Справа №333/9237/25
Пр. №2/333/5215/25
28 жовтня 2025 р. м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді Наумової І.Й., за участю секретаря судового засідання Кунець В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності,
У вересні 2025 р. позивач ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом, в якому зазначила, що 13 жовтня 1998 р. між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_6 - членами Запорізької універсальної біржі «Україна» ЛТД було укладено договір міни нерухомості, за яким ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 - співвласники трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 - власник двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , обміняли належне їм нерухоме майно.
Внаслідок обміну до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_5 перейшла на праві спільної сумісної власності двокімнатна квартири АДРЕСА_2 , а до ОСОБА_1 перейшла на праві приватної власності трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано ОП ЗМБТІ 20 жовтня 1998 р. в реєстровій книзі № 204 за реєстровим № 35656. Позивач зареєстрована і проживає в цій квартирі.
Договір міни квартири не було посвідчено нотаріально, а було укладено та зареєстровано відповідно до діючого на час укладення договору законодавства на товарній біржі. На теперішній час нотаріально посвідчити спірний договір міни неможливо, оскільки помер один із учасників договору - ОСОБА_4 . Оскільки вирішити спір в позасудовому порядку неможливо, позивач звернулась з позовом до суду.
Позивач просить суд визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку загального провадження.
В судове засідання позивач та її представник не з'явились. Представником позивача до суду подано заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує і просить його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позов визнає і не заперечує проти його задоволення.
Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнає та проти його задоволення не заперечує.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 13 жовтня 1998 р. між ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 з однієї сторони та ОСОБА_6 - членами Запорізької універсальної біржі «Україна» ЛТД було укладено договір міни нерухомості, за яким ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 - співвласники трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та ОСОБА_1 - власник двокімнатної квартири АДРЕСА_2 , обміняли належне їм нерухоме майно.
Внаслідок обміну до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 і ОСОБА_9 перейшла на праві спільної сумісної власності двокімнатна квартири АДРЕСА_2 , а до ОСОБА_1 перейшла на праві приватної власності трикімнатна квартира АДРЕСА_1 . Право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано ОП ЗМБТІ 20 жовтня 1998 р. в реєстровій книзі № 204 за реєстровим № 35656.
Зазначений договір міни було укладено 13 жовтня 1998 р., тобто до набрання чинності ЦК України 2004 року, тому правовідносини в цій справі регулюються нормами цивільного законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР 1963 року, нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР. . Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР 1963 року, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 241 ЦК УРСР за договором міни між сторонами проводиться обмін одного майна на інше. Кожен з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, який він дає в обмін, і покупцем майна, яке одержує.
Відповідно до ст. 242 ЦК УРСР до договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін.
Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 1 Закону України «Про товарну біржу», товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Діяльність товарної біржі здійснюється відповідно до цього Закону та чинного законодавства України, статуту біржі, правил біржової торгівлі та біржового арбітражу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 4 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Договір не містить умов, які б суперечили закону, а отже є вчиненим у встановленому законом порядку і, відповідно, дійсним.
При укладенні договору міни дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, перехід права власності відбувся, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме міни квартир. Отже, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України на момент його вчинення. З моменту укладення договору і по теперішній час жодна із сторін не заявила про недійсність правочину міни квартири.
Однак, договір міни квартири не було посвідчено нотаріально, а було укладено та зареєстровано відповідно до діючого на час укладення договору законодавства на товарній біржі.
На теперішній час нотаріально посвідчити спірний договір міни сторони не мають можливості, оскільки помер один із учасників договору - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про його смерть. За таких обставин (вибуття однієї із сторін договору) вирішення питання нотаріального посвідчення договору є неможливим.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).
Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований в практиці Європейського суду, отримане (хоча і не оформлене належним чином) майно охоплюється поняттям "майно" в розумінні ст. 1 Першого протоколу.
Також суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13 червня 1979 року, ст. 1 Першого Протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.
Факт належності позивачу спірної квартири підтверджується договором міни квартири від 13 жовтня 1998 р., який зареєстровано Запорізькою універсальною біржею «Україна» ЛТД; реєстраційним посвідченням ОП ЗМБТІ від 20 жовтня 1998 р. та технічним паспортом на квартиру, до якого внесено відомості про власника нерухомого майна з посиланням на підстави набуття позивачем права власності на квартиру; фактом реєстрації та проживання позивача в спірній квартирі з 22 жовтня 1998 р. по теперішній час.
Таким чином позовні вимоги знайшли своє підтвердження і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.4,5,18,43,49,76-81,84,89,258,259,263-265,268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя: І.Й. Наумова