Справа № 128/3722/23
Провадження №1-кп/145/132/2025
"05" листопада 2025 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участю: секретаря судових засідань ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області об'єднане кримінальне провадження № 12023025050000171 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ,
увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.309, ч.ч. 4, 5 ст.185 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_2 ,
увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст.185 КК України,
На розгляді Тиврівського районного суду Вінницької області перебуває об'єднане кримінальне провадження № 12023025050000171 за обвинуваченням: ОСОБА_6 увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 4, 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 185 КК України,
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав раніше подане клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 діб із визначенням застави у розмірі 563 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 704 764 грн.
Підстава для продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена тим, що під час досудового розслідування зібрано належні та допустимі докази для обґрунтованої підозри та обвинувачення останнього у вчиненні злочинів, у т.ч. особливо тяжкого, передбачених ч. 4, 5 ст. 185 КК України.
Прокурор зазначає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується наступними доказами: протоколом прийняття заяви від потерпілої ОСОБА_8 , протоколами огляду місця події, протоколами допиту потерпілої ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_6 , протоколом огляду речових доказів від 01.08.2023, висновком експерта № 4951/23-21 від 14.08.2023, висновком експерта № СЕ-19/102-23/13101-Д від 25.07.2023, поясненнями та допитом самого підозрюваного ОСОБА_4 , речовими та іншими доказами.
На даний час ризики, визначені ст. 177 КПК України, як підстава втручання у право особи на свободу, які заявлені стороною обвинувачення та враховані судом під час обрання та продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не зменшились та не втратили своєї актуальності, а обставини, у їх сукупності (щодо аналізу обставин вчиненого злочину та особистості обвинуваченого), визначені ст. 178 КПК України, не змінились, не втратили своєї значимості зі спливом певного часу, а тому не вимагають від сторони обвинувачення наведення інших, нових або додаткових, підстав для продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження. Відповідно, продовження вищевказаного найсуворішого запобіжного заходу буде виправданим та співрозмірним особі обвинуваченого, суспільній небезпечності вчиненого діяння.
Так, ОСОБА_4 офіційно не працює, не має постійного місця проживання, джерел доходів та міцних соціальних зв'язків, раніше вчиняв умисні тяжкі злочини проти власності, обвинувачується у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років, що у сукупності та взаємозв'язку свідчить про те, що обвинувачений, через усвідомлення суворого покарання та переконливість доказів може переховуватись від суду, що унеможливить своєчасний розгляд кримінального провадження, ухвалення та виконання вироку, може надати можливість останньому вчинити інші кримінальні правопорушення, впливати на потерпілих та свідків у даній справі, а також іншого обвинуваченого - ОСОБА_6 , який надає викривальні покази, тощо.
Ураховуючи вищенаведені обставини, які виправдовують подальше тримання під вартою обвинуваченого, з метою запобігання заявленим ризикам та вжиття заходів щодо всебічного, повного і неупередженого дослідження всіх обставин вчиненого злочину, завершення судового розгляду у розумні строки, прокурор вважає, що строк тримання під вартою обвинуваченого необхідно продовжити на 60 днів.
Судом з'ясовано думки інших учасників судового провадження з приводу заявленого прокурором клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, заявивши, що клопотання йому не було вручено.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на позицію свого підзахисного.
Прокурор ОСОБА_3 вказав, що він особисто 23.10.2025 в приміщенні СІЗО вручав обвинуваченому ОСОБА_11 копію клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Обвинувачений отримав копію клопотання, про що поставив підпис власноруч. Вважає, що обвинувачений навмисно затягує розгляд справи.
Представник потерпілої ОСОБА_8 адвокат ОСОБА_12 в судове засідання не з'явився.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання прокурора, обвинувальний акт та додані до нього матеріали, інші матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 331 КПК України суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду клопотання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно також містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Відповідно до клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обвинувального акта та матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 обвинувачується увчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що раніше судимий за майнові злочини ОСОБА_4 , вступивши у попередню змову з ОСОБА_6 , будучи обізнаним у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, у т.ч. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 6 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, вчинив умисний злочин проти власності за таких обставин.
Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , до початку злочину змовившись про його спільне вчинення, у т.ч. щодо місця, часу та способу, 08.07.2022, близько 17.00, реалізовуючи прямий умисел та вербальну угоду на спільне вчинення злочину, передбачаючи і бажаючи настання єдиного та неподільного для них злочинного результату, діючи з корисливим мотивом та метою до спільного незаконного збагачення, опираючись на допомогу та сприяння один одного, дочекавшись та переконавшись, що домоволодіння покинули у приватних справах потерпіла та її чоловік, а син попрямував на місцевий стадіон, розпочали таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_8 невизначеної кількості, виду, розміру та вартості, з метою, у подальшому, розпорядитись ним як своїм власним, у тому числі продати, сховати, подарувати, використати на свої потреби, тощо.
З цією метою, ОСОБА_4 прийшов до території домоволодіння ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_6 попрямував до місцевого футбольного стадіону, що знаходиться по АДРЕСА_3 , щоб контролювати місцеперебування сина потерпілої ОСОБА_13 , який грав у футбол, таким чином створював реальну можливість вчинення злочину ОСОБА_4 , спостерігав за оточуючою обстановкою і мав, за потреби, телефонним зв'язком попередити про небезпеку викриття, у т.ч. повернення сина господарів до будинку.
ОСОБА_4 , на виконання спільної змови щодо його ролі у вчиненні крадіжки, прийшовши до території домоволодіння ОСОБА_8 , що розташоване за вищезазначеною адресою, реалізовуючи умисел та вербальну угоду на спільне вчинення злочину, розуміючи протиправність своїх дій та їх суспільно небезпечних наслідків, не маючи ані дійсного, ані уявного права на власність потерпілої, з метою спільного незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, діючи поза волею власника майна, з корисливих мотивів і корисливою метою, таємно потрапив на територію домоволодіння, після чого, шляхом віджиму пластикового вікна, проник у середину будинку, звідки з різних кімнат вчинив крадіжку грошових коштів у сумі 310 тисяч гривень, 44 тисячі доларів США (що на момент вчинення кримінального правопорушення, відповідно до офіційного курсу іноземних валют Національного банку України становило 1 608 640 гривень 40 копійок), а також золотих виробів загальною вагою 105,72 г., ринкова вартість яких, згідно висновку експерта, з урахуванням зносу, на момент вчинення крадіжки, а саме: станом на 12.07.2023, складала 280 738,04 грн.
Залишивши будинок ОСОБА_8 із викраденим майном, ОСОБА_4 повідомив по телефону про це ОСОБА_6 , із яким вони згодом зустрілись у цьому ж населеному пункті та спільно попрямували за його межі задля розподілу викраденого.
Таємно викравши майно потерпілої, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , не маючи на меті повертати викрадене, оплачувати його вартість чи відшкодовувати її будь-яким еквівалентом, реально розпорядилися ним як своїм, у т.ч. частину витративши на власні потреби, а частину заховали у різних схованках.
Своїми злочинними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_6 завдали ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 2 199 378, 04 грн. (два мільйони сто дев'яносто дев'ять тисяч триста сімдесят вісім гривень чотири копійки).
Крім того, досудовим розслідуванням установлено, що раніше судимий за майнові злочини ОСОБА_4 , вступивши у попередню змову з ОСОБА_6 , будучи обізнаним у тому, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалась, у т.ч. Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, від 7 листопада 2022 року № 757/2022, від 6 лютого 2023 року № 58/2023, від 1 травня 2023 року № 254/2023, вчинив умисний злочин проти власності за таких обставин.
Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , до початку злочину змовившись про його спільне вчинення, у т.ч. щодо місця, часу та способу, 12.07.2023, близько 07.00, реалізовуючи прямий умисел та вербальну угоду на спільне вчинення злочину, передбачаючи і бажаючи настання єдиного та неподільного для них злочинного результату, діючи з корисливим мотивом та метою до спільного незаконного збагачення, опираючись на допомогу та сприяння один одного, дочекавшись та переконавшись, що домоволодіння покинули у приватних справах потерпіла та її чоловік, а син перебував на навчанні в м. Вінниця, розпочали таємне викрадення майна потерпілої ОСОБА_8 невизначеної кількості, виду, розміру та вартості, з метою, у подальшому, розпорядитись ним як своїм власним, у тому числі продати, сховати, подарувати, використати на свої потреби, тощо.
З цією метою, ОСОБА_4 прийшов до території домоволодіння ОСОБА_8 , що за адресою: АДРЕСА_3 , а ОСОБА_6 попрямував до місцевого продуктового магазину, що знаходиться по АДРЕСА_3 , де спостерігав за оточуючою обстановкою і мав, за потреби, телефонним зв'язком попередити про небезпеку викриття, у т.ч. повернення господарів до будинку. ОСОБА_4 , на виконання спільної змови щодо його ролі у вчиненні крадіжки, прийшовши до території домоволодіння ОСОБА_8 , що розташоване за вищезазначеною адресою, реалізовуючи умисел та вербальну угоду на спільне вчинення злочину, розуміючи протиправність своїх дій та їх суспільно небезпечних наслідків, не маючи ані дійсного, ані уявного права на власність потерпілої, з метою спільного незаконного збагачення та заволодіння чужим майном, діючи поза волею власника майна, з корисливих мотивів і корисливою метою, таємно потрапив на територію домоволодіння, після чого, шляхом віджиму пластикового вікна, проник у середину будинку, звідки зі однієї з кімнат будинку вчинив крадіжку грошових коштів у сумі 140 тисяч гривень.
Залишивши будинок ОСОБА_8 із викраденим майном, ОСОБА_4 повідомив по телефону про це ОСОБА_6 , із яким вони згодом зустрілись поблизу місцевого ставка задля розподілу викраденого.
Таємно викравши майно потерпілої, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , не маючи на меті повертати викрадене чи відшкодовувати його будь-яким еквівалентом, реально розпорядилися ним як своїм, витративши на власні потреби.
Своїми злочинними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_6 завдали ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 140 000 грн. (сто сорок тисяч гривень).
ОСОБА_4 13.12.2023 та 22.01.2024 повідомлено про підозру та про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.5 ст.185 КК України, тобто таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану в особливо великих розмірах, поєднаному з проникненням у житло.
Під час досудового розслідування даного кримінального провадження слідчим суддею Вінницького міського суду Вінницької області 13.12.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, строком до 10 лютого 2024 включно із визначенням застави в розмірі 2 200 880 грн.
Ухвалами Тиврівського районного суду Вінницької області від 07.02.2024, 28.03.2024, 20.05.2024 щодо ОСОБА_4 продовжено дію обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
За наслідками судового розгляду вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років, за ч. 5 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 (дев'ять) років з конфіскацією майна. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, визначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років з конфіскацією майна.
Вироком Тиврівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2024 року ухвалено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили не змінювати.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 29.04.2025 вирок Тиврівського районного суду Вінницької області від 01 липня 2024 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_6 скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Вказаною ухвалою продовжено ОСОБА_4 строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 27.06.2025.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 05.06.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 03.08.2025 включно, із визначенням застави в розмірі 2 200 880 грн.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 18.07.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.09.2025 включно, із визначенням застави в розмірі 1 704 764 грн.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 12.09.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 10.11.2025 включно, із визначенням застави в розмірі 1 704 764 грн.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
З процесуальної точки зору «ризик» розглядається як оціночне кримінальне процесуальне поняття. Виходячи з аналізу ст. 177 КПК «ризик» - це перш за все ймовірність небажаної поведінки.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає підтвердження того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При встановленні наявності ризику переховування від суду слід враховувати характер висунутого обвинувачення та суворість покарання, яке може бути призначене у разі доведення винуватості. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 185 КК України, один з яких, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк, що дає підстави вважати, що у подальшому він може переховуватись від суду, тобто наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас, у відповідності до п. «с» ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту з метою запобігти цій особі зникнути після скоєння злочину.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, потерпілу, слід враховувати, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від свідків та потерпілих під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (ч. 4 ст. 95 КПК України). За таких обставин ризик впливу на свідків та потерпілих може існувати не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Враховуючи, що обвинуваченому відомі контактні дані свідків у кримінальному провадженні, а також стадію судового розгляду, останній може незаконно впливати на вказаних осіб, шляхом проведення зустрічей з ними, спонуканням до зміни показів з метою надання останніми показань, які є вигідними саме для обвинуваченого, узгоджувати покази між собою, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При встановленні наявності ризику вчинити інше кримінальне правопорушення суд враховує обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому злочинів, особу обвинуваченого, який офіційно не працює, не має джерел доходів та міцних соціальних зв'язків, раніше вчиняв умисні тяжкі злочини проти власності, що у сукупності дає підстави вважати про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Водночас, у відповідності до п. «с» ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, допускається взяття особи під варту якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення.
Отже, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою в зв'язку з тим, що він обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 185 КК України, один з яких, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, обвинувачений може продовжити свою злочинну діяльність, оскільки був раніше неодноразово засудженим за скоєння майнових злочинів, що дає підстави вважати, що у подальшому він може переховуватись від суду, вчиняти нові злочини, а також впливати на свідків, потерпілу та іншого обвинуваченого у даному кримінальному провадженні, що свідчить про неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Клопотання прокурора узгоджується з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначене, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
При цьому суд враховує вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання, у їх взаємозв'язку з можливими ризиками по справі, зокрема, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілу, іншого обвинуваченого, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що недостатні для запобігання ризикам та виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків.
На думку суду, в клопотанні обґрунтована наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи обставини кримінальних правопорушень, їх наслідки, тяжкість покарання у разі доведення вини за скоєні злочини, особу обвинуваченого, репутацію та соціальні зв'язки, суд під час розгляду клопотання дійшов обґрунтованого висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може: переховуватися від суду, оскільки йому може загрожувати покарання, передбачене санкціями ч. 4, ч. 5 ст. 185 КК України, у виді позбавлення волі терміном від 7 років; незаконно впливати на свідків, потерпілу, іншого обвинуваченого, оскільки перебуваючи на волі матиме таку можливість; вчинити інші кримінальні правопорушення, оскільки, будучи раніше неодноразово засудженим за скоєння майнових злочинів, обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину проти власності.
При цьому, підстав для застосування ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів судом не встановлено.
З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що розгляд зазначеного кримінального провадження розпочався з початку, а також те, що прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики є достатніми для переконання та не перестали існувати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним, і саме тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 може запобігти встановленим в судовому засіданні ризикам та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, а тому дане клопотання суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п. 2 частини 5 ст. 182 КПК України застава визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Таким чином, головним критерієм для визначення розміру застави є його достатність для забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
Саме така позиція міститься в рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у п. 25 рішення у справі «Істоміна проти України» Суд зазначив, що гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти.
Зважаючи на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4, ч. 5 ст. 185 КК України, один з яких, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких, враховуючи характер правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає за доцільне залишити визначену ухвалою судді від 18.07.2025 розмір застави обвинуваченому у розмірі розмірі 1 704 764 грн, оскільки саме цей розмір застави, у разі її внесення, на переконання суду, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, майнового і сімейного стану обвинуваченого, а також встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Щодо заявленої обвинуваченим позиції про те, що ним не було отримано копії клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд зазначає, що дослідивши клопотання про продовження строку тримання під вартою від 21.10.2025, яке містить підпис ОСОБА_4 про його отримання від 23.10.2025, дослідивши матеріали кримінального провадження, в якому наявні розписки про отримання ОСОБА_4 інших процесуальних документів, у суду не виникає сумнівів в тому, що обвинуваченим отримано копію відповідного клопотання.
За таких обставин суд дійшов переконання, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід задоволити.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 31, 177, 183, 184, 197, 199, 314-316, 331, 369, 370, 372 КПК України, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» суд,-
Клопотання прокурора Тиврівського відділу Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянину України, уродженцю та мешканцю АДРЕСА_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб, починаючи з 05 листопада 2025 року по 03 січня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 563 (п'ятсот шістдесяти трьох) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому виразі становить 1 704 764 (один мільйон сімсот чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) гривні після внесення якої обвинувачений звільняється з-під варти, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому вона перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою. З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі звільнення обвинуваченого з-під варти у зв'язку з внесенням ним застави, покласти на обвинуваченого такі обов'язки:
1) прибувати до прокурора, суду із встановленою ними періодичністю;
2) не відлучатися з населеного пункту, де він проживає, без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
4) утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками у кримінальному провадженні.
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого в разі його звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, визначити до 03 січня 2026 року.
Ухвала суду про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 у виді тримання під вартою діє з 05 листопада 2025 року по 03 січня 2026 року включно.
Копію ухвали суду вручити прокурору та обвинуваченому.
Копію ухвали суду направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)».
Ухвала суду в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Вінницького апеляційного суду впродовж 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали. В іншій частині ухвала оскарженню не підлягає. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Повний текст ухвали суду проголошено о 11:00 годині 06 листопада 2025 року.
Суддя ОСОБА_1