05.11.2025м. СумиСправа № 920/559/25
Господарський суд Сумської області у складі:
судді Резніченко О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Бублик Т.Д.,
розглянувши заяву б/н від 22.10.2025 (вх. №5595 від 22.10.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю “Брокенергія» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 13.10.2025 у справі №920/559/25 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг», до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Брокенергія», про стягнення 62537911 грн 92 коп.,
за участю представників сторін:
від позивача - Юріна О.О. (в режимі відеоконференції),
від відповідача - Потоцький С.М.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 13.10.2025 у справі №920/559/25, позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Брокенергія» (вул. Снайпера, буд. 13, м. Охтирка, Сумська область, 42704, код ЄДРПОУ 40050036) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 62537911 грн 92 коп. основного боргу, 750454 грн 94 коп. витрат по сплаті судового збору; провадження у справі у частині стягнення 550000 грн 00 коп. основного боргу закрите за відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
22.10.2025 відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання рішення Господарського суду Сумської області від 13.10.2025 у справі №920/559/25 (вх №5595), у якій він просить суд розстрочити виконання даного рішення суду шляхом сплати ТОВ «БРОКЕНЕРГІЯ» стягнутої суми за рішенням Господарського суду Сумської області від 13.10.2025 року у справі № 920/559/25 рівними частинами строком на 12 місяців.
Ухвалою від 23.10.2025 розгляд заяви було призначено на 05.11.2025, 12:00. Присутність сторін визнано не обов'язковою.
04.11.2025 до суду надійшли заперечення позивача на заяву відповідача (вх. №5278).
04.11.2025 відповідачем подано додаткові пояснення у справі (вх №5291), у яких просить суд заяву про розстрочення виконання рішення задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані заявником докази, суд дійшов висновку, що заява про розстрочення виконання рішення підлягає частковому задоволенню.
Правовідносини з розстрочення виконання рішення регулюються ст. 331 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом.
Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
При цьому, як визначено ч. 4 вказаної статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
- ступінь вини відповідача у виникненні спору;
- стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
- стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому у Господарському процесуальному кодексі України та спеціальному законі, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку (Закон України «Про виконавче провадження»), не встановлений вичерпний перелік обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення, і на підставі яких суд може прийняти рішення про надання відстрочки.
У той же час, слід зважити на таке:
1) виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012);
2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012);
3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року);
4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи.
Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, однак відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру спору, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
В обґрунтування поданої заяви відповідач вказує на існування об'єктивних і непереборних обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду.
Відповідач обґрунтовує заяву тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БРОКЕНЕРГІЯ» є режимним підприємством, яке через виробничі потужності Охтирської ТЕЦ забезпечує жителів, бюджетну сферу та виробничу інфраструктуру міста Охтирка тепловою та електричною енергією, а також забезпечує безперебійну роботу нафтовидобувного та переробного комплексу АТ «Укрнафта», що входить в групу Нафтогаз України і нагальні потреби Збройних сил України та інших військових формувань.
ТОВ «БРОКЕНЕРГІЯ» отримує природний газ з метою забезпечення тепловою енергією мешканців Охтирської територіальної громади, де щомісячно проводиться оплата за спожитий природний газ та здійснюється щомісячна оплата за Договором № 7628-ТКЕ(Л25)-17 постачання природного газу від 10.09.2025 року та з метою виробництва електричної енергії та забезпечення мешканців південної частини Сумської області світлом укладено договір та здійснюється оплата (на умовах предоплати) за Договором № 7918-ПСО(Т)-17 постачання природного газу від 07.10.2025 року, а тому одномоментне виконання і рішення Господарського суду Сумської області від 13.10.2025 року у справі № 920/559/25 може призвести до неплатоспроможності підприємства в умовах воєнного стану по поточним зобов'язанням перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» на початку опалювального періоду 2025-2026 та зумовить зупинення виробництва, постачання та транспортування теплової енергії (виробництво електричної енергії в умовах гострого дефіциту електричної енергії в енергосистемі України) в опалювальний період 2025-2026.
Підприємство перебуває в незадовільному фінансовому стані, про що свідчать Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2022 р., що підтверджує збиток в сумі 98 186 000, 00 грн. та Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2023 р., що підтверджує збиток в сумі 33983000, 00 грн. та Звіт про фінансові результати за 2024 р., що підтверджує збиток в сумі 60721000,00. (т. 1 а.с. 267-277).
Зазначені відповідачем обставини, на думку суду, ускладнюють та роблять неможливим на цей час негайне виконання рішення суду та сплату утвореної заборгованості в повному обсязі та є саме винятковими обставинами.
Після ухвалення рішення відповідачем сплачено 100000,00 грн, у зв'язку з чим залишок заборгованості відповідача складає 63188366,86 грн
Суд приймає до уваги скрутне фінансове становище заявника, ступінь виконання основного зобов'язання, а також те, що задоволення заяви не вплине на права позивача, а лише визначить порядок виконання рішення суду.
Крім того, судом враховано наведені відповідачем обставини, а також матеріальні інтереси як позивача - реальну можливість отримати частинами та через певні періоди усі грошові кошти, стягнуті з відповідача рішенням по даній справі, так і інтереси відповідача, а отже суд приходить до висновку про те, що часткове задоволення заяви відповідача про розстрочення виконання рішення у справі 920/559/25 на 11 місяців шляхом сплати протягом листопада 2025 - вересня 2026 щомісячно до 30 числа заборгованості в розмірі 5744396 грн 99 коп. є обґрунтованим та справедливим.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 331 ГПК України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Брокенергія» про розстрочення виконання рішення у справі №920/559/25 (вх. №5595 від 22.10.2025) - задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 13.10.2025 у справі №920/559/25 на 11 місяців шляхом сплати протягом листопада 2025 - вересня 2026 щомісячно до 30 числа заборгованості у розмірі 5744396 грн 99 коп.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
4. Дана ухвала може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. ст. 255-257 ГПК України.
Ухвала підписана суддею 06.11.2025.
Суддя О.Ю. Резніченко