29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"04" листопада 2025 р. Справа № 924/770/25
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Сірої Д.І., розглянувши справу
за позовом Фермерського господарства "Барда-2007", с. Рудка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний Край", м. Хмельницький
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , м. Тернопіль
про стягнення 2 590 820,42 грн. основного боргу, 142 495,12 грн. 0,1% пені, 20726,56 грн. втрат від інфляції,
представники сторін:
позивача: адвокат Рарицький Т.В. - згідно ордеру серії ВХ №1102529 від 30.07.2025 року;
відповідача: не з'явився;
третьої особи: не з'явився
1. Позиції учасників справи.
05.08.2025 року до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Барда-2007", с. Рудка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олійний Край", м. Хмельницький про стягнення 2 590 820,42 грн. основного боргу, 142 495,12 грн. 0,1% пені, 20726,56 грн. втрат від інфляції.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару згідно договору поставки від 01.04.2025.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вважає вимоги позивача безпідставними. Зазначає, що є підстави для визнання договору поставки від 01.0.2025 недійним, позаяк згідно Статуту відповідача такий договір міг бути укладений лише після прийняття Загальними зборами учасників ТОВ «Олійний Край» рішення про надання згоди на таке укладення. При цьому, позивач був обізнаний з відповідними обмеженнями для директора відповідача, оскільки за положеннями договору останній діяв на підставі Статуту.
З посиланням на ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, рішення ЄСПЛ, принципі «ніхто не може отримувати вигоду зі своєї протиправної дії», не вважає необхідним заявлення зустрічного або подання окремого позову про визнання договору недійним, позаяк договір поставки не створює юридичних наслідків, на які він спрямований. З викладеного відповідач висновує, що у даному випадку є достатнім наявність відповідних заперечень.
З приводу вчинених позивачем нарахувань звертає увагу на невірний розрахунок втрат від інфляції. Додатково просить врахувати складне фінансове становище ТОВ «Олійний Край», у якому Товариство опинилось у зв'язку з введенням воєнного стану. Наголошує, що відповідач регулярно сплачував позивачу кошти за товар, хоча й із затримкою. Відтак просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.
Позивач у відповіді на відзив наголошує, що на момент укладення договору у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була відсутня інформація про обмеження повноважень директора ТОВ «Олійний Край».
Звертає увагу, що відповідач не заперечує щодо наявності реальних договірних відносин згідно договору поставки № 042025/1 від 01.04.2025р. та одночасно не вказує про те, яким чином укладення такого договору поставки порушує його права, що цей договір поставки вчинений на невигідних для товариства умовах, ставить під загрозу можливість подальшого здійснення господарської діяльності товариства, завдає товариству збитків.
Вважає, що ОСОБА_1 , як інший співвласник ТОВ «Олійний край», не міг не знати про наявність договірних відносин між Позивачем і Відповідачем, оскільки Товар - 272,161 тонн соняшнику, було доставлено на адресу місцезнаходження ТОВ «Олійний край» вул. Романа Шухевича, 8/7-В у м. Хмельницький. Окрім того, станом на 02.09.2025р. до Відповідача пред'явлено значну кількість аналогічних позовів про стягнення заборгованості, що вказує на систематичність протиправної поведінки Відповідача (його засновників).
Додатково зазначає, що іншим співвласником ТОВ «Олійний край» - ОСОБА_1 , до подання зазначеного позову не було вчинено жодних дій за наслідками дій іншого співвласника, директора ТОВ «Олійний край» Гулевича О.В., які він вважає неправомірними. Водночас, у відзиві на позов відповідачем фактично підтверджено укладеність та дійсність договору поставки №042025/1 від 01.04.2025р. та свій намір реалізувати отриманий від позивача Товар за кордон. Окрім того, станом на дату подання цієї відповіді на відзив, виконавчий орган Відповідача залишився без змін, будь яких позовів про стягнення збитків до особи Гулевича О.В. у зв'язку із діями останнього «не в інтересах Товариства» - немає.
Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив звертає увагу, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань чітко зазначено, що у директора ТОВ «Олійний Край» Гулевича О.В. наявні обмеження щодо представництва Товариства згідно статуту. Проте, позивач знехтував перевіркою контрагента перед укладенням договору.
Наголошує, що не можна вважати схваленим правочин, якщо дії про прийняття правочину до виконання вчинено особою, яка підписала спірну угоду без належних повноважень. Додатково зазначає про неналежність акту звірки як доказу та недоведеність твердження про систематичність протиправної поведінки відповідача.
Третя особа у поясненнях від 15.09.2025 вважає позов ФГ «Барда-2007» безпідставним з мотивів, викладених у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив. Також акцентує увагу на недоведеності припущення позивача про зловживання з боку ОСОБА_1 .
Представник позивача в судовому засіданні 04.11.2025 вимоги позову підтримав, наполягає на їх задоволенні.
Відповідач не скористався правом участі свого представника в судовому засіданні 04.11.2025; належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку ухвал суду у даній справі в електронні кабінети ТОВ "Олійний Край" та адвоката Туліна Р.А. в ЄСІТС. Окрім того, ухвалою суду від 03.11.2025 задоволено заяву представника відповідача адвоката Туліна Р.А. про його участь в судовому засіданні, призначеному на 04.11.2025, в режимі відеоконференції, проте, представник не з'явився, жодних клопотань від нього не надходило.
Третя особа також не з'явилась в судове засідання 04.11.2025, представника не направила, належним чином повідомлена про час та місце засідання, що підтверджується довідкою про доставку ухвал суду у даній справі в електронний кабінет представника третьої особи адвоката Ковальчук Н.О.
2. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 31.07.2025 задоволено заяву ТОВ «Барда-2007» про вжиття заходів забезпечення позову, яка надійшла до подання позовної заяви. Накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Олійний край" (29025, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Романа Шухевича, 8/7-В, код ЄДРПОУ 43617830), як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належать ТОВ «Олійний край», у межах суми позовних вимог в розмірі 2 590 820,42 грн. Накласти арешт на рухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Олійний край" (29025, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Романа Шухевича, 8/7-В, код ЄДРПОУ 43617830), в межах ціни позову, 2 590 820,42 грн., та лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
Ухвалою суду від 07.08.2025 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 03.09.2025.
Ухвалою суду від 27.08.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 від 25.08.2025 про вступ у справу в якості третьої особи; залучено до участі у справі №924/770/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 28.08.2025 задоволено заяву представника відповідача адвоката Туліна Романа Андрійовича від 27.08.2025 року про участь у підготовчому засіданні у справі №924/770/25, призначеному на 10 год. 00 хв. 03 вересня 2025 року, в режимі відеоконференції. Забезпечено участь представника відповідача адвоката Туліна Романа Андрійовича у підготовчому засіданні у справі №924/770/25, призначеному на 10 год. 00 хв. 03 вересня 2025 року, в режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
Ухвалою суду від 03.09.2025, з огляду на неявку представників позивача та відповідача, відкладено підготовче засідання на 18.09.2025.
Ухвалою суду від 11.09.2025 заяву представника відповідача адвоката Туліна Романа Андрійовича від 10.09.2025 року про участь у підготовчому засіданні у справі №924/770/25, призначеному на 12 год. 00 хв. 18 вересня 2025 року, в режимі відеоконференції задоволено. Забезпечено участь представника відповідача адвоката Туліна Романа Андрійовича у підготовчому засіданні у справі №924/770/25, призначеному на 12 год. 00 хв. 18 вересня 2025 року, в режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
Представники відповідача та третьої особи в підготовче засідання 18.09.2025 не з'явились.
18.09.2025 ухвалою суду задоволено клопотання позивача та витребувано у ГУ ДПС у Хмельницькій області копії податкових декларацій з податку на додану вартість з додатками до них за квітень 2025 року та травень 2025 року, поданих ТОВ “Олійний край» до ГУ ДПС у Хмельницькій області. Продовжено строк підготовчого провадження у справі №924/770/25 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 09 жовтня 2025 року.
В підготовчому засіданні 09.10.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Туліна Р.А. про відкладення підготовчого засідання у зв'язку з відсутністю будь-яких доказів на підтвердження поважності причин неявки та черговою (третьою) неявкою в підготовче засідання; постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи №924/770/25 до судового розгляду по суті на 04.11.2025.
Ухвалою суду від 03.11.2025 задоволено заяву представника відповідача адвоката Туліна Романа Андрійовича від 31.10.2025 року про участь у судовому засіданні у справі №924/770/25, призначеному на 14 год. 30 хв. 04.11.2025 року, в режимі відеоконференції. Забезпечено участь представника відповідача адвоката Туліна Романа Андрійовича у судовому засіданні у справі №924/770/25, призначеному на 14 год. 30 хв. 04 листопада 2025 року, в режимі відеоконференції відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та здійснити проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку (https://vkz.court.gov.ua).
Ухвала суду від 03.11.2025, якою забезпечено участь представника відповідача в судовому засіданні 04.11.2025, отримана представником ТОВ "Олійний Край" адвокатом Туліним Р.А. 03.11.2025 шляхом доставки ухвали в Електронний кабінет представника в ЄСІТС.
3. Фактичні обставини, встановлені судом.
01.04.2025 між Фермерським господарством "Барда-2007" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олійний Край" (покупець) укладено договір поставки №042025/1 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Соняшник врожаю 2024 рр. українського походження - код Товару згідно з УКТ ЗЕД 120600 (надалі - «Товар") насипом на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно п. 2.1. договору кількість (вага) товару складає 540000 кілограм =/- 5% за вибором постачальника.
Кількість (вага) Товару визначається під час приймання товару Покупцем (п. 2.3. договору).
У розділі 3 договору визначено, що ціна Товару складає 29,50 гривень за один кілограм, у тому числі ПДВ - 3,62 грн. Загальна вартість Договору складає: 15 930 000 гривень, у тому числі ПДВ - 1 954 800,00 грн.
У розділі 4 договору погоджено, що постачальник здійснює поставку Товару в повному об'ємі на умовах ОАР м. Хмельницький, Хмельницька область, вулиця Романа Шухевича, 8/7-В згідно ІНКОТЕРМС в редакції 2020 року в строк до 15.04.2025 р. Поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом. Датою поставки та перехід права власності на Товар є дата його приймання зерновим складом або портом.
За змістом п. 5.1. договору покупець здійснює оплату вартості Товару шляхом перерахування 86% вартості Товару на поточний рахунок Постачальника не пізніше 5-го банківського дня з дати поставки товару та виписки вагового реєстру на кожну партію Товару та 14% вартості Товару не пізніше 3-го банківського дня з моменту реєстрації податкової накладної у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника.
У випадку, якщо «Покупець» здійснить оплату пізніше строків, передбачених п. 5.1 Договору, «Покупець» сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченого Товару за кожний день прострочення (п. 6.1. договору).
Договір вступає в силу від дати його підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного Договору (п. 9.2. договору).
Договір підписано представником позивача Й.В. Бомк та представником відповідача О.В. Гулевич та скріплені печатками товариств.
На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар згідно видаткових накладних №144 від 04.04.2025 на суму 2978643,07 грн., №175 від 11.04.2025 на суму 3610041,06 грн. та №145 від 05.04.2025 на суму 1440936,29 грн.
30.05.2025 між сторонами договору укладено додаткову угоду до договору поставки №042025/1 від 01.04.2025, у якій ФГ "Барда-2007" та ТОВ "Олійний Край" шляхом взаємного волевиявлення та керуючись Розділом 9 «ІНШІ УМОВИ» Договору поставки №042025/1 від 01.04.2025р. та ст. 651 ЦК України, домовились припинити дію Договору поставки № 042025/1 від 01.04.2025р. шляхом його розірвання. У зв'язку з припиненням дії Договору поставки № 042025/1 від 01.04.2025р.. товариство з обмеженою відповідальністю «Олійний край» підтверджує, що не має та не буде мати в майбутньому майнових чи немайнових претензій до Фермерського господарства «БАРДА-2007» щодо неналежного виконання умов Договору. Згідно п. 3 додаткової угоди Товариство з обмеженою відповідальністю «Олійний край» зобов'язується здійснити сплату заборгованості перед Фермерським господарством «БАРДА-2007» за фактично поставлений, але не оплачений товар на загальну суму 3529620,42 грн. до 09.06.2б25р включно на розрахунковий рахунок Фермерського господарства «БАРДА-2007» вказаний у даній додатковій угоді.
За положеннями п. 4 додаткової угоди припинення договору поставки №042025/1 від « 01» квітня 2025 року не впливає на обов'язок ТОВ «Олійник край» оплатити зазначену в п. 3 цієї угоди заборгованість, а також не виключає право ФГ «БАРДА-2007» вимагати її стягнення у встановленому законом порядку.
ТОВ "Олійний Край" здійснено оплату за поставлений ФГ "Барда-2007" соняшник згідно договору №042025/1 від 01.04.2025 платіжними інструкціями №405 від 20.06.2025 на суму 250000,00 грн., №418 від 24.06.2025 на суму 588800,00 грн. та №426 від 27.06.2025 на суму 100000,00 грн.
Сторонами у справі підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2025 по 29.05.2025, згідно якого у відповідача наявна заборгованість перед позивачем згідно договору поставки №042025/1 від 01.04.2025 в розмірі 3 529 620,42 грн.
З вищевикладеного, з огляду на неналежне виконання ТОВ "Олійний Край" своїх зобов'язань з оплати отриманого від позивача товару, останній звернувся з даним позовом до суду.
4. Позиція суду.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як слідує з матеріалів справи, 01.04.2025 між сторонами у справі укладено договір поставки, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу товар, а відповідач - прийняти та оплатити його на умовах договору.
З приводу твердження відповідача про те, що укладений договір є недійсним та не породжує правових наслідків, передбачених ним, позаяк укладений директором ТОВ "Олійний Край" з перевищенням повноважень, суд зазначає наступне.
Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 204 Цивільного кодексу України унормовує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17 (провадження № 61-30435сво18), у постанові від 25 березня 2020 року у справа №756/1381/17-ц, провадження №61-30637св18, виклав висновок, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право обов'язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді:
1) коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність);
2) якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі N759/24061/19 (провадження N 61-8593св21)).
В свою чергу, за частинами першою, третьою статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Судом не встановлено нікчемності договору поставки від 01.04.2025.
Відсутнє також судове рішення, яке набрало законної сили, про визнання договору поставки від 01.04.2025 недійсним.
Таким чином, договір від 01.04.2025 в силу презумпції правомірності правочину та обов'язковості договору породжує всі передбачені ним правові наслідки.
З приводу доводів відповідача про достатність доведення недійсності правочину під час розгляду даного спору без необхідності заявлення вимоги про його недійсність в межах окремого позову, суд приймає до уваги наведені вище положення законодавства, згідно яких будь-який договір є обов'язковим до виконання, окрім нікчемних договорів та визнаних в судовому порядку недійсних договорів.
Тобто, договір від 01.04.2025 може не породжувати передбачені ним наслідки лише у випадку його нікчемності або наявності саме рішення суду про визнання такого договору недійсним.
Водночас, враховуючи межі позовних вимог, суд у даному випадку позбавлений можливості самостійно, без заявлення відповідної позовної вимоги, визнати недійсним договір в спорі про стягнення боргу.
Відтак з огляду на те, що презумпція правомірності договору поставки від 01.04.2025 не спростована, а позовна вимога про недійсність договору в справі №924/770/25 не заявлена, суд відхиляє відповідні заперечення відповідача та не досліджує доводи щодо недійсності договору від 01.04.2025.
Додатково суд зауважує, що відповідач мав право звернутись із зустрічним позовом у справі №924/770/25, проте, не реалізував його.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності із ч. 1 ст. 665 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Із наявних в матеріалах справи доказів вбачається та не заперечується відповідачем, що позивачем в повному обсязі виконано вимоги договору та поставлено ТОВ "Олійний край" товар на загальну суму 8 029 620,42 грн.
Проте, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі оплачено поставлений товар, у зв'язку з чим 30.05.2025 між сторонами у справі укладено додаткову угоду до договору поставки, якою погоджено сплату відповідачем позивачу залишку заборгованості в розмірі 3 529 620,42 грн. до 09.06.2025.
На виконання умов додаткової угоди ТОВ "Олійний Край" перераховано ФГ "Барда-2007" 20.06.2025 250 000,00 грн., 24.06.2025 588 800,00 грн. та 27.06.2025 100 000,00 грн.
Доказів перерахування решти боргу у сумі 2 590 820,42 грн. матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано, з огляду на що суд доходить висновку про стягнення вказаної суми в судовому порядку та, відповідно, задоволення позовної вимоги.
Позивачем також нараховано 147 502,13 грн. пені за період з 10.06.2025 по 03.08.2025 та 20726,56 грн. втрат від інфляції за червень 2025 року.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
Судом здійснено перерахунок втрат від інфляції в ІПС "Законодавство" та встановлено правомірність здійснених нарахувань.
З приводу заперечень відповідача в частині не врахування індексу інфляції за липень 2025, суд зазначає, що визначення періоду нарахування є правом позивача. Відтак, з огляду на вчинення розрахунку останнім лише за червень 2025 року (аркуш 5 позовної заяви), що не суперечить вищевикладеним положенням законодавства та позиціям Верховного Суду, суд позбавлений можливості вийти за межі періоду нарахувань ФГ "Барда-2007" та врахувати втрати від інфляції за липень 2025 року.
Таким чином, 20 726,56 грн. втрат від інфляції підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.
Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Стаття 549 ЦК України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
У п. 6.1. договору передбачено, що у випадку, якщо «Покупець» здійснить оплату пізніше строків, передбачених п. 5.1 Договору, «Покупець» сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості несплаченого Товару за кожний день прострочення.
Позивачем розраховано пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості, проте, відповідні нарахування перевищують подвійну облікову ставку НБУ. Відтак, судом здійснено перерахунок пені в ІПС "Законодавство" в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та встановлено, що сума пені за період з 10.06.2025 по 03.08.2025 складає 121 023,26 грн., що і підлягає стягненню з відповідача. В стягненні 21 471,86 грн. пені суд відмовляє.
Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій у зв'язку зі складним фінансовим становищем ТОВ "Олійний Край" у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні, систематичними, хоча і з затримкою, проплатами.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Таким чином, втрати від інфляції не є штрафними санкціями та вони не можуть бути зменшені судом.
Водночас суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 (п. 137) зазначила, що для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки [див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 911/378/17 (911/2223/20)].
При вирішенні питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду також належить брати до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним усіх можливих заходів до виконання зобов'язання (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 910/11733/18, від 04 червня 2019 року у справі № 904/3551/18).
Також суду необхідно зважати на співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 920/1013/18, від 26 березня 2020 року у справі № 904/2847/19).
При цьому, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.
Суд зауважує, що надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (пункт 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
В даному випадку судом враховується, що договір укладено у квітні 2025 року, тобто, під час дії воєнного стану, тому відповідна обставина не може вважатись надзвичайною та неочікуваною; ТОВ "Олійний Край" не надано жодного доказу перебування у складному фінансовому становищі; розмір пені є незначним та складає 4,67% від розміру основного боргу.
Окрім того, судом приймається до уваги також поведінка відповідача під час розгляду спору, а саме, повне заперечення проти позовних вимог з мотивів відсутності повноважень у директора Товариства на підписання договору.
Таким чином, судом не встановлено та відповідачем не доведено наявності підстав для зменшення пені, з огляду на що суд відмовляє в задоволенні відповідного клопотання ТОВ "Олійний Край".
З всього вищевикладеного, позов у справі суд задовольняє частково та з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 590 820, 42 грн. основного боргу, 121 023,26 грн. пені, 20 726,56 грн. втрат від інфляції. У стягненні 21 471,86 грн. пені слід відмовити.
Витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олійний Край», код ЄДРПОУ 43617830 (29025, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Романа Шухевича, 8/7-В) на користь Фермерського господарства «БАРДА-2007» код ЄДРПОУ 35522891 (адреса: 32421, Хмельницька обл. Кам'янець-Подільський р-н, с. Рудка, вул. Сонячна, 2) 2 590 820, 42 грн. (два мільйони п'ятсот дев'яносто тисяч вісімсот двадцять гривень 42 коп.) основного боргу, 121 023,26 грн. (сто двадцять одну тисячу двадцять три грн. 26 коп.) пені, 20 726,56 грн. (двадцять тисяч сімсот двадцять шість гривень 56 коп.) втрат від інфляції, 40 988,55 грн. (сорок тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім грн. 55 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
У стягненні 21 471,86 грн. пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 06.11.2025
Суддя М.В. Музика
Віддрук. у 1 прим.: 1 - до справи; позивачу, відповідачу та представнику третьої особи адвокату Ковальчук Н.О. в ел. кабінет