Справа № 147/1852/25
Провадження № 1-кп/147/365/25
04 листопада 2025 року с-ще Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
під час розгляду у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції матеріалів кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040002160 від 09.05.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України,
у провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240040002160 від 09.05.2025, про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 407 КК України.
Ухвалою від 21 жовтня 2025 року у справі призначено підготовче судове засідання.
04 листопада 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів. В обгрунтування клопотання прокурор зазначає, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області застосовано стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до 15.10 год. 07 листопада 2025 року. На даний час наявні підстави у продовженні застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ст. 177 КГЖ України, які вказують на те, що застосування менш суворого запобіжного заходу не забезпечить його належну процесуальну поведінку та надасть можливість уникнути підозрюваному кримінальної відповідальності, шляхом переховування від органу досудового розслідування та суду. При оцінці обставин, передбачених ст. 178 КПК України, досудове слідство приймає до уваги, що: наявні докази вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 тяжкого кримінального правопорушення, є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку; у разі визнання винуватим, ОСОБА_4 загрожує покарання за особливо тяжкий злочин вчинений в умовах воєнного стану у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років; вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов'язаного з обмеженням волі та свободи пересування; раніше ОСОБА_4 не притягувався до кримінальної відповідальності.
Без застосування найсуворішого запобіжного заходу ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Вказані ризики підтверджуються такими фактичними обставинами. Так, ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем Збройних сил України, при цьому підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, який вчинений в умовах воєнного стану, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване правопорушення останній може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою зміни ними показань, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України. Також ОСОБА_4 , може мати необхідні та достатні знання, що стосуються проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, тактикою проведення слідчих дій, може перешкоджати встановленню істини у провадженні, узгоджувати свої показання з показаннями інших осіб, які є свідками, надавати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин кримінального провадження, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованих йому правопорушень, тим самим перешкоджаючи кримінальному провадженню. При цьому, сторона обвинувачення звертає увагу на те, що свідки у цьому кримінальному провадженні в суді ще не допитувались, а тому наявність вказаного ризику є обґрунтованою.
Усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, при цьому, будучи без запобіжного заходу, ОСОБА_4 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може зникнути та переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Без застосування вказаного запобіжного заходу запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, неможливо. При цьому, більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе запобігти настанню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 та просить його задоволити, при цьому навів доводи викладені в ньому.
Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що він хоче продовжити військову службу та просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .
Захисник ОСОБА_5 просить відмовити у задоволенні клопотання прокурора, зазначає, що ризики вказані прокурором не підтверджені, у межах кримінального провадження всі свідки допитані, речових доказів немає. Також вказує, що обвинувачений має постійне місце проживання. Крім цього звертає увагу, що ухвалоу слідчого судді при обранні запобіжного заходу було встановлено заставу, й відповідно така підлягає залишенню в тому ж розмірі.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши доводи клопотання, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.
Як вбачається з матеріалів справи, 10 вересня 2025 року ухвалою слідчого судді застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 07 листопада 2025 року та визначено заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 121120, 00 грн.
Судом встановлено, що з моменту взяття ОСОБА_4 під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід. Наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися.
Суд зазначає, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях їх застосування, якими є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які ст.177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.
Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.
Ризиками, які дають підстави суду продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою потрібно вважати: те, що останній може ухилятись від суду, адже обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено виключно покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років; впливати на свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується.
Згідно з ч.8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 КК України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З урахуванням наведеного, особи обвинуваченого ОСОБА_4 та тяжкості інкримінованого йому діяння, віку та стану його здоров'я, відсутність жодних медичних документів, які б могли підтвердити неможливість утримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на шістдесят днів.
Застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого, як про просить захисник, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України, а тому клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого слід задоволити. Заставу, визначену ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2025, слід залишити без змін у тому ж розмірі, а саме у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 121120 грн.
Враховуючи вимоги ч.8 ст. 176 КПК України, підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 КПК України, які наведені вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення обвинуваченому іншого запобіжного заходу. Натомість, суд наголошує увагу на тому, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували на час застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не перестали існувати.
Отже, враховуючи наведене вище, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 слід задовільнити.
Керуючись ч.2 ст. 376, ст. ст. 176, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 331, 395, 314-316 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 задовільнити.
Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 січня 2026 року включно.
Заставу, визначену ОСОБА_4 ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 10.09.2025, залишити без змін у тому ж розмірі, а саме у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень 00 коп., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України обов'язки прибувати на виклики суду; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає без дозволу прокурора чи суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику та направити до Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для вручення обвинуваченому та виконання.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали оголошено о 08.30 год. 05 листопада 2025 року.
Суддя ОСОБА_1