вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"05" листопада 2025 р. Справа № 918/840/24(448/1465/24)
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Селівона А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 918/840/24(448/1465/24)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД"
про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї на виробництві
у межах справи № 918/840/24 за заявою фізичної особи-підприємця Козловської Ірини Валеріївни
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД"
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.10.2025 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" (відповідач) на користь ОСОБА_1 (позивач) 200 000,00 грн. моральної шкоди, без урахування податків та інших обов'язкових платежів, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" в дохід Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України судовий збір у розмірі 2 999,70 грн.
До господарського суду 28.10.2025 від представника ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення відповідно до якої просить суд ухвалити додаткове рішення у справі № 918/840/24(448/1465/24), яким вирішити питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 47 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28.10.2025 розгляд заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення призначено на 05.11.2025.
Від представника відповідача 03.10.2025 надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в повному обсязі.
До суду 03.11.2025 від представника позивача надійшла заява, в якій просить розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення проводити без участі позивача та його повноважного представника.
До суду 05.11.2025 від представника відповідача надійшла заява, в якій просить розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення проводити без його участі.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 05.11.2025 не з'явилися.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає таке.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третя статті 2 ГПК України).
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань; захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно частини першої, пункту 1 частини третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання правової допомоги, у тому числі і представництва інтересів у суді, ОСОБА_1 звернулося до адвоката Качмар Анни Іванівни, про що було укладено відповідний договір про надання правничої допомоги від 14.03.2024 №13/24.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду копії: договору про надання правової допомоги від 14.03.2024 №13/24 укладеного ОСОБА_1 та адвокатом Качмар Анною Іванівною; акта наданих від 22.10.2025 на суму 17 000,00 грн. згідно з договором про надання правової допомоги від від 14.03.2024 №13/24; ордеру на надання правової допомоги від 24.07.2025 на ім'я адвоката Качмар Анни Іванівни.
Судом встановлено, що Самоїл Галиною Стефанівною (Клієнт) та адвокатом Качмар Анною Іванівною (Виконавець, Адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги від 14.03.2024 № 13/274 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору Адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу у справі про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю члена сім'ї на виробництві, а Клієнт зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Згідно з пунктом. 1.2 Договору Адвокат відповідно до узгоджених Сторонами доручень:
- налає Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, в тому числі в органах державної податкової служби, органах державної фіскальної служби, органах прокуратури, Національної поліції, МВС та СБУ, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, державної виконавчої служби, органах державної реєстрації актів цивільного стану, перед банками та фінансовими установами, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, У справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, а також щодо оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб;
- представляє Клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу) відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, особі, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі з правом пред?явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, а саме: пред?явлення зустрічного позову, подання заяв, скарг, клопотань та запитів, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, з правом оскарження рішення, постанов і ухвал суду, одержання рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред?явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії, дублікати, примірники видані повторно; сплачувати від імені Клієнта судовий збір та інші необхідні платежі: вчиняти інші дії в інтересах Клієнта.
- представляє інтереси Клієнта в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, в органах прокуратури, Національної поліції, МВС та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, з правом подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів Клієнта.
Пунктом 1.4 Договору передбачено, що Клієнт Зобов'язується своєчасно забезпечувати Адвоката всім необхідним для виконання доручень, передбачених договором, зокрема документами та інформацією; оплачувати витрати, в тому числі судові, що необхідні для виконання доручень; своєчасно оплачувати послуги Адвоката.
Відповідно до пункту 5.1 Договору за правову допомогу передбачену в пункті 1.1 Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеному в додатках та актах до цього Договору.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку досягнення позитивного рішення у справі Клієнт зобов'язується оплатити Адвокату додаткову винагороду (гонорар успіху) у розмірі 15% від стягнутої судом першої інстанції суми відшкодування протягом 3 днів з набрання таким рішенням законної сили.
Сторонами Договору 22.10.2025 підписаний акт наданих послуг правової допомоги до Договору про надання правової допомоги від 14.03.2024 №13/24 (Акт), у якому описано перелік наданої правової допомоги на загальну суму 17 000,00 грн., а саме:
- складання та подання позовної заяви Позивач ОСОБА_1 , Відповідач ТОВ "БРЕСТА ТРАЙД" (ТОВ "Т.Б. ФРУТ"), 4 години на суму 4 000,00грн.;
- участь у судових засіданнях в режимі ВКЗ, 6 шт. на суму 9 000,00грн.;
- підготовка та подання клопотання про передачу справи за підсудністю у справі №448/1465/24, 1 година на суму 1 000,00 грн;
- підготовка та подання заяви від 25.08.2025 у справі №448/1465/24, 1 година на суму 1 000, 00 грн;
- підготовка та подання відповіді на відзив у справі №448/1465/24, 2 години на суму 2 000,00 грн;
Також згідно з пунктом 5.3 Договору Клієнт зобов'язаний сплатити додаткову винагороду (гонорар успіху) у розмірі 15% від стягнутої судом першої інстанції суми відшкодування 200 000,00 грн., а саме 30 000,00 грн. (200 000,00 х 15%).
Згідно з частинами першою-третьої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами .
Згідно із статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом. Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Також, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату ?гонорару успіху?, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що за наявності угод, які передбачають ?гонорар успіху?, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі ?Пакдемірлі проти Туреччини? (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала ?гонорар успіху? у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70- 72); (пункти 5.34, 5.40, 5.41, 5.42, 5.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).
З урахуванням наведеного слід дійти висновку про те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату ?гонорару успіху?, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою та необхідною.
Одним з принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частина друга стаття 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також враховує пункт 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Частиною п'ятою статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі самі критерії застосовуються Європейським судом з прав людини, при вирішенні питання щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Відповідно до пункту 3 частини першої, частин другої-четвертої статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Проаналізувавши надані заявником (позивачем) в обґрунтування розміру адвокатських витрат документи, здійснивши аналіз доводів позивача та відповідача, а також співмірності заявленого останнім розміру витрат на правничу допомогу зі складністю справи та виконаних адвокатом обсягом робіт (наданих послуг на суму 17 000,00 грн. та гонорар успіху у розмірі 30 000,00 грн.), керуючись в тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц), суд дійшов висновку, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Так, вивчивши надані представником позивача в обґрунтування адвокатських витрат документи суд зазначає, що враховуючи, предмет та ціну спору, обсяг доказів, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію.
Крім того, матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження яких адвокат витратив би значний час.
Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу судом у даній справі враховуються висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Крім того суд враховує, що засідання у даній справі проводилися за участі представників позивача та відповідача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, тобто без прибуття безпосередньо до приміщення суду, що спростило роботу представників та зекономило час.
Суд також звертає увагу на те, що у даному випадку відсутні складні арифметичні розрахунки під час підготування відповідних заяв, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, по своїй суті не є складною.
Оскільки предмет спору не є складним ані за правовою природою, ані за обсягом доказування, суд вважає за доцільне не покладати на відповідча витрати на професійну правничу допомогу у розмірі заявленому позивачем, з урахуванням фактичної складності спору та обсягу наданих адвокатом послуг.
Отже, при здійсненні розподілу витрат судом враховано якість наданих послуг та надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов'язаності витрат з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на такі обставини, суд вважає за можливе застосувати положення частини п'ятої статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені обставини. На думку суду заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Також суд враховує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" подано заперечення на заяву про ухвалення додактового рішення, в яких зазначає, що як заявлені Позивачем витрати на професійну правничу допомогу становлять по даній справі фіксовану суму, то подати суду попередній розрахунок сум таких витрат не становило жодної складності для позивача, враховуючи зокрема, що текст заяви і подані разом з нею документи і розрахунки готувала та сама адвокат, що і отримала оплату. Втім, вимоги статті 124 Господарського процесуального кодексу України виконані не були.
Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Разом з тим, відсутність попереднього розрахунку та доказів оплати позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість, пропорційність та реальність понесених витрат.
Водночас суд вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки з матеріалів справи №918/840/24(448/1465/24) вбачається, що у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і очікує понести у зв'язку з розглядом справи. Позивачем зазначено, що він очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Суд також відхиляє доводи відповідача, як підставу для відмови у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення, про те, що позивачем не надано доказів оплати таких послуг, оскільки відповідно до правових позицій, викладених у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Оцінюючи витрати позивача, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг б витратити адвокат, з урахуванням критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу та їх пропорційності з предметом спору, а також враховуючи часткове задоволення позовних вимог (рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.10.2025), суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення відповідачу 15 666,67 грн. компенсації позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною третьою статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За змістом частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на викладене та враховуючи, що судом при ухвалені рішення від 22.10.2025 не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс при розгляді справи № 918/840/24(448/1465/24), суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, а саме покладання на відповідача витрат понесених позивачем на правничу допомогу у розмірі 15 666,67 грн.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 244 ГПК України, суд
1. Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" (33036, м. Рівне, вул. Млинівська, 25, код ЄДРПОУ 41179849) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) 15 666,67 грн. (п'ятнадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 67 копійок) витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Позивач (стягувач): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ).
Відповідач (боржник): Товариства з обмеженою відповідальністю "БРЕСТА ТРАЙД" (33036, м. Рівне, вул. Млинівська, 25, код ЄДРПОУ 41179849).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно - Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено і підписано "05" листопада 2025 року.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя А.О. Селівон