21 жовтня 2025 рокуСправа № 921/678/24
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Боровця Я.Я.
за участю секретаря судового засідання Шевчук К.О.
розглянув заяву Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та щодо стягнення судового збору (вх. №1247 від 20.02.2025)
у справі №921/678/24
за позовом Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль
до відповідача Фізичної особи-підприємця Мудрієвського Богдана Степановича, АДРЕСА_1
про стягнення 163 611,07 грн збитків.
За участі представників сторін:
від позивача/заявника: Гатало М.Я. - адвокат,
від відповідача: Притула О.Б. - адвокат.
Учасникам судового процесу оголошено склад суду.
Фіксування судового засідання технічними засобами здійснюється відповідно до статті 222 ГПК України.
Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.
У судовому засіданні 21.10.2025 оголошено скорочене додаткове рішення.
Встановив:
У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/678/24 за позовом Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" до відповідача Фізичної особи-підприємця Мудрієвського Богдана Степановича, про стягнення 163 611,07 грн збитків.
12.02.2025 Господарським судом Тернопільської області прийнято рішення у справі №921/678/24, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Мудрієвського Богдана Степановича на користь Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" - 72 267 грн упущеної вигоди. Позовні вимоги про стягнення решти упущеної вигоди, відсотків і збитків від інфляції - відхилено.
19.02.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд") Приватне підприємство "Приватне мале підприємство "Лотос" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №1247 від 20.02.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн та про стягнення судового збору у розмірі 3 028,00 грн у справі №921/678/24.
Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2025, у зв'язку із перебуванням судді Чопка Ю.О. з 17.02.2025 по 02.03.2025 у відпустці, відповідно до п.2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, призначено повторний автоматизований розподіл справи №921/678/24 за результатами якого визначено суддю Боровця Я.Я.
Ухвалою суду від 25.02.2025 прийнято заяву Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та щодо стягнення судового збору (вх. №1247 від 20.02.2025) у справі №921/678/24, до розгляду. Судове засідання призначено на 25.03.2025.
Ухвалою суду від 25.03.2025 відкладено судове засідання щодо розгляду заяви Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та щодо стягнення судового збору (вх. №1247 від 20.02.2025) у справі №921/678/24 до повернення матеріалів справи із Західного апеляційного господарського суду.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2025 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мудрієвського Богдана Степановича, залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2025 у справі №921/678/24 - залишено без змін.
22.08.2025 матеріали справи №921/678/24 повернулись на адресу Господарського суду Тернопільської області.
Ухвалою суду від 03.10.2025 призначено судове засідання у справі №921/678/24 на 21.10.2025.
Представниця позивача/заявника в судове засідання 21.10.2025 з'явилася, підтримала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та щодо стягнення судового збору у справі №921/678/24 з підстав, викладених в ній, просила задоволити.
Представниця відповідача в судове засідання 21.10.2025 з'явилася, підтримала подане клопотання (вх. №1437 від 28.02.2025) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з підстав, викладених в ньому. Також щодо стягнення судового збору у розмірі 3028, 00 грн зазначила, що оскільки позовні вимоги задоволено частково, то судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, посилаючись на ст. 129 ГПК України.
Суд, розглянувши заяву та матеріали справи, прийшов до таких висновків.
Щодо стягнення судового збору, суд зазначає таке.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2025 у справі №921/678/24 (суддя Чопко Ю.О.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Мудрієвського Богдана Степановича на користь Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" - 72 267 грн упущеної вигоди. Позовні вимоги про стягнення решти упущеної вигоди, відсотків і збитків від інфляції - відхилено.
Втім, судом повністю не вирішено питання про розподіл судових витрат, зокрема у складі судового збору у розмірі 3028, 00 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2025 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мудрієвського Богдана Степановича, залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2025 у справі №921/678/24 - залишено без змін.
Абзац 2 частини 2 статті 233 ГПК України передбачає, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України з поміж питань, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду, зазначено розподіл між сторонами судових витрат.
Як визначено статтею 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати (п.3).
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
З аналізу наведеної правової норми вбачається, що додаткове рішення це засіб виправлення неповноти судового рішення.
У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20 зазначено, що зі змісту норми статті 244 ГПК України вбачається, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід'ємною складовою та ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
З системного аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що питання про стягнення (визначення, розподіл) судових витрат вирішується при вирішенні питання про закінчення судового провадження, тобто при закритті провадження у справі, залишенні позову без розгляду чи вирішенні спору по суті з ухваленням рішення суду.
Окремо питання про стягнення судових витрат вирішується у разі, якщо судом воно не вирішувалося при ухваленні відповідного судового рішення про закінчення розгляду справи.
Правова позиція викладена у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.05.2023 у справі № 910/4631/22, від 09.02.2022 у справі №904/4380/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 550/936/18.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Статтею 123 ГПК України, визначено, що судові витрати складаються з судового збору .
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Факт зарахування сплаченого позивачем при зверненні до суду з даним позовом судового збору в сумі 3028,00 грн до спеціального фонду державного бюджету України підтверджується Випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, сформованою Господарським судом Тернопільської області.
Статтею 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1).
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 3028,00 грн покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд встановив таке.
Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи долучено Ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВО №1092779 від 01.12.2024, зі змісту якого вбачається, що у даній справі адвокат Гатало Мар"яна Ярославівна (свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №000467 від 17.09.2021) надає Приватному підприємству "Приватне мале підприємство "Лотос", у Господарському суді Тернопільської області правову допомогу саме на підставі Договору про надання правової допомоги від 01.11.2021. Договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення ( пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України) .
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
За приписами статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, законодавцем прямо встановлено, що з метою підтвердження розміру судових витрат, які понесено в зв'язку з розглядом справи, стороні слід подати докази в строк, визначений в ч.8 ст.129 ГПК України, а саме до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно частин 1, 2 статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Як слідує із матеріалів справи, 09.12.2024 (дата подання позовної заяви), тобто разом з першою заявою по суті спору позивачем подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесло і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
19.02.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд") Приватне підприємство "Приватне мале підприємство "Лотос" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з заявою (вх. №1247 від 20.02.2025) про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн у справі №921/678/24, з відповідними доказами.
Таким чином, суд прийшов до висновку про дотримання позивачем порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку встановленому процесуальним законодавством.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
З матеріалів справи слідує, що 01.11.2021 між Приватним підприємством "Приватне мале підприємство "Лотос" (Клієнтом) та Гатало Мар"яною Ярославівною (Адвокатом) укладено Договір про надання правової допомоги.
Предметом даного Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту в усіх справах, які пов"язані чи можуть бути пов"язані із представництвом, захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів (п.1.1. Договору).
На виконання даного Договору, Клієнт надає право (уповноважує) Адвоката при здійсненні своїх повноважень: представляти інтереси Клієнта та приймати участь у судових засіданнях зокрема по господарських справах всіх судових інстанцій користуючись всіма процесуальними правами встановленими ГПК України (п.2.2. Договору).
Пунктом 4.1. Договору сторони домовились, що за правову допомогу, передбачену п.п.1.1.-.1.3. Договору - Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеною Додатком №1 до цього Договору.
Розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках до цього Договору (п.4.3. Договору).
Як визначено пунктом 7.1. Договору останній набирає чинності з моменту його підписання та діє до моменту досягнення позитивного результату або виконання Адвокатом всіх дій, необхідних для досягнення позитивного результату по справі для Клієнта.
14.10.2024 між Приватним підприємством "Приватне мале підприємство "Лотос" (Клієнтом) та Гатало Мар"яною Ярославівною (Адвокатом) укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги від 01.11.2021, якою внесено зміни в реквізити сторін в частині банківських даних та адреси Адвоката.
Факт надання адвокатських послуг підтверджується Актом приймання - передачі наданих послуг від 14.02.2025, в якому сторони вказали, що Адвокат надав Клієнту правову допомогу у господарській справі №921/678/24 відповідно до Договору про надання правової допомоги від 01.11.2021, а саме:
- усні консультації з правових питань - 2 год. * 500,00 грн = 1000,00 грн,
- усні консультація з оцінки документів по господарській справі - 1 год * 500,00 грн - 500,00 грн,
- оформлення позовної заяви у господарській справі №921/678/24 - 10 000,00 грн,
- участь у судових засіданнях - 08.01.2025, 27.01.2025, 12.02.2025 (вартість засідання - 500,00 грн) = 1500,00 грн,
- гонорар успіху - 2000,00 грн ( п.1 Акту).
Пунктом 2 Акту сторони підтвердили, що загальна вартість послуг, вказаних в п.1 цього Додатку, становить 15 000,00 (п"ятнадцять тисяч) грн.
Сторони погодили, що Клієнт зобов"язаний оплатити адвокату суму 15 000, 00 грн в термін до 18 лютого 2025 року включно (п.3 Акту).
Клієнтом здійснено оплату адвокатських послуг, що підтверджується платіжною інструкцією №397 від 14.02.2025 на суму 15 000,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу адвоката в сумі 15 000,00 грн є реальними та підтвердженими документально.
При цьому, зміст п. 4.1. Договору від 01.11.2021 та п.2 Акту свідчать про те, що сторонами було погоджено і визначено фіксовану вартість послуг адвоката.
Витрати, пов"язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті 126 ГПК України).
Як визначено частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 3, 4 статті 126 ГПК України).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст. 3, ст. 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (стаття 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах, - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" .
Правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12.
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pactasuntservanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Отже, суд при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката для цілей їх розподілу повинен брати до уваги саме згадану вище умову договору та не має підстав самовільно встановлювати інший розмір та порядок обчислення витрат, ніж той, який у відповідному порядку був закріплений у договорі.
Згідно частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз норм статей 126, 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Матеріалами справи підтверджено, що позовна заява б/н від 09.12.2024 (вх. №800) у справі №921/678/24 підготовлена та подана адвокатом Гатало Мар"яною Ярославівною.
Протоколи судових засідань у справі №921/678/24 свідчать про здійснення адвокатом Гатало М.Я. представництва інтересів Замовника (позивача) у даній справі (містяться в матеріалах справи).
Наведеним підтверджується факт надання позивачу адвокатом обумовлених Договором про надання правової допомоги від 01.11.2021 послуг у повному обсязі.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Правова позиція наведена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Отже, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є принципом господарського судочинства, а статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України - нормами процесуального права, які регламентують види судових витрат, розподіл судових витрат та визначають оптимальний порядок застосування.
При цьому, суд зазначає, що приписи статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, за результатами розгляду справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 905/1840/21.
За приписами частин 5 та 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Однак, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, у розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постанові Верховного суду від 30.01.2024 у справі №925/790/17(925/580/20) .
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналіз наведених норм ч.4 ст. 126 ГПК України, а також ст. 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, - зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Правова позиція наведена у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.01.2023 у справі №921/628/19.
Так, 28.02.2025 представник відповідача надіслала клопотання (вх.№1437) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Вказане клопотання заявлене з урахуванням критерію розумності, обґрунтованості та співмірності зі складністю справи та враховуючи те, що позовні вимоги задоволенні частково.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Висновки викладені у постановах від 07.11.2019 Верховного Суду у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
За змістом статей 2, 11, 13 - 15 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору, в тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання господарського судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення обов'язку доведення обставин, які мають значення для справи, саме на сторін, права яких є рівними, як і покладення на кожну сторону ризику настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог і заперечень, а також обсягу поданих доказів.
Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2025 у справі №921/678/24 (суддя Чопко Ю.О.), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Мудрієвського Богдана Степановича на користь Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" - 72 267 грн упущеної вигоди. Позовні вимоги про стягнення решти упущеної вигоди, відсотків і збитків від інфляції - відхилено.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2025 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Мудрієвського Богдана Степановича, залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 12.02.2025 у справі №921/678/24 - залишено без змін.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже витрати, понесені на професійну правничу допомогу, відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, у суду наявні підстави для часткового задоволення заяви щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу та щодо стягнення судового збору.
Керуючись статтями 42, 123, 126, 129, 221, 237, 238, 240, 241, 244 ГПК України, Господарський суд, -
1. Заяву Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу та щодо стягнення судового збору, задовольнити частково.
2. Судові витрати у складі судового збору у розмірі 1 337,47 грн покласти на відповідача та у розмірі 1 690,53 грн покласти на позивача.
3. Судові витрати у складі витрат, пов'язаних з розглядом справи - витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 625,50 грн покласти на відповідача та у розмірі 8 374,50 грн покласти на позивача.
4. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Мудрієвського Богдана Степановича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Приватного підприємства "Приватне мале підприємство "Лотос", вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 21153067 - 1 338,47 грн судового збору та 6 625,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.
5. Видати наказ стягувачеві після набрання додатковим рішенням законної сили.
6. У іншій частині заяви у задоволенні відмовити.
7. Примірник додаткового рішення направити учасникам у справі до електронного кабінету в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному ГПК України.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи можуть отримати інформацію у справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Повне додаткове рішення підписано "05" листопада 2025 року.
Суддя Я.Я. Боровець