18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"05" листопада 2025 р. м. Черкаси Справа № 925/1362/25
Господарський суд Черкаської області у складі судді Зарічанської З.В., розглянувши заяву Приватного підприємства "Мадеса" про забезпечення позову у справі
за позовом Приватного підприємства "Мадеса",
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат",
про стягнення 3 641 461,02 грн,
03.11.2025 до Господарського суду Черкаської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Мадеса" (далі - ПП "Мадеса") з вимогою стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат" (далі - ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат") заборгованість в розмірі 3 641 461,02 грн основного боргу.
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 3 від 15.01.2025 в частині повної оплати отриманого товару.
Одночасно з поданням позовної заяви позивач подав заяву про забезпечення позову з вимогою накласти арешт на грошові кошти у розмірі 3 641 461,02 грн, що знаходяться на всіх відкритих та на тих, які будуть відкриті після винесення ухвали, у всіх банківських або інших фінансово-кредитних установах розрахункових (поточних) рахунках ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" в межах ціни позову.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що разом із позовною заявою він надав суду копію претензії, яка була направлена засобами поштового зв'язку на адресу відповідача з метою досудового врегулювання спору, проте жодної відповіді на дану претензію ним отримано не було, що свідчить про недобросовісну поведінку ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат", як учасника господарського обороту та викликає обґрунтовані сумніви щодо належного виконання ним зобов'язання.
Крім того, позивач зауважує, що відповідач вже неодноразово демонстрував недобросовісну поведінку у відносинах із іншими контрагентами, про що свідчить роздруківка із відкритих даних Автоматизованої системи виконавчого провадження та даних Судової влади України, з яких вбачається наявність відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення з ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат", як з боржника, заборгованості та значної кількості відкритих проти відповідача судових справ.
Тому позивач вважає, що є достатні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти у розмірі 3 641 461,02 грн.
03.11.2025 ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" подав відзив на заяву про забезпечення позову ПП "Мадеса" з вимогою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. В обґрунтування заперечень проти заяви про забезпечення позову відповідач зазначає, що заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на порушенні відповідачем строків оплати товару та наявності інших судових спорів, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від сплати коштів у випадку задоволення позову, враховуючи те, що, як зазначив сам заявник у заяві про забезпечення позову, відповідач не заперечує проти наявності суми основного боргу, що підтверджується актом звірки розрахунків, і відповідачем здійснювались дії по проведенню оплати вартості отриманого товару.
03.11.2025 ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" подало доповнення до відзиву на заяву про забезпечення позову, в якому зазначило, що є постачальником продуктів харчування до військових частин у відповідності до укладених договорів. ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" звертає увагу на той факт що під час збройної агресії російської федерації, забезпечення діяльності Збройних сил України є надважливим завданням, а накладення арешту на грошові кошти на рахунках ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" призведе до перебоїв постачання продуктів харчування до Збройних сил України, що може негативно сказатись на обороноздатності нашої країни.
Розглянувши подану заяву суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 тощо.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, постанова Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20)
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (постанови Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі №922/599/19)
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі №914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20)
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (див. ухвалу Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №906/824/17 та постанову від 21.01.2019 у справі №902/483/18).
У п. 23 постанови Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, на яку посилається позивач, зазначено, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Проте Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 01.03.2024 у справі №917/1610/23 констатував, що наведене у пункті 23 постанови від 03.03.2023 у справі №905/448/22 засвідчує, що у ній (постанові) взагалі відсутні правові висновки, про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення позову.
Суд також враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 24.04.2024 у справі №754/5683/22:
"... 33. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
34. Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
35. Велика Палата Верховного Суду вже виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20);
37. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18);
46.Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
47. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
48. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії..."
Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову суд дійшов висновку, що позивач просить накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат" в межах ціни позову - 3 641 461,02 грн, що становить заявлену позивачем до стягнення суму основного боргу за договором поставки № 3 від 15.01.2025 з посиланням на невиконання відповідачем зобов'язань за договором та наявність відкритих виконавчих проваджень щодо стягнення з ТОВ "Черкаський м'ясокомбінат", як з боржника, заборгованості та значної кількості відкритих проти відповідача судових справ.
При цьому заявником до заяви про забезпечення позову не надано доказів на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухиляння відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на порушенні відповідачем строків оплати товару та наявності інших судових спорів, що саме по собі не може свідчити про ухилення відповідача від сплати коштів у випадку задоволення позову, враховуючи те, що як зазначив сам заявник у заяві про забезпечення позову, відповідач не заперечує проти наявності суми основного боргу, що підтверджується актом звірки розрахунків, і відповідачем здійснювались дії по проведенню оплати вартості отриманого товару.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Суд встановив, що доводи позивача не є такими, які переконливо свідчать про фактичне встановлення достатньо обґрунтованого припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути або зменшитися за кількістю на момент виконання рішення (в разі задоволення позову), а в розумінні положень статей 136, 137 ГПК України саме таке припущення є умовою застосування заходів забезпечення позову в спорі майнового характеру.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.11.2024 у справі № 925/740/24 за наслідками розгляду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілак" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2024 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілак" про забезпечення позову до подання позову; особа, щодо якої заявник просив суд застосувати заходи забезпечення позову - Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаський м'ясокомбінат". Хоча у справі № 925/740/24 розглядалося питання вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, а у справі № 925/1362/25 заява про забезпечення позову подана разом із позовною заявою, Верховним Судом у справі № 925/740/24 з'ясовувалась головна умова застосування заходів забезпечення позову в спорі майнового характеру - існування припущення, що грошові кошти відповідача можуть зникнути або зменшитися за кількістю на момент виконання рішення.
Суд також звертає увагу, що відповідно до п. 1.2. спірного Договору поставки, отримувачами Товару за Договором є військові частини, військові навчальні заклади, установи, організації Збройних Сил України, інші військові формування, об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни, а відповідно до п. 1.4. Договору, він виконується в рамках відповідного державного контракту (договору) про закупівлю.
Суд бере до уваги доводи відповідача про те, що він є постачальником продуктів харчування до військових частин - підрозділів Збройних Сил України відповідно до укладених договорів.
Таким чином накладення арешту на грошові кошти відповідача може суттєво ускладнити його господарську діяльність, що з великою імовірністю призведе до затримок постачання продуктів харчування на задоволення державних (та насамперед військових) потреб. За таких обставин, потенційна шкода, що може бути спричинена втручанням у господарську діяльність відповідача через вжиття заходів забезпечення позову, більш імовірна ніж очікувана користь від вжиття таких заходів.
На підставі викладеного у сукупності суд відмовляє у задоволенні заяви ПП "Мадеса" про забезпечення позову.
Керуючись ст. 136-140, 234-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Мадеса" про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Копію ухвали надіслати сторонам за допомогою системи "Електронний суд".
Суддя Зоя ЗАРІЧАНСЬКА