Рішення від 05.11.2025 по справі 922/2726/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2025 р. Справа № 922/2726/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Пугачові Д.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; код ЄДРПОУ: 30019801)

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (адреса: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1; код ЄДРПОУ: 03359500)

про стягнення 59843635,65 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Жирний О. С. (довіреність № 1-4032 від 26.08.2024);

відповідача - Смолякова І.О. (довіреність № ДР-2-0125 від 01.01.2025);

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (далі - відповідач) 59843635,65 грн. збитків

В обґрунтування своїх вимог позивач, зокрема, вказує на те, що впродовж періоду з березня 2018 року по червень 2018 року відповідачем, як суміжним оператором газорозподільної системи, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників), через неналежне виконання обов'язків Оператора ГРМ та замовника послуг транспортування із закупівлі природного газу для покриття власних виробничо-технологічних витрат природного газу для здійснення своєї господарської діяльності, здійснено відбір природного газу із газотранспортної системи в обсязі більшому, ніж подано до газотранспортної системи, чим порушено необхідне співвідношення (баланс) у газотранспортній системі. Позивач вказує, що внаслідок зазначених обставин, йому як оператору газотранспортної системи у вказаний період, завдано збитків в сумі 59843635,65 грн. в зв'язку з необхідністю подання 5 739,045 тис. куб. м, природного газу до газотранспортної системи для відновлення такого співвідношення в рамках заходів фізичного балансування шляхом купівлі і подання потрібного обсягу природного газу в газотранспортну систему з понесенням відповідних витрат.

При цьому позивач зазначає що, ним використано належний спосіб захисту порушеного права, який передбачено нормами чинного законодавства, а саме, він звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним між сторонами Договором № 1512000744 від 17.12.2015, однак рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 у справі № 922/1381/20, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанції, в задоволенні його позову було відмовлено.

В подальшому ж, Верховним Судом було прийнято постанови від 18 лютого 2022 у справі № 918/450/20 (місячне балансування) та від 01 червня 2022 у справі № 922/3987/19 (добове балансування), якими було докорінно змінено практику Верховного Суду із розгляду спорів щодо балансування обсягів природного газу (місячного та добового), при цьому право позивача на захист свого порушеного права, що полягав у стягненні заборгованості за надані послуги балансування, в порядку визначеному нормами спеціального законодавства, захищено не було.

З огляду на викладене, позивачем при зверненні до суду з позовом у даній справі заявляються до стягнення з відповідача збитки завдані утворенням негативного небалансу у газотранспортній системі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.08.2025 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.09.2025; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

У підготовчому засіданні 08.09.2025 оголошено перерву до 08.10.2025.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 задоволено усне клопотання представників відповідача від 08.09.2023 про позивача надати відповіді на запитання; зобов'язано позивача надати відповіді на запитання, поставлені відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Також в процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 19367/25 від 22.08.25) в якому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції відповідач, зокрема, вказує на те, що Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 №1639-ІХ (далі - Закон 1639-ІХ), який набрав чинності 29.08.2021, встановлено особливий порядок врегулювання заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 року включно, не сплаченої станом на розрахункову дату, тобто врегулювання заборгованості операторів ГРМ перед особою, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019. При цьому відповідач вказує, що ним виконано всі приписи вимог наведеного Закону, а отже заборгованість, яка є предметом розгляду даної справи врегульована саме цим Законом, що є підставою для закриття провадження у справі за п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Окрім того відповідач зазначає, що обставини існуючого спору були предметом дослідження судів різних інстанцій в межах справи № 922/1381/20. З цього приводу відповідач вказує, що підставою позовів у справах №922/2726/25 та №922/1381/20 є обставини стягнення заборгованості за надані послуги місячного балансування. У справі № 922/1381/20 періодом, що входив до предмету розгляду справи був січень - червень 2018 року в обсязі 32 945,08 тис. куб. м, а у справі № 922/2726/25 періодом розгляду є березень - червень 2018 року природного газу в об'ємі 5 739,045 тис. куб. м, відтак спірні правовідносини сторін у цих справах є незмінними, проте у даній справі позивач намагається доповнити позов новими обставинами, зберігши первісні обставини та змінивши посилання на норми матеріального права, що не є зміною підстав позову. Тобто, спір у наведених справах виник про той самий предмет і з тих самих підстав.

При цьому, рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 у справі № 922/1381/20, залишеним без змін постановами судів апеляційної та касаційної інстанції, в задоволенні його позову було відмовлено. В даних судових рішеннях зазначено, що відповідачем не надано суду доказів наявності небалансів в системі у заявлені позивачем періоди, не надано суду доказів резервування частини діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання ним обов'язків з балансування системи, а також не підтверджено вчинення Оператором ГТС заходів спрямованих на усунення загрози цілісності газотранспортної системи.

Позивач надав суду відповідь на відзив (вх. № 19641/25 від 27.08.25) в якому спростовує доводи відповідача, викладені у відзиві, та наполягає на задоволенні заявленого позову.

Зокрема позивач зазначає, що негативні для нього результати розгляду справи № 922/1381/20 вказують на те, що через договірні механізми шляхом надання відповідних послуг балансування витрати на природний газ Позивачу не компенсовані, а тому спосіб захисту порушеного права, визначений нормами спеціального законодавства - Кодексом ГТС, себе вичерпав. Однак, слід розуміти, що gозивач поніс витрати, пов'язані з невиконанням dідповідачем обов'язків Оператора ГРМ закупити природний газ, а не лише договірних зобов'язань з оплати послуг балансування і такі витрати залишились не компенсованими. При цьому позивач вказує, що захист його порушеного права після вичерпання договірних механізмів може здійснюватися так само і в інший спосіб на засадах загального цивільного законодавства подібно тому, як вказав Верховний Суд у постанові від 28.07.2021 у справі № 927/1041/19, який і був реалізований у справі № 922/2726/25.

Щодо посилань відповідача на Закон 1639-ІХ позивач зазначає, що цим законом передбачено певний порядок (механізм) врегулювання заборгованості між сторонами та наявність між сторонами узгоджених документів, які в даному випадку відсутні у сторін даної справи, а саме, між сторонами відсутній договір про організацію взаєморозрахунків - договір, що укладається між учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу для погашення заборгованості (грошових зобов'язань) та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону.

Позивач також зазначає, що Законом 1639-ІХ визначено лише можливий механізм погашення заборгованості операторів газорозподільних систем за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газорозподільної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплаченої станом на розрахункову дату. Проте, даний механізм не є тотожним поняттю припинення існування цієї заборгованості в силу закону, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. При цьому позивач зазначає, що оскільки у справі № 922/1381/20 відмовлено у стягненні боргу на підставі відповідного договору, відповідно єдиним варіантом відшкодування витрат позивача є стягнення завданих йому збитків у справі № 922/2726/25.

Відповідач не скористався своїм правом на подання заперечень.

Також на виконання ухвали від Господарського суду Харківської області від 08.09.2025 позивачем надано відповіді на поставлені відповідачем питання (вх. № 22061/25 від 23.09.25).

Відповідачем надано суду заперечення щодо заяви свідка (вх. № № 22315/25 від 25.09.25) в яких вказує на необґрунтованість тверджень, викладених в заяві свідка та зазначає, що дана заява взагалі не може вважатись заявою свідка та відповіддю на запитання, оформленою в порядку ст. 90 ГПК України з дотриманням вимог ст. 88 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2025.

В судовому засіданні 22.10.2025 оголошено перерву до 05.11.2025.

В процесі розгляду справи по суті відповідач надав суду письмові пояснення (вх. № 25178/25 від 30.10.25) в яких зокрема зазначає, що враховуючи те, що сума боргу за договором № 1512000744 від 17.12.2015 в розмірі 59 843 635,65 грн виникла внаслідок наявності у відповідача негативних добових небалансів у спірний період, така сума є врегульованою (списаною) відповідно до положень Закону № 1639-ІХ та Закону № 1730-VIII після відкриття провадження у справі, предмет спору у справі відсутній, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі.

Відповідач вказує, що його включено до відповідного Реєстру, що свідчить про те, що він є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1639-ІХ та на даному етапі зі свого боку повністю виконав умови процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості, що підтверджується підписаним актом. Крім того, з метою вчинення юридично значимої дії, АТ «Харківгаз» направлено до НКРЕКП лист з проханням вжити заходи встановлені Законом 1639-ІХ,. У відповідь НКРЕКП повідомило, листом № 9446/16.1.1/7-23 від 06.09.2023, що не є стороною договору про організацію взаєморозрахунків, не має повноважень на затвердження обсягів, що підлягають врегулюванню, а посилається, при цьому, на Міністерство енергетики України, як на розпорядника коштів та відповідального виконавця бюджетної програми відповідно до норм Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених ЗУ «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» затвердженого постановою КМУ від 12.10.2022 № 1179.

Таким чином, відповідач вказує, що договір про реструктуризацію на сьогоднішній день ще не підписаний, оскільки не затверджено обсяги, що підлягають врегулюванню та погашенню за рахунок державних коштів. Відповідач зазначає, що дані обставини не залежать від нього, тому позовна заява про стягнення у даній справі, на його думку, є безпідставна.

Позивач також надав суду письмові пояснення (вх. № 25636/25 від 04.11.2025) в яких, зокрема зазначає, що станом на даний час між сторонами у справі не вчинено жодних юридично значимих дій спрямованих на врегулювання заборгованості у визначений Законом № 1639 спосіб, а саме не укладено договір про організацію взаєморозрахунків.

Також позивач звертає увагу суду, що Законом 1639 визначено лише визначено можливий механізм погашення заборгованості операторів газорозподільних систем за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газорозподільної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплаченої станом на розрахункову дату. Проте, даний механізм не є тотожним поняттю припинення існування цієї заборгованості в силу закону, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для закриття провадження у даній справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. При цьому, оскільки у справі № 922/1381/20 відмовлено у стягненні боргу на підставі відповідного договору, відповідно єдиним варіантом відшкодування витрат позивача є стягнення завданих йому збитків у справі № 922/2726/25.

Також позивач посилається на актуальну судову практику в розгляді судами спорів в аналогічних правовідносинах, та зазначає що такі спори вирішуються саме на користь позивача.

На судове засідання 05.11.2025 прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, просить суд її задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, позивач до 01.01.2020 року виконував функції оператора газотранспортної системи, тобто суб'єкта господарювання, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Законом України «Про ринок природного газу»).

Діяльність Позивача як Оператора ГТС була врегульована, зокрема, такими нормативно-правовими актами:

- Законом України «Про ринок природного газу»;

- Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС, тут і далі посилання на Кодекс ГТС здійснюється в його редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2-3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

Відповідач у спірний період був суміжним оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ), тобто суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до п. 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС:

Оператор суміжної системи - оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, оператор іншої газотранспортної системи, який співпрацює з оператором газотранспортної системи;

Суміжна система - інша газотранспортна система, газорозподільна система, газосховище, установка LNG, система суміжного газовидобувного підприємства, інша система, що мають фізичне з'єднання з газотранспортною системою;

Враховуючи наведене, відповідач у правовідносинах із позивачем є оператором суміжної системи, який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу відповідно до Ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 19.06.2017 № 809 та відповідно до ст. ст. 37, 38 Закону «Про ринок природного газу» повинен забезпечувати здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів; придбавати енергоресурси, необхідні для здійснення своєї господарської діяльності, у недискримінаційний та прозорий спосіб.

Права та обов'язки відповідача визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, Кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Отже, права і обов'язки відповідача, порядок та умови взаємовідносин на ринку природного газу, зокрема, врегульовано: Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, а також Кодексом газорозподільних систем, який затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494.

З рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 по справі № 922/1381/20, яке набрало законної сили, вбачається що 17.12.2015 між позивачем, як оператором, та відповідачем, як замовником, підписано договір транспортування природного газу №1512000744, згідно п. 2.1 якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену у цьому договорі вартість таких послуг.

Згідно п. 2.3 договору, послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).

Пунктом 2.4 договору передбачено, що обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору.

Відповідно до п. 2.5 договору приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу.

Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (п. 2.6 договору).

Відповідно до п. 2.7 договору, оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

Додатки 1, 2, 3 є невід'ємною частиною цього договору. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу (п. 2.8. договору).

Згідно з п. 3.2 договору оператор має право, зокрема, стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором; користуватися іншими правами, передбаченими цим договором та чинним законодавством України, для забезпечення належного надання послуг, а також для виконання обов'язків оператора газотранспортної системи.

Відповідно до п. 4.1 договору замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; дотримуватися обмежень, встановлених цим договором та кодексом, негайно виконувати розпорядження диспетчерської служби оператора; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку, визначеному цим договором; не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому договорі; вчасно врегульовувати небаланси.

Згідно з п.п. 9.1, 9.2 договору у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу у строк до 12 числа місяця, наступного за газовим місяцем, замовник зобов'язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу. Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою:

В (балансування) = БЦГ х К х QБГ, де:

БЦГ - базова ціна газу; QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2.

При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

Згідно з п. 9.4 договору оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Розбіжності щодо вартості послуг балансування підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість послуг балансування, яку замовник зобов'язаний сплатити в строк, визначений пунктом 9.4 цього договору, визначається за даними оператора (п. 9.5 договору).

Відповідно до п. 11.1 договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформляються оператором і замовником актами наданих послуг.

Згідно з п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.

Пунктом 11.5 договору передбачено, що оператор і замовник зобов'язуються здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.

Згідно з п. 17.1 договору, цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31 грудня 2016 року, умови договору застосовуються до відносин сторін, які виникли до його укладення, а саме з 01 грудня 2015 року. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Окремо сторонами підписано додаткову угоду №1 від 30.12.2016 до вищевказаного договору, згідно з якою внесено зміни та доповнення у п.п. 8.2, 8.4, 10.4, 17.1 (продовжено дію договору до 31.01.2017). Пункт 9.4 викладено у наступній редакції: "9.4 Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних у абзаці другому цього пункту, зобов'язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів.

Оплата вартості послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій а державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період".

Позивач здійснив алокацію обсягів природного газу, за результатами чого у відповідача були виявлені обсяги негативних місячних небалансів у січні 2018 в обсязі 13 260,254 тис.куб.м., у лютому 2018 в обсязі 11 119,600 тис.куб.м., у березні 2018 в обсязі 5 504,786 тис. куб.м, у квітні 2018 в обсязі 1952,157 тис.куб.м.. у травні 2018 в обсязі 566,588 тис.куб.м., у червні 2018 в обсязі 541,691 тис.куб.м., що відображено в актах надання послуг балансування обсягів природного газу, розрахунках вартості послуг балансування та звітах по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем).

У зв'язку із нездійсненням АТ “Харківгаз» заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, АТ “Укртрансгаз» надало АТ “Харківгаз» послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 415056840,09 грн., про що було оформлено односторонні акти про надання таких послуг №01-18-1512000744 БАЛАНС від 31.01.2018, №02-18-1512000744-БАЛАНС від 28.02.2018., №03-18-1512000744-БАЛАНС від 31.03.2018, №04-18-1512000744-БАЛАНС від 30.04.2018, №05-18-1512000744-БАЛАНС від 31.05.2018, №06-18-1512000744-БАЛАНС від 30.06.2018, які надіслано відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу, які було отримано відповідачем.

На підтвердження негативних місячних небалансів позивач надав до матеріалів справи копії актів надання послуг балансування обсягів природного газу за період з січня-червня 2018 складені ним в односторонньому порядку, копії розрахунків вартості послуг балансування та рахунків на оплату таких послуг за спірний період та супровідні листи разом з якими вказані документи направлялись на адресу відповідача засобами поштового зв'язку.

З підстав стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу в розмірі 217810660,09 грн. за період з січня 2018 року по червень 2018 року, а також 3% річних в розмірі 17799488,30 грн. та інфляційних втрат в розмірі 34090525,42 грн. за договором транспортування природного газу № 1512000744 від 17.12.2015 позивач звернувся до суду з позовом в межах справи № 922/1381/20.

Однак, рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2020, яке було залишено без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 та Постановою Верховного Суду від 06.09.2021 по справі № 922/1381/20 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

При прийнятті відповідних рішень суди виходили з того, що позивачем не надано суду доказів наявності небалансів в системі, у вказаний період, не надано доказів резервування частини діючої ємності газосховища, потужності закачування та відбору газосховища, що необхідні для виконання обов'язків з балансування системи.

Судами встановлено, що Позивач посилаючись на наявність заборгованості Відповідача з оплати послуг балансування у розмірі 217 810 660,09 грн, не надав детального розрахунку заборгованості, документів, що підтверджують нарахування та оплати за даним договором із зазначенням призначення платежів (платіжних доручень, виписок банку, деталізованих звірок взаємних розрахунків за вказаний період, тощо).

Судами також встановлено, що сторонами не укладались додатки 1, 2, 3 до договору, якими визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, які повинні містити схеми потоків газу через вузли обліку природного газу, їх місце розташування на схемі, межі балансової належності або схематичні позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки, а позивач не передавав об'єми (обсяги) природного газу в точках комерційного обліку. Тобто , сторони фактично не погодили предмет договору (потужність та обсяг транспортування газу), що є істотною умовою, не визначили перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника. Отже, суди дійшли висновку, що складені АТ "Укртрансгаз", на підставі пункту 11.4 договору, односторонні акти надання послуг балансування обсягів природного газу, не можуть бути належними доказами на підтвердження визначення обсягів та вартості послуг балансування газу у вказаний період, а тому Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту надання Відповідачу послуг балансування.

Разом з тим, в межах даної справи позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача 59843635,65 грн. збитків. В обґрунтування своїх вимог позивач, зокрема, посилається на те, що впродовж періоду з березня 2018 року по червень 2018 року відповідачем, як суміжним оператором газорозподільної системи, який на підставі ліцензії здійснював діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників), через неналежне виконання обов'язків Оператора ГРМ та замовника послуг транспортування із закупівлі природного газу для покриття власних виробничо-технологічних витрат природного газу для здійснення своєї господарської діяльності, здійснено відбір природного газу із газотранспортної системи в обсязі більшому, ніж подано до газотранспортної системи, чим порушено необхідне співвідношення (баланс) у газотранспортній системі.

Позивач вказує, що для здійснення діяльності з розподілу природного газу та відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРС, Оператор ГРМ укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності. Оператор ГРМ для забезпечення власної господарської діяльності (в тому числі для фізичного балансування ГРМ, об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат в ГРМ) закуповує природний газ у власника природного газу (в тому числі ГДП, ВБГ, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах (пункт 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРМ).

Позивач зазначає, що таким чином, відповідно до положень ст. ст. 37, 38 Закону «Про ринок природного газу» та згідно глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРС, відповідач зобов'язаний був закупити природний газ в обсягах, достатніх для здійснення власної господарської діяльності з розподілу природного газу, а саме для фізичного балансування ГРМ, об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат в ГРМ. Натомість відповідач в порушення таких обов'язків протягом березня - червня 2018 не здійснював закупівлю необхідної кількості обсягу природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ, відповідно а ні сам відповідач, а ні жодний постачальник, не здійснив подання необхідної кількості обсягів природного газу на точку входу до газотранспортної системи для потреб відповідача, проте з точки виходу з газотранспортної системи відповідачем здійснено відбір обсягів природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ.

Позивач зазначає, що закуплених відповідачем обсягів природного газу на віртуальній торговій точці по результатам розрахункових періодів газового місяця було недостатньо для повного покриття власних відборів природного газу АТ «Харківгаз» як Оператора ГРМ, у зв'язку з чим величина остаточних відборів відповідача кожного місяця перевищувала обсяги поданого природного газу до газотранспортної системи.

Позивач вказує, що обсяги природного газу, використані відповідачем на ВТВ та власні потреби, визначені самим відповідачем, що підтверджується:

- алокаціями (звітами) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Харківгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за звітні місяці спірного періоду (розділ VІ, VІІ Звіту);

- звітами про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Харківгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів);

- звітами про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за період березень - червень 2018;

Окрім того, обсяг небалансу підтверджується звітами по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування, складеними АТ «Укртрансгаз» на виконання вимог Кодексу ГТС.

Позивач зазначає, що загальний обсяг природного газу, який використаний відповідачем на ВТВ та власні потреби становить 8 349,861 тис.м.куб, з яких 174,349 тис.м.куб було придбано відповідачем та подано до ГТС позивача, за актами приймання-передачі газу на ВТП, а також обсяг 2 436,467 тис.м.куб було сплачено/ врегульовано відповідачем. Таким чином, перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу у березні - червні 2018 у відповідача склало 5 739,045 тис.куб.м, чим було порушено необхідне співвідношення та зумовлено вжиття позивачем заходів фізичного балансування для його відновлення шляхом купівлі і подання потрібного обсягу природного газу в газотранспортну систему з понесенням відповідних витрат.

Отже, як стверджує позивач, протиправна бездіяльність відповідача полягає в невиконані ним вимог ст. ст. 37, 38 Закону «Про ринок природного газу» та приписів розділу ІІІ Кодексу ГРС, оскільки останній не закупив природний газ для покриття власних відборів природного газу відповідача, як Оператора ГРМ, та протиправні дії відповідача з відбору природного газу, понад обсяги підтверджених йому номінацій природного газу та передачі таких обсягів на вході до газотранспортної системи, а саме, протиправно відібрано на точці виходу з газотранспортної системи природний газ в обсязі 5 739,045 тис.куб.м для забезпечення власної господарської діяльності, власником якого є Позивач, разом призвели до втрати власного майна позивача та завдання йому збитків в розмірі вартості такого майна, а саме, в сумі 59843635,65 грн.

Позивач також зазначає, що він вже звертався із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги місячного балансування обсягів природного газу, наданих останньому у період, в тому числі, березень - червень 2018 (справа № 922/1381/20). Однак, у спосіб визначений нормами спеціального законодавства (стягнення заборгованості за надані послуги місячного балансування) вказана заборгованість не була стягнута на користь АТ «Укртрансгаз», оскільки Верховний Суд постановою від 6 вересня 2021 року у справі № 922/1381/20 рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021, про відмову у задоволенні позовних вимог, залишив без змін.

Однак, в подальшому, Верховним Судом було прийнято постанови від 18 лютого 2022 у справі № 918/450/20 (місячне балансування) та від 01 червня 2022 у справі № 922/3987/19 (добове балансування), якими було докорінно змінено практику Верховного Суду із розгляду спорів щодо балансування обсягів природного газу (місячного та добового). Але враховуючи наявність рішення у справі № 922/1381/20 звернення із новим позовом з аналогічними підставами та вимогами про стягнення з АТ «Харківгаз» заборгованості за надані послуги балансування, зокрема за березень - червень 2018 на підставі Договору № 1512000744 від 17.12.2015, є неможливим в силу ст. 75 ГПК України. Відтак, право АТ «Укртрансгаз» на захист свого порушеного права, що полягав у стягненні заборгованості за надані послуги балансування, в порядку визначеному нормами спеціального законодавства, захищено не було. При цьому, як зазначає позивач, у справі № 922/1381/20 судами не було встановлено фактів відсутності відбору обсягів природного газу АТ «Харківгаз» із газотранспортної системи. Водночас, у зв'язку із відбором АТ «Харківгаз» обсягів природного газу із газотранспортної системи для власної господарської діяльності у період березень - червень 2018, АТ «Укртрансгаз» здійснювалися закупівлі необхідних обсягів природного газу, у тому числі для покриття небалансів, що виникли внаслідок протиправної поведінки зазначеного оператора газорозподільних мереж, що призвело до втрати майна Товариства, яке належить йому на праві власності.

Зважаючи на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові по справі № 927/1041/19, що є аналогічною справі № 922/1381/20, позивач в межах даної справи звернувся з позовом про стягнення збитків.

Надаючи правову кваліфікацію існуючим між сторонами правовідносинам суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Як вже зазначалося, відповідач у правовідносинах із позивачем є оператором суміжної системи, який здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу відповідно до Ліцензії, виданої згідно з постановою НКРЕКП від 19.06.2017 № 809 та відповідно до ст. ст. 37, 38 Закону «Про ринок природного газу» повинен забезпечувати здійснення покладених на нього цим Законом функцій за рахунок своїх фінансових, матеріально-технічних, людських та інших ресурсів; придбавати енергоресурси, необхідні для здійснення своєї господарської діяльності, у недискримінаційний та прозорий спосіб.

Права та обов'язки відповідача визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, Кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Отже, права і обов'язки відповідача, порядок та умови взаємовідносин на ринку природного газу, зокрема, врегульовано: Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, а також Кодексом газорозподільних систем, який затверджено постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494.

В даному випадку, на Позивача як Оператора ГТС покладено обов'язок здійснення балансування газотранспортної системи, чим згідно з п. 5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС є діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування.

Балансування системи - діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування (п. 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС).

Фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу (п. 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС).

Комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі алокації (п. 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС).

Позивач в рамках здійснення балансування газотранспортної системи здійснює, зокрема, фізичне балансування, чим є заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи , а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу (п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС).

Цілісність газотранспортної системи - стан газотранспортної системи, за якого тиск фізико-хімічні показники природного газу залишаються в межах між мінімальним та максимальним рівнями, визначеними оператором газотранспортної системи, що технічно гарантують транспортування природного газу (п. 47 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»).

Оператор ГТС вживає заходи фізичного балансування в цілому відносно всього небалансу в газотранспортній системі, що утворюється всіма суб'єктами ринку природного газу, тим самим забезпечується той стан газотранспортної системи, що технічно гарантує транспортування природного газу. Водночас в межах заходів комерційного балансування визначається небаланс кожного конкретного суб'єкта для його врегулювання.

Згідно з п. 2 розділу XIII Кодексу ГТС Оператор газотранспортної системи надає послуги балансування виключно з метою підтримання звичайного рівня функціонування газотранспортної системи в разі недотримання замовниками послуг транспортування своїх підтверджених номінацій.

Правова природа послуг балансування при негативному місячному небалансі полягає у відшкодуванні на договірних засадах вартості спожитих обсягів природного газу Оператору газотранспортної системи, які подаються ним на точку входу в газотранспортну систему в межах заходів фізичного балансування.

Відбори обсягів природного газу з точки виходу з газотранспортної системи без подачі обсягів природного газу на точку входу до газотранспортної системи призводять не лише до порушення необхідного співвідношення та утворення негативного небалансу, а передусім, є свідченням того, що відбір енергоресурсу здійснюється за рахунок технологічного газу, яким наповнена газотранспортна система для підтримання тиску, забезпечення процесу транспортування, належного функціонування системи тощо.

Відбір природного газу у такий спосіб суб'єктами ринку безумовно впливає на рівень тиску в газотранспортній системі, відповідно падіння тиску та його низький рівень технічно не забезпечують гарантію транспортування природного газу, що очевидно стає загрозою цілісності газотранспортної системи. Оператор газотранспортної системи з метою відвернення такої загрози невідкладно вимушений компенсувати падіння тиску в газотранспортній системі подачею додаткових обсягів природного газу, тим самим замістити здійснені з точки виходу відбори обсягів природного газу, що не подавались на точку входу до газотранспортної системи. В цьому полягає мета фізичного балансування. Для цього АТ «Укртрансгаз» здійснюється закупівля необхідного ресурсу природного газу відповідно до підпункту 1 п. 3 розділу ХІІІ Кодексу ГТС.

Якщо існує загроза цілісності газотранспортної системи, оператор газотранспортної системи вживає таких заходів, зокрема, купівлю-продаж природного газу за короткостроковими договорами в точці, в якій відбувається передача природного газу, а в разі відсутності такої можливості - за конкурсною процедурою та за ринковими цінами (пп.1 п. 3 розділу ХІІІ Кодексу ГТС).

Пунктом 10 розділу XIII Кодексу ГТС встановлено, що Оператор ГТС (Позивач) для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.

В даному випадку, Газорозподільна система, оператором якої є Відповідач, є суміжною системою безпосередньо приєднаною до газотранспортної системи, оператором якої є позивач, у зв'язку з чим, природний газ з газотранспортної системи до вказаної газорозподільної системи фізично надходить через фізичні точки входу/виходу між ними. Відповідно до п. 3 розділу ІІ Кодексу ГРМ надходження природного газу до ГРМ здійснюється в місцях її фізичного з'єднання з: газотранспортною системою; суміжними газорозподільними системами; мережами газодобувних підприємств та виробників біогазу або інших видів газу з альтернативних джерел, об'єкти яких підключені до ГРМ.

З урахуванням вказаних положень Кодексу ГТС загальний обсяг надходження природного газу до ГРМ Відповідача складається:

- з обсягів надходження з газотранспортної системи Позивача у фізичних точках виходу до газорозподільної системи (пп. 1 п. 2 глави 2 розділу II Кодексу ГТС);

- з обсягів перетоків природного газу з суміжної газорозподільної системи у фізичних точках входу/виходу в місцях фізичного з'єднання між ними, які охоплюються створеною в газотранспортній системі Позивача однією віртуальною точкою виходу до газорозподільної системи Відповідача (п. 4 глави 2 розділу II Кодексу ГТС) (за вирахуванням обсягів якщо перетік відбувається в протилежному напрямку з газорозподільної системи в іншу суміжну газорозподільну систему, в такому випадку загальних обсяг надходження природного газу до ГРМ зменшується на обсяг переданого природного газу в суміжну ГРМ);

- з обсягів перетоків природного газу, що фактично передаються газовидобувним підприємством в газорозподільну систему Відповідача у фізичних точках входу/ виходу в місцях фізичного з'єднання між ними шляхом заміщення обсягів природного газу, що подаються газовидобувним підприємством до газотранспортної системи Позивача на віртуальну точку входу з газорозподільної системи Відповідача (пп. 2 п. 1 глави 2 розділу IІI Кодексу ГТС), на обсяги природного газу, що надходять з газотранспортної системи Позивача на віртуальній точці виходу до газорозподільної системи Відповідача (у зустрічному напрямку шляхом документального заміщення зустрічних потоків).

Відповідно до п. п. 4 п. 2 глави 7 розділу ІІІ Кодексу ГТС, приймання-передача природного газу між оператором газотранспортної системи та оператором газорозподільної системи відбувається в точках комерційного обліку газу на газорозподільних станціях і оформлюється актами приймання-передачі, що підписуються представниками цих сторін не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним.

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, на виконання зазначених вимог Кодексу ГТС, позивач та відповідач підписали акти приймання-передачі газу на ГРС за період березень - червень 2018, якими підтверджуються загальні обсяги природного газу, передані із газотранспортної до газорозподільної системи.

Водночас, відповідно до п.1 глави 3 Розділу ХІІ Кодексу ГТС для забезпечення належного виконання оператором газотранспортної системи процедури алокації по замовниках послуг транспортування (в розрізі його споживачів) в точках виходу до газорозподільних систем оператори відповідних газорозподільних систем зобов'язані подавати оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний обсяг споживання природного газу кожним споживачем (у тому числі побутовим споживачем), об'єкти якого підключені до газорозподільної системи та якому (його точкам комерційного обліку) оператор газорозподільної системи в установленому порядку присвоїв персональний EIC-код як суб'єкта ринку природного газу (окремої точки комерційного обліку) та передав його до бази даних оператора газотранспортної системи.

Також, відповідач, на виконання зазначених обов'язків Оператора ГРМ за період березень - червень 2018, подав позивачу:

- Алокації (звіт) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Харківгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за спірний період;

- Звіти про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Харківгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів);

- Звіти про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за спірний період.

Судом також враховується, що діяльність відповідача не може здійснюватися відокремлено (автономно) від магістральних мереж, так як лише транспортування природного газу магістральним трубопровідним транспортом та його передача надалі в мережі операторів ГРМ - технологічно можливий шлях, враховуючи специфіку, властивості природного газу та особливі параметри для його транспортування.

Верховним Судом також неодноразово робились висновки щодо обставин здійснення діяльності Операторів ГРМ, зокрема у Постанові від 15.07.2022 у справі № 921/184/21:

«8.19. Отже, здійснення господарської діяльності відповідачем як Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам».

Таким чином, протягом березня - червня 2018, з газотранспортної системи, оператором якої до 31.12.2019 було АТ «Укртрансгаз», надходили до газорозподільної мережі Оператора ГРМ (АТ «Харківгаз»), обсяги природного газу, які були розподілені споживачам, які перебувають в зоні ліцензованої діяльності відповідача.

Для здійснення діяльності з розподілу природного газу та відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРС, Оператор ГРМ укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ для забезпечення фізичного балансування ГРМ та власної господарської діяльності.

Оператор ГРМ для забезпечення власної господарської діяльності (в тому числі для фізичного балансування ГРМ, об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат в ГРМ) закуповує природний газ у власника природного газу (в тому числі ГДП, ВБГ, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах (пункт 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРМ).

Таким чином, відповідно до положень ст. ст. 37, 38 Закону «Про ринок природного газу» та згідно глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРС, відповідач зобов'язаний був закупити природний газ в обсягах, достатніх для здійснення власної господарської діяльності з розподілу природного газу, а саме для фізичного балансування ГРМ, об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат в ГРМ.

Натомість як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення таких обов'язків протягом березня - червня 2018 не здійснював закупівлю необхідної кількості обсягу природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ, відповідно а ні сам відповідач, а ні жодний постачальник, не здійснив подання необхідної кількості обсягів природного газу на точку входу до газотранспортної системи для потреб відповідача. Проте з точки виходу з газотранспортної системи відповідачем здійснено відбір обсягів природного газу для покриття виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ.

Закуплених Відповідачем обсягів природного газу на віртуальній торговій точці по результатам розрахункових періодів газового місяця було недостатньо для повного покриття власних відборів природного газу АТ «Харківгаз» як Оператора ГРМ, у зв'язку з чим величина остаточних відборів Відповідача кожного місяця перевищувала обсяги поданого природного газу до газотранспортної системи.

Осяги природного газу, використані відповідачем на ВТВ та власні потреби, визначені самим відповідачем, що підтверджується:

- алокаціями (звітами) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Харківгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за звітні місяці спірного періоду (розділ VІ, VІІ Звіту);

- звітами про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Харківгаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів);

- звітами про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за період березень - червень 2018;

Окрім того, обсяг небалансу підтверджується звітами по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування, складеними АТ «Укртрансгаз» на виконання вимог Кодексу ГТС.

Як вбачається зі складеної позивачем з цього приводу Таблиці 1, загальний обсяг природного газу, який використаний відповідачем на ВТВ та власні потреби становить 8 349,861 тис.м.куб, з яких 174,349 тис.м.куб було придбано відповідачем та подано до ГТС позивача, за актами приймання-передачі газу на ВТП, а також обсяг 2 436,467 тис.м.куб було сплачено/ врегульовано відповідачем.

Таким чином, перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу у березні - червні 2018 у АТ «Харківгаз» склало 5739,045 тис.куб.м, чим було порушено відповідачем необхідне співвідношення та зумовлено вжиття позивачем заходів фізичного балансування для його відновлення шляхом купівлі і подання потрібного обсягу природного газу в газотранспортну систему з понесенням відповідних витрат.

Отже, в данеому випадку, протиправна бездіяльність відповідача полягає в невиконані ним вимог ст. ст. 37, 38 Закону «Про ринок природного газу» та приписів розділу ІІІ Кодексу ГРС, оскільки відповідач у спірний період не закупив природний газ для покриття власних відборів природного газу відповідача, як Оператора ГРМ. При цьому, протиправні дії відповідача з відбору природного газу понад обсяги підтверджених йому номінацій природного газу та передачі таких обсягів на вході до газотранспортної системи, (відповідач протиправно відібрав на точці виходу з газотранспортної системи природний газ в обсязі 5739,045 тис.куб.м для забезпечення власної господарської діяльності, власником якого є Позивач) разом призвели до втрати власного майна позивача та завдання йому збитків в розмірі вартості такого майна.

При цьому, як свідчать матеріали справи, для вжиття заходів фізичного балансування в частині порушення співвідношення обсягів природного газу, спричиненого внаслідок протиправних дій відповідача, позивачем у березні - червні 2018 було придбано 5 739,045 тис.куб.м. природного газу на загальну вартість 59 843 635,65 грн, які були подані Позивачем до газотранспортної системи для відновлення порушеного співвідношення обсягів природного газу в цій частині.

Таким чином, Позивач витратив 5 739,045 тис.м.куб природного газу. Тобто, зазначене призвело до втрати майна Позивача та позбавило можливості використання оператором газотранспортної системи витрачених на балансування ГТС обсягів природного газу та власних коштів в розмірі витрачених коштів на закупівлю спірних обсягів природного газу, що складають 59 843 635,65 гривень.

Позивач вимагає стягнення з відповідача зазначеної суми як збитків.

З цього приводу судом враховується, що відповідно до ст. 623 ЦК України, яка кореспондується із положеннями ст. 225 ГК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 218 ГК України у сфері господарювання застосовуються господарські санкції, однією з яких є відшкодування збитків. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За загальним правилом, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вини.

Суд констатує, що у спірних правовідносинах наявні всі підстави для притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності із застосуванням господарської санкції у вигляді відшкодування (стягнення) збитків, оскільки в таких правовідносинах наявне вчинене відповідачем правопорушення, про що свідчить наявність складу цивільного правопорушення.

Щодо протиправної поведінки відповідача.

Внаслідок протиправної бездіяльності відповідач у березні - червні 2018 в порушення вимог ст. ст. 37, 38 Закону «Про ринок природного газу» та згідно глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРС, вимог Кодексу ГТС не здійснив закупівлю природного газу в обсягах необхідних для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газорозподільної системи, одночасно здійснюючи свою господарську діяльність вчинив протиправні дії з відбору та використання для вищезазначених потреб у спірний період 5 739,045 тис.куб.м природного газу з газотранспортної системи, який належить позивачу; при цьому також внаслідок протиправної бездіяльності відповідач в порушення положень законодавства не врегулював негативний небаланс, що виник внаслідок його протиправних дій.

Також відповідачем у спірний період систематично порушувалось право позивача на безпечне функціонування та стабільну роботу газотранспортної системи (за надійну та безпечну експлуатацію якої на виключних засадах відповідав позивач) шляхом перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу в газотранспортну систему та відбором вказаних обсягів відповідачем. Зазначене ж призводило до порушення необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу. Таким чином, відбір Оператором ГРМ природного газу з газотранспортної системи, власником якого є Позивач, свідчить про наявність протиправної поведінки Відповідача, яка завдала шкоди Позивачу.

Щодо наявності завданих збитків позивачу.

Як свідчать матеріали справи, позивач для уникнення порушення співвідношення обсягів природного газу в газотранспортній системі, спричиненого внаслідок протиправних дій Відповідача, закупив та здійснив його подання до газотранспортної системи газу в обсязі 5 739,045 тис.м.куб, загальна вартість якого, виходячи із положень ст. 623 ЦК України та ст. 225 ГК України, становить 59 843 635,65 грн, що складають реальні збитки Позивача.

Щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Відповідачів та завданими збитками.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками позивача полягає у тому, що належний позивачу на праві власності природний газ в обсязі 5 739,045 тис.куб.м, який було подано позивачем до газотранспортної системи для відновлення співвідношення в рамках заходів фізичного балансування, був безпідставно відібраний відповідачем на точці виходу із газотранспортної системи в обсягах, які він не придбавав та не подавав на точку входу до газотранспортної системи для транспортування, та використаний відповідачем в процесі здійснення власної господарської діяльності під час розподілу природного газу. Внаслідок зазначеного позивач втратив власне майно та зазнав реальних збитків в розмірі вартості втрачених обсягів.

Щодо наявності вини відповідача.

Наявність вини Відповідача полягає у невиконанні ним обов'язку закупити природний газ у власника природного газу (в тому числі ГДП, ВБГ, оптового продавця, постачальника) для забезпечення власної господарської діяльності (в тому числі для фізичного балансування ГРМ, власних виробничо-технічних потреб та для покриття фактичних втрат і виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ), на загальних підставах та ринкових умовах, встановленого п. 4 глави 6 розділу ІІІ Кодексу ГРМ, з одночасним протиправним відбором обсягів природного газу з газотранспортної системи на точці виходу, відібраних ним для покриття виробничо-технологічних витрат природного газу в ГРМ, за відсутності джерел надходження, без подачі обсягів природного газу, що мали бути закупленими Відповідачем, до газотранспортної системи на точці входу.

Також наявність вини Відповідача полягає у не врегулюванні його небалансу в порядку, визначеному Кодексом ГТС та у фактичному відборі спірних обсягів з ресурсів природного газу Позивача, без підтверджених номінацій.

Щодо розміру збитків у вигляді витрат, понесених позивачем на закупівлю природного газу та балансування газотранспортної системи, завданих внаслідок протиправних дій відповідача.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Також, відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (ч. ч. 3-4 ст.225 ГК України).

У роз'ясненні Вищого господарського суду України №02-5/215 від 01.04.1994 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», зокрема зазначено наступне: «Що ж до відшкодування вартості втраченої речі, то позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі дійсної її вартості на момент розгляду справи. Однак це не виключає права потерпілої особи крім вартості речі вимагати стягнення збитків, заподіяних у зв'язку із втратою речі».

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про ринок природного газу» встановлено, що оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб'єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу.

Відповідно до ст. 22 Закону «Про ринок природного газу», на позивача, з метою виконання функцій, передбачених ч.1 ст. 20 цього Закону, було покладено обов'язки вживати необхідних заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, у тому числі безаварійної та безперебійної роботи газотранспортної системи; здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб; вживати інших заходів, необхідних для безпечної та стабільної роботи газотранспортної системи, що передбачені цим Законом або не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 22 Закону № 329, Оператор газотранспортної системи придбаває енергоресурси, необхідні для здійснення своєї господарської діяльності, у недискримінаційний і прозорий спосіб та на ринкових умовах

В даному випадку, як свідчать матеріали справи, на виконання обов'язків Оператора газотранспортної системи покладених Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, позивач у березні - червні 2019 здійснив закупівлю природного газу з метою врегулювання негативного небалансу в системі, в тому числі зумовленого діями Оператора ГРМ - АТ «Харківгаз», про що свідчать засвідчені копії договорів про закупівлю природного газу (з додатковими угодами до договорів):

- № 1712000417-ВТВ від 18.12.2017 з ТОВ «Еру трейдінг»;

- № 1709000301-ВТВ від 26.09.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1709000302-ВТВ від 26.09.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1709000303-ВТВ від 26.09.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1709000304-ВТВ від 26.09.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1709000305-ВТВ від 26.09.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1709000306-ВТВ від 26.09.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1712000407-ВТВ від 15.12.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1712000409-ВТВ від 15.12.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1712000411-ВТВ від 15.12.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1712000412-ВТВ від 15.12.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1712000414-ВТВ від 15.12.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1712000416-ВТВ від 15.12.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1712000654-ВТВ від 22.12.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1712000655-ВТВ від 22.12.2017 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

- № 1801000000-ВТВ від 04.01.2018 з АТ «НАК «Нафтогаз України»;

Безпосередній факт закупівлі природного газу в рамках зазначених договорів підтверджується актами приймання передачі природного газу за період березень - червень 2018; платіжними дорученнями щодо проведення позивачем оплати у рахунок закупленого природного газу в спірному періоді.

Окрім зазначеного, відповідно до глави 5 розділу XIV Кодексу ГТС кошти, отримані за надані послуги з балансування, можуть використовуватись оператором газотранспортної системи виключно на забезпечення балансування системи (п.2). Оператор газотранспортної системи зобов'язаний надавати Регулятору інформацію щодо діяльності, пов'язаної з наданням послуг з балансування, в обсягах та формах, установлених Регулятором (п.3).

Таким чином, позивачем за рахунок придбаних обсягів природного газу у березні - червні 2018 були вжиті заходи фізичного балансування газотранспортної системи, в т. ч. для забезпечення співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраних з точок виходу, яке було порушено внаслідок неподання до газотранспортної системи Позивача на точку входу 5 739,045 тис.м.куб природного газу для потреб відповідача та відбору ним на точці виходу, що стало наслідком протиправних дій відповідача.

Виходячи з такого, витрати, які позивач здійснив на закупівлю природного газу в обсязі 5 739,045 тис.куб.м (обсяг відбору природного газу із газотранспортної системи Відповідачем без подання такого обсягу до газотранспортної системи) у березні - червні 2018 року складають 59 843 635,65 грн, що є витратами позивача, які він поніс у спірний період в процесі балансування та підтримання тиску в газотранспортній системі та з метою забезпечення цілісності газотранспортної системи та вимог щодо експлуатації газотранспортної системи, а також витрати на закупівлю втрачених обсягів природного газу.

Такі витрати не були би понесені позивачем та, відповідно позивач би не вимушений був нести витрати, на закупівлю природного газу для відновлення порушеного права за умови належного виконання відповідачем у спірний період обов'язків, відповідно, оператора ГРМ та замовника послуг транспортування із закупівлі спірних обсягів природного газу для власної господарської діяльності, обов'язків із подачі номінацій позивачу та подачі природного газу до газотранспортної системи, із відбору природного газу з газотранспортної системи в обсягах підтверджених номінацій, із врегулювання негативних небалансів, дотримання обмежень встановлених Договором та Кодексом ГТС, та оплати послуг балансування.

За наведених обставин, заподіяні збитки підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

При цьому, не спростовують відповідних висновків суду доводи відповідача про наявність рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 (яке було залишено без змін Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 та Постановою Верховного Суду від 06.09.2021) по справі № 922/1381/20 яким було відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу в т.ч. за спірний період.

З цього приводу суд зазанчає, що обставини встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.2020 у справі № 922/1381/20, залишеним без змін за результатами його апеляційного та касаційного перегляду, мають преюдиційне значення, в силу частини 4 статті 75 ГПК України, та не потребують повторного доведення.

В постанові Верховного Суду від 06.09.2021 по справі № 922/1381/20 зокрема зазанчено наступне:

«66. Судами встановлено, що сторонами не укладались додатки 1, 2, 3 до договору, якими визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, які повинні містити схеми потоків газу через вузли обліку природного газу, їх місце розташування на схемі, межі балансової належності або схематичні позначення іншого обладнання чи засобів вимірювальної техніки, а позивач не передавав об'єми (обсяги) природного газу в точках комерційного обліку. Тобто , сторони фактично не погодили предмет договору (потужність та обсяг транспортування газу), що є істотною умовою, не визначили перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх фізичних точках входу/виходу до відповідного замовника. Отже, суди дійшли висновку, що складені АТ "Укртрансгаз", на підставі пункту 11.4 договору, односторонні акти надання послуг балансування обсягів природного газу, не можуть бути належними доказами на підтвердження визначення обсягів та вартості послуг балансування газу у вказаний період, а тому Позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту надання Відповідачу послуг балансування.».

Таким чином, у межах справи 922/1381/20 судами встановлена відсутність між сторонами договірних зобов'язань у частині надання послуги з балансування в газотранспортній системі в спірному періоді, з огляду на неузгодженість ними істотних умов (непідписання повноважними представниками сторін додатків №1, 2, 3 до договору), що стало підставою для відмови в задоволенні вимог АТ «Укртрансгаз».

При цьому, у справі № 922/1381/20 судами не було встановлено фактів відсутності відбору обсягів природного газу АТ «Харківгаз» із газотранспортної системи.

Разом з тим, судом також враховується що позивач поніс витрати, пов'язані з невиконанням відповідачем обов'язків Оператора ГРМ закупити природний газ (що підтверджується матеріалами справи), і такі витрати залишились не відшкодованими.

Суд також констатує, що у справі № 927/1041/19, що є аналогічною справі № 922/1381/20, Верховний Суд у постанові від 28.07.2021, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 927/1041/19, яким АТ «Укртрансгаз» відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за надані послуги балансування природного газу за період липень 2018 - лютий 2019 з АТ «Чернігівгаз», на підставі договору транспортування природного газу № 1512000712 від 17.12.2015, зазначив наступне:

«173. Враховуючи відсутність правової підстави для отримання Чернігівгазом послуг транспортування природного газу (неузгодження істотних договірних умов на надання послуг балансування), стягнення Укртрансгазом коштів може здійснюватися відповідно до положень ст. 1212 ЦК у разі доведення факту набуття Чернігівгазом природного газу, який належав Укртрансгазу, без достатньої правової підстави або шляхом стягнення суми збитків, якщо газ був придбаний Укртрансгазом з метою балансування негативних місячних небалансів, які виникли внаслідок відбирання Чернігівгазом природного газу для задоволення власних потреб, і не був компенсований Оператору ГТС через договірні механізми (оплату послуг балансування)».

В даному ж випадку, АТ «Укртрансгаз», зважаючи на вказану правову позицію Верховного Суду, звернулось до суду позовом до АТ «Харківгаз» в межах даної справи про стягнення збитків.

Суд також зазначає та враховує, що предмети та підстави позовів в межах справ № 922/1381/20 та 922/2729/25 є різними, що в свою чергу свідчить про відсутність правових підстав для закриття провадження у справі, як на цьому наполягає відповідач, зокрема у відзиві на позов.

Також в цьому контексті суд зазначає та при прийнятті даного рішення враховує наступні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 25.04.2024 у справі № 927/977/23:

«50. Разом з тим, Колегія суддів звертає увагу, що у цій справі скаржник на підтвердження власних доводів та заперечень надав у якості доказів: розрахунок середньозваженої ціни газу згідно з договорами на закупівлю природного газу за липень 2018 - лютий 2019; копії алокацій (звітів) про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу, відібраного з точки виходу AT "Чернігівгаз" між замовниками послуг транспортування, звітів про поділ фактичного обсягу (об'єму природного газу, відібраного з точки виходу АТ "Чернігівгаз", між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів); звітів про надходження та розподіл природного газу замовника послуг транспортування за період липень 2018 - лютий 2019 року, звітів по точкам входу/ виходу замовника послуг транспортування, складеними AT "Укртрансгаз" за період липень 2018 - лютий 2019 року, а також копії актів приймання-передачі на ГРС природного газу за липень 2018 - лютий 2019, актів прийому-передачі природного газу відповідачем від постачальників у віртуальній торговій точці за липень 2019 - лютий 2019 року, копії звітів AT "Укрнафта" за липень 2018 - лютий 2019.

51. Водночас, аналіз змісту судових рішень у справі № 927/1041/19 свідчить про те, що суд у зазначених справах, в межах доводів позивача, лише встановив відсутність договірних відносин між позивачем та відповідачем, а також досліджував такі докази як: договір транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000712, додатки до зазначеного Договору від 17.12.2015 №1512000712; односторонні акти про надання таких послуг: № 07-18-1512000712-БАЛАНС від 31.07.2018, № 08-18-1512000712-БАЛАНС від 31.08.2018, № 09-18-1512000712- БАЛАНС від 30.09.2018, № 10-18-1512000712-БАЛАНС від 31.10.2018, № 11-18- 1512000712-БАЛАНС від 30.11.2018, № 12-18-1512000712-БАЛАНС від 31.12.2018, № 01-19-1512000712-БАЛАНС від 31.01.2019, № 02-19-1512000712-БАЛАНС від 28.02.2019

52. Тобто, у цій справі скаржником подано інші докази, ніж ті, які були подані позивачем та були досліджені судом у справі № 927/1041/19, що може свідчити про наявність інших обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги у цій справі.

53. Водночас, аналіз змісту позовних вимог у цій справі та змісту судових рішень у справі №927/1041/19 свідчить про те, що у зазначеній справі суди не досліджували докази, подані скаржником на підтвердження та обґрунтування позовних вимог у справі № 927/977/23. Також скаржник не доводить наявність договірних відносин, а доводить, з урахуванням поданих інших доказів, наявність збитків, завданих неправомірними діями відповідача.

54. Тобто, суди попередніх інстанцій, зіславшись на обставини, зазначені у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 927/1041/19, не врахували, що у зазначеній справі не було предметом доказування набуття без достатньої правової підстави АТ "Чернігівгаз" природного газу, який належав АТ "Укртрансгаз".

58. Верховний Суд звертає увагу, що обставини надання послуг балансування на підставі договору та завдання збитків внаслідок незаконного відбору газу з газотранспортної системи передбачають відповідний перелік доказів, якими повинні підтверджуватися зазначені обставини. Тобто, якщо в першому випадку суди повинні встановити наявність договірних відносин в частині здійснення балансування системи, то у випадку завдання шкоди суди повинні дослідити в першу чергу причини виникнення збитків, їх наслідки, дії позивача та відповідача та чи наявний взаємозв'язок між діями відповідача та завданими позивачу збитками.»

Виходячи з аналізу висновків Верховного Суду, можна зробити висновки про те, що предметом та підставами позову у справі № 922/1381/20 були вимоги про стягнення боргу за надані послуги балансування на підставі договору та відповідних актів балансування, що лежить у площині комерційного балансування, тоді як у справі № 922/2726/25 відповідні обставини щодо надання послуг балансування вже не мають значення та не є підставами позову, а на підставі інших доказів дослідженню підлягають обставини завдання збитків, зокрема, законність набуття відповідачем природного газу за рахунок позивача, причинно-наслідковий зв'язок неправомірної поведінки Відповідача, які призвели до завдання збитків позивачу в результаті дій, що не виходить за межі фізичного балансування. З цього слідує, що при розгляді справи № 922/1381/20 про стягнення боргу за надані послуги балансування (комерційне балансування) не підлягають доказуванню та дослідженню докази, що стосуються фізичного балансування, зокрема, договори та акти закупівлі природного газу АТ «Укртрансгаз» та понесення у зв'язку з цим витрат, навіть якщо такі докази надані до матеріалів справи, тоді як у справі № 922/2726/25, що не стосується комерційного балансування, такі докази становлять основу підстав позову та підлягають дослідженню.

Суд також враховує правову наступну позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21:

«Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що у такій категорії справ, незалежно від того, здійснюється місячне чи добове балансування, а також яка саме редакція Кодексу ГТС застосовується до спірних відносин, позивач (оператор ГТС) не повинен доводити існування загрози цілісності ГТС, наявності в нього ресурсу природного газу саме для врегулювання небалансів відповідача, факт понесення реальних витрат на врегулювання небалансів саме відповідача, зокрема й факт купівлі-продажу оператором ГТС короткострокових стандартизованих продуктів.

Встановлення факту вчинення оператором ГТС заходів з фізичного балансування не входить у предмет доказування у цій справі (щодо стягнення заборгованості за врегулювання виниклих місячних/добових небалансів).

Між оператором ГТС та оператором ГРМ виникають відносини комерційного балансування, які врегульовані не розд. XIII, а розд. XIV Кодексу. Тому оператор ГТС не повинен додатково підтверджувати вчинення ним фізичного балансування (зокрема, договорами закупівлі природного газу, актами зберігання газу у газосховищах тощо).

Відтак Об'єднана палата уточнила висновки щодо застосування п. 3 розд. ХІІІ, п. 3 гл. 3 розд. ХІV Кодексу ГТС, викладені у постановах від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 14.12.2021 у справі № 923/909/19, від 19.03.2021 у справі № 922/3987/19, від 04.08.2021 у справі № 903/973/19, від 18.02.2022 у справі № 918/450/20, вказавши про те, що оператор ГТС не має доводити фактичне надання ним послуг шляхом надання доказів існування загрози цілісності ГТС, наявності в оператора ресурсу природного газу саме для врегулювання небалансів відповідача, докази понесення оператором ГТС реальних витрат на врегулювання небалансів саме відповідача, зокрема й факти купівлі-продажу оператором ГТС короткострокових стандартизованих продуктів.»

Таким чином в межах справи № 922/2726/25, передусім, підлягають дослідженню обставини завдання збитків внаслідок незаконного відбору газу з газотранспортної системи, що в свою чергу можуть підтверджуватися відповідним переліком доказів, якими повинні підтверджуватися зазначені обставини. Саме зазначене, з урахуванням вищенаведеного, зроблено судом при розгляді даної справи та винесенні даного судового рішення.

Щодо посилання Відповідача на Закон України № 1639-ІХ, суд зазначає.

Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" (далі - Закон 1639-ІХ), який набрав чинності 29.08.2021, встановлено особливий порядок врегулювання заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 року включно, не сплаченої станом на розрахункову дату, тобто врегулювання заборгованості операторів ГРМ перед особою, що здійснювала функції оператора ГТС до 31.12.2019.

В цілях погашення такої заборгованості операторів газорозподільних систем визначено проведення за рахунок видатків державного бюджету взаєморозрахунків обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за даними звітності, поданої операторами газорозподільних систем до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) (у тому числі до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими НКРЕКП (у тому числі Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), з урахуванням отриманих компенсацій витрат, збільшених на суму податку на додану вартість за ставкою, яка діяла у відповідних періодах надання послуг з розподілу природного газу, включену у вартість послуги для кінцевого споживача, за період до 31.12.2019 включно.

У ст. 2 Закону № 1639-IX вказано, що дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Згідно зі ст. 1 Закону № 1639-IX:

процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.

учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" вказаним Законом визначено учасником процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) без вимоги включення до відповідного Реєстру, в той час коли для операторів газорозподільних систем та операторів газосховищ, зазначено вимогу - включення до Реєстру.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Рішення про включення або про відмову у включенні до Реєстру приймається Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті (ч. 1, ч. 2 ст. 3 Закону № 1639-IX).

Постановою №1470 від 16.11.2022 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг АТ "Харківгаз" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу.

У ст. 6 Закону № 1639-IX передбачено, що на заборгованість за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами купівлі-продажу/ постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню: за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.

Відповідно до абз. 8 ч.1 ст.1 Закону № 1639-IX заборгованість операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1639-IX взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання, зокрема:

- обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за даними звітності, поданої операторами газорозподільних систем до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), з урахуванням отриманих компенсацій витрат, збільшених на суму податку на додану вартість за ставкою, яка діяла у відповідних періодах надання послуг з розподілу природного газу, включену у вартість послуги для кінцевого споживача, які виникли за період надання послуг з 1 січня 2020 року по 31 жовтня 2021 року, - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, а також за договорами постачання/ купівлі-продажу природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (абз.6 ч.1 ст.4 Закону № 1639-IX від 14.07.2021);

- обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за даними звітності, поданої операторами газорозподільних систем до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), з урахуванням отриманих компенсацій витрат, збільшених на суму податку на додану вартість за ставкою, яка діяла у відповідних періодах надання послуг з розподілу природного газу, включену у вартість послуги для кінцевого споживача, що утворилися за період з 1 листопада 2021 року по 28 лютого 2022 року, - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем за договорами постачання/купівлі-продажу природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної системи та власної господарської діяльності, укладеними з товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", а також за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року. У разі якщо різниця між фактичною вартістю послуг з розподілу природного газу та тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), буде перевищувати загальну суму заборгованості оператора газорозподільної системи перед кредиторами, зазначеними в абзацах сьомому - дев'ятому, одинадцятому статті 1 цього Закону, така різниця не підлягає компенсації у тарифі на розподіл природного газу та з інших джерел (абз. 7 ч.1 ст. 4 Закону № 1639-IX від 14.07.2021).

У ч. 1 ст. 5 Закону № 1639-IX від 14.07.2021 зазначено, що реструктуризації на умовах, визначених цим Законом, підлягає:

1) заборгованість постачальників природного газу, у тому числі реструктуризована, та операторів газорозподільних систем понад обсяги, врегульовані із застосуванням механізмів, визначених статтею 4 цього Закону:

за укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" договорами купівлі-продажу природного газу для постачання побутовим споживачам (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), використаного станом на розрахункову дату, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили;

за природний газ, переданий НАК "Нафтогаз України" операторам газорозподільних систем за договорами купівлі-продажу природного газу для виробничо-технологічних потреб станом на розрахункову дату, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили;

за послуги, надані операторам газорозподільних систем та постачальникам природного газу за договорами транспортування природного газу, перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили;

за послуги, надані операторам газорозподільних систем та постачальникам за договорами транспортування природного газу, перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили;

2) заборгованість особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, перед НАК "Нафтогаз України".

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону № 1639-IX реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.6 ст.5 Закону № 1639-IX від 14.07.2021).

У ч. 7 ст. 5 Закону № 1639-IX вказано, що кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Як свідчать матеріали справи, АТ "Харківгаз" бере участь в процедурах погашення заборгованості, передбачених Законом №1639-ІХ, постановою НКРЕКП від 14.07.2021 №1470 включений до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу. Для включення до Реєстру АТ "Харківгаз" разом із заявою до НКРЕКП подано Акт звіряння взаєморозрахунків (грошових зобов'язань) для врегулювання заборгованості відповідно до Закону 1639-ІХ станом на 31.10.2022 за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, яким підтверджено обсяг сум, які підлягають врегулюванню, що складає 1 224 885 432,55 грн., у тому числі за місячне, добове балансування за період з 01.01.2018 по 31.12.2019 по договору №1512000744 від 17.12.2015 у розмірі 1 193 804 243,73 грн.

Враховуючи, що на даний час державою здійснюється врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1639-ІХ, відповідач вважає, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, оскільки АТ "Харківгаз", як оператор ГРМ, має право на врегулювання несплаченої станом на 28.02.2022 заборгованості, яка виникла з 01.01.2018 по 31.12.2019 включно за процедурами, передбаченими Законом №1639-ІХ, а незастосування цього закону до спірних правовідносин може стати наслідком подвійного стягнення позивачем оплати по суті за той самий газ (як оплату за послуги балансування відповідно до приписів Кодексу ГТС (в даному спорі збитки), і як компенсацію згідно з приписами Закону 1639-ІХ.

Однак, з цього приводу суд зазначає, що Закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України) може мати місце у випадку, коли наявними в матеріалах справи доказами підтверджується припинення його існування (наприклад, сплата суми боргу , знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), і якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

В даному випадку, предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 59 843 635,65 грн завданих збитків.

При цьому суд зазначає та враховує, що Закон № 1639-ІХ передбачає певний порядок (механізм) здійснення дій щодо розрахунків з погашення заборгованості суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості або реструктуризації заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування.

Відповідно до п. 3 ст. 4 Закону № 1639-ІХ передбачено, що взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору , та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.

Окрім включення учасника до Реєстру для врегулювання заборгованості на підставі Закону № 1639-ІХ, є також обов'язковою умовою укладення між Позивачем та Відповідачем договору про організацію взаєморозрахунків із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України.

Крім цього, відповідно до положень ст. 5 Закону № 1639-ІХ реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. Так, кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.

Таким чином, з огляду на приписи Закону № 1639-ІХ передбачено певний порядок (механізм) врегулювання заборгованості між сторонами та наявність між сторонами узгоджених документів.

Однак, в даному випадку такі документи відсутні у сторін даної справи, а саме, між сторонами відсутній договір про організацію взаєморозрахунків - договір, що укладається між учасниками процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу для погашення заборгованості (грошових зобов'язань) та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону.

Крім того, Відповідачем не надано жодного доказу в обґрунтування клопотання про закриття провадження у даній справі, які б свідчили, що сторони дійсно вчинили вищезазначені дії згідно Закону № 1639-ІХ, а також доказів, які б свідчили про припинення існування заборгованості по даній справі.

До того ж, Законом 1639-ІХ визначено лише можливий механізм погашення заборгованості операторів газорозподільних систем за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газорозподільної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплаченої станом на розрахункову дату. Проте, даний механізм не є тотожним поняттю припинення існування цієї заборгованості в силу закону.

Зазначене, крім іншого, свідчить про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК України, на чому наполягає відповідач, зокрема у відзиві на позовну заяву.

Окрім того, саме по собі запровадження механізм погашення заборгованості операторів газорозподільних систем за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газорозподільної системи згідно з Законом 1639-ІХ жодним чином не забороняє позивачу ініціювати питання про стягнення з операторів газорозподільних систем збитків завданих утворенням негативного небалансу у газотранспортній системі.

До того ж, в даному випадку існуюча заборгованість відповідача на підставі Закону 1639-ІХ станом на даний час не є погашеною, а в межах справи № 922/1381/20 позивачу було відмовлено у її стягненні на підставі відповідного договору.

З урахуванням вищевикладеного, суд за наслідками розгляду справи приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявленого позову, та стягнення з відповідача на користь позивача 59 843 635,65 грн завданих збитків.

При прийнятті даного рішення суд також зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Під час ухвалення даного рішення суд особливу увагу звернув на факти та обставини, які враховані Господарським судом Харківської області та Східним апеляційним господарським судом, під час розгляду справи № 922/4194/20, та які, відповідно, на підставі положень ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді справи № 922/2513/25.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками розгляду справи позов підлягає задоволенню повністю, судові витрати у справі підлягають покладенню на відповідача.

За таких обставин, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 718123,62 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 13, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" (адреса: 61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, буд. 1; код ЄДРПОУ: 03359500) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (адреса: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; код ЄДРПОУ: 30019801):

59 843 635,65 грн. - завданих збитків;

718 123,62 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "06" листопада 2025 р.

Суддя О.І. Байбак