8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3238/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Чабан А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альянс-Україна", м. Харків
про стягнення 624802,62 грн.
за участю представників:
позивача - Жилко С.Є.
відповідача - Кривошеєнко О.Ю.
Позивач, Харківська міська рада, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альянс-Україна", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 624802,62 грн. за використання земельної ділянки по вул. Великій Панасівській, 108 у м. Харкові з кадастровим номером6310137200:02:003:0034 за період з 01.01.2020 по 28.01.2021. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору у сумі 9372,04 грн.
Ухвалою суду від 09.09.2025 позовну заяву Харківської міської ради залишено без руху. Позивачу був встановлений строк - протягом семі днів з дня вручення цієї ухвали суду усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду доказів оплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
16.09.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.09.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін; призначено підготовче засідання.
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.
03.10.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх.№ 22981 від 03.10.2025), згідно якого просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач вказує, що позов не ґрунтується на Законі, викладені в ньому доводи свідчать про відсутність правових, законодавчо визначених підстав для стягнення грошових коштів на підставі вимог ст. ст. 1212, 1214 ЦК України. Відповідач зазначає, що він є добросовісним землекористувачем ділянки за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 108, виконує з моменту набуття права власності на нежитлові приміщення, а саме - з 2011 року по сьогодні вимоги ст. 206 Земельного Кодексу України та ст. 286.5 Податкового кодексу України по оплаті за користування земельною ділянкою. Відповідач зазначає, що у даному випадку між сторонами виникли правовідносини не з орендного користування земельною ділянкою, а на підставі вимог діючого законодавства та домовленістю між сторонами була встановлена процедура саме викупу, а не оренди вищевказаної земельної ділянки. У 2019 році відповідач звернувся до органу місцевого самоврядування з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за адресою вул. Велика Панасівська, 108, з подальшим її викупом. Позивачем було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею орієнтовно 0,8800 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «Б-3» та літ «В-3 (виробничого призначення) по вул. Великій Панасівській, 108, на виконання якого було розроблено та затверджено проект землеустрою. Надалі, у встановленому законом порядку було отримано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки вказаної земельної ділянки та проведено оцінку, між позивачем та відповідачем було укладено договір №35/20 про внесення авансового внеску. Відповідно до рішення Харківської міської ради № 2241/20 від 19 серпня 2020 року було ухвалено оформити договір купівлі-продажу земельної ділянки. На виконання рішення, відповідачем було проведено оплату вартості земельної ділянки та між сторонами підписано договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,8861 га по вул. Велика Панасівська, 108 (кадастровий номер 6310137200:02:003:0034). Відповідач зазначає, що достатня правова підстава існувала, що підтверджується сукупністю дій відповідача та офіційно прийнятих рішень органу місцевого самоврядування щодо процедури викупу земельної ділянки, укладення між сторонами договору про внесення авансового внеску та здійсненні відповідного платежу з боку відповідача, а надалі укладення договору купівлі-продажу землі. ТОВ "Компанія "Альянс-Україна" завжди додержувалося правил здійснення господарської діяльності, вживало необхідних заходів для оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, вносило плату за землю у формі земельного податку, а позивачем не надано доказів ухилення відповідача від укладення договору оренди або перешкоджання позивачеві отримати доходи від оренди земельної ділянки, законне набуття відповідачем права на земельну ділянку виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень статті 1212, 1214 ЦК України. У відзиві також відповідач вказує на наявність у ТОВ "Компанія "Альянс-Україна" права постійного користування земельною ділянкою, яке перейшло до відповідача від попереднього користувача земельної ділянки - ДП «Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування». Відповідач зазначає, що з переходом права власності на об'єкти нерухомого майна у 2011 році до ТОВ "Компанія "Альянс-Україна" перейшло і право постійного користування на частку земельної ділянки по вул. Велика Панасівська, 108 у розмірі 8861 кв.м. Оскільки первинний користувач - ДП ««Харківський науково-дослідний інститут технології машинобудування» володів землею на праві постійного користування, то саме це право, в тому ж обсязі та на тих само умовах перейшло і до відповідача. За весь період користування земельною ділянкою за адресою: м. Харків, вул. Велика Панасівська, 108, ТОВ "Компанія "Альянс-Україна" в повному обсязі сплачено земельний податок на підставі норм Податкового Кодексу України. Доказом сплати земельного податку в пакеті документів для підготовки та прийняття рішення на сесії Харківської міської ради щодо відводу земельної ділянки, відповідачем була надана Довідка про відсутність заборгованості перед бюджетом, видана ГУ ДФС у Харківській області від 30.07.2019 року N 2323. Крім того, відповідач у відзиві зазначає про пропуск позивачем строків позовної давності на звернення до суду із даним позовом.
13.10.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх.№ 23691), згідно якої просить суд позовну заяву задовольнити повністю. У наданій відповіді на відзив позивач вказує на те, що оскільки відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата. Відсутність договору оренди не вказує на те, що відповідач не зобов'язаний сплачувати кошти за користування земельною ділянкою, адже у зв'язку із набуттям права власності на нежитлові приміщення (нерухоме майно), що розташоване на земельній ділянці, у нього автоматично виник обов'язок належним чином вносити плату за користування цією земельною ділянкою, враховуючи презумпцію оплатності використання земельних ділянок в України. Тобто, нормами чинного законодавства саме на власника нерухомого майна покладено обов'язок сплати коштів за користування земельною ділянкою. Будь-яких винятків щодо можливості не сплачувати плату за землю у період, в якому землекористувач бере участь у процедурі оформлення права власності на земельну ділянку, Податковий кодекс України та Земельний кодекс України не містять. При цьому, Харківська міська рада зазначає, що об'єктивно навіть під час процедури з оформлення права власності, землекористувач не перестає користуватися земельною ділянкою, на якій розташоване його нерухоме майно, поряд з цим, ще не маючи належним чином оформленого права на користування нею. У даному випадку наявність правовідносин між сторонами, спрямованих на укладення договору щодо набуття права власності на земельну ділянку не змінює оплатності характеру її користування за період до моменту набуття відповідачем її у власність. Щодо строків позовної давності позивач зазначає, що відповідно до вимог Закону України №540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020, а також пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, були продовжені на час дії в України карантину та воєнного стану, а отже позивачем не пропущені.
20.10.2025 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає на відсутність у даному випадку правових підстав для стягнення грошових коштів як безпідставно набутого майна. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що здійснені протягом 2019-2021 років дії уповноважених осіб Харківської міської ради, підтверджують, що Харківська міська рада, отримавши усі необхідні документи для викупу земельної ділянки ще в 2020 році мала намір отримати дохід саме від продажу цієї земельної ділянки, а не від надання її в орендне користування відповідачу. З огляду на наведене відповідач вважає, що між сторонами у справі склалися правовідносини, пов'язані як з користуванням спірною земельною ділянкою, так і пов'язані з її відчуженням, які врегульовано нормами Цивільного та Земельного кодексів України. Право на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі саме орендної плати на підставі норм ст. 1212 ЦК України виникає у власника земельної ділянки (зокрема відповідної ради) лише у випадку, коли не укладення договору щодо її відчуження є наслідком дій покупця - фактичного користувача, який, в такому разі, не може розраховувати на набуття такої ділянки у власність, а відтак і на виникнення підстав для сплати земельного податку, який у даному випадку відповідачем сплачувався у повному обсязі.
Представник позивача у судовому засіданні 03.11.2025 просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 03.11.2025 проти позову заперечувала з підстав викладених у відзиві на позов та запереченнях.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ТОВ «КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА» на праві власності зареєстровано наступне нерухоме майно за адресою м. Харків, вул. Велика Панасівська, 108: нежитлова будівля літ. «Б-3» загальною площею 4286,2 кв.м. на підставі свідоцтва № 566 від 28.04.2011 року виданого приватним нотаріусом ХМНО Шевцовим С.О. та нежитлова будівля літ. «В-3» загальною площею 2424,0 кв.м. на підставі свідоцтва № 1732 від 29.09.2011 року, виданого приватним нотаріусом ХМНО Шевцовим С.О.
У червні 2019 року ТОВ «КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА» звернулося до органу місцевого самоврядування з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 8700 кв.м. за адресою по вул. Велика Панасівська, 108, з подальшим її викупом.
Пунктом 21 додатку № 1 до рішення сесії Харківської міської ради від 21.08.2019 року № 1697/19 ТОВ «КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА» надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності площею, орієнтовно 0,8800 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «Б-3» та «В-3» (виробничого призначення) по вул. Великій Панасівській, 108.
На виконання зазначеного рішення було розроблено та затверджено проект землеустрою по відведенню зазначеної земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових приміщень.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру номер НВ-6311828932019 від 13.12.2019 площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:02:003:0034 складає 0,8861 га. Цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд переробної, машинобудівної та іншої промисловості. Вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «Б-3», «В-3» (виробничого призначення).
Рішенням 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 року № 2099/2 (п. 10 додатку № 1) відповідачу було надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки площею 0,991 га по вул. Велика Панасівська, 108 у Холодногірському районі м. Харкова, кадастровий номер 6310137200:02:003:0034 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «Б-3», «В-3» ( виробничого призначення). Пунктом 10.2. додатку визначено розмір авансового внеску 3% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.
26 травня 2020 року між Харківською міською радою та ТОВ «КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА» укладено договір про внесення авансового внеску. Відповідно до п. 2.1. договору розмір авансового внеску становить 795981,96 грн. Зазначена сума сплачена відповідачем на рахунок позивача платіжним дорученням № 108 від 27 травня 2020 року.
Рішенням 37 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 2241/20 від 19 серпня 2020 року (п. 20 додатку № 1) було ухвалено продати відповідачу земельну ділянку площею 0,8861 га з кадастровим номером 6210137200:02:003:0034 за адресою Велика Панасівська, 108 в м. Харкова за ціною продажу 3014000,00 грн.
Відповідачем на рахунок позивача було перераховано остаточну грошову суму 2218018,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 202 від 17 вересня 2020 року.
Листом Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 06.10.2020 року № 8012/0/225-20 підтверджено повна оплата відповідачем вартості земельної ділянки відповідно до рішення 37 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 19.09.2020 року № 2241/20 в розмірі 3014000,00 грн.
На підставі зазначеного рішення Харківської міської ради між позивачем та відповідачем - ТОВ «КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА» 29 січня 2021 року було укладено договір № 6/21 купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,8861 га із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення по вул. Велика Панасівська, 108 (кадастровий номер 6310137200:02:003:0034).
Право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано 29.01.2021 року за ТОВ «КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА».
За твердженнями позивача ТОВ «КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА» з моменту формування земельної ділянки - 13.12.2019 року по дату реєстрації права власності на неї - 29.01.2021 року використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 6210137200:02:003:0034 за адресою Велика Панасівська, 108 в м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст 125, 126 Земельного Кодексу України.
Згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 26.08.2025 року № 18269/5/20-40-04-07-12 ТОВ «КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА» обліковується платником податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6210137200:02:003:0034 за адресою Велика Панасівська, 108 та за даними податкових декларацій з плати за землю платником задекларовано та сплачено за 11 місяців 2020 року - 397991,37 грн., за січень 2021 року - 29956,34 грн. земельного податку.
Враховуючи наведене позивач вважає, що ТОВ «КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА» у період з 01.01.2020 року по 28.01.2021 року не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, у зазначений період майно - грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 624802,62 грн.
Свої позовні вимоги Харківська міська рада обґрунтовує наявністю підстав для застосування ст.ст. 1212-1214 ЦК України та практикою Верховного Суду відображеною у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 922/3412/17, яка прийнята за результатами розгляду аналогічних правовідносин щодо врегулювання спору, що виник з приводу фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати. У п. 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберіг у себе кошти, які мав платити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Зазначені обставини та законодавці приписи на думку Харківської міської ради є підставою для звернення до суду із позовом до відповідача про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6210137200:02:003:0034 загальною площею 0,8861 га по вул. Великій Панасівській, 108 у м. Харкові.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог та заперечень на них, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об'єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.
Відповідно до ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Згідно ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Статтею 14 ПК України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Частиною 3 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі №6-88ц-13, постанова ВПВС у справі №587/430/16-ц, №629/4628/16-ц від 23.05.2018, №922/3412/17 від 20.11.2018, №917/1739/17 від 04.12.2019).
За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст. 179, 190 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним.
До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 року у справі № 922/207/15, постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду дід 23.05 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, постанов Верховного Суду від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі № 9227207/15, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17).
Предметом даного позову Харківської міської ради є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов'язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів). Розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, розрахований міською радою виходячи з розміру орендної плати за землю.
Отже, позивач вважає, що внаслідок використання відповідачем у період з 01.01.2020 року по 28.01.2021 року без укладення договору оренди землі, не сплачувало у встановленому законодавчими актами розмірі плату за користування земельною ділянкою, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки грошові кошти, чим порушила охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради, як позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідач у червні 2019 року звернувся до Харківської міської ради із заявою про надання згоди на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «Б-3» та літ «В-3» по вул. Великій Панасівській, 108, з метою подальшого викупу цієї земельної ділянки.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що здійснені протягом 2019-2021 років дії уповноважених осіб Харківської міської ради, зокрема: ухвалення рішення про надання згоди на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки по вул. Великій Панасівській, 108 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. Б-3, В-3, прийняття рішення про надання дозволу на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки та укладення договору про внесення авансового внеску в рахунок оплати земельної ділянки, ухвалення рішення про оформлення договору купівлі-продажу земельної ділянки та як наслідок підписання договору купівлі-продажу земельної ділянки - достеменно підтверджують, що Харківська міська рада, отримавши усі необхідні документи для викупу земельної ділянки ще в 2020 році мала намір отримати дохід саме від продажу цієї земельної ділянки, а не від надання її в орендне користування відповідачу.
З огляду на наведене між сторонами у справі склалися правовідносини, пов'язані як з користуванням спірною земельною ділянкою, так і пов'язані з її відчуженням, які врегульовано нормами Цивільного та Земельного кодексів України.
Виходячи з аналізу норм Цивільного, Земельного та Податкового кодексів України, у випадку укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки міська рада втрачає своє право на отримання плати за землю у розмірі орендної плати, а отримує право на отримання земельного податку. Натомість дзеркально трансформуються обов'язки іншої сторони правовідносин, яка замість обов'язку щодо сплати орендної плати набуває обов'язку щодо сплати земельного податку.
З огляду на викладене вище, для правильного вирішення спору, предметом якого є стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, у разі виникнення між сторонами правовідносин, пов'язаних з оформленням та подальшим відчуженням вказаної земельної ділянки, важливе значення має надання оцінки поведінці учасників таких правовідносин.
Так, право на стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі саме орендної плати на підставі норм ст. 1212 ЦК України виникає у власника земельної ділянки (зокрема відповідної ради) лише у випадку, коли не укладення договору щодо її відчуження є наслідком дій покупця - фактичного користувача, який, в такому разі, не може розраховувати на набуття такої ділянки у власність, а відтак і на виникнення підстав для сплати земельного податку.
При цьому, якщо буде встановлено, що покупець в межах правовідносин, пов'язаних з відчуженням земельної ділянки комунальної форми власності, діяв належним чином відповідно до встановлених актами цивільного законодавства та договором правил поведінки, які відповідають критеріям розумності, добросовісності, справедливості, а натомість дії продавця таким критеріям не відповідали, то така особа (продавець) мала право розраховувати на стягнення з покупця на свою користь суму безпідставно збережених коштів за фактичне користування вказаною ділянкою не в розмірі орендної плати, а в розмірі земельного податку, право на отримання якого було би нею отримано за результатами реалізації сторонами договору своєї правомірної поведінки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №922/3507/20.
Судом встановлено, що відповідач з моменту набуття права власності на об'єкти нерухомого майна сплачував в дохід держави земельний податок, у 2019 році звернувся до Харківської міської ради із заявою про викуп земельної ділянки та вживав всіх необхідних заходів щодо оформлення права власності на земельну ділянку, у зв'язку із набуттям права власності на нерухоме майно.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював усі необхідні дії пов'язані із вчасним виконанням процедури викупу земельної ділянки, а те, що договір купівлі-продажу було підписано фактично через п'ять місяців після ухвалення органом місцевого самоврядування рішення щодо оформлення договору та перерахування коштів за земельну ділянку, жодним чином не залежало від волі покупця.
Крім того, матеріали справи також не містять доказів на підтвердження обґрунтованого зволікання уповноважених осіб Харківської міської ради щодо вирішення питання про вчасне підписання договору купівлі-продажу після внесення з боку відповідача авансового внеску та внесення повної оплати вартості земельної ділянки..
В розумінні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) до змісту поняття майно до об'єктів права власності можуть належати правомірні очікування/законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу. При цьому правомірні очікування/законні сподівання, у разі, коли вони дійсно мають місце, підлягають захисту навіть тоді, коли не порушено принцип юридичної визначеності.
У справі ПайнВеліДевелопмент ЛТД та інші проти Ірландії Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.
Отже відповідач у даному випадку подавши до Харківської міської ради усі необхідні для оформлення викупу землі документи, сплативши у травні 2020 року авансовий внесок, а у вересні 2020 року повну вартість земельної ділянки, що підтверджується листом Харківської міської ради від 06.10.2020 року № 8012/0/225-20, правомірно очікувало на вчасне та швидке оформлення договору купівлі-продажу.
Крім того, як зазначено вище, Верховним Судом зроблено висновок, що, якщо судами буде встановлено, що покупець в межах правовідносин, пов'язаних з відчуженням земельної ділянки комунальної форми власності діяв належним чином відповідно до встановлених актами цивільного законодавства та договором правил поведінки, які відповідають критеріям розумності, добросовісності, справедливості, а натомість дії продавця таким критеріям не відповідали, то така особа (продавець) мала право розраховувати на стягнення з покупця на свою користь суми безпідставно збережених коштів за фактичне користування вказаною ділянкою не в розмірі орендної плати, а в розмірі земельного податку, право на отримання якого було би нею отримано за результатами реалізації сторонами договору своєї правомірної поведінки.
В той же час, як свідчать надані до справи з боку позивача та відповідача документи, увесь час користування земельною ділянкою ТОВ «КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА» у відповідності до вимог діючого Податкового законодавства, сплачувало земельний податок за користування земельною ділянкою, що окремо доводить його добросовісність та вказує на безпідставність заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь Харківської міської ради безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2020 року по 28.01.2021 року у сумі 624802,62 грн.
29.01.2021 ТОВ «КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА» набуло право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки. При цьому, договір купівлі-продажу був підписаний міською радою без будь-яких зауважень наявності заборгованості щодо орендної плати за користування земельною ділянкою.
ТОВ «КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА» вчиняло усі необхідні дії з метою набуття у власність спірної земельної ділянки (оплата земельного податку, авансового внеску, придбання земельної ділянки, підписання договору, тощо). Обставини зволікання або ухилення відповідача щодо укладення договору купівлі-продажу землі, зловживання своїми правами, у період з 01.01.2020 по 28.01.2021 року матеріали справи не містять.
Установивши, що користування земельною ділянкою ТОВ «КОМПАНІЯ «АЛЬЯНС-УКРАЇНА» без укладеного договору оренди землі було зумовлене з метою забезпечення породження учасниками правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, тобто укладення договору купівлі-продажу цієї ж земельної ділянки, який в подальшому був укладений, суд прийшов до висновку, що спірне майно (земельна ділянка) не може вважатися набутим чи збереженим відповідачем без достатніх правових підстав, а тому підстави для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України відсутні.
У зв'язку із наведеним вище, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на поведінку сторін в межах правовідносин, пов'язаних з подальшим відчуженням земельної ділянки, ініціювання процесу купівлі-продажу спірної земельної ділянки та пов'язані з цим активні дії сторін. При цьому суд враховує висновки щодо застосування ст. 1212 ЦК України, які містяться у постановах Верховного Суду від 04.08.2021 у справі № 922/3507/20 та від 15.10.2019 у справі № 922/1379/18.
Щодо доводів відповідача про сплив строків позовної давності на звернення позивача із даним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється у три роки (ст. 257 ЦК України).
Разом з тим, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки позовної давності розраховуються з урахуванням заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) відповідно до приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-ІХ. Вказаним законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: "12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS CoV-2" від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09.12.2020 № 1236 (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020. наступними змінами до Постанови карантин неодноразово продовжувався.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022«Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України та діє до цього часу.
З огляду на те, що на підставі вищенаведених норм строки перебігу позовної давності продовжувалися, слід дійти висновку, що позивачем не пропущено строки звернення до суду з даним позовом.
При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про відмову у задоволенні позову, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Позивач: Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Альянс-Україна" (61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 108, код ЄДРПОУ 37188920).
Повне рішення складено "06" листопада 2025 р.
Суддя А.М. Буракова
Справа № 922/3238/25