Справа № 331/6186/25
Провадження № 1-кс/331/2059/2025
іменем України
06.11.2025
Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Запорізької області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погодженого прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №22025080000001603 від 02.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, про арешт майна, -
У провадження слідчого судді надійшло клопотання про арешт майна у якому зазначено, що слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000001603 від 02.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Так встановлено, що громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у тому, що не пізніше 01 серпня 2022 року, перебуваючи на території міста Токмак Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області, яке з 26.02.2022 та на час складення повідомлення про підозру є тимчасово окупованою територією представниками збройних формувань держави-агресора Російської Федерації (далі - зф держави-агресора РФ), діючи умисно, діючи із власних корисливих мотивів та з метою підтримання окупаційної влади, встановленої зф держави-агресора РФ, маючи проросійські погляди та критичне ставлення до діючої законної влади в Україні, усвідомлюючи протиправність своїх дій прийняв пропозицію невстановлених осіб із числа представників окупаційної влади м. Токмак Запорізької обл. та добровільно зайняв посаду оперативного чергового чергової частини у незаконному правоохоронному органі - т.зв. Управлінні внутрішніх справ м. Токмак і Токмацькому району Головного управління внутрішніх справ в Запорізькій області (мовою оригіналу «Управление внутренних дел по г. Токмак и Токмакскому району Главного управления внутренних дел по Запорожской области»), створеному на тимчасово окупованій території міста Токмак Пологівського району Запорізької області, на якій перебував до 01 березня 2023 року та у подальшому ОСОБА_5 , був переведений та добровільно зайняв посаду оперативного чергового чергової частини у реформованому незаконному правоохоронному органі - т.зв. відділу Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації «Токмацький» (мовою оригіналу «Отдел Министерства внутренних дел Российской Федерации “Токмакский“), створеному на тимчасово окупованій території міста Токмак Токмацької міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області.
20.09.2025 на підставі зібраних під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №22023080000001859 від 20.11.2023 відомостей, слідчим слідчого відділу Управління СБ України в Запорізькій області за погодженням із прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, повідомлено про те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України - добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.
Відповідно до матеріалів досудового розслідування, громадянин України ОСОБА_5 у період з 24.02.2022 і по теперішній час перебуває на тимчасово окупованій території України, а саме у місті Токмак Пологівського району Запорізької області.
Відповідно до вимог ч.3 ст.111, ч.8 ст.135 та ч.1 ст.278 КПК України, 20.09.2025 у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано відомості про повідомлення громадянина України ОСОБА_5 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Відтак, санкцією ч. 7 ст. 111-1 КК України, за якою ОСОБА_5 повідомлено про підозру, передбачена можливість додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.
Під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 є власником нерухомого майна, а саме:
-житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1632297023110, загальна площа (кв.м): 91.7, житлова площа (кв.м): 58.3;
-земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1646573823110, кадастровий номер: 2311000000:01:021:0118, площа (га): 0.0669.
Окрім того, наразі в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що наявні ризики відчуження та знищення наведеного вище переліку майна
ОСОБА_5 , тому з метою унеможливлення застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та подальшої його конфіскації, орган досудового розслідування вважає за доцільне, здійснити розгляд цього клопотання без повідомлення про це підозрюваного та сторону захисту, з метою запобігання настанню негативних наслідків для кримінального провадження.
Просить накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження на майно підозрюваного ОСОБА_5 , а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1632297023110, загальна площа (кв.м): 91.7, житлова площа (кв.м): 58.3;земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1646573823110, кадастровий номер: 2311000000:01:021:0118, площа (га): 0.0669.Розгляд клопотання здійснити без виклику підозрюваного
ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 .
Слідчий подав до суду заяву про розгляд клопотання без його участі, на задоволенні клопотання наполягає.
Згідно ч.1 ст. 172 КПК України неприбуття слідчого у судове засідання не перешкоджає його розгляду.
Фіксування розгляду клопотання технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних обставин.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділом Управління СБ України в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000001603 від 02.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України.
Згідно п.7 ч.2 ст.131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно із ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
За ч. 1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 1 додаткового (першого)протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено,що кожна фізична,або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше,як в інтересах суспільства і на умовах,передбачених законом,або загальними принципами міжнародного права.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A №98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно , підозрюваний ОСОБА_5 є власником нерухомого майна, а саме: житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1632297023110, загальна площа (кв.м): 91.7, житлова площа (кв.м): 58.3; земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1646573823110, кадастровий номер: 2311000000:01:021:0118, площа (га): 0.0669.
Слідчий суддя вважає, що матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують втручання у права та інтереси власника майна, враховуючи і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співмірність обмеження.
На цей час існують обґрунтовані підстави вважати, що вказане нерухоме майно, а саме земельна ділянка та будинок можуть бути продані чи оформлені на іншу особу.
В матеріалах кримінального провадження міститься достатньо даних, які свідчать про те, що ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому до підозрюваного необхідно застосувати арешт майна з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Незастосування накладення арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та беручи до уваги наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, доведеність необхідності такого заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Також суд звертає увагу, що заборона розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна, тому у частині задоволення клопотання щодо накладення арешту шляхом розпорядження житловим будинком, який на праві приватної належать ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання необхідно відмовити.
Дослідженням наявних матеріалів встановлено, що клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам ст.ст.170, 171 КПК України та належним чином обґрунтоване. Доведена необхідність такого арешту майна, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Крім того,слідча суддя звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Запорізької області лейтенанта юстиції ОСОБА_3 , погодженого прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №22025080000001603 від 02.10.2025 за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 7 ст. 111-1 КК України, про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1632297023110, загальна площа (кв.м): 91.7, житлова площа (кв.м): 58.3; що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1646573823110, кадастровий номер: 2311000000:01:021:0118, площа (га): 0.0669, що належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині клопотання відмовити.
Виконання ухвали доручити співробітникам УСБУ в Запорізькій області.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Роз'яснити, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвалу може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1