Справа № 308/14645/25
3/308/6820/25
05 листопада 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Світлик О.М., за участю захисника - адвоката Пітуха В.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 122-4 КУпАП,
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №471045 від 02.10.2025 вбачається, що 01.10.2025 о 13 год. 18 хв., в м. Ужгород, вул. Підградська, 40, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMW X5», номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та не вибрав безпечного бокового інтервалу, у результаті чого допустив наїзд на припаркований автомобіль «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 «а» Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 122-4 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Захисником ОСОБА_3 - адвокатом Пітух В.І. через підсистему «Електронний суд» подано клопотання від 23.10.2025 про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП. Вказує, що ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не визнає повністю, оскільки його автомобіль має як страховий поліс - «Автоцивілку», так і повне «Каско» на автомобіль, факту вчинення ДТП з іншим транспортним засобом він не помітив та запевняє суд, якби він відчув зіткнення, то обов'язково б зупинився та місце події не залишив, про те що сталося ДТП дізнався від працівників поліції наступного дня - 02.10.2025, а тому вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, оскільки умислу на його вчинення у нього не було, оскільки він не помітив, що відбулося зіткнення між автомобілями. При цьому будь-які докази про те, що ОСОБА_1 дійсно залишив місце ДТП в матеріалах справи немає. З пояснень ОСОБА_1 вбачається, що він місце ДТП умисно не залишав, а він не відчув зіткнення, якби відчув то обов'язково б зупинився та місце події не залишив. Будь-яких належних доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, матеріали справи не містять, а один протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути достатнім доказом для встановлення вини, оскільки вина правопорушника повинна підтверджуватись сукупністю доказів. Зазначає, що захисником ОСОБА_1 направлено адвокатський запит до ТОВ «Зіна Компані», на будівлі якої розміщено камеру відеонагляду. З оглянутого відеозапису вбачається, що 01.10.2025 о 12.51 на парковку біля магазину «Зіна» в м. Ужгород, вул. Підградська, 40, під'їхав білий джип - ймовірно «BМW Х5 XDRIVE 50E», біля якого зліва був припаркований автомобіль, ймовірно «Volkswagen Passat». Водій білого джипу здійснює обережний маневр на парковку, при цьому факту зіткнення з припаркованим автомобілем зліва не вбачається (поштовху авто). При цьому два свідки (жінка та чоловік), які спостерігають за фактом паркування автомобіля білого кольору не виявили жодної реакції на можливий звуковий ефект від факту якби ДТП мало місце. З наданих пояснень потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що вона повідомила, що прибула на роботу приблизно о 08.30 год., а ймовірне ДТП сталося о 10.00 год. Таким чином, починаючи з 08.30 год. до 10.00 год. велика кількість автомобілів могла бути припарковою та пошкодити транспортний засіб потерпілої. З огляду на викладене, враховуючи пояснення ОСОБА_1 та відеодокази, які долучаються до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 не мав умислу на вчинення будь-якого порушення, а працівниками поліції не надано до суду доказів на підтвердження того факту, що останній діяв умисно та усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок. Відтак, встановлені факти вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на порушення п. 2.10 «а» ПДР, а також не доведення перед судом достатніми та допустимими доказами поза розумним сумнівом ознак суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, та форми вини ОСОБА_1 у його вчиненні в будь-якій формі.
Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Зазначена стаття передбачає настання адміністративної відповідальності в разі настання дорожньо-транспортної пригоди та залишення її учасниками місця пригоди.
Суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення передбачає прямий умисел.
Пунктом 2.10 «а» Правил дорожнього руху визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди
ОСОБА_1 ствердив, що місце дорожньо-транспортної пригоди умисно не залишав, зіткнення він не відчув.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №471045 від 02.10.2025, складеного за ст. 122-4 КУпАП, додано копії протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №471040 від 02.10.2025, складеного відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, схеми місця ДТП від 01.10.2025, письмових пояснень ОСОБА_2 , від 01.10.2025 та ОСОБА_1 від 02.10.2025, а також рапорт працівника поліції від 01.10.2025.
За своїм призначенням протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів ст. 251 КУпАП наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
При цьому протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний єдиним належним доказом у даній справі, у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.
Вищенаведені докази не підтверджують зміст один одного та у своїй сукупності на основі їх логічного аналізу та взаємозв'язку поза розумним сумнівом не доводять те, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMW X5», номерний знак НОМЕР_1 , умисно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетний.
Слід зазначити, що залишення місця пригоди є умисною дією, тобто особа має усвідомлювати свою причетність до пригоди.
Виходячи з наведеного, вважаю, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що водій ОСОБА_1 умисно залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, відтак, жодні його дії не були спрямовані на вчинення адміністративного правопорушення та уникнення відповідальності.
Підстави вважати, що ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої був причетний, відсутні, а відсутність усвідомлення в цих обставинах є відсутністю складу правопорушення - суб'єктивної його сторони.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов'язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року №14 звернено увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року та «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
З огляду на викладене, з точки зору достатності доказів, матеріали справи не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Врахуванням наведене, приходжу до переконання, що провадження в даній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 122-4, 247 п. 1, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області О.М. Світлик