Справа № 308/22160/23
1-кс/308/6373/25
04 листопада 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023070000000058 від 16.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, -
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , в якому останній просить накласти арешт у вигляді заборони на відчуження земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:37:001:0524, площею 0,1216 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 2774731921101, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Клопотання обґрунтовано наступним.
Слідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42023070000000058 від 16.03.2023, за підозрою ОСОБА_5 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на посаді, начальника Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, всупереч інтересам служби, усвідомлюючи, що вартість земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:37:001:0524 у договорі купівлі-продажу є суттєво заниженою та такою, що не відповідає її реальній вартості, завірив власним підписом Договір купівлі-продажу № 262 від 25.04.2024, надавши йому статус юридично значущого документу, який породжує юридичні права, а саме право власності на земельну ділянку кадастровий номер 2110100000:37:001:0524, площею 0,1216 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури по вул. Доманинська, 336 в м. Ужгороді, за наступних обставин.
25.04.2024, у невстановленому слідством місці на території міста Ужгород, Закарпатської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обіймаючи посаду директора Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, будучи службовою особою даного виконавчого підрозділу Ужгородської міської ради, яка відповідно до розділу 4 Положення про департамент міської інфраструктури, затвердженого рішенням сесії Ужгородської міської ради від 28.10.2021 за № 479, наділена від імені Департаменту повноваженнями: п.4.1.1. - видавати в межах своєї компетенції розпорядчі документи, необхідні для здійснення функцій і завдань покладених на Департамент, які є обов'язковими для виконання структурними підрозділами департаменту та їх посадовими особами, а також іншими фізичними та юридичними особами, контролювати їх виконання; п.4.1.2. - одержувати в установленому порядку від виконавчого комітету, структурних підрозділів, виконавчих органів міської ради, а також підприємств, установ та організацій інформацію, документи, звітні дані та інші матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; п.4.1.4. - залучати за потреби експертів та спеціалістів інших підрозділів і служб, підприємств, установ, організацій до розгляду питань, що належать до компетенції департаменту; п.4.1.5. - брати участь у роботі сесії міської ради та її виконавчого комітету, вносити на їх розгляд пропозиції з питань, віднесених до компетенції департаменту, під час приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:37:001:0524, умисно, маючи реальну можливість діяти так, як того вимагають інтереси територіальної громади міста Ужгорода, у протиріччі з установленим порядком, в інтересах третіх осіб, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використовуючи службове становище, всупереч інтересам служби, вчинив правопорушення, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам.
Так, 28.09.2023 рішенням XLV сесії Ужгородської міської ради VIII скликання за № 1477 надано дозвіл на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.
На виконання зазначеного рішення сесії Ужгородської міської ради, 05.03.2023 Приватним підприємством «Технології інформаційних систем аналізу» здійснено експертну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:37:001:0524 та визначено ринкову вартість вказаної земельної ділянки у сумі 270 110, 08 грн. з розрахунку 222, 13 грн. за 1 кв. м.
Прокурор стверджує, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не міг виступати суб'єктом права власності на землі промисловості, за відсутності розробленої у визначеному законом порядку проектної документації на будівництво, як основи для визначення розмірів відповідної земельної ділянки, посадові особи Ужгородської міської ради, усупереч інтересам служби та конституційної вимоги набуття права власності не землю виключно відповідно до закону, вчинили активні протиправні дії щодо реалізації земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:37:001:0524, площею 0,1216 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури по вул. Доманинська, 336 в м. Ужгороді.
На підставі складеного і підписаного Приватним підприємством «Технології інформаційних систем аналізу» висновку експертів про оцінку земельної ділянки, а також відповідного погодження Департаменту міського господарства, рішеннями сесії Ужгородської міської ради 2110100000:37:001:0524, площею 0,1216 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури по вул.Доманинська, 336 в м. Ужгороді затверджено таку вартість та надано дозвіл на приватизацію такої ділянки землі шляхом її викупу, зокрема рішенням затверджено вартість земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:37:001:0524, площею 0,1216 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури по АДРЕСА_1 у сумі 270 110, 08 гривень з розрахунку 222,13 грн. за 1 кв. м. та вирішено продати дану земельну ділянку громадянину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за вказану суму.
26.09.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Орган досудового розслідування ставить просить про арешт земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:37:001:0524, площею 0,1216 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 2774731921101, з метою збереження речових доказів.
04.11.2025 представником власника майна ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_7 подано письмове заперечення на клопотання про арешт майна, в якому просив відмовити в задоволенні такого. В обґрунтування зазначив, що прокурором помилково не враховано, що земельна ділянка кадастровий номер 2110100000:37:001:0524 площею 0,1216 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості в АДРЕСА_1 була сформована ще у 2023 році до її приватизації у 25.04.2024 та до того перебувала в оренді ОСОБА_6 за договором оренди землі №2428 від 27.07.2023 (копія договору оренди та договору купівлі-продажудодаються).
При цьому зауважив, що на вказаній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 знаходилися на момент надання її в оренду 27.07.2023 об?єкти нерухомого майна, які належали на праві власності ОСОБА_6 , а саме склад літ. Б загальною площею 173,0 кв.м., пилорама загальною площею 174,4 кв.м., що випливає із п. 1-3 договору оренди.
Вказані будівлі були придбані ОСОБА_6 із прилюдних торгів 22.03.2019 під час реалізації предмета іпотеки у порядку стягнення майна боржника Приватного підприємства «Володимир» на користь Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «Кристалбанк» (копія акту про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про право власності додаються).
Вказані об?єкти нерухомого майна, які знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 2110100000:37:001:0524 відносились раніше до об?єктів нерухомого майна Закритого акціонерного товариства «Ужгородський лісокомбінат», тобто історично завжди були об?єктами промисловості, а тому об?єктивно можуть знаходитись лише на землях для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (копія договору купівлі-продажу від 23.03.2006 додається).
Зазначив, що на момент придбання будівель з прилюдних торгів у 2019 році, отримання земельної ділянки в оренду у 2023 році та її приватизації у 2024 ОСОБА_6 був фізичною особою-підприємцем, що випливає із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг додається).
Окрім того, зазначив, що прокурором не враховано, що дана земельна ділянка, разом із будівлями, що на ній знаходяться, відчужена ОСОБА_6 батьку ОСОБА_4 за договором дарування від 23.10.2024. Водночас ні ОСОБА_6 ні ОСОБА_4 не є підозрюваними у межах даного кримінального провадження.
Стверджує, що дана земельна ділянка не відповідає критеріям речового доказу, зазначеним у ст. 98 КПК України.
У судове засідання прокурор не з'явився, при цьому подав до суду заяву про розгляд клопотання про арешт майна без його участі, клопотання підтримує та просить його задоволити.
Власник земельної ділянки в судове засідання не з'явився. Його представник, адвокат ОСОБА_7 подав клопотання про розгляд клопотання без їх участі.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Дослідивши подане клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023070000000058 від 16.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
В рамках даного кримінального провадження 26.09.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
У межах розслідування даного провадження в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження з метою забезпечення речових доказіі, шляхом заборони на відчуження земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:37:001:0524, площею 0,1216 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 2774731921101, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо земельна ділянка з кадастром номером 2110100000:37:001:0524, площею 0,1216 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, що за адресою: АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_4 .
25.04.2024 Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, в особі директора ОСОБА_5 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за №262, продав зазначену земельну ділянку ОСОБА_6
23.10.2024 ОСОБА_6 на підставі договору дарування нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу ОСОБА_9 №3139, подарував земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:37:001:0524 ОСОБА_10 .
Постановою старшого слідчого відділу розслідувано злочинів у сфері службової та господарської діяльності слідчого управління ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_11 від 01.10.2025 земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:37:001:0524, площею 0,1216 га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 2774731921101, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 . визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42023070000000058 від 16.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Згідно ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч.2ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відтак, прокурор просить накласти арешт на земельну ділянку з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до ч. 3-5 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений своєї власності. Право приватної власності є непорушним.
Положеннями п. 9 ч. 1 ст. 7 та ст. 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися з неухильним дотриманням вимог закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення по справі «Іатрідіс проти Греції» (ВП), заява №31107/96,n.58,ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справах «Антріш проти Франції» від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А,п.42, «Кушоглу проти Болгарії», заява 48191/99, пп49-62 від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі» Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп.69 і 73 , Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).
Отже, можна дійти висновку, що при накладенні арешту на майно слідчий суддя обов'язково має переконатися у наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що у даному кримінальному провадженні необхідно накласти певний вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У той же час відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Однак, як вбачається з матеріалів клопотання, у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 не є ні підозрюваним, ні обвинуваченим або особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Окрім того, прокурором не доведено, що відповідна земельна ділянка є знаряддям вчинення кримінального правопорушення за ознаками злочинів, передбачених ст.364 та ст.366 КК України, вона не може зберігати на собі сліди злочину, передбачених ст.364 та ст.366 КК України або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження. Оскільки, основним та безпосередній об'єктом злочинів, передбачених ст.364 та ст.366 КК України, є встановлений порядок службової діяльності в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях.
Тобто вказані статті ККУ охороняються суспільні відносини, що забезпечують правильну (належну) діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ, організацій, а також службових осіб, а також документація та рішення органу місцевого самоврядування.
Так, згідно заявленого клопотання прокурора, внаслідок неналежного виконання посадовою особою органу місцевого самоврядування своїх службових обов'язків, що виразилось у реалізації комунального майна за заниженою вартістю місцевий бюджет територіальної громади міста Ужгорода недоотримав доходи.
При цьому чинне законодавство України не пов'язує недійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки з самим лише фактом заниження її вартості (ціни договору). Вказане правозастосування здійснено Верховним Судом у постанові від 04.04.2018 у справі №909/1345/14.
З наведеного вбачається, що з'ясування істини в кримінальному провадженні може здійснюватися саме шляхом аналізу відповідних документів, відомостей державного кадастру, інформації про вартість аналогічних земельних ділянок, для застосування порівняльного методу тощо, в той же час фізичне обмеження права власності на земельну ділянку є непропорційним.
Не будучи знаряддям злочинів, передбачених ст.364 та ст.366 КК України, не зберігаючи на собі його сліди, земельні ділянки не підлягають арешту на сформульованій підставі «для збереження речових доказів». Також важливе значення має та обставина, що самі по собі земельні ділянки фізично не можуть зникнути, не можуть бути втрачені чи «не збережені».
Крім того, у сторони обвинувачення наявний безперешкодний доступ до необхідних доказів, що можуть мати значення для розслідування і встановлення обставин даного злочину, а саме до даних, що містяться у державному земельному кадастрі про земельні ділянки, проекту документації тощо.
Отже, арешт земельної ділянки шляхом заборони її відчуження у порівнянні із завданнями даного кримінального провадження є непропорційними, та є непропорційним втручанням у право особи на мирне володіння майном.
Арешт не забезпечуватиме «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, права якого безпосередньо порушуватимуться через неможливість використання майна.
Подане прокурором клопотання не дає достатніх підстав вважати, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна.
На підставі викладеного, аналізуючи зібрані та досліджені докази в їх сукупності, слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на земельну ділянку слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 170, 171-173, , 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя -
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023070000000058 від 16.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1