05.11.2025м. СумиСправа № 920/1006/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справу № 920/1006/25
за позовом: Тростянецької міської ради (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Миру, буд. 6, код 24006361)
до відповідача: Квартирно - експлуатаційного відділу міста Суми (40021, Сумська область, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165, код 26622590)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 )
про стягнення 440 481, 40 грн,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу міста Суми на користь Тростянецької міської ради збитки в сумі 440 481, 40 грн та відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 10.07.2025 справу № 920/1006/25 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.07.2025 постановлено залишити без руху позовну заяву; встановити Тростянецькій міській раді строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом дев'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подання суду доказів сплати судового збору в сумі 2422,40 грн в установленому законом порядку, а також приведення додатку №3 у відповідність до інформації, що вміщена у тексті позовної заяви (Акт Господарського суду Сумської області від 10.07.2025 у справі №920/1006/25).
Представником позивача ухвалу суду від 14.07.2025 виконано.
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 29.07.2025 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/1006/25; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву б/н від 13.08.2025 (вх. №3860 від 13.08.2025), в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у задоволені позовних вимог Тростянецької міської ради.
Представником подано до суду відповідь на позовну заяву б/н від 19.08.2025 (вх. №3955 від 19.08.2025), в якій заперечує проти доводів відповідача, зазначає, що позовні вимоги є обґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивач є власником підвального приміщення двоповерхововї будівлі, інвентарний номер 101310196 загальною площею 581 м2, що розташована по вул. Вознесенська, 2 у м. Тростянець Сумської області (далі- Приміщення).
Власником двоповерхової нежитлової будівлі, загальною площею 1351,6 м2, по вул. Вознесенська 2 у м. Тростянець Сумської області є держава, право оперативного управління зареєстровано за Управлінням державної казаначейської служби у Тростянецькому районі Сумської області.
Управління державної казаначейської служби у Тростянецькому районі Сумської області є балансотуримувачем вказаної вище двоповерхововї будівлі, саме на його ім'я відкриті особові рахунки у надавачів комунальних послуг та на його ім'я зареєстровані лічильники обліку використання водопостачання та електроенергії.
Власних особових рахунків та лічильників обліку використання електропостачання та водопостачання на Приміщення Позивач не має. Усі наявні у його підвальному приміщенні комунікації, зокрема світло та воду під'єднано до лічильників Управління державної казаначейської служби у Тростянецькому районі Сумської області.
Під час використання Позивачем Приміщення Управління державної казаначейської служби у Тростянецькому районі Сумської області надавало рахунки та акти на оплату за спожиті комунальні послуги, на підставі яких здійснювалася оплата (відшкодування) спожитих комунальних послуг.
Між Тростянецькою міською радою (Сторона 1), військовою частиною НОМЕР_1 (Сторона 2) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Суми (Сторона 3) було укладено Договір спільного тимчасового безоплатного користування нерухомим майном № 252 від 20.09.2024 (далі - Договір №252).
Відповідно до пункту 1.1. Договору №252, Сторона 1 надає Стороні 2 можливість на спільне тимчасове безоплатне користування нерухомим майном Сторони 1, а саме підвальним приміщенням двоповерхововї нежитлової будівлі, інвентарний номер 101310196 загальною площею 581 м2, по вул. Вознесеснська, 2 у м. Тростянець
Пунктом 3.2. Договору №252 передбачено, що Сторона 3 зобов'язана відшкодувати Стороні 1 всі витрати за комунальні послуги, які отримані Стороною 2 за час дії цього Договору.
Згідно з пунктом 3.3. Договору №252, всі відшкодування за спожиті комунальні послуги Стороною 2 за цим Договором сплачується Стороною 3, на підставі укладених договорів на відшкодування окремо за кожним видом наданих комунальних послуг (електричної енергії, водовідведення, водопостачання, теплової енергії або природного газу, вивіз ТПВ), але виключно за погодження з нею.
Відповідно до пункту 3.4. Договору №252, відшкодування за отримані комунальні послуги здійснюється на підставі укладеного договору відшкодування, який укладається протягом 10 днів з дня надання Стороною 2 розрахунків потреби.
Підставою для відшкодування Стороною 3 за Сторону 2 комунальних послуг є виставлені рахунки постачальниками організаціями, які надають комунальні послуги Стороні 1.
З метою відшкодування комунальних послуг Сторона 1 зобов'язана виставити рахунки Стороні 3 та надати копії рахунків, що виставлені Стороні 1 постачальними організаціями, які надають комунальні послуги (п. 3.5. Договору №252).
Згідно з п. 10.1. Договору № 525 строк його дії - до 31.12.2024.
20.12.2024 між Тростянецькою міською радою, військовою частиною НОМЕР_1 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Суми (Сторона 3) було укладено Додаткову угоду № 1 про продовження Договору спільного безоплатного користування №252 від 20.09.2024, якою продовжено термін дії договору спільного безоплатного користування №252 від 20.09.2024 нерухомим майном загальною площею 581 м2, до 31.12.2025.
Тростянецькою міською радою, військовою частиною НОМЕР_1 та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Суми було підписано Акт приймвння - передачі нерухомого майна до Договору спільного тимчасового безоплатного користування №252 від 20.09.2024.
У 2024 році між Тростянецькою міською радою та КЕВ м. Суми було укладено договір про відшкодування витрат з надання послуг електропостачання та договір про відшкодування витрат з надання послуг по водопостачанню та водовідведенню, строк дії яких - до 31.12.2024 , згідно яких Відповідач відшкодував Позивачу за 2024 рік у повному обсязі понесені ним витрати за спожиті в/ч НОМЕР_1 комунальні послуги.
З метою приведення договірних відносин у відповідність до діючого законодавства, забезпечення здійснення Відповідчем відшкодувань за спожиті в/ч НОМЕР_1 комунальні послуги у 2025 році, у кінці грудні 2024 року Позивачем, через представників вказаної вище в/ч, Відповідачу надавалися на підписання 2 (два) екземпляри договору про відшкодування витрат з надання послуг електропостачання выдповыдно до договору Договору № 252 на 2025 рік та 2 екземпляри договору на відшкодування витрат з надання послуг по водопостачанню та водовідведенню на 2025 рік по Договору № 252.
Відповідач договір на відшкодування витрат з надання послуг по водопостачанню та водовідведенню на 2025 рік, підписав, зареєстрував у органах Державної казначейської служби, систематично здійснює відшкодування за водопостачання та водовідведення згідно виставлених Позивачем рахунків та актів за спожиту в/ч НОМЕР_1 комунальну послугу з водопостачання та водовідведення під час користування Приміщенням.
У той же час, Відповідач не вчинив жодних дій щодо підписання договору про відшкодування витрат з надання послуг електропостачання на 2025 рік та не здійснив відшкодувань за спожиту в/ч НОМЕР_1 комунальну послугу з електропостачання під час користування Приміщенням.
З метою досудового врегулювання питання щодо сплати відповідачем наявної заборгованості, починаючи із січня 2025 року, Позивачем щомісячно через представників в/ч НОМЕР_1 здійснювалося направлення актів на підписання та оплату послуг з відшкодування за спожиту в/ч НОМЕР_1 у трьох примірниках.
КЕВ м. Суми не було повернуто на адресу позивача договору та актів ані з підписом, ані з мотивованою відмовою від їх підписання.
Оплату витрат за спожиту в/ч НОМЕР_1 комунальну послугу з електропостачання (розподілу та передачі електроенергії) здійснено за рахунок коштів Позивача, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:
- за січень 2025 року - 81 569,53 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 15 від 10.02.2025;
- за лютий 2025 року - 151 227,48 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 36 від 25.03.2025;
- за березень 2025 року - 105 857,04 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 48 від 23.04.2025;
- за квітень 2025 року - 59 958,38 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 58 від 20.05.2025;
- за травень 2025 року - 41 868,97 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 67 від 11.06.2025.
Листом № 1306/10 від 13.06.2025 Позивач на адресу Відповідача направив Претензію № 1 згідно якої просив у строк до 30.06.2025 сплатити наявну заборгованість у сумі 440 481,40 грн за період з 01.01.2025 по 31.05.2025.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з п. 1 ч. 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів), сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів, здійснювати оплату рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
З метою приведення квартирно-експлуатаційного забезпечення військ у відповідність до вимог чинного законодавства, враховуючи порядок фінансування квартирно-експлуатаційного забезпечення, утримання, експлуатації та обліку фондів, Міністерством оброни України було видано наказ від 03.07.2013 року № 448 «Про затвердження Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України» зі змінами (далі - Положення № 448).
Згідно з п. 1.1 р. І Положення № 448 організація квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗСУ (далі - квартирно-експлуатаційне забезпечення) це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено- житлового фонду, об'єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.
Відповідно до пункту 1.3 розділу І Положення № 448, основними завданнями квартирно-експлуатаційного забезпечення є:
1) забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками;
2) утримання і експлуатація фондів військового містечка, які знаходяться в користуванні військових частин;
3) забезпечення військових частин комунальними послугами та енергоносіями участь в організації забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями;
Відповідності до пункту 2.1. Положення № 448, Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться, зокрема, квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ).
Згідно з п. 2.4 Положення № 448 КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності.
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 31.05.2005 № 290 «Про проведення організаційних заходів з формування та комплектування квартирно- експлуатаційних управлінь», зобов'язано усі квартирно-експлуатаційні відділи міст (районів) (які є окремими юридичними особами) здійснювати з 01.01.2006 оплату комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих військовими частинами.
Таким чином, згідно з Наказом від 03.07.2013 року № 448 функцію платника покладено на квартирно-експлуатаційні відділи міста (району), включаючи квартирно-експлуатаційний відділ міста Суми.
Військова частина НОМЕР_1 є одержувачем квартирно-експлуатаційних послуг (споживачем електричної енергії), а платником за ці послуги (електричну енергію) є квартирно-експлуатаційний відділ (КЕВ) міста Суми.
Отже обов'язок щодо квартирно-експлуатаційного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , зокрема, забезпечення енергоносіями, покладено на відповідача.
Відповідно до пункту 8.7. Положення № 448 КЕВ (КЕЧ) або військові частини оформляють договори про надання військовим частинам комунальних послуг та енергоносіїв з відповідними підприємствами та організаціями.
Договори до підписання перевіряються та візуються головним бухгалтером і юрисконсультом КЕВ (КЕЧ). За своєчасне укладення договорів відповідає начальник КЕВ (КЕЧ).
КЕВ (КЕЧ) відповідає зокрема за своєчасне проведення розрахунків за спожиті військовою частиною комунальні послуги та енергоносії в межах встановлених лімітів.
Отже діючим законодавством на відповідача покладено обов'язок щодо укладення договорів у тому числі щодо відшкодування за спожиті в/ч НОМЕР_1 комунальні послуги та здійснення оплати спожитих військовими комунальних послуг.
Військова частина НОМЕР_1 споживала послуги з електропостачання, а тому відповідач в силу законодавства зобов'язаний відшкодувати Тростянецькій міській раді понесені нею збитки в частині сплати власних коштів постачальнику електричної енергії.
Проведення Відповідачем відшкодувань Позивачу понесених витрат за водопостачання та водовідведення у 2025 році свідчить про фактичне користування Приміщенням та відповідними комунальними послугами, зокрема, й електроенергією, незважаючи на те, що, Відповідач такий договір не підписав та в органах Державної казначейської служби не зареєстрував.
Приписами ст. 64, 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет. Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного Бюджетним кодексом України, для виконання повноважень органів місцевого самоврядування. Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.
Видатки місцевого бюджету формуються відповідно до розмежування видатків між бюджетами визначеного Бюджетним кодексом України та можуть бути спрямовані виключно на потреби відповідної територіальної громади.
За приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
У частинах 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, Відповідачем бюджету Тростянецької місцевої територіальної громади за період з 01.01.2025 по 31.05.2025 завдано збитків у сумі 440 481,40 грн.
При цьому, суд не покладає в основу висновків у справі заперечення відповідача, з огляду на таке.
Як встановлено судом, листом № 1306/10 від 13.06.2025 р. Позивач на адресу Відповідача направляв Претензію № 1 до якої додава на підписання 2 примірники договорів на відшкодування витрат з надання послуг електропостачання на 2025 рік, по 2 примірники актів наданих послуг за січень-травень 2025 року.
Листом № 568/748 від 10.07.2025 р. Відповідач на офіційну електронну пошту Позивача повідомив, що він є бюджетною установою, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету Міністерством оборони України, установ та військових частин зарахованих на фінансове забезпечення Департаментом фінансів оборони України. Зазначив, що договір на відшкодування за комунальні послуги може бути зареєстрований в Казначействі за наявності відповідного кошторису (плану використання бюджетних коштів), однак станом на дату написання Позивачем претензії ( червень 2025 року) у нього відсутні кошторисні призначення, внаслідок чого він позбавлений можливості укласти договір про відшкодування витрат за спожиту в/ч НОМЕР_1 електроенергію під час користування Приміщенням.
Отже, Позивачем доведено а Відповідачем не заперечується факт користування в/ч НОМЕР_1 переданим за Договором № 252 Приміщенням.
Факт існування заборгованості за спожиту в/ч НОМЕР_1 електричну енергію за період січень-травень 2025 року у сумі 440 481, 40 грн підтверджений наявними у матеріалами судової справи доказами.
Практика правозастосування правових норм у сфері оплати житлово-комунальних послуг є сталою. У своїх постановах Верховний суд неодноразово зазначав про те, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, необхідним є доведення факту надання та споживання таких послуг. Обов'язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з частини першої ст. 11 Цивільного кодексу України про те, що цивільні права та обов'язки випливають з дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Вказані правові висновки наведено у постановах Верховного Суду від 20.11.2024 р. у справі №463/6799/18, від 07.11.2020 р. у справі 712/8916/17, від 15.03.2018 р. у справі № 401/710/15-ц, від 18.09.2019 р у справі № 369/3682/16-ц, від 07.02.2024 р. у справі № 372/2236/21, у справі від 21.04.2020 р., у справі № 910/7968/19.
У справі «Кечко проти України» (заява N 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Аналогічні правові висновки про те, що сама собою відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання викладені в постанові Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 3-77гс17, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2018 у справах № 925/246/17, №925/974/17, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 12-46гс18 (п. 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №911/4249/16).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами у справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Задовольнити позов.
2. Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу міста Суми (40021, Сумська область, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 165, код 26622590) на користь Тростянецької міської ради (42600, Сумська область, м. Тростянець, вул. Миру, буд. 6, код 24006361) збитки в сумі 440 481, 40 грн (чотириста сорок тисяч чотириста вісімдесят одна гривня сорок копійок) та витрати зі сплати судового збору в сумі 5285, 77 грн (п'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять гривень сімдесят сім копійок).
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суддя Ю.А. Джепа