Справа №127/7565/25
Провадження №1-кп/127/262/25
06 листопада 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 , представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Луганськ, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12024020040000758 від 29.10.2024, -
ОСОБА_4 не пізніше 24.08.2024, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих спонукань, бажаючи збагатитися за рахунок чужої власності, скориставшись тим, що її протиправні дії не помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу таємно викрала належну ОСОБА_6 пластикову платіжну картку АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, видана уповноваженою особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, з метою подальшої крадіжки грошових коштів з рахунку вказаної картки.
Крім того, ОСОБА_4 , у період часу з 15 год. 14 хв. по 21 год. 30 хв. 24.08.2024, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, будучи обізнаною у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 28.10.2024 строком на 90 діб, використовуючи попередньо привласнену пластикову платіжну карту АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_6 , користуючись банкоматами « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташовані за адресами: АДРЕСА_3 , та АДРЕСА_4 , заволоділа грошовими коштами потерпілого у розмірі шістдесяти тисяч гривень, якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд.
Також, ОСОБА_4 , не раніше 21 год. 30 хв. 24.08.2024 та не пізніше 05 год. 52 хв. 25.08.2024, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , діючи умисно, з корисливих спонукань, бажаючи збагатитися за рахунок чужої власності, скориставшись тим, що її протиправні дії не помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу таємно викрала належну ОСОБА_6 пластикову платіжну картку АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, видана уповноваженою особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, з метою подальшої крадіжки грошових коштів з рахунку вказаної картки.
Крім того, ОСОБА_4 , о 05 год. 52 хв. та о 11 год. 21 хв. 25.08.2024, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, будучи обізнаною у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 28.10.2024 строком на 90 діб, використовуючи попередньо привласнену пластикову платіжну карту АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_6 , користуючись банкоматами « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташовані за адресами: АДРЕСА_6 , та АДРЕСА_4 , заволоділа грошовими коштами потерпілого у розмірі сорока тисяч гривень, якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд.
Також, ОСОБА_4 , не раніше 11 год. 21 хв. 25.08.2024 та не пізніше 19 год. 30 хв. 28.08.2024, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , діючи умисно, з корисливих спонукань, бажаючи збагатитися за рахунок чужої власності, скориставшись тим, що її протиправні дії не помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу таємно викрала належну ОСОБА_6 пластикову платіжну картку АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, видана уповноваженою особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, з метою подальшої крадіжки грошових коштів з рахунку вказаної картки.
Крім того, ОСОБА_4 , о 19 год. 30 хв. та о 19 год. 53 хв. 28.08.2024, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, будучи обізнаною у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 28.10.2024 строком на 90 діб, використовуючи попередньо привласнену пластикову платіжну карту АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_6 , користуючись банкоматами « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташовані за адресами: АДРЕСА_7 , та АДРЕСА_8 , заволоділа грошовими коштами потерпілого у розмірі трьох тисяч п'ятсот гривень, якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд.
Також, ОСОБА_4 , не раніше 19 год. 53 хв. 28.08.2024 та не пізніше 19 год. 48 хв. 02.10.2024, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , діючи умисно, з корисливих спонукань, бажаючи збагатитися за рахунок чужої власності, скориставшись тим, що її протиправні дії не помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу таємно викрала належну ОСОБА_6 пластикову платіжну картку АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, видана уповноваженою особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, з метою подальшої крадіжки грошових коштів з рахунку вказаної картки.
Крім того, ОСОБА_4 , у період часу з 19 год. 48 хв. по 19 год. 49 хв. 02.10.2024, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, будучи обізнаною у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 28.10.2024 строком на 90 діб, використовуючи попередньо привласнену пластикову платіжну карту АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_6 , користуючись банкоматом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_7 , заволоділа грошовими коштами потерпілого у розмірі двадцяти тисяч гривень, якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд.
Також, ОСОБА_4 не раніше 19 год. 49 хв. 02.10.2024 та не пізніше 22 год. 39 хв. 04.10.2024, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , діючи умисно, з корисливих спонукань, бажаючи збагатитися за рахунок чужої власності, скориставшись тим, що її протиправні дії не помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу таємно викрала належну ОСОБА_6 пластикову платіжну картку АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, видана уповноваженою особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, з метою подальшої крадіжки грошових коштів з рахунку вказаної картки.
Крім того, ОСОБА_4 , о 22 год. 39 хв. 04.10.2024, діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, будучи обізнаною у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 28.10.2024 строком на 90 діб, використовуючи попередньо привласнену пластикову платіжну карту АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_6 , користуючись банкоматом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_7 , заволоділа грошовими коштами потерпілого у розмірі дев'ятнадцяти тисяч гривень, якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд.
Також, ОСОБА_4 не раніше 22 год. 39 хв. 04.10.2024 та не пізніше 16 год. 31 хв. 16.10.2024, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , діючи умисно, з корисливих спонукань, бажаючи збагатитися за рахунок чужої власності, скориставшись тим, що її протиправні дії не помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу таємно викрала належну ОСОБА_6 пластикову платіжну картку АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, видана уповноваженою особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, з метою подальшої крадіжки грошових коштів з рахунку вказаної картки.
Крім того, ОСОБА_4 , у період часу з 16 год. 31 хв. по 19 год. 43 хв. 16.10.2024 діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, будучи обізнаною у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 28.10.2024 строком на 90 діб, використовуючи попередньо привласнену пластикову платіжну карту АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_6 , користуючись банкоматом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_7 , заволоділа грошовими коштами потерпілого у розмірі сорока тисяч гривень, якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд.
Також, ОСОБА_4 , не раніше 19 год. 43 хв. 16.10.2024 та не пізніше 07 год. 16 хв. 17.10.2024, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , діючи умисно, з корисливих спонукань, бажаючи збагатитися за рахунок чужої власності, скориставшись тим, що її протиправні дії не помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу таємно викрала належну ОСОБА_6 пластикову платіжну картку АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, видана уповноваженою особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, з метою подальшої крадіжки грошових коштів з рахунку вказаної картки.
Крім того, ОСОБА_4 , о 07 год. 16 хв. 17.10.2024 діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, будучи обізнаною у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 28.10.2024 строком на 90 діб, використовуючи попередньо привласнену пластикову платіжну карту АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_6 , користуючись банкоматом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_7 , заволоділа грошовими коштами потерпілого у розмірі двадцяти тисяч гривень, якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд.
Також, ОСОБА_4 не раніше 07 год. 16 хв. 17.10.2024 та не пізніше 18 год. 53 хв. 21.10.2024, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , діючи умисно, з корисливих спонукань, бажаючи збагатитися за рахунок чужої власності, скориставшись тим, що її протиправні дії не помічені сторонніми особами, шляхом вільного доступу таємно викрала належну ОСОБА_6 пластикову платіжну картку АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію», п. п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носієві інформацію, яка підтверджує та посвідчує певні факти, які здатні спричинити наслідки правового характеру, видана уповноваженою особою юридичної особи з дотриманням визначеної законом форми та містить передбачені законом реквізити, з метою подальшої крадіжки грошових коштів з рахунку вказаної картки.
Крім того, ОСОБА_4 , о 18 год. 53 хв. 21.10.2024 діючи таємно, умисно, повторно, з корисливих мотивів, будучи обізнаною у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, востаннє Указом Президента України №740/2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в України» від 28.10.2024 строком на 90 діб, використовуючи попередньо привласнену пластикову платіжну карту АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), яка належить ОСОБА_6 , користуючись банкоматом « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що розташований за адресою: АДРЕСА_8 , заволоділа грошовими коштами потерпілого у розмірі п'ятнадцяти тисяч сімсот гривень, якими в подальшому розпорядилась на власний розсуд.
В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 неодноразово змінюючи показання, повідомила, що вона проживала разом з ОСОБА_6 в одному гуртожитку. Він часто просив у неї допомоги у різних справах, тому що був один. Вона знала, що потерпілий отримує велику пенсію, а також, кошти за смерть сина, який загинув на війні, про що він їй розповідав особисто. Зазначила, що не крала банківську карту у потерпілого, він надав її сам, разом з пін-кодом, який був записаний на аркуші паперу. Грошові кошти у потерпілого вона взяла у борг та мала намір повернути, однак, через складну життєву ситуацію не змогла зробити цього вчасно. Повідомила, що кошти знімала самостійно за три рази. Коли приїхав до потерпілого племінник, вона йому розповіла, що взяла в борг кошти та обіцяла повернути їх. Вона не розуміє чому потерпілий та свідок не говорять правди, а зводять на неї наклеп. Не заперечувала, що взяла в потерпілого грошові кошти в борг і зобов'язується їх повернути, але повністю заперечує факт вчинення крадіжки.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що працював разом з ОСОБА_4 на заводі, де вони і познайомились, крім того, проживали в одному гуртожитку, на одному поверсі. Вона часто до нього приходила, а коли він хворів, приносила йому їжу. Повідомив, що має банківську картку на яку приходила пенсія, а також, грошові кошти за смерть сина, який загинув на війні. Банківська картка лежала у тумбочці в його кімнаті, а на її зворотній стороні був вказаний пін-код, її легко було знайти, вона не була прихована. Повідомив, що не просив ОСОБА_4 допомоги при зняті коштів з карти та не ходив із нею в банк. Також, зазначив, що обвинувачена не зверталась до нього з проханням надати їх грошові кошти в борг та він ніколи не передавав їй свою банківську картку. Сам факт виявлення нестачі коштів на рахунку помітив коли прийшов до банку, щоб зняти кошти, а йому повідомили, що на рахунку коштів не має. Після чого, він звернувся до поліції із заявою про факт викрадення коштів, де йому повідомили, що до викрадення причетна ОСОБА_4 . Крім того, повідомив, що дані події спричинили йому моральну шкоду, оскільки викрадені кошти мали бути адресовані його онуці, тому дана подія негативно вплинула на його стан здоров'я, жодних коштів йому повернуто не було, тому просив задовольнити цивільний позов в повному обсязі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомив, що з обвинуваченою знайомий не був, а потерпілий це його дядько. З приводу подій зазначив, що ОСОБА_6 отримував грошові кошти внаслідок того, що його син загинув на війні, які він хотів віддати своїй внучці. Повідомив, що він допомагав потерпілому знімати кошти та передавав їх його колишній дружині. В серпні місяці 2024 року він приїхав разом з ОСОБА_6 в банк, щоб зняти грошові кошти, а менеджер банку повідомив, що вони були зняті з суботи по неділю по двадцять тисяч через банкомат. Їм надали роздруківку, яка підтверджувала зняття коштів з рахунку, після чого вони одразу поїхали до поліції та написали відповідну заяву. Їм довго нічого не повідомляли, але потім зателефонував слідчий і сказав, що ОСОБА_6 дав в борг сто тисяч ОСОБА_4 , він запитав у потерпілого чи це правда, нащо він повідомив, що нічого не надавав. Далі в нього була розмова з ОСОБА_4 , яка спочатку казала, що поверне гроші, однак цього не зробила і почала з ними сперечатись. Зважаючи на те, що ОСОБА_4 своїх обіцянок про повернення коштів не виконала у жовтні місяці вони знову поїхали до поліції, де показали відеозапис, який їм надав « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зафіксовано, як обвинувачена знімає грошові кошти. Після чого, ОСОБА_4 в поліції зізналася у тому, що це вона зняла кошти, однак на даний час нічого повернуто не було.
Окрім показань обвинуваченої, свідка, судом ретельно та безпосередньо були досліджені наступні докази надані сторонами кримінального провадження, а саме:
-протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 29.10.2024, відповідно до якого громадянин ОСОБА_6 просить прийняти міри до відомої йому особи на ім'я ОСОБА_9 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_9 та вчинила крадіжку з належної йому банківської картки « ІНФОРМАЦІЯ_3 » грошових коштів на загальну суму двісті тисяч гривень (т. 1 а.с. 140);
-заява ОСОБА_4 від 29.10.2024, відповідно до якої вона надала добровільну згоду на огляд належного їй мобільного телефону марки «Redmi Note 8T» з двома сім-картами, при огляді якого виявлено документи, які стосуються потерпілого, а саме, його сина, який загинув під час несення військової служби, а також, наявні повідомлення з ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо нарахування коштів на карту, замовлення готівки та неодноразової зміни пароля картки (т.1 а.с. 141-148);
-виписка з карткового рахунку потерпілого ОСОБА_6 від 29.10.2024, відповідно до якої зафіксовано грошові кошти, які надходили на рахунок, а також, ті, які з нього були зняти в період часу з 01.10.2024 по 21.10.2024 (т.1 а.с. 149, 150);
-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 10.11.2024, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_6 , в присутності понятих, серед представлених фото впізнав особу на фото №1, за загальними та анатомічними ознаками зовнішності, формою обличчя, розміром очей, формою та висотою лоба, розміщенням брів та їх формою, формою носа та губ, яка причетна до вчинення крадіжки грошових коштів з його банківської карти. Згідно довідки до протоколу на фотознімку №1 розміщено фото ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 151-153);
-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 03.01.2025, відповідно до якого було отримано інформацію КБ АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (т.1 а.с. 155-157);
- протокол огляду документа від 11.01.2025, об'єктом якого є носій інформації на якому знаходиться документи отримані в ході виїмки в КБ АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а саме, банківський рахунок на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до якого було виявлено, як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювала зняття грошових коштів з викраденої банківської карти, яка належить ОСОБА_6 (т.1 а.с. 158-167);
- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 30.01.2025, відповідно до якого було отримано інформацію з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (т.1 а.с. 207-209);
- протокол огляду документа від 30.01.2025, об'єктом якого є носій інформації на якому знаходиться документи отримані в ході виїмки в в « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а саме, банківський рахунок на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідно до якого було виявлено, як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювала зняття грошових коштів з викраденої банківської карти, яка належить ОСОБА_6 (т.1 а.с. 210-216);
-протокол тимчасового доступу до речей і документів від 24.02.2025, відповідно до якого було отримано інформацію КБ АТ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (т.1 а.с. 223-225).
Також, судом було досліджено:
- витяг з кримінального провадження №12024020040000758 від 29.10.2024, №12025020040000037 від 17.01.2025, №12025020040000038 від 17.01.2025, №12025020040000039 від 17.01.2025, №12025020040000040 від 17.01.2025, №12025020040000041 від 17.01.2025, №12025020040000042 від 17.01.2025, №12025020040000043 від 17.01.2025, №12025020040000044 від 17.01.2025, №12025020040000045 від 17.01.2025, №12025020040000046 від 17.01.2025, №12025020040000047 від 17.01.2025, №12025020040000048 від 17.01.2025, №12025020040000049 від 17.01.2025, №12025020040000050 від 17.01.2025 (т.1 а.с. 138, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193, 195);
- постанову про об'єднання матеріалів досудових розслідувань від 17.01.2025 (т.1 а.с. 196-199);
- ухвала слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про тимчасовий доступ до документів від 03.12.2024, від 17.12.2024, від 22.01.2025, від 12.02.2025(т.1 а.с. 154, 154А, 205, 206, 217-219, 221, 222).
Заслухавши показання обвинуваченої, потерпілого, свідка, дослідивши та проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні встановлені достатні докази, які «поза розумним сумнівом» вказують на доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що вона декілька разів викрадала належну ОСОБА_6 пластикову платіжну карту АТ КБ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), з метою заволодіння грошовими коштами, які знаходились на ній, що в подальшому і зробила на загальну суму двісті вісімнадцять тисяч двісті гривень.
Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_4 вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнає, її вина доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.
Зокрема, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 повідомив, що був знайомий з обвинуваченою, оскільки вони разом працювали та проживали в одному гуртожитку. Також, на неодноразові запитання учасників процесу повідомляв, що ОСОБА_4 ніколи не допомагала йому знімати грошові кошти, також, він не давав їй в борг гроші та більше того, в них не було розмови навіть про це.
Пояснення потерпілого узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_8 , який зазначив, що саме він допомагав ОСОБА_6 знімати кошти, а коли вони в чергове пішли до банку, щоб отримати кошти, їм повідомили що вони відсутні на рахунку, в подальшому їм було показано відеозапис на якому зафіксовано, як ОСОБА_4 знімає кошти в банкоматі.
Надаючи показання в судовому засіданні ОСОБА_4 з початку свою вину у вчинених кримінальних правопорушеннях визнавала у повному обсязі, а потім змінила свою позицію та повідомила, що грошові кошти потерпілий дав їй у борг, в зв'язку з чим передав їй свою банківську картку, після чого, вона самостійно пішла до банкомату та зняла кошти. Також, зазначила, що мала намір повернути грошові кошти, однак не змогла цього зробити за сімейними обставинами.
Пояснення обвинуваченої не узгоджуються з показаннями потерпілого та свідка, які чітко зазначили, що ОСОБА_4 ніхто грошових коштів не давав у борг та після того, як її дії було викрито, вона одразу сказала, що поверне кошти, однак цього зроблено не було.
Доказом того, що саме ОСОБА_4 , після того, як здійснила крадіжку банківської карти заволоділа грошовими коштами, які на ній знаходились вказує те, що при огляді її мобільного телефону було виявлено ряд документів, які стосуються потерпілого а також, наявні повідомлення з ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо нарахування коштів на карту, замовлення готівки та неодноразової зміни пароля картки, хоча потерпілий наголошував, що не передавав банківську карту обвинуваченій.
Також, її вина доводиться протоколами огляду документів від 11.01.2025 та від 30.01.2025, на яких зафіксовано, як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювала зняття грошових коштів з викраденої банківської карти, яка належить ОСОБА_6 , оскільки вони збігаються з датами та часом, які відображені у виписці з карткового рахунку потерпілого.
Зазначені обставини вказують на те, що надаючи показання в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 намагалась ввести суд в оману з метою покращення свого становища, зважаючи на наступне.
Так, ОСОБА_4 зазначила, що потерпілий сам надав їй банківську картку з метою подальшого зняття грошових коштів, які він їй надав у борг, але з незрозумілих для неї причин ні потерпілий, ні свідок, яким було відомо про борг, не розповіли про це в судовому засіданні, а лише оговорили її.
Тобто, ОСОБА_4 не заперечувала того факту, що вона зняла з рахунку потерпілого грошові кошти, однак наполягала на тому, що вони були отримані зі згоди потерпілого у борг, який вона має намір повернути.
В цілому, аргументи сторони захисту не є переконливими та не свідчать про наявність таких суттєвих обставин, які б були підставою для визнання доказів недопустимими та ставили під сумнів причетність обвинуваченої до кримінального правопорушення за встановлених судом обставин.
Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду зі сторони захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб передбачених КПК України, враховуючи, що суд зберігаючи об'єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, надано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вищезазначені докази винуватості обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, є такими, що доповнюють одне одного, є належними, допустимими та достатніми, оскільки у відповідності до ст.ст. 84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, а також є такими, що отримані в порядку, передбаченому Конституцією та КПК України.
Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами передбаченими цим Кодексом.
Згідно ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотиви і мета вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, аналізуючи всі докази в їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, а її дії слід кваліфікувати:
- за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану;
- за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану;
- ч. 1 ст. 357 КК України, як викрадення офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів.
Суд зазначає, що згідно положень ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної. Домірність покарання за кримінальне правопорушення є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний урахувати ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винної та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Суд зважає на те, що обвинувачена раніше не судима (т.1 а.с. 232), за місцем проживання характеризується позитивно (т.1 а.с. 231), на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває (т.1 а.с. 229, 230).
Обставин, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченої судом не встановлено.
Суд не вбачає відстав для застосування ст. 69 КК України та визнання пом'якшуючою покарання обставину активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та щире каяття, на що посилалась сторона захисту у судових дебатах, зважаючи на наступне.
Так, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, як обставина, що пом'якшує покарання, означає добровільну допомогу органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, майна, здобутого злочинним шляхом.
Однак, обвинувачена своєї вини не визнала та постійно змінювала свої показання, що не підтверджує наявності такої обставини, що пом'якшує покарання, як активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Крім того, суд звертає увагу, що щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
На цьому наголосив Верховний Суд у справі №199/6365/19 (провадження №51-3198 км 21) від 15 листопада 2021 року.
Зважаючи на те, що протягом тривалого часу обвинувачена не вчинила жодних дій спрямованих на примирення та відшкодування завданої шкоди потерпілому, а лише зазначала, що має намір повернути кошти, не визнала своєї вини, за час розгляду неодноразово змінювала показання, суд не вбачає в її діях щирого каяття.
Виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до положень ст. 65 КК України, враховуючи ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, враховуючи особу обвинуваченої, ставлення до вчинених кримінальних правопорушень, яка вину не визнала, завдану шкоду не відшкодувала, хоча потерпіла сторона надала їй всі необхідні реквізити для перерахунку коштів та обвинувачена мала достатньо часу, щоб хоча б відшкодувати частину коштів потерпілому, але цього зроблено не було, неодноразово в ході розгляду змінювала свою позицію та розповідала нові версії розвитку подій, які мали місце з метою поліпшення свого становища, тому суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень не можливе без її ізоляції від суспільства, а тому їй слід призначити покарання у виді обмеження волі на строк в межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 357 КК України, а також, у виді позбавлення волі на строк в межах санкції передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України, та визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень відповідно до вимог ч. 1 ст. 70 КК України - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства.
З метою забезпечення виконання вироку запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили слід обрати у виді тримання під вартою, але не довше ніж на шістдесят днів, з дня проголошення вироку, взявши її під варту в залі суду.
Початок строку відбуття покарання обвинуваченій слід рахувати з дня проголошення вироку.
Що стосується заявленої позовної заяви потерпілого ОСОБА_6 до обвинуваченої ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинених кримінальних правопорушень, суд зазначає наступне.
Так, згідно заявлених позовних вимог ОСОБА_6 просить стягнути з ОСОБА_4 на його користь 218 200 грн у відшкодування завданої майнової шкоди, що підтверджується письмовими доказами, які були надані стороною обвинувачення.
Крім того, ОСОБА_4 підтвердила, що саме вказану суму вона взяла у потерпілого начебто в якості боргу.
Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов розглядається у кримінальному провадженні за правилами, визначеними КПК України, і при цьому застосовуються норми ЦПК України.
Згідно вимог ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 щодо відшкодування майнової шкоди підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується позовних вимог про стягнення із ОСОБА_4 завданої кримінальними правопорушеннями моральної шкоди у розмірі 50 000 грн, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
У відповідності до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Також, суд приймає до уваги постанову пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме п. 9 з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги наявність такої шкоди, що підлягає стягненню з відповідача, тривалість моральних страждань і переживань потерпілого..
Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що настали, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, які переніс потерпілий, їх тривалість, зважаючи на обставини, при яких було заподіяно моральну шкоду, поведінку обвинуваченої, яка вину не визнала, не шкодує про вчинене, не намагалась відшкодувати потерпілому шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволення на суму 10 000 грн.
Також, потерпілий просив стягнути з ОСОБА_4 понесені судові витрати, однак суду не надано будь яких доказів на підтвердження вказаних витрат, в зв'язку з чим, позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 50, 63, 65-67, 70, 357, 185 КК України, ст. ст. 22, 84-86, 94, 128, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання:
- за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді одного року обмеження волі;
- за ч. 4 ст. 185 КК України - у виді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили обрати у вигляді тримання під вартою, але не довше ніж на шістдесят днів, з 06.11.2025 до 04.01.2026 включно, взявши її під варту в залі суду.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня проголошення вироку.
Позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинених кримінальних правопорушень - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 218 200 грн. у відшкодування завданої майнової шкоди, а також, 10 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя: ОСОБА_1