рішенням 28 сесії VIII Герцаївської міської ради №2084-28/24 відмовлено Лупу Андрію Івановичу у продажі земельних ділянок (площею 0,0575 га, кадастровий номер 7320786000:01:003:0029 та площею 0,7734 га, 7320786000:01:003:0028), у наданні дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення, а також у дозволі на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з приписами частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Не виконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.
У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про прокуратуру").
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року зі справи № 806/1000/17).
У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(ІІ)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Поряд з цим, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі №910/3486/18.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи.
Питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Як вбачається з інформації з державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, Герцаївська міська рада Чернівецької області є власником спірних земельних ділянок, дата державної реєстрації права - 02 березня 2023 року, номер запису про право - 49477119.
Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Таким чином, Герцаївська міська рада, як власник земельної ділянки, зобов'язана вживати заходи щодо сумлінного та добросовісного управління довіреним їй комунальним майном, забезпечувати його ефективне використання, контролювати стан збереження, а у випадку порушення іншими особами права власності територіальної громади - невідкладно реагувати.
Положеннями статті 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України).
З аналізу матеріалів справи, судом встановлена бездіяльність Герцаївської міської ради Чернівецької області, як власника спірних земельних ділянок у вирішені питання несплати відповідачем орендної плати протягом триваючого часу, що порушує інтереси держави в сфері земельних відносин та є підставою для представництва інтересів держави в суді Чернівецькою окружною прокуратурою шляхом звернення із відповідним позовом
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 9 статті 93 Земельного кодексу України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Положеннями частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України (у чинній редакції станом на момент набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна) встановлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до частини 1 статті 377 Цивільного кодексу України (у чинній редакції станом на момент набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
За правилами статті 120 Земельного кодексу України (у чинній редакції станом на момент набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача..
Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» (у чинній редакції станом на момент набуття відповідачем права власності на об'єкт нерухомого майна) до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.
Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника. При цьому, договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника об'єкта нерухомості) припиняється відповідним правочином, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.
Верховний Суд у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 904/5968/19 наголосив, що у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, незалежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі. Таким чином, особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника. При цьому, договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір оренди не підлягає розірванню. Оскільки внаслідок відчуження нерухомого майна, розташованого на орендованій земельній ділянці, відчужувач повністю вибуває з орендних правовідносин за відповідним договором оренди, його подальші дії як їх учасника, спрямовані на припинення цих правовідносин, зокрема, підписання правочину про припинення відповідного договору оренди не тягнуть настання правових наслідків для нового власника майна як орендаря земельної ділянки .
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі № 922/510/19.
У розумінні статті 7 Закону України «Про оренду землі» при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови) право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки, відповідно, новий власник об'єкта нерухомості, до якого переходить право оренди, набуває право оренди за чинним договором оренди, а не у порядку повторного надання земельної ділянки, тобто має місце заміна сторони у зобов'язанні (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 лютого 2022 року у справі № 913/165/21, від 06 вересня 2022 року у справі № 920/591/21, від 12 жовтня 2021 року у справі № 905/1695/19, від 26 травня 2020 року у справі № 921/613/17-г/17.
Після відчуження об'єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, договір оренди землі у відповідній частині припиняється щодо відчужувача, однак діє на тих самих умовах стосовно нового власника нерухомості, який з моменту набуття такого права набуває також право оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже, й відповідні права та обов'язки (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 вересня 2022 року у справі № 925/1082/20, від 07 червня 2022 року у справі № 922/605/15, від 07 вересня 2022 року у справі № 925/1081/20, від 15 серпня 2023 року у справі № 903/852/21).
Особа, новий власник об'єкта нерухомості, до якого переходить право користування земельною ділянкою, автоматично набуває право оренди за чинним договором оренди, а відтак, і статус сторони таких орендних правовідносин (означене викладено у постанові Верховного Суду від 04 лютого 2025 року у справі №922/2687/22).
Тобто у разі переходу права власності на нерухомість заміна орендаря земельної ділянки у відповідному чинному договорі оренди землі відбувається автоматично, в силу прямої норми закону, не залежно від того, чи відбулося документальне переоформлення орендних правовідносин шляхом внесення змін у договір стосовно орендаря, оскільки переоформлення лише формально відображає те, що прямо закріплено в законі (пункт 5.11. постанови Верховного Суду від 28 серпня 2025 року у справі №908/1144/23).
Крім того, перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 та пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц).
Наведене надає підстави для висновку, що, оскільки відповідач набув у приватну власність об'єкти нерухомості, які розташовані на земельних ділянках з кадастровим номерами 7520786000:01:003:0029 та 7320786000:01:003:0028, а попередній власник таких об'єктів нерухомості Мале підприємство «Чернівецький завод медичних виробів» мав право користування вказаними земельними ділянками на підставі Договору оренди землі від 25 грудня 2003 року, який зареєстрований в державному реєстрі речових прав, то право користування на відповідні земельні ділянки перейшло до ОСОБА_1 .
Договір оренди землі від 25 грудня 2003 року укладений на 25 років, до матеріалів справи не долучено учасниками справи доказів його припинення чи визнання у судовому порядку недійсним.
У даному провадженні судом не досліджуються дії чи бездіяльність уповноважених органів, які розпоряджались/розпоряджаються спірними земельними ділянками щодо вирішення заявлених клопотань і звернень відповідача.
Матеріалами справи та викладеним вище встановлено, що відповідач є орендарем за укладеним договором оренди землі від 25 грудня 2003 року. Про наявність перебування придбаного нерухомого майна на землі, що знаходиться у користуванні на праві оренді було відомо відповідачу, оскільки про це чітко вказано у самому договорі купівлі-продажу цеху металообробки від 21 квітня 2018 року у другому абзаці пункту 1, а також у додатковій угоді від 19 липня 2019 року. Зміна орендаря відбувається автоматично, в силу закону, а тому факт не підписання чи оформлення означеної дії в документальному прояві і фіксації такого переоформлення орендних правовідносин не потребується.
Отже, відповідач є безперервним орендарем спірних земельних ділянок з 21 квітня 2018 року і до тепер, що буде враховуватись при намірі відповідача придбати вказані землі у відповідності до статі 9 Закону України «Про оренду землі».
Підсумовуючи, до відповідача, як нового власника нерухомого майна у силу статті 120 Земельного кодексу України, статті 377 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України "Про оренду землі" автоматично перейшло право оренди земельною ділянкою на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, та обов'язок зі сплати орендної плати за землю. Невнесення змін до договору оренди землі, на якій розташована відчужена нерухомість, не звільняє нового власника (відповідача) від обов'язку сплати орендної плати. До того ж до відповідача перейшов і встановлений податковим законом обов'язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.
Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Згідно з частиною 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України) (частини 1, 2 статті 21 Закону України «Про оренду землі»).
Пунктом 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата для цілей розділу ХІІ цього Кодексу обов'язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.
За визначенням пунктом 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно статті 24, 25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Частиною 3 статті 22 Закону України «Про оренду землі» визначено, що розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
Отже, договір оренди землі є цивільно-правовим договором оренди (найму), що регулюється Цивільним кодексом України, іншими нормативними актами. Особливості правового регулювання відносин з оренди землі обумовлюються, зокрема, формою власності на земельні ділянки, що орендуються.
Норми, що регулюють розмір, форму та порядок внесення орендної плати за землі державної та комунальної власності, характеризуються більшим ступенем імперативності регулювання порівняно із землями приватної власності.
Згідно з п. 271.1.1 ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування платою за землю є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Таким чином, для визначення розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності базою для обрахунку є нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 % їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1% їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 % та не більше 1 % їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 % нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 % та не більше 5 % нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по АР Крим або по області.
Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено Законом України «Про оцінку земель».
Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі, зокрема, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (абзац 3 частини 1 статті 13 Закону України «Про оцінку земель»).
Згідно із пунктом 289.1 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у т.ч. право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок (пункт 289.2 статті 289 ПК України).
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
Згідно із частиною 1 статті 15 Закону України «Про оцінку земель» підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
За змістом статті 18 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення не рідше ніж один раз на 5-7 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій».
Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Порядок затвердження технічної документації з оцінки земель визначений статті 23 Закону України «Про оцінку земель».
У відповідності до пункту 2.1 Договору оренди земельної ділянки від 25 грудня 2003 року орендна плата вноситься у розмірі трьохкратного земельного податку, який встановлюється для відповідної категорії землі згідно чинного законодавства.
З інформації Головного управління ДПС у Чернівецькій області № 2982/5/24-13-04-01-04 від 30 квітня 2025 року встановлено, що попередньому землекористувачеві за вищезазначеним договором в 2017 році було нараховано згідно поданої звітності 14695,04 грн, а в 2018 році до 21 квітня 2018 року - 4898,35 грн (нормативна грошова оцінка за 1 га в 2017 та 2018 роках складала 589522,77 грн, відповідно за 0,8309 га - 489834, 46953 грн).
Згідно з рішенням сесії Хряцьківської сільської ради № 172-19/2017 від 15 грудня 2017 року встановлено земельний податок на 2018 рік на території зазначеної сільської ради, який складав для земель промисловості, нормативну грошову оцінку яких проведено, 1%.
Отже, відповідач мав обов'язок сплатити орендну плату за земельні ділянки загальною площею 0,8309 га з 21 квітня 2018 року 10266,39 грн.
Згідно рішень сесій Хряцьківської сільської ради № 217-22/218 від 22 червня 2018 року «Про встановлення земельного податку на 2019 рік», № 308-34/2019 від 07 червня 2019 «Про затвердження земельного податку на 2020 рік», № 392-46/2020 від 24 червня 2020 року «Про встановлення земельного податку на 2021 рік» встановлено земельний податок на території Хряцьківської сільської ради, який складав для земель промисловості, нормативну грошову оцінку яких проведено, 3%.
У зв'язку із цим, відповідач за 2019 рік за земельні ділянки мав сплатити 44085,10 грн, за 2020 рік 44085,10 грн, за 2021 рік 44085,10 грн.
Рішенням сесії Хряцьківської сільської ради від 06 серпня 2020 року № 410-47/2020 затверджено технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим №732076000:01:003:0029, площею 0,0575 га та встановлено, що її нормативна грошова оцінка становить 122863,71 грн.
Рішенням сесії Хряцьківської сільської ради від 06 серпня 2020 року № 409-47/2020 затверджено технічну документацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим №732076000:01:003:0028, площею 0,7734 га та встановлено, що її нормативна грошова оцінка становить 1652570,30 грн.
Відповідно до рішень сесій Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області № 290-04/21 від 24 червня 2021 року «Про місцеві податки і збори», яке набрало чинності 01 січня 2022 року та діяло згідно інформації Герцаївської міської ради № 01.2-13/504 від 05 травня 2025 року протягом 2022 та 2023 років, № 1346-18/23 від 24 травня 2023 року «Про місцеві податки і збори», яке набрало законної сили з 01 січня 2024 року та № 1892-24/24 від 10 липня 2024 року «Про встановлення місцевим податків і зборів на території Герцаївської міської ради», яке набрало чинності з 01 січня 2025 року, земельний податок для земель даної категорії, нормативну грошову оцінку яких проведено, 1%.
Враховуючи зазначене та положення пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України, починаючи з 01 січня 2022 року по 30 квітня 2025 року включно заборгованість за оренду земельної ділянки з кадастровим №7320786000:01:003:0029 площею 0,0575 га складає 12269,54 грн, а за земельну ділянку з кадастровим №7320786000:01:003:0028 площею 0,7734 га - 165030,65 грн.
Перевіривши правильність наданого розрахунку орендної плати за землю не сплаченої орендарем, суд встановив, що він здійснений у відповідності до закону та арифметично правильний. Відтак, загальна сума орендної плати, що підлягає стягненню з відповідача за період з 21 квітня 2018 року по 30 квітня 2025 року складає 319821,90 грн.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Згідно із статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06 вересня 2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15 травня 2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до пункту 1 статті 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).
Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Суд зазначає, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі “Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що станом на дату прийняття рішення обов'язок щодо сплати заборгованості з несплаченої орендної плати за земельні ділянки у повному обсязі настав, вказана заборгованість відповідача належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів учасників справи, їх пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих пояснень були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до норм статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається у повному обсязі на відповідача, з вини якого виник спір.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 73, 74, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лупу Андрія Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Герцаївської міської ради Чернівецького району Чернівецької області (60522, Україна, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, м. Герца, вул. Асакі Г., буд. 9, код 21423970) заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 319821,90 грн.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лупу Андрія Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької обласної прокуратури (58002, Україна, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. М. Кордуби, буд. 21, код 02910120) витрат зі сплати судового збору в розмірі 3837,86 грн.
У судовому засіданні 27 жовтня 2025 року проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 06 листопада 2025 року.
Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя Олександр ТИНОК