про відмову в забезпеченні позову
05.11.2025м. СумиСправа № 920/1088/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Короленко В.Л., розглянувши заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод», про забезпечення позову (вх №5793 від 03.11.2025) у справі №920/1088/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» (вул. Резервна, буд. 8А, м. Київ, 04074; код за ЄДРПОУ 34427263);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул.Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030; код за ЄДРПОУ 33698892)
про стягнення 3062736,52 грн
установив:
31.07.2025 позивач звернувся з позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 3062736,52 грн, з яких: 3033022,53 грн заборгованість за поставлений товар; 13730,81 грн 3% річних; 15983,18 грн інфляційні втрати, а також 36752,84 грн судового збору.
31.07.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1088/25 призначено судді Котельницькій В.Л.
31.07.2025 за електронним запитом суду сформований витяг з ЄДРПОУ, за яким відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», зареєстрований як юридична особа з місцезнаходженням - вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, 40030.
Ухвалою від 01.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1088/25 в порядку загального позовного провадження; призначити підготовче судове засідання на 15.09.2025, 12:30; установлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.
28.10.2025 відповідно до наказу голови Господарського суду Сумської області №16 від 28.10.2025 «Про внесення змін до облікових документів ОСОБА_1 », в зв'язку зі зміною прізвища суддею Вікторією Котельницькою, змінено прізвище «Котельницька» на « ОСОБА_2 ».
У підготовчому судовому засіданні 03.11.2025 в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 15.12.2025, 10:30, за участі представника позивача в режимі відеоконференції.
03.11.2025 позивачем подана заява про забезпечення позову (вх №5793), відповідно до якої позивач просить задовольнити заяву та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (Україна, 40030, Сумська обл., місто Суми, вулиця Друга Залізнична, буд. 10, ідентифікаційний код: 33698892), які знаходяться на всіх рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (Україна, 40030, Сумська обл., місто Суми, вулиця Друга Залізнична, буд. 10, ідентифікаційний код: 33698892) в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у межах ціни позову (з урахуванням витрат, пов'язаних із сплатою судового збору за подання позовної заяви) у розмірі 3099489,36 грн.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що підставою позову в даній справі є порушення зі сторони відповідача умов укладеного між сторонами договору №0204-6 від 02.04.2025 в частині своєчасної оплати поставленого товару. Між позивачем та відповідачем здійснювались заходи пов'язані з мирним врегулюванням спору (в т.ч.: було розглянуте питання щодо розстрочення сплати заборгованості), але позитивного результату не було досягнуто.
На думку позивача, вибуття з власності ТОВ «Сумитеплоенерго» грошових коштів у розмірі 3099489,36 грн (3062736,52 грн заборгованості та 36752,84 грн судового збору) здатне істотно ускладнити виконання рішення суду у справі №920/1088/25, поставити під сумнів ефективний захист прав та інтересів ТОВ «Перший трубний завод».
Позивач наголошує, що обраний ним захід забезпечення позову є належним, відповідає предмету спору та узгоджується зі способом захисту порушеного права. З огляду на зазначене позивач просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
За приписами статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Частиною 1 статті 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту.
За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Аналогічну правову позицію наведено у Постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі №905/2130/17 та від 13.02.2018 у справі №911/2930/17.
Суд зазначає, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд зазначає, що саме на позивача покладено обов'язок довести належними та допустимими доказами неможливість в подальшому виконання рішення суду саме внаслідок дій або бездіяльності відповідача, тобто наявності у нього наміру ухилитися від виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що порушення зі сторони відповідача строків оплати вартості поставленого товару та звернення до позивача з питанням про розстрочення заборгованості строком на 3 місяці чи укладення мирової угоди не є беззаперечним свідченням наявності підстав вважати, що виконання рішення у даній справі буде ускладнено, або унеможливлено.
Відтак, подана позивачем заява про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості та адекватності вимог про забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений позивачем спосіб та імовірності ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Зазначене вказує на відсутність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданою позивачем заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 136-140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший трубний завод» про забезпечення позову (вх №5793 від 03.11.2025) у справі №920/1088/25.
2. Копію ухвали надіслати учасникам справи відповідно до вимог частин 6-7 статті 6 ГПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 05.11.2025, та може бути оскаржена в апеляційному порядку у порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію у справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://su.arbitr.gov.ua/sud5021/.
Суддя В.Л. Короленко