Справа № 127/25330/25
Провадження № 2/127/5445/25
03 листопада 2025 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Жмудя О.О., при секретарі судового засідання Чех А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення заборгованості по пенсійним виплатам в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення заборгованості по пенсійним виплатам в порядку спадкування.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки ОСОБА_2 . 28.05.2025 позивач отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Відповідно до Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2023 (справа №120/5884/23) відповідача було зобов'язано здійснити перерахунок пенсії матері, починаючи з 01.04.2019, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Відповідно до Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 (справа №120/15602/23) відповідача також було зобов'язано поновити виплату щомісячної доплати до пенсії в розмірі 2000,00 грн з урахуванням виплачених сум. Загальна заборгованість по виплаті матері пенсії складає 306525,68 грн.
Позивач є єдиною спадкоємицею усього майна та грошових коштів після смерті матері. Відповідач відмовив їй у виплаті пенсійної заборгованості, зазначивши, що суми пенсії, що залишилися неодержаними у зв'язку із смертю пенсіонера з числа військовослужбовців, не включаються до складу спадщини.
За таких обставин позивач звернулась до суду з позовом та просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на її користь недоотриману за життя померлої ОСОБА_2 суму заборгованості по пенсії у розмірі 306525,68 грн, та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3063,30 грн і витрати на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
11.09.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вважає, що питання має вирішуватись в порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві шляхом заміни стягувача. Підтверджує, що у виконання судового рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області нарахувало кошти у розмірі 306525,28 грн, на користь ОСОБА_2 . Неотримання донарахованих коштів ОСОБА_2 відбулось не з вини Головного управління, а через брак коштів на виконання рішень суду що проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, що обліковуються в реєстрі судових рішень виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. У зв'язку з цим відсутні всі підстави для задоволення позову Позивача.
Позивач правом подання відповіді на відзив не скористалася.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18.09.2025 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не з'явилися, однак подали заяви щодо розгляду справи в їх відсутність. Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі. Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15.06.2023 в справі №120/5884/23, яке набрало законної сили, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницький області щодо відмови здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 від 27.02.2023 №ХЛ66245. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. (а.с. 9-15).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22.01.2024 в справі №120/15602/23 визнано дії Головного управління пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо припинення виплати ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 01.08.2023 поновити виплату ОСОБА_2 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн з урахуванням виплачених сум (а.с.16-18).
Згідно відомостей сформованих 28.05.2025 залишок невиплачених коштів відповідно до рішення суду у справі №120/5884/23 становить 290525,68 грн, залишок невиплачених коштів відповідно до рішення суду у справі №120/15602/23 становить 16000,00 грн (а.с. 19).
Відомостей про їх виплату матеріали справи не містять.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 25.06.2024 (а.с. 5).
Після її смерті відкрилась спадщина на майно. Спадкова справа №169/224 щодо майна померлої відкрита Приватним нотаріусом Лукашенко В.Б (а.с. 6)
28.08.2025 Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу посвідчено свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 у тому числі з урахуванням 1/2 частки, від якої відмовився син померлої - ОСОБА_4 . Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з: 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Позивач ОСОБА_1 є дочкою померлої ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
З довідки №286/02-14, 169/2024 від 25.07.2025, виданої приватним нотаріусом Лукашенко В.Б., вбачається що єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 є її донька ОСОБА_1 (а.с. 8).
Згідно довідки №М-Д-0002041 від 11.08.2025 виданої ТОВ «ЖЕО» вбачається, що ОСОБА_1 постійно проживала разом з померлою ОСОБА_2 на день її смерті, за адресою: АДРЕСА_2 .
ГУ ПФУ у Вінницькій області, на заяву Приватного нотаріуса Лукашенка В.Б. надана інформація, що за пенсійною справою ОСОБА_5 , яка отримувала пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотримана пенсія відсутня. За виплатою недоотриманої пенсії члени сім'ї не звертались. Відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деякий інших осіб», суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей право залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, шо забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
ГУ ПФУ у Вінницькій області, на заяву ОСОБА_1 надана інформація, що на запит Приватного нотаріуса Лукашенка В.Б. надано детальне роз'яснення. У разі відсутності поданої заяви протягом 6 місяців після смерті пенсіонера, питання щодо виплати доплат нарахованих на виконання судових рішень вирішується в судовому порядку.
Між сторонами існує спір щодо захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але не виплаченої, за життя спадкодавця, пенсії.
Відповідно до вимог статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Тобто, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Пунктом 1 частини другої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
В межах цієї справи, позовні вимоги не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат. Перерахунок та виплата пенсії, встановлені вказаним вище судовим рішенням, а спір виник щодо отримання спадкоємцем недоотриманої за життя спадкодавцем пенсії.
Тобто, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача недоотриманої спадкодавцем за життя суми пенсії. Таким чином, між сторонами виник спір про цивільне право. Вказані висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 27 березня 2019 року в справі № 286/3516/16-ц, а також висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11 жовтня 2021 року в справі № 200/126/21-а.
Тому суд відхиляє доводи відповідача щодо розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Приписами ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України визначено, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та таке інше.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Крім того, статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які втратили годувальника, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІ, що визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Саме такі правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону № 2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера з числа військовослужбовців (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення.
Судом встановлено що ОСОБА_2 оскаржувала дії ГУ ПФУ у Вінницькій області, а сума невиплаченої пенсії згідно розрахунків, які містяться в матеріалах справи становить 306525,68 грн.
З огляду на викладене, оскільки за життя ОСОБА_2 яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , недоотримала пенсію, нараховану відповідачем на виконання рішень Вінницького окружного 15.03.2023 в справі №120/5884/23 у розмірі 290525,68 грн, від 22.01.2024 в справі №120/15602/23 у розмірі 16000,00 грн, а позивач є її спадкоємцем, а тому враховуючи встановлені обставини справи та вказані вище норми матеріального права, суд вважає, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю ОСОБА_2 суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України у розмірі 306525,68 грн.
Відмова ГУ ПФУ у Вінницькій області у їх виплаті не спростовує тієї обставини, що ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю ОСОБА_2 суми пенсії у розмірі 306525,68 грн.
Суд звертає увагу, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень, тощо, суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України).
Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (пункт 58 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц).
При цьому суд вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення грошових коштів з відповідача є ефективною в розрізі поновлення її порушених спадкових прав.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, за ст.13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб'єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.
Встановлено, що відповідач, всупереч вимогам закону, перешкоджає реалізації прав позивача на отримання усього належного йому спадкового майна.
Позивач має право, як спадкоємець, на отримання нарахованих, але не виплачених спадкодавцю сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя.
Спосіб захисту права чи інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц).
Щодо твердження відповідача про необхідність звернення з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, то суд не бере його до уваги.
Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04 вересня 2019 року в справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу Пенсійного Фонду України щодо виплати нарахованої, але невиплаченої його спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов'язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.
Крім того, звернула увагу, що вказане процесуальне питання, у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішений за правилами статей 52, 379 КАС України, тобто з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, спосіб захисту порушених прав позивача є ефективним, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3065,30 грн.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує ряд обставин, визначених ч. 3 ст. 141 ЦПК України.
Позивачем заявлено про врахування судових витрат понесених ним (професійна правнича допомога) при розподілі судових витрат між сторонами. На підтвердження цих обставин суду надано квитанцію до прибуткового касового ордера №4/в від 29.07.2025 про оплату за послуги з надання правничої допомоги в розмірі 4500,00 грн.
Надаючи оцінку наданим доказам суд вважає, що позивачем доведено обставину отримання професійної правничої допомоги в межах цієї цивільної справи, витрати пов'язані із розглядом цієї справи (оформленням позовної заяви), витрати відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, розмір останніх є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору з урахуванням обставин справи та значення його для позивача. А тому визначаючись з їх розподілом відповідно до вимог ст. 137, 141 ЦПК України та зважаючи на задоволення позову, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4500,00 грн у відшкодування витрат на правничу допомогу.
Також суд зазначає, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.
На підставі викладеного, керуючись ст. 328, 1216, 1220, 1227, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 246-247, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману за життя померлої ОСОБА_2 , суму заборгованості по пенсії у розмірі 306525,68 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3065,30 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ;
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 13322403, вул. Зодчих 22, м. Вінниця.
Повний текст рішення складено 03.11.2025.
Суддя О.О. Жмудь