Справа № 308/15082/25
06 листопада 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування арешту нерухомого майна та заборони на відчуження,-
Позивачка ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про скасування арешту нерухомого майна та заборони на відчуження.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2025 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.
Ознайомившись з матеріалами справи, суддею встановлено, що вказана позовна заява не відповідає вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175, ч.ч. 6, 8 ст. 178 ЦПК України, а тому її було залишено без руху, про що 20 жовтня 2025 постановлено відповідну ухвалу. Позивачу надано строк для усунення недоліків.
Про наслідки невиконання ухвали про залишення без руху позивачу було роз'яснено в самому тексті ухвали від 20.10.2025 року.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 27.10.2025, про що свідчить довідка про доставку електронного документа.
31.10.2025 року представник позивача на адресу суду надіслав клопотання про усунення недоліків, ознайомившись із яким приходжу до висновку, що позивачем не усунуто недоліки викладені в ухвалі від 20.10.2025.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України - позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 9 ст. 28 ЦПК визначено, що позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Частиною 10 ст. 28 ЦПК установлено, що позови до відповідача, який не має в Україні місця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
В позовній заяві позивач зазначає адресу відповідача ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 .
Як зазначено у ч. 6 ст. 187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Так, на виконання вимог зазначеної статті, судом було здійснено запити до відповідних органів щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.
06.11.2025 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла відповідь з ЄДДР № 1979147 з якої вбачається, що за вказаними параметрами особу не знайдено.
Таким чином позивачем вказано адресу місця проживання чи то перебування відповідача, за якою він не значиться та ніколи не значився зареєстрованим. Доказів, що відповідач був зареєстрованим за вказаною в позові адресою матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене вище, суд зазначає, що судом вживалися всі можливі заходи щодо встановлення останнього відомого зареєстрованого місця проживання або перебування ОСОБА_4 , проте це не можливо, оскільки позивачем не вказано жодних достовірних відомостей, які ще й містять суперечності, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості самостійно визначити підсудність та належним чином проінформувати відповідача по справі про надходження до суду даної позовної заяви та вчинити відповідні процесуальні дії щодо відкриття провадження, повідомлення про розгляд справи відповідача, надання часу відповідачу для подання відзиву.
У справі "Лазаренко та інші проти України" (№70329/12, п. 37) Європейський суд зазначав, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов'язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, невід'ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги, як змагальність процесу (Екбатані проти Швеції (Ekbatani v. Sweden), заява №10563/83, п. 24-33) та право на ефективну участь (T. проти Сполученого Королівства (T. v. the United Kingdom), заява №24724/94, п. 83-89).
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Так, у п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" (заява №7460/03) та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гурепка проти України №2" (заява №38789/04) наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом; у розумінні "справедливого балансу" кожній стороні повинна надаватися розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення у справі "Ankerl v. Switzerland" від 23 жовтня 1996 р., заява №17748/91 п. 38).
З викладеного слідує, що задля належного захисту своїх прав, відповідач має бути обізнаним про наявність відповідної справи у суді (подання позовної заяви позивачем).
Підсумовуючи наведене приходжу до переконання, що позивач не надав та не навів доказів про останнє відоме зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_4 або ж про місцезнаходження майна відповідача чи місця постійного його заняття (роботи) у межах територіальної юрисдикції Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Тобто позивач не надав доказів правомірності звернення до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, а відтак, наразі відсутні підстави для прийняття позовної заяви до свого провадження.
В позовній заяві позивачем при поданні позову вказано відповідача ОСОБА_3 , проте в заяві про усунення недоліків позивачем вказано інше ПІБ відповідача, а саме: ОСОБА_4 , однак не долучено жодних документів, що посвідчують особу відповідача та документів, що підтверджують зміну прізвища відповідача з « ОСОБА_3 » на «ОСОБА_4 ».
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Згідно ч. 5 ст. 185 ЦПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
У відповідності ч. 6 ст. 185 ЦПК України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Вказані вище недоліки позбавляють можливості суд визначити підсудність цієї справи та відкрити провадження у справі. Крім того, оскільки з наданої відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру не можливо встановити останнє відоме місце реєстрації відповідача, то в даному випадку суд позбавлений можливості направити дану справу за підсудністю до належного суду, в порядку визначеному законом.
В той же час, суд зазначає, що відповідно до ст. 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Тобто, в розумінні зазначеної статті, ухвалення судового рішення, з порушенням правил підсудності є безумовною підставою для його скасування.
Таким чином, з метою недопущення розгляду даної позовної заяви з порушенням правил підсудності та оскільки позивач не усунув недоліки зазначені в ухвалі від 20 жовтня 2025 року, позовна заява підлягає поверненню відповідно до положення частини 3 статті 185 ЦПК України.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя,
Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про скасування арешту нерухомого майна та заборони на відчуження - визнати неподаними та повернути заявнику.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання, та може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області Бедьо В.І.