Справа № 127/25334/25
Провадження № 2/127/5447/25
(заочне)
27 жовтня 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці в порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором позики № 4349363 у розмірі 23000 грн., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 000 грн. - сума заборгованості за відсотками.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08.11.2023 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 4349363.
Відповідно до п. 1 договору позики, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 п. 5 договору позики, підписанням цього договору відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, що передбачено ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Згідно з п. 20, 24 договір позики укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Договір укладений на взаємовигідних умовах на принципах ст. 6, 627 ЦК України.
14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 24 від 16.05.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 4349363 від 08.11.2023, у розмірі 23000 грн., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 000 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно з п. 1.1, 1.2 Договору факторингу, відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав та їх перехід від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного Реєстру боржників згідно з Додатком № 28, після чого ТОВ «ФК «ЄАПБ» стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до п. 2.1.7 договору факторингу на день підписання відповідного Реєстру боржників право вимоги, яке відступається за відповідним Реєстром боржників, не перебуває в заставі, дійсно має місце заборгованість боржників перед клієнтом, що ця заборгованість виникла на законних підставах (незалежно від наявності факту прострочення зобов'язань з боку боржників, але за наявності законних підстав для стягнення заборгованості), що вона повністю непогашена, не прощена, не стягнена, а також, що права вимоги повернення заборгованості по боржникам не відступлені клієнтом третім особам, клієнтом не укладено угод про заміну зобов'язань по поверненню такої заборгованості іншими зобов'язаннями.
Згідно з п. 1.3 договору факторингу з відповідними змінами, внесеними Додатковою угодою № 28 від 30.05.2024, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ» повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію, передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ» у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.
Згідно з п. 3.9 Договору факторингу, у разі отримання коштів в рахунок погашення заборгованості після дати підписання цього Договору, Клієнт зобов'язаний перерахувати ці кошти Фактору протягом 3 банківських днів з дати їх отримання на рахунок Фактора, вказаний у розділі 10 даного Договору.
При перерахуванні коштів Клієнт зобов'язаний надати деталізацію платежів у вигляді електронного листа із зазначенням особистої інформації.
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання прав вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.09.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін, з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач не скористався своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Представник позивача просив розглядати справу у його відсутність, позов підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач повторно в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив.
З урахуванням приписів статті 280 ЦПК України суд (без ухвалення окремого процесуального рішення) дійшов висновку про розгляд справи за відсутності відповідача в порядку заочного провадження, оскільки в справі достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, і представник позивача не заперечував проти такого порядку розгляду справи.
На підставі пп. 1-2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності позивача та відповідача.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст.ст. 526, 527, 530, 536, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст.ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
У ході розгляду даної справи судом встановлено також, що 08.11.2023 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 4349363.
Відповідно до п. 1 договору позики, позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Відповідно до пп. 5.1, 5.2 п. 5 договору позики, підписанням цього договору відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, що передбачено ст. 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику, у тому числі й на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
Згідно з п. 20, 24 договір позики укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Договір укладений на взаємовигідних умовах на принципах ст. 6, 627 ЦК України.
14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників № 24 від 16.05.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором позики № 4349363 від 08.11.2023, у розмірі 23000 грн., з яких: 5 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 18 000 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Тобто, на момент укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником. За даних обставин суд приходить до висновку про те, що передати право вимоги за зобов'язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, було неможливо. У зв'язку з цим право вимоги до боржника ОСОБА_2 ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 не набуло.
ТОВ «1 Безпечне необхідних кредитів», яке, у свою чергу, не могло передати ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 право грошової вимоги до відповідача за договором позики № № 4349363 від 08.11.2023 року, не пред'являло доказів цього суду.
При цьому, суд вважає, що майбутня вимога на момент укладення вищевказаного договору мала би бути чітко визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «1 Безпечне необхідних кредитів» щодо ОСОБА_1 на момент укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 не було, і сторони цього договору не могли передбачити, що 08.11.2023 між ТОВ «1 Безпечне необхідних кредитів» та ОСОБА_1 буде укладено договір позики № 4349363 від 08.11.2023 року.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало належних доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договорами позики № 4349363 від 08.11.2023 року, оскільки договори позики були укладені 08.11.2023, а договір факторингу, за умовами якого одному з попередніх факторів - ТОВ «ФК «ЄАПБ» передано право вимоги за кредитними договорами, був укладений 14.06.2021, тобто задовго до укладення договорів позики.
Крім того, позивачем не було надано суду доказів на підтвердження оплати за договорами факторингу від 14.06.2021.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не набуло прав первісного кредитора, а отже, не має права пред'являти свої вимоги за договорами позики № 4349363 від 08.11.2023, який укладений між ТОВ «1 Безпечне необхідних кредитів» та ОСОБА_1 .
При цьому, суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, не визнані або оспорювані відповідачем, і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб'єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб'єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов'язків, які становлять зміст спірних правовідносин, і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
Відсутність порушеного, не визнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.
Зокрема, встановивши те, що оспорюваний правочин або інші правовідносини не порушують прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватися до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності/відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.
При цьому, доводи позивача щодо презумпції правомірності правочину судом не враховуються, оскільки передача за правочином невизначених вимог, у тому числі, і на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину.
У той же час, оцінивши усі інші доводи учасників справи та надані ними докази, суд приходить до висновку, що вони не спростовують наведених вище висновків суду.
При цьому, судом враховано, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобовязує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 3 028 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією № 12865 (а.с. 5).
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України судовий збір слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 204, 207, 526, 530, 536, 625, 628, 629, 639, 1048, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: